УХВАЛА
29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №1-53/2008
провадження № 13-224зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Григор`євої І. В.,
суддів Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
розглянула заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І. у провадженні за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Луганської області від 29 жовтня 2008 року та ухвали Верховного Суду України від 3 березня 2009 року і
встановила:
Як убачається зі змісту заяви та наявних у Верховному Суді даних, вироком Апеляційного суду Луганської області від 29 жовтня 2008 року з урахуванням змін, унесених ухвалою Верховного Суду України від 3 березня 2009 року, ОСОБА_1 було засуджено за пунктами 6, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 153 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Справа розглядалася за процедурою Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року).
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань довічного ув`язнення без перспективи звільнення, а також на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021, яким було визнано такими, що не відповідають Основному Закону України, окремі положення статей 81, 82 КК, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд у порядку глави 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) згаданих вироку та ухвали. На думку автора звернення, констатоване ЄСПЛ в інших справах порушення Україною ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через відсутність перспективи звільнення засуджених до довічного позбавлення волі у поєднанні з висновком органу конституційної юрисдикції свідчать про неправомірність цього виду покарання, а тому є підстава для його заміни на позбавлення волі на певний строк.
СуддяВеликої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) Гриців М. І. 29 жовтня 2021 року заявив самовідвід від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 55 КПК 1960 року, зважаючи на те, що він брав участь у справі заявника під час її касаційного перегляду 3 березня 2009 року.
Перевіривши заяву судді Гриціва М. І. та наявні у Верховному Суді матеріали, Велика Палата дійшла висновку про необхідність задоволення заяви на наступних підставах.
За приписами ч. 4 ст. 55 КПК 1960 року суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участь у її перегляді Верховним Судом.
У силу ч. 1 ст. 56 КПК 1960 року за наявності підстав, передбачених статтями 54-55 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 КПК 1960 року, ч. 1 ст. 80 КПК за наявності підстав, передбачених статтями 54 і 55 КПК 1960 року та статтями 75-79 КПК, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
У заяві судді Гриціва М. І. йдеться про неможливість його участі у розгляді заяви ОСОБА_1, оскільки він раніше у складі колегії суддів Верховного Суду України вже переглядав у касаційному порядку справу заявника (провадження № 5-426к09) й висловив свою позицію у цій справі, у тому числі з питання призначеного засудженому покарання.
Зазначені в заяві судді факти підтверджуються наявними у Верховному Суді даними, відображеними в ухвалі Верховного Суду України від 3 березня 2009 року.
Отже, матеріали провадження містять обставини, які можуть викликати сумнів у сторін стосовно об`єктивності, безсторонності та неупередженості судді Гриціва М. І., що відповідно до статей 54, 55 КПК 1960 року, а також п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК унеможливлює його участь у розгляді звернення ОСОБА_1 .
Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення у справі "Пероте Пеллон проти Іспанії" від 25 липня 2002 року (№ 45238/99)).
З урахуванням наведених обставин і законодавчих приписів Велика Палата вважає, що заява про самовідвід підлягає задоволенню зметою уникнення повторної участі судді Гриціва М. І. у розгляді справи та запобігання виникненню у сторін сумніву стосовно об`єктивності, безсторонності й неупередженості суду.
З огляду на викладене, керуючись статтями 55, 57 КПК 1960 року, Велика Палата Верховного Суду