УХВАЛА
25 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 1-98/2001
Провадження № 13-215зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаБританчука В. В.,
суддів: Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Донецької області від 17 травня 2002 року і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Донецької області від 17 травня 2002 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 86, пунктами "а", "г", "і" ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) із застосуванням положень ч. 1 ст. 42 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Цим же вироком ОСОБА_1 виправданий за ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 223 КК 1960 року у зв`язку з відсутністю доказів які підтверджують його винуватість.
Ухвалою Верховного Суду України від 12 червня 2003 року вирок змінено в частині обчислення початку строку відбуття покарання, а в решті залишено без змін.
До Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку апеляційного суду. У заяві засуджений просить призначене вироком покарання у виді довічного позбавлення волі замінити на покарання у виді певного строку, і звільнити з-під варти, оскільки фактично відбув 21 рік 4 місяці. Як на виключні обставини посилається на визнання Конституційним Судом України у Рішенні від 16 вересня 2021 року № 6-р (ІІ)2021 неконституційними деяких положень ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 Кримінального кодексу України (далі - КК), а також на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 грудня 2020 року в справі "Лопата та інші проти України", яким констатовано порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення, у тому числі ОСОБА_1 .
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата дійшла таких висновків.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) установлення неконституційності окремих положень закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних приписів при вирішенні конкретної справи.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Тому виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.
Крім того, згідно з положеннями розділу VIII КПК зазначені питання вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваного судового рішення.
Крім того, засуджений ОСОБА_1 вже звертався до Великої Палати з заявою про перегляд вироку та ухвали Верховного Суду України за виключними обставинами у зв`язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною, міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
Велика Палата 03 березня 2021 року відмовила у відкритті провадження за даною заявою з огляду на те, що належним способом усунення встановленого ЄСПЛ порушення конвенційного права ОСОБА_1 є вжиття державою заходів загального характеру у виді внесення відповідних змін до законодавства, а не перегляд судових рішень за виключними обставинами.
Таким чином, Велика Палата дійшла висновку, що у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 необхідно відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду