Постанова
Іменем України
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 650/1083/19
провадження № 51-2203км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О.Г.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
засудженої ОСОБА_1,
прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Чернієнко Антоніни Валеріївни та засудженої ОСОБА_1 на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019230100000185, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки
АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2 і 3 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання за: ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк
2 роки; ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
2. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
3. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
138 962,50 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
4. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 у резолютивній частині щодо заходів забезпечення кримінального провадження змінено, вказано залишити без змін до виконання вироку арешт на майно, яке є власністю ОСОБА_1, а саме позбавлення її права на відчуження та розпорядження належним їй житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . В решті вирок залишено без змін.
5. Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 05 березня 2019 року о 15:00, знаходячись у приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_1, належного ОСОБА_2, діючи умисно, шляхом вільного доступу таємно викрала грошові кошти у сумі 6 000,00 доларів США, що за курсом Національного банку України на день викрадення становило 160 962,50 грн, чим завдала потерпілому значної матеріальної шкоди.
6. Крім того, ОСОБА_1 04 червня 2019 року о 12:30, знаходячись у вищевказаному будинку, діючи умисно, повторно таємно викрала належні ОСОБА_2 . ІР камеру марки "Dahua" моделі "IPC-C 15P" з картою пам`яті "Kingston" microSD 64 Gb, чим завдала потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1 682,75 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
7. У касаційній скарзі захисник Чернієнко А.В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України скасувати, а провадження у цій частині закрити через відсутність в її діях складу зазначеного кримінального правопорушення. Мотивує тим, що засуджена забрала відеокамеру з будинку потерпілого виключно з метою приховати раніше вчинену нею крадіжку належних йому грошових коштів, не маючи при цьому наміру збагатитися за рахунок вилучення цієї камери чи збагатити інших осіб, що свідчить про відсутність у неї корисливого мотиву. Водночас, посилаючись на дані, які характеризують особу засудженої, визнання нею своєї винуватості у таємному викраденні належних потерпілому грошових коштів у повному обсязі, її щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю цього злочину, добровільне часткове відшкодування завданої внаслідок нього матеріальної шкоди та добровільну видачу майна, придбаного за викрадені у потерпілого кошти, просить вирок та ухвалу щодо її засудження за ч. 3 ст. 185 КК України змінити у частині призначеного покарання, вважати ОСОБА_1 засудженою за цим кримінальним законом до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням. Також зазначає про упередженість суду першої інстанції, необґрунтоване обрання ним для ОСОБА_1 з власної ініціативи виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та взяття її під варту в залі суду, чим позбавлено її можливості ефективного оскарження вироку за допомогою захисника, якого вона має право обирати самостійно.
8. Засуджена ОСОБА_1 подала на судові рішення стосовно неї касаційну скаргу, яка за змістом та проханням аналогічна касаційній скарзі захисника Чернієнко А.В. У доповненнях до касаційної скарги засуджена також звертає увагу на упередженість суду першої інстанції, зазначає, що за наявності у справі двох характеристик її особи суд необґрунтовано взяв до уваги ту, яка характеризує її з гіршого боку і містить неправдиві відомості, а іншій позитивній характеристиці взагалі не надав ніякої оцінки. Також вказує на те, що усупереч наведеному у судових рішеннях вона ніколи не мала ключів від будинку потерпілого, а сума викрадених нею з будинку потерпілого коштів становить 5 900,00 доларів США, а не 6 000,00 тисяч доларів США, як встановлено судом. Докладно викладає обставини заволодіння нею відеокамерою з будинку потерпілого та стверджує, що не мала корисливого мотиву, а лише хотіла уникнути викриття її у раніше вчиненій крадіжці грошей. Вважає безпідставним рішення суду про стягнення з неї моральної шкоди на користь потерпілого. Також просить зняти арешт, накладений на її будинок. Крім цього, зазначає про неповноту ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Позиції інших учасників судового провадження
9. Засуджена ОСОБА_1 підтримала подані нею та в її інтересах захисником Чернієнко А.В. касаційні скарги в повному обсязі та просила їх задовольнити з наведених у них мотивів.
10. Прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг та просила їх відхилити, залишивши судові рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни як законні та обґрунтовані.
11. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
12. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників касаційного провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
13. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
14. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
15. Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
16. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за епізодом таємного викрадення належних потерпілому ОСОБА_2 грошових коштів у касаційних скаргах не оспорюється. Стосовно твердження у доповненні до касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 про те, що сума коштів, якими вона заволоділа, становить 5 900,00 доларів США, а не 6 000,00 доларів США, як визнано доведеним судом, слід зазначити таке.
17. Відповідно до вимог статей 410, 411 КПК України неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав, а при перегляді судових рішень колегія суддів касаційного суду виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій. Натомість, з огляду на вищевказані положення кримінального процесуального закону, зазначені обставини є предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, у своїх апеляційний скаргах на вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 ні вона, ні в її інтересах захисник Чернієнко А.В. на невідповідність фактичним обставинам викладених у вироку висновків суду в частині суми викрадених нею коштів не посилалися. Крім того, доводи засудженої у цій частині на кваліфікацію її дій за ознакою ч. 3 ст. 185 КК України завдання значної шкоди потерпілому не впливають.