Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 182/3452/15-к
провадження № 51-4320км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Булейко О. Л., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурора Зленка О. В.,
захисника (відеоконференція) Лиханського В. О.,
виправданої (відеоконференція) ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014040490000012, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Ожидів Буського району Львівської області, жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, працюючи начальником відділу освіти та науки Нікопольської міської ради, будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, протягом липня 2013 року, знаходячись в приміщенні відділу освіти та науки Нікопольської міської ради, розташованого за адресою м. Нікополь, пр. Трубників 3, в результаті неналежного виконання покладених на неї службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, в порушення режиму економії використання бюджетних коштів організувала в межах своїх повноважень оформлення необхідних документів для укладання договорів з придбання медичного обладнання за завищеними цінами з ТОВ "АРТ МЕДИКА УКРАЇНИ" та ФОП ОСОБА_2 .
При цьому вона надала вказівку методисту кадрової роботи ОСОБА_3, який згідно з наказом № 163-г від 04.05.2012 начальника відділу освіти та науки Нікопольської міської ради ОСОБА_4 має право першого підпису бухгалтерських документів, укласти договори в період часу з 17 липня 2013 року по 26 липня 2013 року з ТОВ "АРТ МЕДИКА УКРАЇНИ" (юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке Шосе, 121/а, кв. 17), оскільки ОСОБА_1 в зазначений вище період часу перебувала в щорічній відпустці.
ОСОБА_3 підписав три договори з ТОВ "АРТ МЕДИКА України" від імені начальника відділу освіти і науки Нікопольської міської ради ОСОБА_1, а саме: договір № 71 від 23.07.2013 на суму 77 650 грн. 30 коп. (без ПДВ), № 72 від 23.07.2013 на суму 87 891 грн. 70 коп. (без ПДВ), № 73 від 23.07.2013 - на суму 7 800 грн. 00 коп. (без ПДВ) на придбання медичного обладнання для укомплектування загальноосвітніх навчальних закладів міста Нікополя на загальну суму 173 342,00 грн.
30 липня 2013 року ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету, розташованому за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр. Трубників, 3, особисто уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 ), договір № 70 на придбання медичного обладнання для укомплектування загальноосвітніх навчальних закладів міста Нікополя на загальну суму 64 662,00 грн.
Надалі ОСОБА_1 після виходу зі щорічної відпустки в липні 2013 року, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету підписала платіжні доручення, а саме № 3805 від 09.08.2013 на суму 7 800 грн., № 3806 від 09.08.2013 на суму 87 891,70 грн. та № 3808 від 09.08.2013 на суму 27 265,62 грн., які були взяті на облік Управлінням Державної казначейської служби м. Нікополя 14.08.2013 та 27.08.2013. Згідно з зазначеними платіжними дорученнями на користь ТОВ "АРТ МЕДИКА УКРАЇНИ" були здійсненні перерахунки безготівковим розрахунком за придбане обладнання бюджетними коштами.
Внаслідок неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, в порушення режиму економії використання бюджетних коштів, через службову недбалість ОСОБА_1 відділом освіти та науки Нікопольської міської ради було укладено договорів на загальну суму 238 004 грн. на укомплектування загальноосвітніх навчальних закладів м. Нікополя за завищеними цінами, у зв`язку з чим на адресу ТОВ "АРТ МЕДИКА УКРАЇНИ" та ФОП ОСОБА_2 необґрунтовано перераховано бюджетні грошові кошти на загальну суму 66 514,24 грн.
Також за відділом освіти та науки Нікопольської міської ради перед ТОВ "АРТ МЕДИКА УКРАЇНИ" та ФОП ОСОБА_2 рахується узгоджена кредиторська заборгованість на загальну суму 31 168,80 грн., внаслідок чого територіальній громаді м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради завдано збитків на загальну суму 97 683,04 грн., що в 176,3 рази перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян.
Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2020 року ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю в її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Цивільний позов відділу освіти та науки Нікопольської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 97 543, 68 грн. залишено без розгляду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2021 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У заперечені захисник Лиханський В.О. в інтересах виправданої ОСОБА_1 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Свою вимогу обґрунтовує тим, що апеляційний суд безпідставно залишив без зміни виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, у якому міститься формулювання обвинувачення, що не пред`являлося обвинуваченій, та відрізняється від обвинувального акта, на підставі якого розглядалося це кримінальне провадження.
Не погоджується із висновками судів про те, що платіжні доручення ОСОБА_1 підписувалися на виконання вже укладених договорів, а тому в її діях відсутній склад злочину.
Не погоджується прокурор і з посиланням суду на ст. 204 ЦК України (щодо презумпції правочину), оскільки вважає, що саме ОСОБА_1 як начальником відділу освіти і повинна була звернутись з позовом до суду про розірвання цих договорів або внесення змін до договорів та приведення їх вартості до ринкової.
Вважає безпідставними висновки судів про відсутність істотної шкоди, заподіяної злочином, оскільки різниця між вартістю закупленого медичного обладнання та вартістю за ринковими цінами в сукупності складає 97 748,82 грн., що є істотною шкодою.
Окрім того, за змістом касаційної скарги прокурор посилається на неповноту судового розгляду, оскільки прокурор був позбавлений можливості надати експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз під час проведення судово-економічної експертизи документи, в яких відображено перерахування грошових коштів згідно з цивільно-правовими договорами, адже на час проведення експертизи було зупинено судове провадження.
Зазначає, що суди не надали належної оцінки показанням свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні зазначав, що він має право першого підпису бухгалтерських документів, однак не має відповідної освіти та знань щодо ведення фінансових та юридичних документів, й підписував документи, коли ОСОБА_1 перебувала у відпустці.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав подану касаційну скаргу.
Захисник та виправдана заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться докази, що спростовують її доводи.
Колегія суддів убачає, що доводи касаційної скарги прокурора про допущення судом апеляційної інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, перевірив доводи про невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й обґрунтовано залишив без задоволення подану апеляційну скаргу, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційна скарга не може бути задоволена.
В судовому засіданні прокурор стверджував, що суд першої інстанції розглянув обвинувачення, що не пред`являлося ОСОБА_1, та відрізняється від обвинувального акта, на підставі якого розглядалося це кримінальне провадження.
Як убачається, суд у мотивувальної частині вироку вказав на обставини, які стороною обвинувачення не були вказані в обвинувальному акті від 21 листопада 2014 року, а саме судом зазначено, що сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_1 в вину те, що вона, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, не використавши об`єктивну можливість проведення процедури закупівлі для визначення оптимального постачальника, самостійно визначила постачальників медичного обладнання на укомплектування загальноосвітніх навчальних закладів м. Нікополя, уклала договори про закупівлю обладнання за завищеною вартістю.
Апеляційний суд, перевіривши вказані твердження прокурора, указав, що суд першої інстанції при викладенні в тексті вироку формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, допустив механічну помилку під час складення тексту судового рішення, яка, в даному конкретному кримінальному провадженні не вплинула і не могла вплинути на правильне по суті судове рішення. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на наступне.
З матеріалів кримінального провадження та технічної носія інформації, на якому зафіксоване судове засідання від 24 травня 2019 року (т. 2 а. п. 203-205), встановлено, що прокурор в судовому засіданні оголошував короткий зміст обвинувального акта саме в редакції від 21 листопада 2014 року (т. 1 а.п. 1-9), який і був вручений обвинуваченій ОСОБА_1 . Прокурором під час судового розгляду підтримувалось обвинувачення саме в редакції обвинувального акта від 21 листопада 2014 року та було предметом судового розгляду місцевим судом.
Під час апеляційного розгляду прокурори підтвердили, що в суді першої інстанції було розглянуто обвинувачення в редакції обвинувального акта від 21 листопада 2014 року, оскільки обвинувальний акт від 30 вересня 2014 року до суду не скеровувався.
Перший виправдувальний вирок був ухвалений і в подальшому скасований апеляційний судом також на підставі обвинувачення від 21 листопада 2014 року. Це ж обвинувачення суд першої інстанції повторно розглядав під час нового розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції за клопотанням прокурора повторно дослідив докази та, аналізуючи оскаржений вирок, прийшов до висновку, що викладення в тексті вироку формулювання обвинувачення, яке вказувалося в обвинувальному акті від 30 вересня 2014 року, не впливає на мотиви суду, з яких ухвалено виправдувальний вирок, а сторона обвинувачення не навела інших доводів про те, яким чином це порушення могло вплинути на висновки суду про доведеність або недоведеність винуватості особи у фактично пред`явленому обвинуваченні та розглянутому судом; яким чином таке порушення обмежило чи перешкодило стороні обвинувачення в доведенні винуватості або іншим чином могло б вплинути на правильне вирішення кримінального провадження по суті.
Окрім того, вказане порушення усунуто судом апеляційної інстанції під час повторного розгляду висунутого обвинувачення шляхом дослідження обставин кримінального провадження та доказів в межах, заявлених стороною обвинувачення, та викладення в цій частині ухвали правильного формулювання обвинувачення.
Крім цього, прокурор в апеляційній скарзі не вказував на те, що суд першої інстанції виклав у вироку обвинувачення в іншому формулюванні, яке в певній частині відрізняється від обвинувального акта, на підставі якого розглядалося це кримінальне провадження. Тому суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження в межах поданої апеляційної скарги, не мав права погіршити становище особи та скасувати виправдувальний вирок з підстав, не зазначених у апеляційній скарзі прокурора.
Також колегія суддів звертає увагу, що й касаційний суд також позбавлений процесуальної можливості скасувати вирок місцевого суду разом з рішенням апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки відсутнє таке прохання в поданій касаційній скарзі прокурора. Суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, й вийти за межі касаційних вимог вправі, якщо цим не погіршується становище засудженого або виправданого.
При цьому скасування лише ухвали апеляційного суду судом касаційної інстанції з призначенням нового апеляційного розгляду не матиме наслідком можливе усунення вказаних порушень судом першої інстанції, оскільки в апеляційній скарзі прокурор з цих підстав не просив скасувати виправдувальний вирок.
Також касаційний суд звертає увагу на те, що підставою для виправдання ОСОБА_1 стала саме недоведеність наявності в її діях об`єктивної сторони цього злочину. Апеляційний суд ще також вказав й на відсутність суб`єктивної сторони, в контексті чого аспекти некоректного в певній частині відображення у вироку змісту обвинувачення з урахуванням порівняльного аналізу змісту обох обвинувальних актів не мають істотного впливу на правильність висновку місцевого суду щодо обґрунтованості підстав для виправдання особи.
На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду щодо виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 367 КК України у зв`язку з недоведеністю наявності в її діянні складу цього кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування було встановлено, що внаслідок неналежного виконання службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, в порушення режиму економії використання бюджетних коштів, через службову недбалість ОСОБА_1 відділом освіти та науки Нікопольської міської ради було укладено договори на загальну суму 238 004 грн. на укомплектування загальноосвітніх навчальних закладів м. Нікополя за завищеними цінами, у зв`язку з чим на адресу ТОВ "АРТ МЕДИКА УКРАЇНИ" та ФОП ОСОБА_2 необґрунтовано перераховано бюджетні грошові кошти на загальну суму 66 514,24 грн., а також за відділом освіти та науки Нікопольської міської ради перед ТОВ "АРТ МЕДИКА УКРАЇНИ" та ФОП ОСОБА_2 рахується узгоджена кредиторська заборгованість на загальну суму 31 168,80 грн., внаслідок чого територіальній громаді м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради завдано збитки на загальну суму 97 683,04 грн., що в 176,3 рази перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян
Із вироку місцевого суду вбачається, що суд, виправдовуючи ОСОБА_1, виходив з того, що обставини викладені в обвинувальному акті, не знайшли свого підтвердження і суперечать обставинам, встановленим судом.
Також судом першої інстанції зазначено, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило, передбачені ч. 1 ст. 367 КК України наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений до кола службових повноважень такої особи.
Дослідженими доказами як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, не знайшло свого підтвердження, що саме ОСОБА_1 самостійно здійснювала пошук постачальників - суб`єктів господарювання, які здійснюють постачання медичного обладнання; що вона, не провівши моніторинг з метою досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності ринкових цін на медичне обладнання, яке необхідно було придбати за бюджетні кошти для укомплектування навчальних закладів міста Нікополя, самостійно провела переговори про закупівлю медичного обладнання з ТОВ "АРТ МЕДИКА УКРАЇНА" в особі генерального директора ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_2, а також, що вона надала вказівку ОСОБА_3 укласти договори саме з ТОВ "АРТ МЕДИКА УКРАЇНИ" та ФОП ОСОБА_2 .
На підтвердження цього, суд у виправдувальному вироку обґрунтовано посилається на показання свідка ОСОБА_3, який у судовому засіданні заперечував, що ОСОБА_1 йому давала вказівку підписати договори, не підтримав свої показання, надані під час повторного допиту на досудовому слідстві, і вказав, що не давав свідчень про вказівки зі сторони ОСОБА_1, що підтверджується технічним носієм інформації, на якому зафіксоване судове засідання від 30 червня 2020 року.
Таким чином, навіть за змістом обвинувачення вказується, що ОСОБА_1 трьох договорів № № 71, 72, 73 не підписувала, оскільки їх підписав ОСОБА_3 під час перебування ОСОБА_1 у відпустці.
Також ОСОБА_1 у своїх показаннях стверджувала, що вона не була знайома з ОСОБА_6 і вперше побачила його в суді під час першого судового провадження в суді першої інстанції. Особисто вона не проводила з ним перемовин щодо укладення договорів про придбання медичного обладнання, не спілкувалася будь-яким чином і не була знайома з ним навіть на момент підписання договору № 70 від 30 липня 2013 року.
У своїх показаннях працівники відділу освіти і науки Нікопольської міської ради свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не вказували на ОСОБА_1, що саме вона підшукувала постачальника, займалась укладенням договорів, надавала їх до бухгалтерії.
Також колегія суддів вбачає обґрунтованими висновки судів про відсутність об`єктивної сторони вказаного складу злочину з огляду на таке.
Об`єктивна сторона службової недбалості як злочину включає в себе сукупність трьох ознак: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинний зв`язок між діянням та наслідками.
Відповідальність за ст. 367 КК України настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.
Судом було досліджено копію посадової інструкції начальника відділу освіти і науки Нікопольської міської ради, затвердженої заступником міського голови ОСОБА_10 від 08.07.2011 року, та встановлено, що до кола службових обов`язків ОСОБА_1 не входив моніторинг цін на ринку з метою досягнення економії бюджетних коштів або інші схожі за змістом обов`язки (т. 1 а.п. 154).
Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції пояснила, що на час укладання вищезазначених договорів не було уповноваженої особи проводити такий моніторинг або певного колективного органу для цих цілей. Комісія з моніторингу цін була утворена з квітня 2014 року після початку цього кримінального провадження.
Судами встановлено, що закупівля медичного обладнання здійснювалось відділами освіти і науки органами місцевого самоврядування Дніпропетровської області на підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12 липня 2013 року № Р-555/0/3-13 "Про затвердження Порядку використання у 2013 році субвенції з обласного бюджету бюджетам міст та районів на укомплектування медичних кабінетів загальноосвітніх навчальних закладів", яким затверджено порядок використання субвенції з обласного бюджету бюджетам міст та районів на укомплектування медичних кабінетів загальноосвітніх навчальних закладів.
Згідно з лімітною довідкою про бюджетні асигнування та кредитування на 2013 рік фінансовому управлінню Нікопольської міської ради з обласного бюджету Дніпропетровської області було виділено субвенцію з обласного бюджету бюджетам міст і районів на укомплектування медичних кабінетів загальноосвітніх навчальних закладів у розмірі 238 004,00 грн. Перелік медичного обладнання також був однаковим для всіх шкіл області.
Окрім того, судами був досліджений лист від 23.07.2013 р. заступника міського голови на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо виконання розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.07.2013 №Р-555/0/3-13, згідно з яким станом на час перебування ОСОБА_1 у відпустці ще проводиться доукомплектування медичних кабінетів медичним приладдям та меблями за рахунок коштів субвенції з обласного бюджету.
За використанням коштів субвенції з обласного бюджету, які виділені на вищезазначені цілі, здійснюється постійний контроль. До Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної держадміністрації направлено організаційні заходи, до переліку яких, зокрема, було включено: проведення моніторингу цін на обладнання для медичних кабінетів, визначення постачальника, підготовка фінансових документів, укладання договору. Строк виконання заходів заплановано у липні 2013 року. План заходів був затверджений в.о. начальника відділу освіти і науки Нікопольської міської ради ОСОБА_12 у відсутність ОСОБА_1, а 23 липня 2013 року ОСОБА_3 відповідно до наказу попереднього керівника відділу освіти і науки був наділений правом підпису фінансових документів, й саме ним були підписані договори № № 71, 72, 73.
Таким чином, у період з 17 липня 2013 року до 26 липня 2013 року на час перебування ОСОБА_1 у відпустці працівниками відділу освіти і науки проводився моніторинг цін на обладнання для медичних кабінетів, визначення постачальника, підготовка фінансових документів та були укладанні договори № № 71, 72, 73 від 23 липня 2013 року.
Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вказав, що обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, є істотна шкода.
Однак, як слідує із матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування не визначено та не доведено розмір шкоди по договору № 70 від 30 липня 2013 року, який підписала саме ОСОБА_1, на придбання медичного обладнання для укомплектування загальноосвітніх шкіл міста Нікополя на загальну суму 64 662,00 грн.
При цьому судом було безпосередньо досліджено висновок судово-економічної експертизи № 3762/3763-19 від 13.01.2020 року, відповідно до якого не визначено загальну різницю між вартістю закупленого медичного обладнання за фактично сплачене відділом науки і освіти Нікопольської міської ради по договору № 70 від 30.07.2013 року на суму 64 662 грн. 00 коп. та вартістю за ринковими цінами, зазначеними у висновку судово-товарознавчої експертизи № ГО-3369 від 03.09.2014 року, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи платіжних доручень (т. 2 а.п. 219-238).
Доводи прокурора, наведені в касаційній скарзі, щодо неповноти судового розгляду, оскільки прокурор був позбавлений можливості надати експерту Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз під час проведення судово-економічної експертизи документи, в яких відображено перерахування грошових коштів згідно з цивільно-правовими договорами, були предметом перевірки суду апеляційної інстанцій та визнані безпідставними, виходячи з наступного.
У висновку судово-економічної експертизи № 3762/3763-19 від 13.01.2020 року було зазначено, що визначення загальної різниці між вартістю закупленого медичного обладнання за фактично сплаченими відділом науки і освіти по договору № 70 від 30.07.2013 року коштами та вартістю за ринковими цінами, які були вказані у висновку судово-товарознавчої експертизи № ГО-3369 від 03.09.2014 року, неможливо у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи платіжних доручень.
Однак, як було встановлено судом, оригінал цього платіжного доручення за договором № 70 від 30 липня 2013 року органом досудового розслідування не було отримано під час досудового слідства, оскільки вони не ставила питання про вилучення такого ордеру у своєму клопотанні про тимчасовий доступ до речей (т. 3 а.с. 34-45). На клопотання експерта про надання додаткових документів прокуратурою було надано відповідь, що вони зверталися до відділу науки і освіти Нікопольської міської ради про надання їм засвідчених документів, які вказані в клопотанні експерта.
Але листом відділу науки і освіти Нікопольської міської ради № 486 від 25 червня 2019 року повідомлено, що строк зберігання запитуваних документів складає 3 роки. Тому у них немає можливості надати копії меморіальних ордерів та відомостей аналітичного обліку, в яких відображено перерахування грошових коштів і оприбуткування медичного обладнання згідно договорів № № 70, 71, 72, 73 від 23 липня 2013 року з первинними до них документами, рахунки на оплату (т. 2 а.с. 222).
Враховуючи це, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності можливості усунути неповноту під час нового розгляду в суді першої інстанції шляхом проведення додаткових слідчий (процесуальних) дій у зв`язку із втратою документів через те, що з моменту інкримінованих подій минув тривалий час.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що підписання ОСОБА_1 платіжних доручень на виконання умов договорів № № 71, 72, 73 від 23 липня 2013 року, які сама ОСОБА_1 не підписувала, адже їх підписував ОСОБА_3, та № 70 від 30 липня 2013 року не становить об`єктивну сторону інкримінованого їй злочину.
Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та, зазначивши підстави ухваленого рішення, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність рішення апеляційного суду, вмотивованість його висновків, прокурор у касаційній скарзі не навів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів не встановила, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд