Постанова
іменем України
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 560/1216/19
провадження № 51-3041км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Голубицького С.С. та Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 січня 2020 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170040002994, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за частиною 2 статті 185 КК - на строк 3 (три) роки; за частиною 3 статті 185 КК - на строк 5 (п`ять) років.
На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до частини 5 статті 72 КК, ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 16:00 19 липня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання визначено обчислювати з 19 липня 2019 року.
Залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він в ніч з 16 на 17 липня 2019 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, за допомогою металевого лома відкрив двері та проник всередину приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташований на АДРЕСА_2 та належить приватному підприємцю ОСОБА_2, звідки викрав гроші в сумі 384 грн, одяг та продукти харчування на суму 4048 грн, в результаті чого заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 4432 грн.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, у ніч з 17 на 18 липня 2019 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи в господарстві ОСОБА_3, що на АДРЕСА_3, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав велосипед марки "Аіст", власником якого і є ОСОБА_3, чим завдав потерпілому майнової шкоди на суму 650 грн.
Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, у ніч з 17 на 18 липня
2019 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1, шляхом зриву навісного замка на вхідних дверях до прибудови кафе, відкрив вікно та проник всередину приміщення, що розташоване в АДРЕСА_4 та належить приватному підприємцю ОСОБА_4, звідки викрав грошові кошти в сумі 500 грн та продукти харчування на суму 1562 грн, у результаті чого заподіяв ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 2062 грн.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року вирок Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 січня 2020 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження, оскільки вважає, що справа проти нього сфальсифікована, він не вчиняв крадіжки, а вилучені гроші та речі належать йому особисто. При цьому вказує, що свідки в судовому засіданні його обмовили, а прокуратура стежила за ним та мала на меті його посадити, оскільки попередня справа щодо нього також була сфальсифікована.
Крім того, засуджений вказує на суперечності між показаннями свідків, а вилучені у нього речі не змогли впізнати потерпілі, а тому вважає, що суд упереджено та невмотивовано постановив обвинувальний вирок.
Також засуджений скаржиться на порушення його права на захист, зазначає, що під час досудового розслідування його позбавили права мати захисника, а під час судового розгляду захисник не підтримав його позиції щодо невинуватості.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, і перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений оспорює винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, посилається на непричетність його до вчинення злочинів та фальсифікацію матеріалів кримінального провадження органами досудового розслідування.
Однак зазначені доводи засудженого, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, заслухавши показання потерпілих, свідків та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку належні та допустимі докази.
Згідно показань потерпілого ОСОБА_2 убачається, що в нього з магазину були викрадені гроші, продукти харчування (мисливські ковбаски, цукерки) та одяг (шкарпетки, труси, рукавиці), металевий чугунчик, потерпілий ОСОБА_3 вказав на викрадення у нього велосипеду "Аіст", а потерпіла ОСОБА_4 показала, що до неї проникли у кафе та викрали грошові кошти, коньяк, горілку "Мороша" та "Житник". цигарки та печиво.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду показали, що вони були очевидцями того, як у лісосмугі було затримано засудженого біля якого знаходився велосипед "Аіст", продукти харчування, цигарки, горілка та одяг, вони були понятими під час проведення огляду місця події та підтвердили, що такі речі були вилучені у засудженого.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 18 липня 2019 року та ілюстративною таблицею до нього (а.п.68-69) на територія лісової ґрунтової дороги біля засудженого ОСОБА_1 знаходиться велосипед марки "Аіст", плетена сумка голубо-чорного кольору у яких знаходилися горілка, цигарки, упаковки мисливських ковбасок шкарпетки, білизна, металевий чугунчик (казанок). У ході особистого огляду у ОСОБА_1 у кишені верхнього одягу було знайдено грошові кошти на загальну суму 392 грн.
З уваги на такі докази суд першої інстанції правильно оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів правильно дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, доведена, а його дії правильно кваліфіковано за частиною 2 статті 185 та частиною 3 статті 185 КК.
Суд апеляційної інстанції надав належні та вмотивовані відповіді на доводи в апеляційній скарзі засудженого, при цьому проаналізував показання свідків, висновки експертів, співставив їх із заявами потерпілих про вчинення злочинів, свідків та іншими письмовими доказами у кримінальному провадженні.
Доводи касаційної скарги щодо неправдивості показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, є необгрунтованими з огляду на таке.
Під час судового розгляду свідки зазначили, що були очевидцями того, яr у лісосмузі було затримано ОСОБА_1, а поруч з ними виявлено велосипед марки "Аіст", а також знаходилися продукти харчування, металевий чугунок, горілка, мисливські ковбаси та інші речі, зазначені у протоколі, який вони підписували власноручно.
При цьому ОСОБА_1 раніше не знали і причини його обмовляти у них не було. Крім того, під час судового розгляду свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за неправдиві показання та відмову від таких показань.
Такі показання свідків суд правильно поклав в основу вироку, а вилучені речі під час огляду місця події узгоджуються з переліком викрадених речей, які в заяві про злочин вказували потерпілі, у подальшому під час досудового розслідування викрадені речі були визнані речовими доказами та повернуті під розписки потерпілим.
Тобто доводи засудженого про непричетність його до вчиненого злочину спростовуються належними та допустимими доказами, які у своїй сукупності вказують на причетність до вчинених ОСОБА_1 злочинів.
Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи засудженого про порушення його права на захист на досудовому розслідуванні, зазначивши, що з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 (який у той час перебував у статусі підозрюваного) були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України, статтями 18, 20, 42 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), в тому числі право мати захисника, однак він не виявив бажання його мати.
Разом з тим, йому під розписку було вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного (а.п.46-47). Крім того, при врученні ОСОБА_1 підозри йому також роз`яснювались права, передбачені статтею 42 КПК, вручена пам`ятка про його права та обов`язки. Проте він відмовився від залучення захисника, оскільки своє право на захист бажав здійснювати самостійно, про що в матеріалах провадження міститься відповідний протокол, який ним особисто підписаний (а.п.97-103).
Під час підготовчого судового засідання засудженому ОСОБА_1 було призначено захисника, який під час судового розгляду належним чином виконував свої обов`язки, був присутній у судових засіданнях, активно проводив допит свідків, заявляв клопотання та захищав інтереси свого підзахисного, що убачається із прослуховування судового засідання від 18 грудня 2019 року (журнал с.з. т.1, а.п.118-121)
Колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції оскільки перевіркою матеріалів провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що справу стосовно ОСОБА_1 сфальсифіковано або під час досудового розслідування було порушено його право на захист.
Таким чином, колегія суддів погоджується з наданим ретельним аналізом доказів судом апеляційної інстанції та вважає, що у кримінальному провадженні зібрано достатньо доказів, які згідно з критерієм доведеності "поза розумним сумнівом" вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Колегією суддів не встановлено порушень вимог закону під час перевірки кримінального провадження щодо засудженого ОСОБА_1 .
На підставі наведеного касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням вимог статті 419 КПК, а вирок суду першої інстанції є законим, вмотивованим та обґрунтованим.
Керуючись статтями 433, 434,436, 441,442 КПК, Суд