Постанова
Іменем України
22 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 2-2699/11
провадження № 61-14409св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
заявник- товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал",
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила Артема Олеговича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2021 року у складі судді Кондрацької Н. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Бондаренка С. І., Сіренка Ю. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У лютому 2021 року представник за довіреністю товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" (далі - ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал") Стефанишин М. І. звернулася до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі.
Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2013 року у справі № 2-2699/11 за позовом публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк") до ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2008 року № 603/400375.
29 серпня 2018 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Отже, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2013 року у справі №2-2699/11 не виконано, заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2008 року № 603/400375 не погашена.
23 грудня 2016 року ПАТ "Креді Агріколь Банк" та товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги № 12-2016, за умовами якого відбулося переуступлення прав вимог за рядом кредитних договорів, зокрема, і договором від 07 серпня 2008 року № 603/400375.
26 грудня 2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" уклали договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 26/12/2016-01, відповідно до умов якого останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ПАТ "Креді Агріколь Банк", у тому числі і до ОСОБА_1 .
З огляду на вказане ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" просило замінити стягувача у виконавчому документі
№ 2-2699/11 із ПАТ "Креді Агріколь Банк" (ЄДРПОУ 14361575) на його правонаступника - ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" (ЄДРПОУ 36676934, адреса місцезнаходження: вул. Сурікова, буд. 3а, м. Київ, 03035) за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня
2021 року заяву задоволено. Замінено стягувача у виконавчому листі
№ 2-2699/11 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2008 року № 603/400375 в сумі 199 639,04 грн., з ПАТ "Креді Агріколь Банк" на його правонаступника - ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал".
Ухвала мотивована тим, що заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Враховуючи, що за договором купівлі-продажу (відступлення прав вимоги)
№ 26/12/2016-01, зокрема, додатку № 1, до ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" перейшло право вимоги за кредитним договором від 07 серпня 2008 року № 603/400375, суд першої інстанції дійшов висновку, що подана заява підлягає до задоволення в межах суми, стягнутої за рішенням апеляційного суду Черкаської області
від 17 травня 2013 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила А. О. залишено без задоволення, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2021 рокузалишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржниками, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Також апеляційний суд дійшов висновку, що Стефанишин М. І. має право представляти інтереси ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" на підставі довіреності, в тому числі і подавати до суду заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки провадження у справі за позовом акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором відкрито 08 вересня 2009 року, тобто до набрання чинності законом про виключно адвокатське представництво іншої особи в суді.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сучила А. О. на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сучило А. О., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про залишення заяви ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" без розгляду у зв`язку із подачею заяви неуповноваженою особою.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 906/460/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 911/1738/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що представництво особи, яка не брала участі у справі, провадження у якій розпочато до 30 вересня 2016 року, у випадку звернення такої особи до суду після ухвалення у цій справі остаточного судового рішення, яке не підлягає оскарженню, має здійснюватися адвокатом. Оскільки ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал"не брала участі у справі № 2-2699/11, провадження у якій розпочато в 2013 році, тому представляти інтереси цієї компанії в даній справі може лише адвокат, проте заяву про заміну стягувача у виконавчому листівід імені ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал"подано представником за довіреністю - Стефанишин М. І., яка не є адвокатом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" - Стефанишин М. І., в якому остання зазначала, що представник ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" звернулась до суду у січні 2021 року із заявою про заміну сторони у виконавчому листі, а тому предмет справи є відмінним від викладеного у первинному позові ПАТ "Креді Агріколь Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому вона має право представляти інтереси компанії на підставі довіреності
від 19 липня 2021 року № 3.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 серпня 2009 року АТ "Індекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором від 07 серпня 2008 року №603/400375 в сумі 199 639,04 грн та судових витрат.
Провадження у справі відкрито 08 вересня 2009 року.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2013 року у справі № 2-2699/11 з ОСОБА_1 на користь правонаступника АТ "Індекс-Банк" - ПАТ "Креді Агріколь Банк" стягнуто заборгованість по кредитному договору від 07 серпня 2008 року
№ 603/400375 в сумі 199 639,04 грн та судові витрати в сумі 1 820,00 грн, всього 201 459,04 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17 травня 2013 року апеляційну скаргу представника ПАТ "Креді Агріколь Банк" задоволено частково, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 21 січня 2013 скасовано та ухвалено нове. Стягнуто з
ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість по кредитному договору від 07 серпня 2008 року № 603/400375 в сумі 199 639,04 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На виконання рішення апеляційного суду Черкаської області
від 17 травня 2013 року за заявою позивача 16 вересня 2013 року видано виконавчий лист № 2-2666/11 (провадження № 2/711/47/13).
Постановою державного виконавця від 29 серпня 2018 року у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а заходи державного виконавця щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий лист № 2/711/47/13 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 199 639,04 грн. повернуто стягувачу.
Крім того, встановлено, що 23 грудня 2016 року між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги № 12-2016, предметом якого є відступлення права вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі і за кредитним договором від 07 серпня 2008 року № 603/400375, укладеним між ПАТ "Креді Агріколь Банк" (правонаступник АТ "Індекс-Банк") та ОСОБА_1
ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" на підставі договору від 26 грудня 2016 року відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал".
Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги, ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" набуло прав грошової вимоги до відповідача за кредитним договором
від 07 серпня 2008 року № 603/400375 на загальну суму заборгованості у розмірі 380 919,33 грн.
Згідно з пунктом 13 договору відступлення права вимоги цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК).
Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).
За змістом частини першої статті 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 30 січня 2019 року у справі
№ 2-230/11 (провадження № 61-46230св18), від 24 лютого 2021 рокуу справі № 761/46461/19 (провадження № 61-9762св20).
Задовольняючи заяву ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал", суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що до заявника перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору від 07 серпня 2008 року
№ 603/400375, укладеного між ПАТ "Креді Агріколь Банк" (правонаступник АТ "Індекс-Банк") та ОСОБА_1 .
Встановивши, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", для заміни стягувача у справі, суди обґрунтовано виходили з наявності підстав для задоволення заяви ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал".
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.
Також апеляційним судом обґрунтовано відхилено доводи
ОСОБА_1 про відсутність повноважень на подання заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні у представника ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал"
Стефанишин М. І., яка не є адвокатом, не перебуває у трудових відносинах з цим товариством, а отже не має права представляти заявника в суді, в тому числі, подавати заяву про заміну сторони.
Встановлено, що Стефанишин М. І. до апеляційної скарги додала довіреність на представництво інтересів ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал".
Відповідно до частини четвертої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Разом з тим, згідно з підпунктом 11 пункту 161 Перехідних положень Конституції України, представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та 131-2 Конституції України виключно прокурорами та адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції - 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - 01 січня 2019 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини шостої статті 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Офіційне опублікування Закону відбулося 29 червня 2016 року (Голос України, 2016, 06, 29 червня 2016 року № 118), тобто даний Закон набрав чинності 30 вересня 2016 року.
Підставою порушення провадження у справі є позовна заява. Відкриття судом провадження по справі породжує певні юридичні наслідки, які в свою чергу можна поділити на процесуальні та матеріально-правові. Зокрема, важливими процесуальними наслідками відкриття провадження у справі є те, що заінтересовані особи стають учасниками даних процесуальних правовідносин, отримують процесуальні права та обов`язки.
В постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/31, від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17зазначалося, що стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущений, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.
При цьому, як було зазначено в постановах Верховного Суду
від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження
№ 61-17987св20), від 10 червня 2021 року у справі № 2-2106/12 (провадження № 61-4178св21), від 15 вересня 2021 року у справі
№ 727/9430/13-ц (провадження № 61-10801св21), заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого
2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження 12-39гс20) була сформульована правова позиція, відповідно до якої закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
В такому випадку особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу. Саме після відкриття однієї зі стадій господарського процесу і можуть бути досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах.
Суд касаційної інстанції враховує, що у цій справі № 2-2699/11 було розпочато виконавче провадження, яке станом на час розгляду справи не закінчене, а суди попередніх інстанцій, замінюючи стягувача у виконавчому листі, вирішили лише окреме процесуальне питання в межах цієї справи.
Як зазначалося вище, представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
За таких обставин, враховуючи, що провадження у цій справі було відкрито 08 вересня 2009 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", тому представництво у даній справі може здійснюватися не тільки виключно адвокатом, а й іншим законним представником із наданням доказів суду щодо уповноваження такої особи на представництво інтересів учасника справи відповідно до вимог процесуального законодавства.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Стефанишин М. І. має право представляти інтереси ТОВ "Компанія з управління активами "Прімоколект-Капітал" на підставі довіреності, в тому числі і подавати до суду заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду
від 10 червня 2021 року у справі № 330/905/15 (провадження
№ 61-2463св21).
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 906/460/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 911/1738/17, на які посилається заявник в касаційній скарзі.
Крім того, відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що у вказаній справі ціна позову становить 199 639,04 грн, вказана справа є малозначною в силу закону, а тому представником сторони може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.
Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 21 листопада 2018 року у справі № 521/13775/17, провадження
№ 61-43848св18, від 18 березня 2020 року у справі № 373/1494/18, провадження № 61-2737св19.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,