Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 760/11609/20
провадження № 61-10216св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд соціального страхування України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України, Правління Фонду соціального страхування України, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду соціального страхування України на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року у складі судді
Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду соціального страхування України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України, Правління Фонду соціального страхування України, ОСОБА_2, в якому просила:
- визнати дії Фонду соціального страхування України щодо її звільнення з займаної посади виконуючого обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України протиправними і незаконними;
- визнати незаконним та скасувати пункт 6 Постанови правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року № 5 "Про створення тимчасової комісії Фонду соціального страхування України";
- визнати незаконним та скасувати наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24 квітня 2020 року № 3к;
- поновити її на посаді (роботі) виконуючого обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з моменту незаконного звільнення;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2020 року до дня подання позову 22 травня 2020 року, що становить 44 362,42 грн.
Позовна заява мотивована тим, що наказом від 02 березня 2020 року № 24-к її тимчасово було призначено на посаду виконуючого обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України до призначення на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у порядку, передбаченому законодавством.
Підставами для даного наказу зазначено її особисту заяву від 02 березня 2020 року та лист Голови правління відповідача Коваля О. П. від 02 березня 2020 року. Трудовий договір (контракт) між нею та відповідачем або третіми особами у письмовій формі не укладався та не узгоджувався строк трудового договору. Її призначенню передувала процедура попереднього узгодження відповідної кандидатури шляхом обміну листами між директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Думою О. О. та Головою правління Фонду соціального страхування України Ковалем О. П.
22 квітня 2020 року відбулося позачергове засідання правління Фонду, де, всупереч поданню про призначення її на посаду прийнято постанову № 5 "Про створення тимчасової комісії Фонду соціального страхування України", пунктом 6 якої надана вказівка виконуючому обов`язки директора виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_2 про звільнення у термін до
24 квітня 2020 року в тому числі виконуючого обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду, тобто її, відповідно до законодавства України про працю (підпункт 6.3 постанови).
24 квітня 2020 року вона була ознайомлена зі змістом наказу про звільнення, отримала копію даного наказу та трудову книжку.
Вважає, що відповідні розпорядчі документи індивідуальної дії - постанова (в частині) та наказ про звільнення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач завідомо протиправно вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки правління Фонду визначає кількість та призначає і звільняє заступників директора виконавчої дирекції Фонду лише за поданням директора виконавчої дирекції Фонду. При цьому, на момент проведення позачергового засідання правління Фонду соціального страхування України 22 квітня 2020 року в розпорядженні правління Фонду був належно оформлений письмовий документ (подання) директора виконавчої дирекції відповідача про призначення її на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду, що за своїм змістом є прямо протилежним до прийнятого незаконного рішення, без обов`язкового розгляду якого і його відхилення взагалі не можливо було прийняти розпорядчий документ про звільнення, так як письмове подання від
03 березня 2020 року № 776-09-1 передувало проведенню самого засідання та іншого, протилежного за змістом, подання не було.
Також не було в розпорядженні й іншого письмового подання щодо призначення на відповідну посаду іншої особи, яке б завершилось прийняттям законного рішення.
Крім того, до виключних повноважень директора виконавчої дирекції щодо звільнення заступників директора є лише звільнення за власним бажанням (у разі коли проміжок часу до наступного засідання правління перевищує строк попередження про звільнення за власним бажанням), угодою сторін, переведенням, з подальшим інформуванням правління Фонду.
Також зазначала, що наказом про призначення її на посаду від 02 березня 2020 року № 24-к була визначена відкладальна обставина для її тимчасових відносин з Фондом, а саме: до призначення на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у порядку, передбаченому законодавством, тому строком припинення тимчасовості перебування на посаді може бути виключно подія (дата) призначення на постійній основі на посаду визначеним порядком або її, або іншу особу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано пункт 6.3 частини 6 постанови Правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року № 5 в частині звільнення ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24 квітня 2020 року № 3к "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді в.о. заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 24 квітня 2020 року.
Стягнуто з Фонду соціального страхування України на користь
ОСОБА_1 584 551,50 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за вирахуванням визначених законом податків та зборів).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 6.3 постанови правління Фонду від 22 квітня 2020 року та наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від 24 квітня 2020 року № 3-к про звільнення позивачки прийняті з порушенням вимог закону, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому суд виходив з того, що у випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк, тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.
Ненастання обумовленого наказом від 02 березня 2020 року № 24-к про призначення позивачки на посаду виконуючої обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду факту, її звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України суперечить вимогам закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 червня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу Фонду соціального страхування України залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від
01 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення позивача наказом виконавчої дирекції Фонду від 24 квітня
2020 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗППУ є незаконним, оскільки трудового договору з нею в розумінні пунктів 2, 3 статті 23 КЗпП України, тобто у вигляді спеціального строкового трудового договору, не укладалось. Строк трудового договору (трудових відносин) з позивачем невстановлювався та не фіксувався у будь-якому вигляді, а визначався подією, яка мала настати (прийняття на роботу постійного працівника), однак на час звільнення позивача відповідачем ця подія не настала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду соціального страхування України на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від
07 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Відмовлено у задоволенні клопотання Фонду соціального страхування України про зупинення виконання рішення Солом`янського районного суду
м. Києва від 01 грудня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 24 квітня 2020 року. Зупинено виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року в частині стягнення з Фонду соціального страхування України на користь
ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за виключенням стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука С. В. про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 07 липня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 07 липня
2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Фонд соціального страхування України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 310/2284/17, провадження № 61-3146св18,
від 07 лютого 2018 року у справі № 333/7100/15-ц, провадження
№ 61?766св17, від 28 серпня 2019 року у справі № 201/15850/17-ц, провадження № 61-37566св18, від 31 жовтня 2018 року у справі
№ 761/27037/17-ц, провадження № 61-44171св18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц, провадження № 61-14433св18, у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-419цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачку було призначено виконуючим обов`язки заступника директора в незаконний спосіб неуповноваженою на це особою з порушенням встановленого Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" порядку, що є перевищенням повноважень директора виконавчої дирекції Фонду, тому постановою правління Фонду від 22 квітня 2020 року № 5 звільнено незаконно призначених виконуючих обов`язки заступників директора виконавчої дирекції Фонду, в тому числі й позивачку, а тому вказана постанова прийнята при здійсненні управлінських функцій. Суди попередніх інстанцій фактично визнали незаконне призначення позивачки укладенням з нею строкового трудового договору.
Оскільки з позивачкою в незаконний спосіб був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого визначався настанням юридичного факту - прийняттям відповідного рішення уповноваженим органом управління - правлінням Фонду, а у встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" порядку позивачка не була призначена на посаду заступника директора, тому її звільнення з урахуванням змісту наказу про її призначення відповідає пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки постанова правління Фонду від
22 квітня 2020 року № 5 є саме тим юридичним фактом, за яким встановлюється відсутність згоди правління на призначення позивачки на посаду заступника директора за встановленою процедурою.
Висновок суду першої інстанції про можливість звільнення позивачки лише за поданням директора на правління Фонду є помилковим, оскільки правління Фонду ніколи не приймало рішення про призначення позивачки виконуючим обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду.
Правління Фонду, доручивши звільнити позивачку, встановило факт відсутності підстав для тимчасового виконання нею обов`язків заступника директора, що стало підставою для її звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Крім того, в останньому судовому засіданні в суді першої інстанції позивачкою було подано розрахунок, за яким вона просила стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі
369 687,00 грн, проте судами стягнуто 584 551,50 грн, що на 214 864,50 грн більше, ніж просила позивачка. Також суди попередніх інстанцій, взявши за основу відомості Пенсійного фонду України за формою ОК-7, визначили неправильно середньоденну заробітну плату позивачки, оскільки ці відомості включають в себе всі виплати, в тому числі ті, які не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо), що призвело до безпідставного стягнення з Фонду коштів на 233 022,00 грн більше, ніж передбачено дійсною розрахунковою величиною.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук С. В. зазначав, що відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2020 року
№ 24-к позивачку призначено на посаду виконуючого обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду до призначення на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду у порядку, передбаченому законодавством. Позивачка була прийнята на роботу і посада заступника директора Фонду передбачена штатним розкладом Фонду. Сам по собі факт, що позивачка була допущена до виконання роботи на посаді, отримувала за її виконання заробітну плату, а при звільненні їй були виплачені грошові кошти як працівнику і відповідач сплачував за неї податки та збори з нарахованої заробітної плати - спростовує твердження відповідача про те, що вона нібито не була "працевлаштована" та працювала у відповідача "без працевлаштування".
Трудовим законодавством України не передбачено такої підстави звільнення працівника з роботи як помилки роботодавця або його посадових осіб при прийнятті працівника на роботу. Негативні наслідки помилок роботодавця при прийнятті працівника на роботу не можуть покладатись на працівника та бути підставою розірвання трудового договору.
Також зазначав, що позивачка в день ухвалення рішення подала розрахунок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу до стягнення за вирахуванням щомісячних сум, що нею не були включені до розрахунку.
Відповідач правильність такого розрахунку не оспорював.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом від 02 березня
2020 року №24-к ОСОБА_1 призначена виконуючим обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України тимчасово, до призначення на посаду заступника директора у порядку, передбаченому законодавством, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису 26 500,00 грн.
Підставою для укладення трудового договору окрім заяви самої позивачки був лист Голови правління Фонду соціального страхування України
Коваля О. П. від 02 березня 2020 року № 13 про відсутність заперечень щодо призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки заступника дирекції виконавчої дирекції Фонду тимчасово, до призначення на посаду заступника директора виконавчої дирекції Фонду у порядку, передбаченого законодавством.
Пунктом 6.3 постанови правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року № 5 "Про створення тимчасової комісії Фонду соціального страхування України" надана вказівка виконуючому обов`язки директора виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_2 про звільнення у термін до 24 квітня 2020 року виконуючих обов`язки заступників директора виконавчої дирекції Фонду Вовка І. В. та ОСОБА_1, відповідно до законодавства України про працю.
Наказом виконавчої дирекції Фонду від 24 квітня 2020 року № 3-к скасовано наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від
21 квітня 2020 року № 58-к "Про переведення ОСОБА_1". Звільнено ОСОБА_1, виконуючу обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, 24 квітня 2020 року з роботи у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Фонду соціального страхування Українипідлягає частковому задоволенню.