ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 905/2043/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Могила С.К., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 (колегія суддів: Тарасова І.В. - головуючий, Білоусова Я.О., Пуль О.А.) та рішення Господарського суду Донецької області від 17.02.2021 (суддя Демідова П.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Інвест Кредит Груп",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Донецька залізниця",
про стягнення основної суми заборгованості за договором кредиту, процентів за користування кредитними коштами, пені
за участю:
позивача: Разумов М.А. (адвокат)
відповідача: Кузьміна Г.А. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - позивач, АТ "Сбербанк") звернулось з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця"), якого ухвалою суду було замінено на належного відповідача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - відповідач, АТ "Українська залізниця"), та з урахуванням збільшення позовних вимог просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами про відкриття кредитної лінії у загальному розмірі 56 119 944,59 доларів США, з яких: 36 281 746,54 доларів США заборгованість за основною сумою кредитів; 19 838 198,05 доларів США заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами та заборгованість по пені за прострочення сплати основної суми заборгованості та процентів 148 990 637 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договорів про відкриття кредитної лінії, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.02.2021 позов задоволено частково, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь АТ "Сбербанк" заборгованість в сумі 56 119 944,59 доларів США, з яких: 36 281 746,54 доларів США - основна сума заборгованості за кредитними лініями, 19 838 198,05 - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами, в іншій частині заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
2.2. Тобто судом першої інстанції задоволено повністю позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та процентів, а відмовлено у задоволенні вимог про стягнення пені.
2.3. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що основна заборгованість матеріалами справи підтверджена; нарахування процентів, передбачених умовами договорів, є законним; правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, стосується правовідносин, що не є подібними; позовну давність, про застосування наслідків пропуску якої заявлено відповідачем, частково не було пропущено, а щодо іншої частини вимог про стягнення процентів за період з 30.11.2014 по 29.09.2015 позивачем було пропущено з поважних причин; відступлення новому кредитору-ТОВ Фінансова компанія "Інвест Кредит Груп" позивачем вимог за договорами не має для справи значення, оскільки позовні вимоги частково сформовані без урахування вказаних договорів відступлення вимог, а в іншій частині відступлення за укладеними договорами не відбулось; відповідно до приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" нарахування пені відповідачу ДП "Донецька залізниця" і його правонаступнику АТ "Українська залізниця" є неправомірним.
2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 рішення суду першої інстанції змінено, викладено його резолютивну частину в іншій редакції, позов задоволено частково, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь АТ "Сбербанк" заборгованість в сумі 40 548 523,37 доларів США, з яких: 36 281 746,54 доларів США - основна сума заборгованості за кредитними лініями, 4 266 785,83 доларів США заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштам, в іншій частині позову відмовлено.
2.5. Апеляційним судом частково відмовлено у задоволенні вимог про стягнення процентів та у стягненні пені, але з інших мотивів, ніж навів суд першої інстанції.
2.6. Апеляційний суд виходив з того, що Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/1120/16 викладено правову позицію, відповідно до якої правомірним нарахуванням процентів, передбачених умовами договору кредиту, на суму боргу за кредитним договором є лише їх нарахування в межах строку кредитування, тобто до моменту передбаченого договором строку повернення кредитних коштів, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); оскільки позов подано про стягнення пені на проценти, що нараховані після спливу строку кредитування, у їх задоволенні відмовлено; у задоволенні вимог про стягнення пені на суму основної заборгованості відмовлено у зв`язку з тим, що її нараховано поза межами строку нарахування штрафних санкцій, передбаченого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
3. Короткий зміст касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі АТ "Сбербанк" просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні процентів за кредитними договорами та пені, постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом - 15 571 421,59 дол. США та пеню за прострочення сплати основної суми заборгованості та процентів - 148 990 637 грн.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм у подібних правовідносинах, викладених в постановах: Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13, Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14, Верховного Суду України від 21.07.2017 у справі № 910/2031/16, а також за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України та суті кредитного договору, положень ст. 10561 ЦК України в кредитних правовідносинах в частині підстав, умов та права нараховувати передбачені договором проценти в межах строку кредитування чи після його завершення, співвідношення та конкуренції положень ст. 10561 ЦК України та ст.ст. 1048, 1050 ЦК України, можливості застування ст.ст. 1048, 1050 ЦК України при наявності спеціальної норми щодо нарахування процентів за договорами кредитування (ст. 10561 ЦК України) та за відсутності висновку щодо питання стягнення пені з АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця" в контексті Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
3.3. АТ "Українська залізниця" подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про законність прийнятого апеляційним судом рішення і просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
4. Мотивувальна частина
4.1. Відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
4.2. Як встановлено судами, 30.04.2013 між позивачем (банк) та ДП "Донецька залізниця" (правонаступником якого є відповідач АТ Українська залізниця, позичальник) укладено наступні договори про відкриття кредитної лінії: №07-В/13/66/КЛ-КБ (кредитний договір-1), №08-В/13/66/КЛ-КБ (кредитний договір-2), №09-В/13/66/КЛ-КБ (кредитний договір-3), №10-В/13/66/КЛ-КБ (кредитний договір-4), №11-В/13/66/КЛ-КБ (кредитний договір-5), умови яких є ідентичними за своїм змістом та суттю.
4.3. Розмір процентів за користування кредитом складає 12,0% (дванадцять відсотків) річних (п.1.3 договору). Останній день дії кредитної лінії за цим договором визначається як відповідний робочий день відповідного місяця 2016 року такого ж дня того ж місяця, в якому було отримано кредитні кошти (перший транш) у 2013 році, але не більше ніж 36 місяців +1 день від дня отримання кредитних коштів (першого траншу) в межах ліміту цього договору. У цьому договорі терміном останній день дії кредитної лінії позначаться термін, з настанням якого зобов`язання банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються (п.1.4 договору).
4.4. Відповідно до п.4.1 та 4.2 договорів, в день підписання договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок обліку кредиту. Банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання траншу в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди (відповідно до форми, наведеної в додатку №1 до цього договору) до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід`ємною частиною цього договору. Зобов`язання банку з надання траншу кредиту по договору виникають лише у разі укладення відповідної додаткової угоди до цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити: розмір траншу кредиту в межах розміру ліміту кредитної лінії; строк надання і повернення і траншу кредиту; реквізити для надання кредиту, якщо вони відрізняються від зазначених у п.9.2 цього договору.
4.5. Згідно п.п.6.1-6.4 договорів позичальник зобов`язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії Договору методом факт/факт на фактичну суму заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Згідно із п. 9.3 договору сторони визначили, що для цілей договору днем здійснення позичальником будь-якого платежу по цьому договору вважається день зарахування коштів на рахунок № 2909.
4.6. Проценти, нараховані відповідно до п.6.1-6.2 цього договору, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів наступних за днем закінчення періоду. Проценти, нараховані за період, в якому відповідно до п.1.4 цього договору позичальник зобов`язаний повністю повернути кредит банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту.
Позичальник зобов`язується повертати банку кожен з траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору (п.8.1 договорів).
Пунктом 9.1 договорів передбачено, що повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом здійснюються в валюті, в якій надається кредит.
Надання кредиту здійснюється шляхом переказу грошових коштів з позичкового рахунку позичальника за реквізитами, зазначеними у заяві позичальника про надання цього кредиту (п.9.2 договорів).
Відповідно до п.10.1 договорів за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позичальником за цим договором, банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: а) за прострочення строку/ів повернення кредиту; б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору.
4.7. Згідно з додатковим договором №1 від 02.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №07-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, банк відповідно до умов кредитного договору-1 надав позичальнику транш кредиту в сумі 1 251 094,71 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016 (п.1). Розмір процентів за користування кредитом склав 12% річних (п.2). Позичальник зобов`язувався повернути банку кредит, наданий на умовах цього додаткового договору, не пізніше 02.12.2016 (п.3). Решта положень Кредитного договору продовжує діяти без змін.
4.8. На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ДП "Донецька залізниця" кошти в сумі 1 251 094,71 доларів США, що еквівалентно 10 000 000,02 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання договору, що підтверджується меморіальним ордером №98300313 від 02.12.2013, виписками по рахункам обліку заборгованості відповідача.
4.9. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позивачем нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних за період з 30.11.2014 по 29.07.2020 в загальній сумі 850 370 доларів США, з яких 838 064,15 доларів США прострочені (в т.ч. проценти стягнуті за період з 30.10.2015 по 29.03.2016 в сумі 62 420,43 долари США у справі № 905/2252/18).
Також, відповідно до п.10.1 Договору позивачем нараховано пеню на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020 в розмірі 4 812 730,17 грн та на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 в розмірі 324 913,64 грн.
4.10. Згідно з додатковим договором №1 від 02.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №08-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, банк відповідно до умов кредитного договору-2 надав позичальнику транш кредиту в сумі 1 251 094,71 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016 (п.1). Розмір процентів за користування кредитом склав 12% річних (п.2). Позичальник зобов`язувався повернути банку кредит, наданий на умовах цього додаткового договору, не пізніше 02.12.2016 (п.3). Решта положень Кредитного договору продовжує діяти без змін.
4.11. На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ДП "Донецька залізниця" транш кредиту в сумі 1 251 094,71 доларів США, що еквівалентно 10 000 000,02 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання договору, що підтверджується меморіальним ордером №98299428 від 02.12.2013 та виписками по особовим рахункам, на яких обліковується заборгованість відповідача.
4.12. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором банком нараховано проценти за користування кредитом за період з 30.11.2014 по 29.07.2020 в загальній сумі 850 370 доларів США, з яких 838 064,15 доларів США прострочені (в т.ч. проценти стягнуті за період з 30.10.2015 по 29.03.2016 в сумі 62 420,436 долари США у справі №905/2251/18).
Також, відповідно до п.10.1 договору банком нараховано пеню на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020 в розмірі 4 812 730,17 грн та на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 в розмірі 324 913,64 грн.
4.13. Згідно з додатковим договором №1 від 02.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №09-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, банк, відповідно до умов кредитного договору-3, надав позичальнику транш кредиту в сумі 2 502 189,42 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016 (п.1). Розмір процентів за користування кредитом склав 12% річних (п.2). Позичальник зобов`язувався повернути банку кредит, наданий на умовах цього додаткового договору, не пізніше 02.12.2016 (п.3). Решта положень Кредитного договору продовжує діяти без змін.
4.14. На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ДП "Донецька залізниця" транш кредиту в сумі 2 502 189,42 доларів США, що еквівалентно 20 000 000,03 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання договору, що підтверджується меморіальним ордером №98300696 від 02.12.2013 та виписками по особовим рахункам відповідача, на яких обліковується заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості за цим договором банком нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних за період з 30.08.2015 по 29.07.2020 в загальній сумі 1 476 160,37 доларів США, з яких 1 451 548,67 доларів США прострочені (в т.ч. проценти стягнуті за період з 30.10.2015 по 29.03.2016 в сумі 124 840,88 доларів США у справі №905/2253/18).
Також, відповідно до п.10.1 договору банком нараховано пеню на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020 в розмірі 9 625 460,35 грн та на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 в розмірі 649 827,49 грн.
4.15. Згідно додаткового договору №1 від 02.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №10-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, банк відповідно до умов кредитного договору-4 надав позичальнику транш кредиту в сумі 6 255 473,54 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016 (п.1). Розмір процентів за користування кредитом склав 12% річних (п.2). Позичальник зобов`язувався повернути банку кредит, наданий на умовах цього додаткового договору, не пізніше 02.12.2016 (п.3). Решта положень Кредитного договору продовжує діяти без змін.
4.16. На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ДП "Донецька залізниця" транш кредиту в сумі 6 255 473,54 доларів США, що еквівалентно 50 000 000,01 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання договору, що підтверджується меморіальним ордером №98300551 від 02.12.2013 та виписками по особовим рахункам, на яких обліковується заборгованість відповідача з 30.04.2013 по 22.10.2018, з 30.04.2013 по 14.12.2020.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором банком нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних за період з 28.02.2015 по 29.07.2020 в загальній сумі 4 066 757,47 доларів США, з яких 4 005 228,22 долари США прострочені (в т.ч. проценти стягнуті за період з 30.10.2015 по 29.03.2016 в сумі 312 102,20 доларів США у справі №905/2254/18).
Також, відповідно до п.10.1 договору банком нараховано пеню на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020 в розмірі 24 063 650,83 грн та на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 в розмірі 1 623 532,99 грн.
4.17. Згідно додаткового договору №1 від 02.12.2013 до договору про відкриття кредитної лінії №11-В/13/66/КЛ-КБ від 30.04.2013, банк відповідно до умов кредитного договору-5 надав позичальнику транш кредиту в сумі 25 021 894,16 доларів США на строк з 02.12.2013 по 02.12.2016 (п.1). Розмір процентів за користування кредитом склав 12% річних (п.2). Позичальник зобов`язувався повернути банку кредит, наданий на умовах цього додаткового договору, не пізніше 02.12.2016 (п.3). Решта положень Кредитного договору продовжує діяти без змін.
4.18. На виконання умов договору банк перерахував на поточний рахунок ДП "Донецька залізниця" транш кредиту в сумі 25 021 897,16 доларів США, що еквівалентно 200 000 000,02 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату укладання договору, що підтверджується меморіальним ордером №98300039 від 02.12.2013 та виписками по особовим рахункам, на яких обліковується заборгованість відповідача.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором банком нараховано проценти за користування кредитом в розмірі 12% річних за період з 30.11.2014 по 29.07.2020 в загальній сумі 14 761 602,55 доларів США, з яких 14 515 485,56 прострочені (в т.ч. проценти стягнуті за період з 30.10.2015 по 29.03.2016 у справі №905/2250/18).
Також, відповідно до п.10.1 договору банком нараховано пеню на основну суму заборгованості за період з 01.08.2019 по 01.02.2020 в розмірі 96 254 603,33 грн та на проценти за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 в розмірі 6 498 274,34 грн.
4.19. Як зазначив позивач, відповідач у строки встановлені Кредитними договорами кредити не повернув, проценти за користування кредитами перестав сплачувати з 30.11.2014, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
4.20. Позивач у касаційній скарзі посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, що викладені в наведених в скарзі постановах.
4.21. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.22. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права й обов`язки учасників спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
4.23. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.24. У справі, що розглядається в касаційній інстанції, судами встановлено, що основна заборгованість за кредитними договорами підтверджена, проценти за користування кредитом частково нараховані після спливу строку кредитування (після 02.12.2016), пеня на основну заборгованість нарахована за період після спливу шестимісячного строку після дати передбаченого договором строку повернення кредиту, пеня на проценти нарахована на проценти, що нараховані після спливу строку кредитування.
При цьому відповідно до пункту 10.1 договорів передбачено нарахування пені від простроченої суми за кожний день прострочення без вказівки в договорі про встановлення збільшеного, ніж передбачено законом, строку нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
А іншими умовами договорів не визначено окремого обов`язку для позичальника сплачувати проценти за неправомірне користування кредитом після спливу строку кредитування, що можливо згідно з ч.2 ст.625 ЦК України
4.25. Позивач в касаційній скарзі в якості підстав касаційного оскарження посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду та Верховного Суду України, які, за його доводами, не врахували суди при винесенні оскаржуваних рішень, проте вказані правовідносини у зазначених постановах Верховний Суд вважає неподібними до тих, що розглядаються у справі.
4.26. Так, у справі № 5017/1987/2012 (постанова Верховного Суду від 05.03.2019) позов подано ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" до ТОВ "К.М.Б." про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами за 2 періоди з тих підстав, що відповідач не виконує свої обов`язки за кредитним договором.
Верховний Суд скасував прийняті судами попередніх інстанцій рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 36% річних за період з 15.02.2011 по 05.06.2012, передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова мотивована тим, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а умовами укладеного кредитного договору прямо було передбачено нарахування процентів за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 36% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з пунктами 3.3, 3.4 кредитного договору.
Отже, в даних правовідносинах суд виходив з обставин визначення сторонами в договорі нарахування процентів за підвищеною ставкою за неправомірне користування кредитом, що визначено умовами кредитного договору та регулюється положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.
4.27. У справі № 912/1120/16 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020) Верховним Судом розглянуто касаційну скаргу у справі за заявою ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Орма-Олімп" до ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ" про банкрутство.
Дана справа є неподібною тій, що розглядається, за предметом спору виходячи із вищенаведених мотивів (див. п.п.4.21, 4.22 цієї постанови).
4.28. У справі № 310/11534/13 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018) позов подано ТОВ "Кредитні ініціативи" до фізичних осіб про стягнення з них солідарно заборгованість за кредитним договором та за зустрічним позовом фізичної особи до ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Омега Банк" про визнання договору поруки припиненим.
Верховний Суд скасував прийняті судами рішення в частині первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому Верховний Суд взяв до уваги, що у спірних правовідносинах було ухвалено рішення за позовом кредитора про стягнення з позичальника всієї суми заборгованості за кредитним договором достроково, отже фактично кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Верховний Суд не погодився з рішеннями судів, що задовольнили позовні вимоги ПАТ "Сведбанк" про стягнення, зокрема, процентів, нарахованих відповідно до ст. 1048 ЦК України до фактичного повернення боргу, а зазначив, що положення абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору, натомість статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
В даній справі мала місце дострокова вимога кредитодавця повернути всю суму заборгованості за кредитним договором відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
4.29. У справі № 444/9519/12 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018) позов подано ПАТ КБ "ПриватБанк" до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у позові з підстав пропуску позовної давності позивачем, оскільки відповідач не погодив збільшення позовної давності до п`яти років. Крім того, Верховний Суд зауважив, що початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення, а позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу, отже, висновок апеляційного суду про сплив позовної давності за вимогами позивача, включно з вимогою за процентами, по суті є правильним.
В зазначеній справі розглядались позовні вимоги, позовна давність за якими спливла.
4.30. У справі № 910/1238/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018) за позовом ПАТ "Міський комерційний банк" до ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами з тих підстав, що договір про депозит припинив свою дію, заборгованість за ним стягнута за рішенням суду в іншій справі, отже, відповідач починаючи з 05.05.2016 безпідставно зберігає грошові кошти, тому з відповідача слід стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами за відповідний період на підставі ст.ст. 1212, 1048 ЦК України.
Верховний Суд скасував прийняті у справі рішення про повне задоволення позову, прийняв нове, яким позов задовольнив частково і стягнув проценти за користування чужими грошовими коштами, в іншій частині позову відмовив з тих підстав, що висновки судів про необхідність застосовувати до спірних відносин положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як ч. 1 ст. 1048 ЦК України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.
При цьому Верховний Суд вказав, що законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
Предмет, підстави позову і фактичні обставини у вказаній справі не подібні до тієї, що наразі розглядається в касаційній інстанції.
4.31. У справі № 910/6379/14 (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015) позов подано ВАТ "Запоріжжяобленерго" до ПП "Стерк" про стягнення пені та 3 % річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії, внаслідок чого позивачем нараховано штрафні санкції. Верховний Суд зауважив, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання, а в умовах укладеного договору містилась вказівка на подію (день фактичної оплати) щодо кінцевого строку нарахування пені, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, що суди не врахували і що стало підставою для часткового скасування їх рішень.
Предмет позову є неподібним справі, що розглядається, а також фактичні обставини щодо вказівки в договорі про кінцевий строк нарахування пені.
4.32. У справі № 910/2031/16 (постанова Верховного Суду України від 21.06.2017) позов подано ТОВ "Метінвест Холдинг" до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", ТОВ "Метінвест-СМЦ" про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних нарахувань у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки. Верховний Суд України не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, оскільки сторони погодили в договорі обов`язок відповідача сплатити постачальнику пеню за кожний день прострочення аж до фактичного моменту оплати.
Предмет позову є неподібним справі, що розглядається, а також фактичні обставини щодо вказівки в договорі про кінцевий строк нарахування пені.
4.33. Отже, судові рішення у вказаних вище справах стосуються правовідносин, які не є подібними із тими, що встановлені судами попередніх інстанцій у даній справі, що переглядається у касаційному порядку. При цьому деякі з них ухвалені хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце у справі № 905/2043/18, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа, в якій подано касаційну скаргу АТ "Сбербанк", є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
4.34. За наведених обставин, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача, поданою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
4.35. Касаційна скарга позивача мотивована також посиланням на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, неправильним застосуванням судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.36. Так позивач зазначає, що судами невірно було застосовано норми матеріального права за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України та суті кредитного договору, положень ст. 10561 ЦК України в кредитних правовідносинах в частині підстав, умов та права нараховувати передбачені договором проценти в межах строку кредитування чи після його завершення, співвідношення та конкуренції положень ст. 10561 ЦК України та ст.ст. 1048, 1050 ЦК України, можливості застування ст.ст. 1048, 1050 ЦК України при наявності спеціальної норми щодо нарахування процентів за договорами кредитування (ст. 10561 ЦК України).
4.37. Відповідно до ст. 10561 "Проценти за кредитним договором" ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.2). Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч.3). Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ч.4). Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об`єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг (ч.5). У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований (ч.6). Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом (ч.7).
Статтею 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2).
4.38. Позивач в касаційній скарзі зазначає, що на сьогодні, усі висновки Верховного Суду щодо права нараховувати передбачені кредитним договором проценти в межах строку кредитування та після настання строку кредитування обґрунтовані посиланням на зміст абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України ("Проценти за договором позики") та статті 1050 ЦК України.
4.39. Відповідно до ст. 1048 "Проценти за договором позики" ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1).
Статтею 1050 "Наслідки порушення договору позичальником" ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.1). Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2).
4.40. Позивач вважає, що оскільки положення параграфа 2 "КРЕДИТ" Глави 71 ЦК України містить окрему спеціальну норму щодо підстав, умов та правил нарахування та сплати процентів за кредитним договором, то з урахуванням змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України відсутні підстави для застосування до відносин кредиту положень ст. 1048 ЦК України та ст. 1050 ЦК України, що містяться в параграфі 1 "ПОЗИКА".
4.41. Колегія суддів з такими висновками позивача не погоджується з огляду на наступне.
Як зазначалось, статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
При цьому позивачем не наведено, які положення ст. 10561 ЦК України параграфа 2 "КРЕДИТ" Глави 71 "ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД" ЦК України протирічать положенням параграфа 1 "ПОЗИКА" Глави 71 ЦК України і судом таких обставин не встановлено.
Договір кредиту є по суті договором позики, але зі своїми особливостями, які у спірних правовідносинах не заперечують можливості застосовувати до них положення цивільного законодавства про позику.
Стаття 10561 "Проценти за кредитним договором" ЦК України регулює питання встановлення та визначення розміру процентної ставки за кредитним договором під час кредитування. В цій статті не мітиться положень про можливість застосування процентної ставки після спливу встановленого договором кредитування строку для повернення кредиту, що є предметом з`ясування у спірних правовідносинах.
4.42. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
4.43. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно до одинх і тих же правовідносин. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
4.44. Позивач в касаційній скарзі ототожнює проценти, визначені кредитним договором за користування кредитом до моменту його повернення з процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК України і вважає, що сам факт встановлення процентної ставки в кредитному договорі за користування кредитними коштами дозволяє її використовувати після спливу строку кредитування вже як проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання. Натомість, як вказано вище, вони мають різну правову природу, а можливість визначити свій розмір процентів в разі спливу строку кредитування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України має бути погоджена сторонами в самому договорі з вказівкою про природу цих процентів.
4.45. Разом з тим не погодження у договорі таких умов не позбавляє особу права на застосування того розміру відповідальності за порушення грошового зобов`язання, який визначений у ст. 625 ЦК України.
4.46. Як встановлено судами, умовами договорів, а саме п.п.6.1-6.4 визначено порядок сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахування яких за умовами договорів припиняється в день фактичного повернення кредиту.
Проте вказана умова не є за свою суттю умовою про порядок сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі спливу строку кредитування.
При цьому, як встановлено судами, позивачем заявлено вимоги про стягнення процентів, що нараховані частково після спливу строку кредитування (після 02.12.2016), що і стало законною підставою для відмови в цій частині у задоволенні позовних вимог апеляційним судом.
4.47. Позивачем у касаційній скарзі в якості підстав касаційного оскарження вказано також порушення судами норм права за відсутності висновку щодо питання стягнення пені з АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця" в контексті Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскільки оскарженою постановою апеляційного суду відмовлено в стягненні пені з АТ "Українська залізниця" у зв`язку з тим, що пеню на основну заборгованість нараховано на прострочення, що як встановлено судом апеляційної інстанції, мало місце поза межами строку нарахування штрафних санкцій, передбаченого ч.6 ст. 232 України, а пеню на проценти нараховано на проценти, що не підлягають стягненню з відповідача, то необхідність викладення свого висновку у даній справі щодо застосування ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у спірних кредитних правовідносинах з вимогами банку стягнути з АТ "Українська залізниця" як правонаступника ДП "Донецька залізниця" заборгованість з пені відсутня.
При цьому суд касаційної інстанції виходить із меж касаційного перегляду, передбачених наведеною вище статтею 300 ГПК України.
4.48. Враховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено порушення апеляційним судом норм права, що може бути підставою для скасування прийнятого ним рішення, касаційна скарга відповідно до приписів ст.309 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду- залишенню без змін.
4.49. Відповідно до положень ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,