ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 908/426/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро") - Путря А.П.,
ініціюючий кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Грандіс") - Домашовець К.О.,
арбітражний керуючий Черненченко Д.А. - особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021
(колегія суддів у складі: Білецька Л.М. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.)
та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 (суддя Сушко Л.М.) в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро"
у справі № 908/426/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Грандіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
1. У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Грандіс" (далі - ТОВ "Імперія Грандіс") подало заяву до Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" (далі - ТОВ "Про-Торгруп").
2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.03.2021 відкрито провадження у справі № 908/426/21 про банкрутство ТОВ "Про-Торгруп". Введено процедуру розпорядження майном.
Стислий виклад вимог заяв кредиторів
3. До господарського суду в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) надійшли такі заяви з грошовими вимогами до боржника:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошляхбудкомплект" на суму 118800000,00 грн;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс" на суму 3000000,00 грн;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроагроком" на суму 22439109,00 грн;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Крокус" на суму 19400000,00 грн;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дніпровська енергетична компанія" на суму 44214800,00 грн;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агроальянс" на суму 16194840,00 грн;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинкур" на суму 27081000,00 грн;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Флекс-Агро" на суму 60350858,00 грн;
- Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" на суму 24613000,00 грн.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2021, зокрема, грошові вимоги ТОВ "КСГ "Дніпро" на суму 24613000,00 грн відхилені.
5. Ухвала в частині відмови у задоволенні грошових вимог ТОВ "КСГ "Дніпро" мотивована тим, що заявлені ТОВ "КСГ "Дніпро" вимоги, які товариство визначило як збитки, що ідентичні розміру податкових зобов`язань ТОВ "КСГ "Дніпро" відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України), не є грошовими вимогами до ТОВ "Про-Торгуп" у розумінні приписів ст. 1 КУзПБ.
6. Суд першої інстанції, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), дійшов висновку, що збитки, які заявник самостійно визначив у розмірі суми податку, не підпадають під поняття "збитки" відповідно до норм чинного законодавства, не мають всіх необхідних ознак для їх відшкодування.
7. Згідно з заявою ТОВ "КСГ "Дніпро" сума у розмірі 24613000,00 грн є зареєстрованою сумою податку на додану вартість за договором постачання між ТОВ "КСГ "Дніпро" та ТОВ "Про-Торгруп". Суб`єктами наведених правовідносин по сплаті податку у сумі 24613000,00 грн є ТОВ "КСГ "Дніпро" як платник податків та держава в особі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Зобов`язання ТОВ "КСГ "Дніпро" сплатити податок не відноситься до господарських правовідносин між ним та боржником, не має ніякого відношення до боржника, та є тільки взаємовідносинами між платником податків та державою.
8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції, аналізуючи вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 ПК України, дійшов висновку, що первинні документи з відображення господарських операцій є основою для податкового обліку. Крім цього, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
10. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
11. Правовими наслідками вчинення господарської операції платника податків за договором поставки є: у продавця - обов`язок щодо сплати податку на додану вартість згідно складених та зареєстрованих податкових накладних; у покупця - виникнення права на податковий кредит у розмірі ПДВ, включений у сплачену ціну товару. Наведене відображається в податковому обліку платників податку, а обов`язок складення і реєстрації податкових накладних, встановлений ст. 201.10 ПК України.
12. Господарська операція між ТОВ "КСГ "Дніпро" та ТОВ "Компанія "Грейнфілд" (правонаступником якого є ТОВ "Про-Торгруп"), а саме договір постачання, проведена шляхом: зі сторони постачальника - поставкою товару, що оформлена складанням та реєстрацією податкових накладних за період з серпня 2018 по травень 2020 у кількості 146 штук на загальну суму 147678000,00 грн; зі сторони покупця - отриманням товару та сплатою за нього, що свідчить про реальність господарської операції, наявність у ТОВ "КСГ "Дніпро" обов`язку сплатити податок у сумі 24613000 грн, дійсність укладеного правочину підтверджена у судовому порядку.
13. Підстави для здійснення податкового коригування у розумінні ст. 192 ПК України, на чому наполягає ТОВ "КСГ "Дніпро", відсутні.
14. У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
15. ТОВ "КСГ "Дніпро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 в частині відхилення грошових вимог ТОВ "КСГ "Дніпро" скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги кредитора - ТОВ "КСГ "Дніпро" до боржника - ТОВ "Про-Торгруп" у розмірі 24613000,00 грн та судового збору у розмірі 4540,00 грн.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень відповідач зазначає п. 1, п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
17. Касаційна скарга мотивована таким.
18. Суди обох інстанцій неправильно застосували ст.ст. 185, 187, 192, 201 ПК України.
19. Відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування ст. 192 ПК України до відносин, пов`язаних з необхідністю коригування податкових зобов`язань при наявності зареєстрованої податкової накладної, реєстрація якої відбулась без фактичного здійснення господарської операції, а саме без настання будь-якої з подій, передбачених ст. 187 ПК України.
20. Оскільки операції з поставки товару між ТОВ "КСГ "Дніпро" та ТОВ "Про-Торгруп" за договором постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 не відбувалися, переміщення товарно-матеріальних цінностей не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього не отримувалися - податкові зобов`язання між сторонами в силу наведених вище положень ПК України не виникають. Наявність же або відсутність самого по собі договору або інших первинних документів не є підставою для виникнення між сторонами податкових зобов`язань.
21. Під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 та від 03.08.2018 у справі № 917/877/17. Зокрема, у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зроблено висновок про те, що господарська операція вважається здійсненою, коли відбулося реальне переміщення товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів. Тоді як у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач з порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
22. Скаржник вважає, що якщо врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, то можна зробити висновок про прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю ТОВ "Про-Торгруп" щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних та наявного у ТОВ "Про-Торгруп" безпідставного права на податковий кредит, а у ТОВ "КСГ "Дніпро" безпідставних податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, що фактично є збитками ТОВ "КСГ "Дніпро".
23. Висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що господарська операція між ТОВ "КСГ "Дніпро" та ТОВ "Компанія "Грейнфілд" (правонаступником якого є ТОВ "Про-Торгруп") є реальною тільки виключно з огляду на її оформлення шляхом складання та реєстрації податкових накладних є таким, що не відповідає практиці Верховного Суду, так як наявність зареєстрованих податкових накладних не свідчить про рух товару, а є підставою лише для оподаткування господарської операції.
24. На теперішній час відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування ст. 192 ПК України в контексті необхідності реєстрації розрахунку коригування до зареєстрованої податкової накладної при відсутності між контрагентами реально здійсненої господарської операції.
25. Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді кредиторських вимог ТОВ "КСГ "Дніпро" порушили норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 236, 277 ГПК України, оскільки встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
26. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, як це зазначено в резолютивній частині, апеляційним судом була змінена його мотивувальна частина стосовно підстав відмови у визнанні грошових вимог.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
27. Арбітражний керуючий Черненченко Д.А. подав відзив на касаційну скаргу, в якому він просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.06.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2021 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
28. Арбітражний керуючий вважає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та протилежними реальним обставинам справи і такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
29. Відзив обґрунтований тим, що в судовому порядку спростовані доводи скаржника про неукладеність договору постачання, а отже підтверджено наявність у ТОВ "КСГ "Дніпро" зобов`язань по сплаті зареєстрованої суми податку на додану вартість у розмірі 24613000,00 грн.
30. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 регулюють інші відносини, а тому не можуть бути застосовані при розгляді вимог ТОВ "КСГ "Дніпро" та не можуть бути визначені як подібні правовідносини. У зв`язку з цим посилання на ч. 2 ст. 287 ГПК є недоречним.
31. Заявлені ТОВ "КСГ "Дніпро" вимоги, які є сумою самостійно визначених збитків, ідентичні розміру податкових зобов`язань ТОВ "КСГ "Дніпро" згідно з ПК України не є грошовими вимогами до ТОВ "Про-Торгруп" у розумінні приписів ст. 1 КУзПБ. Такі вимоги навіть не підпадають під поняття збитки згідно з нормами чинного законодавства, не мають всіх необхідних ознак для їх відшкодування. З огляду на викладене, арбітражний керуючий вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблений правильний висновок щодо відхилення грошових вимог ТОВ "КСГ "Дніпро".
32. ТОВ "Імперія Грандіс" подало відзив на касаційну скаргу, де посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.
33. ТОВ "Імперія Грандіс" вважає помилковими посилання скаржника на те, що договір поставки не укладався, оскільки ці твердження спростовані в судовому порядку, тому наявність у ТОВ "КСГ "Дніпро" зобов`язань по сплаті зареєстрованої суми податку на додану вартість у розмірі 24613000,00 грн за договором поставки є підтвердженою.
34. Крім того, заявлені ТОВ "КСГ "Дніпро" вимоги, які є сумою самостійно визначених збитків ідентичні розміру податкових зобов`язань згідно з ПК України не є грошовими вимогами до ТОВ "Про-Торгруп" у розумінні приписів ст. 1 КУзПБ.
35. Також ТОВ "Імперія Грандіс" вважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2018 по справі № 917/877/17 та постанові від 10.12.2020 по справі № 910/14900/19 регулюють інші відносини, а, отже, не можуть бути застосовані при розгляді вимог ТОВ "КСГ "Дніпро" та не можуть бути визначені як подібні правовідносини.
36. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
37. За період з серпня 2018 року по травень 2020 року між ТОВ "Компанія "Грейнфілд" (правонаступником якого є ТОВ "Про-Торгруп") та ТОВ "КСГ "Дніпро" зареєстровано 146 податкових накладних на загальну суму 147678000,00 грн.
38. Зазначені накладні оформлені до договору постачання № 01/08/18 від 01.08.2018, за яким заявник є постачальником, а боржник - покупцем. Податкові накладні зі сторони ТОВ "КСГ "Дніпро" (постачальника) оформлені з електронним підписом керівника - Немикін Ю.М.
39. За результатом таких взаємовідносин у постачальника - ТОВ "КСГ "Дніпро" виникло зобов`язання зі сплати податку у сумі 24613000,00 грн.
40. В подальшому ТОВ "КСГ "Дніпро" зазначило, що сторонами договір не укладався, а тому на сьогоднішній день відсутні підстави виникнення у сторін податкового зобов`язання та податкового кредиту. Боржник будь-які коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не здійснив, отже, у ТОВ "КСГ "Дніпро" залишаються зобов`язання зі сплати податку у сумі 24613000,00 грн, які заявник визначив своїми збитками та заявив як грошові вимоги до ТОВ "Про-Торгруп".
41. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2021 у справі № 904/4703/20 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 у справі № 904/4703/20 та викладено її в редакції цієї постанови апеляційного господарського суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018, апеляційний суд вказав, що: суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що договір укладено не було, а операції поставки між сторонами не відбувались, з підстав ненадання відповідачем оригіналів витребуваних судом документів, оскільки вказані документи згідно з повідомленням відповідача не були надані до суду з поважних причин, а саме їх викрадення, що підтверджується відповідною заявою до правоохоронних органів, яка прийнята відділом поліції; враховуючи підстави позову, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на визнанні недійсним договору, який не підписував, вважаючи, що кошти, які є предметом спору у справі № 904/3103/20, знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав; тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, заявлення вимоги про повернення таких коштів, що позивач і зробив, звернувшись до господарського суду з відповідним позовом у справі № 904/3103/20; тому у позові відмовлено саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав не вчинення правочину, який позивач просив визнати недійсним.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
42. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови апеляційного господарського суду та ухвали господарського суду першої інстанції в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "КСГ "Дніпро".
43. Положеннями ст. 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.
44. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
45. Як вже зазначалось, ТОВ "КСГ Дніпро" заявляє до ТОВ "Про-Торгруп" грошову вимогу про збитки, які визначило у розмірі суми податку, що підлягає сплаті згідно з ПК України.
46. Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
47. Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
48. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
49. Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
50. У п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
51. Згідно з п. 201.1 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
52. Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
53. Пунктом 201.10 ст. 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
54. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
55. За приписами п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
56. Згідно з п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.
57. Враховуючи наведені норми ПК України, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з ПДВ мають бути не лише фактично здійсненими, а й підтвердженими належними та допустимими первинними документами і доказами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, та є підставою для формування даних податкового обліку платника податків. Тобто наявність первинних документів є необхідною передумовою для зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат та формування податкового кредиту, однак не єдиною. За загальним правилом, дослідженню підлягає факт реальності господарської операції.
58. Так, підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
59. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
60. Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
61. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2021 у справі № 910/23097/17 (пункти 4.29-4.31 постанови).
62. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що первинні документи з відображення господарських операцій є основою для податкового обліку.
63. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" проведення господарських операцій суб`єкта господарювання підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
64. Наведені вимоги закону враховано судом апеляційної інстанції, тому твердження скаржника про те, що суди не застосували до цих правовідносин сторін висновок, який викладено у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 про те, що господарська операція вважається здійсненою, коли відбулося реальне переміщення товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, є помилковими.
65. При цьому, висновок у справі № 910/14900/19 про необхідність з`ясовувати наявність або відсутність реального руху такого товару стосувався обставин наведеної справи, оскільки у справі № 910/14900/19 встановлено, крім невизнання стороною факту постачання товару, дефект первинних документів, зокрема, видаткові накладні не були підписані зі сторони покупця.
66. Отже, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами наведеної постанови Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, обставини у наведеній справі і у справі, що переглядається, не є подібними.
67. Водночас в цілому судами було застосовано загальний висновок, який викладено як у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 так і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2021 у справі № 910/23097/17 про необхідність з`ясування реальності здійснення господарських операцій у межах господарської діяльності платника податку, а також наявність оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
68. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
69. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом.
70. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
71. За ч. 1 та 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
72. Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 76, 77 ГПК України).
73. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
74. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
75. Правовими наслідками вчинення господарської операції платника податків за договором поставки є: - у продавця - обов`язок щодо сплати податку на додану вартість згідно складених та зареєстрованих податкових накладних, у покупця - виникнення права на податковий кредит у розмірі ПДВ, включений у сплачену ціну товару. Наведене відображається в податковому обліку платників податку, а обов`язок складення і реєстрації податкових накладних, встановлений ст. 201.10 ПК України.
76. Суди встановили, що між ТОВ "КСГ "Дніпро" та ТОВ "Компанія "Грейнфілд" (правонаступником якого є ТОВ "Про-Торгруп") укладено договір постачання № 01/08/18 від 01.08.2018.
77. При цьому факт здійснення господарських операцій по зазначеному договору підтверджується: зі сторони постачальника - поставками товару, що оформлені складанням та реєстрацією податкових накладних за період з серпня 2018 року по травень 2020 року у кількості 146 штук на загальну суму 147678000,00 грн; - зі сторони покупця - отриманням товару та сплатою за нього, що свідчить про реальність господарської операції, наявність у скаржника обов`язку сплатити податок у сумі 24613000 грн.
78. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
79. Суди дали оцінку твердженням скаржника про неукладеність договору постачання та встановили, що скаржник звертався з відповідним позовом до суду.
80. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору постачання від 01.08.2018 № 01/08/18-1 (справа № 904/4703/20).
81. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2021 у цій справі змінено тільки мотивувальну частину рішення та відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
82. При цьому, відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 904/4703/20 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2021 залишено без змін.
83. Отже, наведений правочин є дійсним, його презумпція у встановленому законом порядку неспростована, тому у суду відсутні підстави для його неврахування під час вирішення справи.
84. З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку про те, що докази, які містяться в матеріалах справи (наявність укладеного між сторонами договору, який є дійсним; оформлення та реєстрація податкових накладних за період з серпня 2018 року по травень 2020 року у кількості 146 штук на загальну суму 147678000,00 грн) є належними та достатніми для висновку щодо визначення податкових зобов`язань скаржника як платника податку на додану вартість.
85. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що підстави для здійснення боржником податкового коригування у розумінні ст. 192 ПК України, на чому наполягає скаржник, відсутні, оскільки суди встановили факт здійснення господарських операцій за договором без подальших змін компенсації вартості поставленого товару. Будь-яких доказів, що свідчать про обов`язок покупця зареєструвати саме розрахунки коригування, скаржником не надано.
86. Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
87. За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
88. Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
89. Отже, висновок обох судових інстанцій про те, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, збитки, які заявник самостійно визначив у розмірі суми податку, не підпадають під поняття "збитки" відповідно до норм чинного законодавства, не мають всіх необхідних ознак для їх відшкодування. ТОВ "КСГ "Дніпро" не довело складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
90. У цьому ж зв`язку є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано правову позицію Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 про прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю ТОВ "Про-Торгруп" щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних та наявного у ТОВ "Про-Торгруп" безпідставного права на податковий кредит, а у ТОВ "КСГ "Дніпро" безпідставних податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, що фактично є збитками ТОВ "КСГ "Дніпро".
91. Так, у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач з порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. З огляду на викладене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. При цьому у справі № 917/877/17 було встановлено факт надання послуг за договором оренди, та, відповідно, виникнення у відповідача податкового зобов`язання з ПДВ за операціями з поставки послуг з оренди у розумінні податкового законодавства та виконання обов`язку зі складення згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкової накладної та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
92. У справі, що переглядається, встановлені інші обставини справи ніж у справі № 917/877/17, зокрема про відсутність підстав для здійснення боржником податкового коригування, оскільки суди встановили факт здійснення господарських операцій за договором без подальших змін компенсації вартості поставленого товару, тому у цій справі відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок між відсутністю факту здійснення боржником податкового коригування та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкових накладних на суму 24613000,00 грн ПДВ та наявністю податкових зобов`язань на зазначену суму скаржника. Отже, у справі відсутні всі елементи господарського правопорушення.
93. Враховуючи, що у справі встановлені обставини про фактичне здійснення господарських операцій по договору постачання, то у Верховного Суду відсутні підстави для викладення правового висновку щодо застосування ст. 192 ПК України до цих правовідносин сторін.
94. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кредиторських вимог ТОВ "КСГ "Дніпро" порушили норми процесуального права, оскільки встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
95. Так, надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав кредиторських вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість цих вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
96. Твердження скаржника про те, що залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, як це зазначено в резолютивній частині, апеляційним судом була змінена його мотивувальна частина стосовно підстав відмови у визнанні грошових вимог, Верховним Судом відхиляються з огляду на те, що в цілому суд апеляційної інстанції погодився з ухвалою суду першої інстанції про те, що заявлена скаржником сума не є збитками, оскільки відсутні всі елементи господарського правопорушення. При цьому мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції її обґрунтовував з урахуванням підстав та доводів поданої скаржником апеляційної скарги. Крім того, ці обставини не є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 310 ГПК України.
97. Враховуючи наведене, Верховний Суд оцінивши застосування норм матеріального та процесуального права у оскаржуваних судових рішеннях, керуючись позицією Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно того, що обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника, дійшов висновку про необґрунтованість аргументів скаржника.