ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 873/194/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Огороднік К.М.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: адвокат Михайлова В.В.,
відповідача: Буяло О.В.,
третьої особи: не з`явився,
АТ "Олайнфарм": адвокат Рудь Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Олайнфарм"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (суддя Пантелієнко В.О.)
у справі №873/194/21
за заявою Акціонерного товариства "Олайнфарм" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 26.02.2021 у третейській справі №СЗ-02-01/2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олфа"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-П"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст рішення третейського суду та заяви про скасування рішення третейського суду
1. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 26.02.2021 у третейській справі №СЗ-02-01/2021 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група України" (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олфа" (далі - Відповідач), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-П" (далі - Третя особа), про стягнення заборгованості в сумі 158466758,73 грн.
2. Акціонерне товариство "Олайнфарм" (далі - Заявник) подало заяву про скасування зазначеного рішення третейського суду (далі - Заява), посилаючись на положення пункту 5 частини 2 статті 350 Господарського процесуального кодексу України, оскільки третейський суд вирішив питання про права та обов`язки Заявника як особи, що не брала участі у справі. За доводами Заявника, оскаржуване рішення фактично перешкоджає його легітимним прагненням та реалізації законного права отримати грошові кошти, присуджені до стягнення з Відповідача згідно з рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30.07.2021 у справі №134/2020.
3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 Заяву прийнято до розгляду.
4. 18 жовтня 2021 року Заявник подав уточнену заяву про скасування рішення третейського суду, в якій, окрім наведеної підстави оскарження зазначеного рішення, вказав також, що воно прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, з огляду на зміст пункту 1 арбітражного застереження, укладеного як додаток №1 до договору поруки №1/08-16 від 08.06.2016.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 закрито провадження за Заявою.
6. Ухвала мотивована відсутністю підстав для висновку про те, що оскаржуваним рішенням третейського суду вирішено питання про права та обов`язки Заявника. При цьому суд першої інстанції послався на пункт 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Стислий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення доводів скаржника
7. Заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Заявник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції порушив норми процесуального права (частини 4, 6 статті 349 Господарського процесуального кодексу України), закривши провадження у справі попри те, що матеріали справи підтверджують наявність самостійної підстави для скасування рішення третейського суду, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 350 цього Кодексу.
9. Заявник зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки суд не дослідив і проігнорував наявність зазначеної підстави для скасування рішення третейського суду.
10. Водночас Заявник заперечує проти висновків суду першої інстанції про те, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб, адже вони не відповідають завданню господарського судочинства та принципу верховенства права.
11. Заявник наголошує, що оскаржуване рішення третейського суду порушує права Заявника, оскільки його ухвалення є наслідком заздалегідь спланованих та узгоджених протиправний дій Відповідача задля умисного невиконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30.07.2021 у справі №134/2020 щодо сплати на користь Заявника грошових коштів. На думку Заявника, договори відступлення права вимоги та договір поруки, на які Позивач посилається в оскаржуваному рішенні третейського суду, мають ознаки фраудаторних правочинів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
12. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
13. Позивач вважає, що Північний апеляційний господарський суд правильно постановив ухвалу про закриття провадження у справі, оскільки з матеріалів провадження встановлено, що права заявника оскаржуваним рішенням третейського суду не порушено.
14. Водночас, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2019 у справі №873/22/18 та від 13.09.2019 у справі №916/914/19, Позивач зазначає, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного заявником способу його захисту визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом ухвали про відмову в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду.
15. Крім того, до Верховного Суду надійшов відзив від імені Відповідача, який не підписаний відповідним представником, що підтверджується актом від 23.11.2021 за №29.1-11/604, складеним на підставі Інструкції з діловодства Верховного Суду. Скаржник подав клопотання про повернення цього відзиву без розгляду. З огляду на положення статті 170 Господарського процесуального кодексу України Суд залишає зазначений відзив без розгляду.
Позиція Верховного Суду
16. Відповідно до положень частини 2 статті 24, частини 2 статті 25 і частини 2 статті 253 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення у справах щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів, ухвалені апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції.
17. З огляду на встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
18. Предметом розгляду в цій справі є заява про скасування рішення третейського суду.
19. У силу частин 1, 2 статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Аналогічне положення закріплене у частині 1 статті 346 Господарського процесуального кодексу України.
20. Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем розгляду справи третейським судом стороною, третьою особою протягом дев`яноста днів з дня ухвалення рішення третейським судом, а особою, яка не брала участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про її права та (або) обов`язки, - протягом дев`яноста днів з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення третейського суду (ч. 2 ст. 346 Господарського процесуального кодексу України).
21. За змістом положень частини 2 статті 24 і частини 5 статті 349 Господарського процесуального кодексу України справи щодо оскарження рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами за місцем розгляду справи третейським судом як судами першої інстанції та за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цим розділом.
22. При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд має право: 1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду (ч.ч. 4, 6 статті 349 Господарського процесуального кодексу України).
23. Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений у статті 355 Господарського процесуального кодексу України та частині 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди". Так, рішення третейського суду може бути скасовано у разі, зокрема, якщо: рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
24. З аналізу наведених норм Суд вбачає, що можливість оскарження рішення третейського суду особою, яка не брала участь у справі, залежить від наявності у такої особи прав та обов`язків, пов`язаних із предметом третейського розгляду. Тому після відкриття провадження за заявою про скасування рішення третейського суду особи, яка не була учасником третейської справи, суд повинен перш за все з`ясувати наявність чи відсутність вирішення третейським судом зазначених питань, що є необхідною передумовою для задоволення заяви такої особи.
25. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (зокрема, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19).
26. Суд відхиляє викладені в апеляційній скарзі доводи, які по суті зводяться до заперечення проти наведеної правової позиції Верховного Суду, оскільки не вбачає підстав для відступлення від неї та вважає за доцільне врахувати її при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду, поданої особою, яка не брала участь у справі, але доводить, що третейський суд вирішив питання про її права та обов`язки.
27. У зв`язку з наведеним Суд звертає увагу, що оскаржуване незалученою особою рішення третейського суду повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто третейським судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
28. Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для задоволення його заяви.
29. Особа, яка звертається з відповідною заявою, повинна довести, що оскаржуване рішення третейського суду прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Зазначене означає, що заявник має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним рішення третейського суду (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
30. За змістом рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 26.02.2021, у третейській справі №СЗ-02-01/2021 вирішений спір про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в розмірі 158466758,73 грн у зв`язку з тим, що Позивач (як поручитель на підставі договору поруки №1/08-16 від 08.06.2016, укладеного між Позивачем, Відповідачем і Третьою особою) виконав зобов`язання Відповідача з оплати компенсації за відступлення права вимоги згідно з укладеним 07.06.2016 між Третьою особою (первісний кредитор) і Відповідачем (новий кредитор) договором відступлення прав вимоги до ТОВ "Київвисотбуд", і до Позивача перейшли всі права кредитора за вказаним договором відступлення прав вимоги від 07.06.2016.
31. Заявник не брав участь у зазначеній третейській справі та водночас при зверненні із Заявою не довів, що третейський суд вирішив питання про його права та обов`язки, оскільки не зазначив, в якій саме частині оскаржуваного рішення третейського суду прямо вказано про права, інтереси та (або) обов`язки Заявника, а також не навів підстав для висновку, що він був безпосереднім учасником спірних у третейській справі правовідносин.
32. Натомість Заявник зазначив, що оскаржуване рішення фактично перешкоджає його легітимним прагненням та реалізації законного права отримати грошові кошти, присуджені до стягнення з Відповідача згідно з рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30.07.2021 у справі №134/2020. На думку Заявника, Позивач і Відповідач, звертаючись до третейського суду, переслідували єдину протиправну мету - перешкодити Заявнику як кредитору Відповідача у майбутньому виконати зазначене рішення арбітражного суду у справі №134/2020 щодо стягнення з Відповідача заборгованості, а договори відступлення права вимоги та договір поруки, на які Позивач посилається в оскаржуваному рішенні, мають ознаки фраудаторних правочинів.
33. Суд відхиляє наведені аргументи Заявника, оскільки вони засновані на припущенні та по суті зводяться до того, що оскаржуване рішення третейського суду може опосередковано вплинути на права, інтереси та обов`язки Заявника, але не доводять безпосереднього вирішення цим рішенням питання про його права, інтереси та/або обов`язки.
34. У зв`язку з наведеним Суд вважає безпідставними викладені в апеляційній скарзі доводи про недослідження судом першої інстанції наявності підстави для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 26.02.2021, у третейській справі №СЗ-02-01/2021, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 350 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 2 частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди", оскільки можливість оскарження рішення третейського суду особою, яка не брала участь у справі, залежить від наявності у такої особи прав та обов`язків, пов`язаних із предметом третейського розгляду. Проте Заявник не довів, що він є суб`єктом оскарження щодо вказаного рішення в розумінні частини 1 статті 346 зазначеного Кодексу.
35. Водночас Суд вважає слушними доводи Заявника про порушення судом першої інстанції вимог частин 4, 6 статті 349 Господарського процесуального кодексу України при постановленні оскаржуваної ухвали про закриття провадження за Заявою на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
36. Застосувавши зазначену норму, яка передбачає закриття апеляційного провадження у відповідному випадку, Північний апеляційний господарський суд залишив поза увагою, що відповідно до частини 2 статті 24 і частини 5 статті 349 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи щодо оскарження рішень третейських судів апеляційний господарський суд діє як суд першої інстанції та здійснює такий розгляд за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції з особливостями, встановленими розділом VII зазначеного Кодексу. Отже, у Північного апеляційного господарського суду були відсутні правові підстави для вчинення під час розгляду Заяви процесуальної дії, передбаченої статтею 264 Господарського процесуального кодексу України, що розташована у главі 1 "Апеляційне провадження" цього Кодексу.