У Х В А Л А
24 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/427/21
Провадження № 11-456заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., ОСОБА_8, Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи № 9901/427/21 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, у якому просила: "Зобов`язати ВРУ усунути бездіяльність і вжити дії щодо усунення проявів катування громади РПЦЗ м. Малин з боку МВС і Уповноваженого ВР з прав людини, та створити парламентську слідчу комісію щодо корупційного нав`язування з 2018 р. МВС ДСНС "ступенів ризику" - всім особам України, без їх відома та оприлюднення".
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 жовтня 2021 року відмовив у відкритті провадження у справі з підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 29 жовтня 2021 року подала до Великої Палати Верховного Суду на вказане судове рішення апеляційну скаргу.
Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 08 листопада 2021 року вказану апеляційну скаргу залишив без руху з наданням десятиденного строку для усунення її недоліків шляхом подання до Великої Палати Верховного Суду доповнення до апеляційної скарги, у якому необхідно додатково вказати обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність застосування судом першої інстанції норм права при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
22 листопада 2021 року ОСОБА_1 на адресу Великої Палати Верховного Суду надіслала уточнену апеляційну скаргу у справі № 9901/427/21, до якої долучила заяву про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., ОСОБА_8, Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
Вирішуючи заяву про відвід суддів, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2017 року № 3 до складу Великої Палати Верховного Суду строком на три роки обрано, зокрема, Бакуліну С. В., Кібенко О. Р., Уркевича В. Ю .
Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2017 року № 3 до складу Великої Палати Верховного Суду строком на три роки обрано, зокрема, Ткачука О. С .
Рішенням зборів суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2017 року № 3 до складу Великої Палати Верховного Суду строком на три роки обрано, зокрема, Антонюк Н. О., Яновську О. Г .
Оскільки повноваження вказаних суддів у складі Великої Палати Верховного Суду закінчились 04, 06, 07 грудня 2020 року відповідно, то участі у розгляді справи № 9901/427/21 вони брати не можуть. Відтак заява ОСОБА_1 в частині заявлення відводу вказаним суддям підлягає залишенню без розгляду.
Крім того, 13 жовтня 2020 року Вища рада правосуддя прийняла рішення № 2821/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_8 з посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
Отже, оскільки суддя ОСОБА_8 вже не є суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а відтак не входить і до складу Великої Палати Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 й у частині заявлення відводу судді ОСОБА_8
Щодо заяви ОСОБА_1 в частині заявленого відводу суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М. слід зазначити таке.
Як на підставу для відводу суддів заявниця послалась на статті 1, 2, 10, 36-40, 46 КАС України, вказала, що, на її думку, ці судді свідомо припустилися навмисних порушень норм матеріального та процесуального права, Конституції України, конвенцій ООН та рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
На обґрунтування вказаної підстави заявниця зазначила, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Ювченко та інші проти України" (Yuvchenko and Others v. Ukraine) анульовано незаконні рішення Верховного Суду у справі № 800/296/17, ухвалені зазначеною колегією шляхом заборон, в тому числі, процесуальних, які унеможливили судовий захист прав усупереч рішенням ЄСПЛ.
Заявниця посилається також на практику ЄСПЛ, за якою суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду(зокрема, див. рішення Perez de Rada Cavanilles v. Spain (Перес де Рада Каванилʼєс проти Іспанії), § 49; Miragall Escolano v. Spain (Міраґаль Есколано проти Іспанії), § 38; Societe anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE v. Greece (Societe anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE проти Греції), § 20; Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 50).
Тому, на думку заявниці, зазначені у її заяві судді Великої Палати Верховного Суду підлягають відводу від участі у розгляді справи № 9901/427/21з метою найбільш об`єктивного та повного розгляду справи, усунення зловживань і стороннього впливу Російської Федерації.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Частинами першою, п`ятою та шостою статті 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана ВРУ.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів", що за винятком двох пунктів розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" набрав чинності 30 вересня 2016 року, Велика Палата діє у складі Верховного Суду.
За правилами частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до ВРУ законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
За правилами частини другої статті 266 КАС України, адміністративні справи щодо законності дій чи бездіяльності, зокрема, ВРУ розглядаються Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду.
Частиною п`ятою статті 266 КАС України встановлено, що судом апеляційної інстанції у справах, визначених частиною другою цієї статті, є Велика Палата Верховного Суду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є судом, установленим законом,для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року в цій справі.
За таких обставин, з огляду на закріплені у параграфі 2 глави 2 розділу І та статті 40 КАС України правила інстанційної юрисдикції й порядок вирішення заявленого відводу, іншого суду для вирішення питання про відвід усім суддям такого колегіального органу Верховного Суду як Велика Палата законодавством не передбачено.
Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції зобов`язує суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами ("Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland)).
Практика ЄСПЛ свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції" (Morel v. France), пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії" (Pescador Valero v. Spain), пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії" (Luka v. Romania), пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії" (Pabla Ky v. Finland), пункт 30; "Мікалефф проти Мальти" (Micallef v. Malta), пункт 96).
У рішенні в справі "Білуха проти України" (Bіluha v. Ukraine) від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно об`єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України" (Bіluha v. Ukraine)).
Посилання, на думку заявниці, на упередженість суддів через розгляд вказаною у заяві колегією суддів Верховного Суду справи № 800/296/17 не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивній оцінці заявниці.
При цьому рішенням ЄСПЛ від 09 квітня 2020 року у справі "Ювченко та інші проти України" (Yuvchenko and Others v. Ukraine), на яке посилається заявниця на обґрунтування поданої заяви, не встановлено порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні її справи саме судом.
Отже, обставини, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів, не знайшли свого підтвердження. Тому підстав для висновку про наявність визначених статтею 36 КАС України та інших передумов для відводу названих вище суддів Великої Палати Верховного Судунемає.
Окрім наведеного, Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги те, що в разі задоволення відводу її суддям перегляд оскарженої ОСОБА_1 ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року може не відбутися, оскільки формально не існуватиме складу суду, встановленого для цього законом. За такої правової ситуації ОСОБА_1 може бути позбавлена передбаченого статтею 6 Конвенції права на доступ до правосуддя. У поєднанні з наведеними вище аргументами настання такої ситуації є неприпустимим.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 36, 40 та 266 КАС України, Велика Палата Верховного Суду