У Х В А Л А
24 листопада 2021 року
м. Київ
Провадження № 11-473за21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.
розглянула матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя в особі заступника начальника управління - завідувача відділу по роботі зі зверненнями управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ОСОБА_2 (далі - ВРП, завідувач відділу ВРП відповідно) про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання розглянути скаргу та
ВСТАНОВИЛА:
15 листопада 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ВРП в особі завідувача відділу про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання ВРП розглянути скаргу на ухвалу члена її Третьої Дисциплінарної палати Шевцової Л. А. від 01 липня 2021 року та прийняти рішення про задоволення скарги з відкриттям дисциплінарного провадження щодо судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_3 .
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною четвертою статті 22 КАС України визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів ВРП, щодо питань обрання (призначення) на посади членів ВРП, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності, зокрема, ВРП.
Згідно із частиною другої статті 266 КАС України адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
Водночас відповідно до частини п`ятої статті 266 КАС України судом апеляційної інстанції у справах, визначених частиною другою цієї статті, є Велика Палата Верховного Суду.
Частиною третьою статті 292 КАС України визначено, що Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
З наведених норм слідує, що спори з приводу оскарження дій або бездіяльності ВРП підсудні Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду. При цьому Велика Палата Верховного Суду є судом апеляційної інстанції у цій категорії спорів.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, враховуючи наведені норми КАС України та компетенційну складову у понятті "судом, встановленим законом", Велика Палата Верховного Суду зазначає про відсутність у неї повноважень розглядати спір, який виходить за межі компетенції суду.
Водночас стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З метою забезпечення гарантованого Конвенцією та Конституцією України права позивача на судовий захист компетентним судом, установленим законом, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 передати до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 22, 23, 266, 292 КАС України, Велика Палата Верховного Суду