П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/315/21
Провадження № 11-392заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 у частині
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2021 року (судді Юрченко В. П., Васильєва І. А., Гусак М. Б., Дашутін І. В., Яковенко М. М.),
У С Т А Н О В И Л А :
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" у частині пункту 647 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року, яким застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Чеченської Республіки.
2. Позивач одночасно з пред`явленням позову на підставі вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС, шляхом зупинення Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 (в оскаржуваній частині) на час розгляду справи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 серпня 2021 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
4. Суд виходив з того, що пунктом 1 частини третьої статті 151 КАС визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії.
5. Суд зауважив, що визначена цією нормою заборона є імперативною, жодних винятків із встановленого нею правила чинними нормативно-правовими актами не передбачено. Оскільки позивач просив обрати видом забезпечення позову зупинення Указу Президента України, який відповідно до статті 106 Конституції України є актом Президента України, то заява позивача з огляду на наведене правове регулювання не може бути задоволена.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
6. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021
(в оскаржуваній частині).
7. ОСОБА_1 мотивує свою апеляційну скаргу тим, що відповідно до статті 106 Конституції України Президент України наділений повноваженнями приймати як нормативно-правові, так і індивідуальні акти.
8. При цьому позивач уважає, що частина третя статті 151 КАС обмежує лише право зупиняти нормативно-правові акти Президента України, однак, на думку позивача, заборони щодо зупинення окремого положення індивідуального акта Президента України ця норма не містить.
9. Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 151 КАС не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Президента України та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії, відтак скаржник уважає, що законодавець прямо заборонив забезпечення позову шляхом саме двох одночасних дій - зупинення акта Президента України та заборони Президенту України вчиняти певні дії.
10. Позивач уважає, що в його випадку відсутність однієї зі складових, а саме вимога зупинення акта без заборони вчиняти певних дій, унеможливлює застосування пункту 1 частини третьої статті 151 КАС.
11. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Рух апеляційної скарги
12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 31 серпня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2021 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 9901/315/21.
13. Ухвалою від 26 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Відповідно до частини першої статті 150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
15. Частиною другою цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
16. Згідно із частиною першою статті 151 КАС позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
17. Разом з тим пунктом 1 частини третьої статті 151 КАС визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії.
18. Згідно із частиною першою статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
19. На переконання скаржника, оскаржуваний ним Указ Президента України не підпадає під визначення акта в розумінні статті 151 КАС, оскільки є актом індивідуальної дії, при цьому ОСОБА_1 зауважує, що заборона забезпечення позову шляхом зупинення акта Президента України поширюється виключно на нормативно-правові акти.
20. У загальній правовій теорії під нормативним актом розуміють акт як волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Правові акти поділяються на нормативні, що регулюють певну сферу суспільних відносин і є загальнообов`язковими; індивідуальні (ненормативні), що породжують права і обов`язки лише у тих конкретних суб`єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку; інтерпретаційні (акти тлумачення норм права), що мають допоміжний характер і, як правило, "обслуговують" нормативні акти.
21. У КАС також закріплені дефініції видів актів. Стаття 2 КАС визначає, що нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
22. Очевидно, що чітке визначення видів актів законодавець навів для розмежування правовідносин та їх регулювання при вирішенні спорів щодо кожного з таких видів актів.
23. Разом з тим, використавши в статті 151 КАС загальне поняття акта, законодавець не мав на меті розмежовувати акти за видами, тим самим указав, що норми статті 151 КАС поширюються як на нормативно-правові акти, так і на акти індивідуальної дії.
24. Отже, доводи скаржника щодо непоширення норм пункту 1 частини третьої
статті 151 КАС на акти індивідуальної дії не можна взяти до уваги, оскільки вони ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права.
25. Стосовно доводів ОСОБА_1 про можливість зупинення оскаржуваного Указу Президента України, оскільки ним не заявлена одночасно вимога про заборону Президенту України вчиняти певні дії, а саме одночасність цих двох вимог зумовлює застосування пункту 1 частини третьої статті 151 КАС, слід зазначити таке.
26. Конструкція цієї норми передбачає два альтернативні способи забезпечення позову - заборона зупинення дії актів перелічених у ній органів державної влади та встановлення для цих органів державної влади заборони або обов`язку вчиняти певні дії.
27. Однак жоден з них окремо або обидва одночасно беззастережно не можуть бути застосовані судом, оскільки частина третя статті 151 КАС чітко визначає, що забезпечення позову не допускається ані шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, ані встановлення для цих органів державної влади заборони або обов`язку вчиняти певні дії.
28. Зацікавлена особа може заявити клопотання про забезпечення позову одним із цих способів або обома одночасно, однак суд таке клопотання задовольнити не може з огляду на безальтернативність заборони законодавцем забезпечувати позов такими способами.
29. Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу від 05 серпня 2021 року, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову з огляду на імперативний припис пункту 1 частини третьої статті 151 КАС.