Постанова
іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа №310/7614/17
провадження № 51-632км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Мороза С.В.,
законного представника
потерпілого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника
потерпілого Лебєдєва О.В. (у режимі відеоконференції), захисника виправданого Пілягіна О.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Лебєдєва О.В. на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012080130001049, щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2019 року ОСОБА_3 виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК.
У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди на суму 250 000 грнвідмовлено.
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він, працюючи на посаді в.о. директора TOB "Чиста вода - Бердянськ", будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи з порушенням вимог своєї посадової інструкції та п. 2.6.3 НПАОП 01.41-1.11-10 "Правила безпечної експлуатації насосних станцій водогосподарських систем", пунктів 3.5, 3.6 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, пунктів 3.2, 3.3, 3.7, 3.8, 3.9, 3.16, 3.17, 3.19, 4.1, 6.1, 6.3, 6.4, 6.10 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, п. 3.14 Порядку проведення медичних оглядів працівників деяких категорій, статей 13, 14, 17, 18 Закону України "Про охорону праці", ст. 153 Кодексу законів України про працю, допустив до виконання робіт підвищеної небезпеки машиніста насосної установки каналізаційної насосної станції № 12 ОСОБА_4 без проведення їй попереднього спеціального навчання та перевірки знань з питань охорони праці, вступного, первинного, повторного інструктажів із записом про їх проведення у відповідних журналах реєстрації та проходження первинного і періодичного медичних оглядів, не забезпечив організації проведення медичних оглядів, не забезпечив функціонування системи управління охорони праці, не призначив відповідальних осіб за організацію медичних оглядів, не відсторонив від роботи ОСОБА_4, яка не пройшла у встановлений строк медичні огляди, що спричинило ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18:50 її загибель на робочому місці в гребельному відділенні цієї станції, розташованої на вул. Макарова, 12 у м. Бердянську Запорізької області.
Згідно з висновком експерта від 29 вересня 2015 року № 150/к смерть ОСОБА_4 настала в результаті загострення кардіоміопатії не уточненої, яка проявилася у вигляді гострої серцевої недостатності.
Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 272 КК як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загибель людей.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 12 листопада 2020 року вказаний вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_3 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник потерпілого, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд не дав належної оцінки дослідженим у справі доказам, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що призвело до його безпідставного виправдання. Вважає, що причиною нещасного випадку був допуск до виконання робіт з підвищеною небезпекою машиніста насосної установки каналізаційної насосної станції ОСОБА_4 без проведення їй відповідними посадовими особами підприємства попереднього спеціального навчання та перевірки знань з питань охорони праці, вступного, первинного, повторного інструктажів і проходження первинного та періодичного медичних оглядів. Стверджує, що суд, порушуючи вимоги ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надав перевагу доказам на користь виправдання ОСОБА_3 перед доказами, які підтверджують його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції, порушуючи ст. 419 КПК, ретельно не перевірив викладених в апеляційній скарзі доводів, у тому числі надання переваги одним доказам наперед встановленої сили перед іншими доказами, формально їх розглянув, не спростував та не навів переконливих мотивів і підстав для залишення без зміни вироку суду першої інстанції.
У запереченнях виправданий ОСОБА_3 просить залишити судові рішення стосовно нього без змін, а касаційну скаргу представника потерпілого без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Лебєдєв О.В. підтримав свою касаційну скаргу та просив вирішити питання цивільного позову. Законний представник потерпілого ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу. Захисник виправданого ОСОБА_3 - адвокат Пілягін О.В. заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без змін. Прокурор підтримав касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, визначених ч. 2 цієї статті, покладено на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках на потерпілого. Тобто саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано належних та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК.
Зокрема, суд зробив такі висновки на підставі оцінки показань, наданих у судовому засіданні, виправданого ОСОБА_3 про те, що він на час відпустки директора ТОВ "Чиста вода - Бердянськ" з 7 чи 9 липня 2010 року тимчасово виконував обов`язки директора цього підприємства, але чи був наказ про його призначення, не пам`ятає. На підприємстві був відділ охорони праці, яким керував ОСОБА_5, в обов`язки останнього входив контроль за дотриманням охорони праці, в тому числі й контроль за проходженням навчання, інструктажів, медичних оглядів, ведення документації. Чи проводилося на підприємстві навчання працівників і перевірка знань з охорони праці до його приходу на підприємство, йому відомо не було. Під час тимчасового виконання ним обов`язків керівника підприємства він міг відсторонити від роботи працівників, які не пройшли спеціальне навчання, тільки після надання йому письмового повідомлення про таке порушення, але з відповідними повідомленнями до нього не зверталися. Дотримання правил охорони праці на підприємстві було покладено на відділ охорони праці, а на місцях дотримання таких правил контролювали майстри, начальники ділянок, начальники цеху, начальник охорони праці. На всіх водонасосних станціях була вентиляція, яка працювала і була справною. При працюючій вентиляції підвищення рівня шкідливих речовин бути не могло.
Також місцевий суд узяв до уваги показання в судовому засіданні експерта Сабадаша В.В. про те, що під час проведення першої експертизи він не мав усіх документів, які були в нього на дослідженні в ході комісійної експертизи. У ТОВ "Чиста вода - Бердянськ" була створена служба охорони праці, кадрова служба, які повинні були організовувати та проводити відповідне навчання й тільки після цього допускати до роботи працівників. Вступний інструктаж проводиться під час прийому на роботу працівниками служби охорони праці, потім проводиться первинний інструктаж на робочому місці майстром, яким на той час була ОСОБА_7 . Настання нещасного випадку знаходилось у прямому причинному зв`язку з діями потерпілої ОСОБА_4 .
Дослідивши письмові докази, надані стороною обвинувачення, місцевий суд правильно встановив, що вони не містять даних про призначення ОСОБА_3 т. в.о. директора вищевказаного підприємства, та укладення з останнім трудового договору чи контракту.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 прийнята на роботу з 1 квітня 2009 року машиністом насосної установки в ТОВ "Чиста вода - Бердянськ" у порядку переведення на підставі наказу від 31 березня 2009 року № 1, підписаного директором цього підприємства Шестопаловим Р.Л .
Таким чином, ОСОБА_3 на час прийняття на роботу ОСОБА_4 за переведенням у ТОВ "Чиста вода - Бердянськ", коли з нею повинні були проведені вступний та повторний інструктажі, і коли вона мала пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці, первинний та повторний медичні огляди, на цьому підприємстві не працював.
Крім того, у ТОВ "Чиста вода - Бердянськ" було розроблено Положення про службу охорону праці на підприємстві, затверджене 6 квітня 2009 року його директором Роздобутьком С.Г., з яким під підпис був ознайомлений начальник відділу охорони праці цього підприємства ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 2.5 посадової Інструкції начальника відділу охорони праці, затвердженої 9 квітня 2009 року, з якою був ознайомлений начальник відділу охорони праці ОСОБА_5, начальник відділу охорони праці зобов`язаний вимагати відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці, зупиняти роботу виробництва, машин, механізмів, устаткування та інше, які створюють загрозу життю або здоров`ю.
Однак будь-яких даних про те, що начальник відділу охорони праці ОСОБА_5 звертався до ОСОБА_3 під час тимчасового виконання ним обов`язків директора з відповідною заявою, а останній її не виконав, суду не надано.
Зі справи видно, що ОСОБА_4 11 лютого 2010 року проходила навчання та перевірку знань з охорони праці, а 5 липня того ж року пройшла повторний інструктаж з охорони праці.
Також суд установив, у тому числі й з акта спеціального розслідування нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 на ТОВ "Чиста вода - Бердянськ", від 10 вересня 2010 року, що машиніст насосної установки ОСОБА_4 під час своєї робочої зміни спустилася в грабельне відділення одна без застосування заходів безпеки, не під час перезміни, не викликала аварійної бригади через диспетчера, не включила вентиляції за 20 хвилин до входу в грабельне відділення, як вимагає Інструкція № 38А з охорони праці машиніста каналізаційної насосної станції з перекачування стічних вод, затверджена 24 червня 2009 року директором ТОВ "Чиста вода - Бердянськ".
Відповідно до розділу ІІІ цієї Інструкції машиніст насосної станції зобов`язаний всі необхідні профілактичні роботи в машинному залі, чистку решіток у грабельному відділенні робити тільки при здачі зміни в спеціальному одязі і гумових чоботах разом із особою, яка наступна заступала на зміну, одному забороняється.
У разі виникнення необхідності спуску в грабельне відділення або машинний зал не під час перезміни машиніст зобов`язаний з 07:00 до 19:00 викликати бригаду слюсарів з ремонту устаткування. Не менш ніж за 20 хвилин до входу в машинний зал і грабельне відділення включити вентиляцію, яка повинна працювати безперервно протягом усього часу перебування обслуговуючого персоналу в машинному залі і грабельному відділенні. Перед спуском у машинний зал і грабельне відділення перевірити загазованість лампою ЛБВК. Будь-яке відхилення полум`я від нормального горіння (з горошину) говорить про наявність газу в приміщенні. При наявності газу спускатися в машинний зал і грабельне відділення тільки в ізолюючому протигазі ПШ-1 у рятувальному поясі з мотузкою.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що органом досудового розслідування не взято до уваги та не надано жодної оцінки грубому порушенню безпосередньо самою ОСОБА_4 вимог безпеки під час роботи, передбачених розділом ІІІ Інструкції № 38А з охорони праці машиніста каналізаційної насосної станції з перекачування стічних вод.
Також суд установив, що ні ОСОБА_3, ні будь-яка інша особа не давали вказівки ОСОБА_4 щодо самостійного спуску в грабельне відділення насосної станції без включення вентиляції та з порушеннями зазначеної вище Інструкції.
Місцевий суд звернув належну увагу на те, що висновок експерта за результатами проведення судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності від 16 лютого 2017 року № 11402, яким установлено причинний зв`язок між діями ОСОБА_3 та настанням нещасного випадку з ОСОБА_4, зроблено на підставі наданих на дослідження матеріалів кримінального провадження, з яких убачалось, що єдиним керівником ТОВ "Чиста вода - Бердянськ" з часу його утворення був ОСОБА_3, а інших даних щодо керівника вони не містили. Наведене підтвердив у судовому засіданні експерт Сабадаш В.В .
Також суд надав оцінку висновку експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності від 26 березня 2019 року № 27719/5302/6362, згідно з яким п. 3.14 Положення про службу охорони праці в ТОВ "Чиста вода - Бердянськ" встановлено, що організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників повинен був здійснювати керівник відділу охорони праці ОСОБА_5 .
Ураховуючи вимоги пунктів 3.17, 6.3 - 6.5 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірку знань з питань охорони праці, машиніст насосної установки каналізаційної насосної станції № 12 ОСОБА_4 зобов`язана була пройти попереднє спеціальне навчання та перевірку знань з питань охорони праці до початку виконання функціональних обов`язків згідно з посадовою інструкцією, пройти такі інструктажі: вступний при прийомі на роботу, первинний - до початку роботи безпосередньо на робочому місці, повторний - на робочому місці індивідуально або з групою працівників з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше 1 разу на 3 місяці.
Посадова особа, яка виконувала обов`язки керівника підприємства TOB "Чиста вода - Бердянськ", станом на 1 квітня 2009 року повинна була забезпечити проходження ОСОБА_4 первинного медичного огляду під час переведення на роботу машиніста каналізаційної насосної станції.
Посадова особа, яка виконувала обов`язки керівника підприємства TOB "Чиста вода - Бердянськ" протягом 1 року 4 місяців до настання нещасного випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 повинна була забезпечити проходження машиніста каналізаційної насосної станції ОСОБА_10 усіх передбачених нормативно-технічними вимогами з охорони праці заходів та несе відповідальність за функціонування системи управління охороною праці на підприємстві в повному обсязі до 9 липня 2010 року - дня, з якого тимчасово виконував обов`язки керівника цього підприємства ОСОБА_3 .
Машиніст каналізаційної насосної станції ОСОБА_4 повинна була діяти відповідно до пунктів 2, 4 розділу І та пунктів 1, 2 розділу III Інструкції № 38А з охорони праці машиніста каналізаційної насосної станції з перекачування стічних вод.
Фактичні дії машиніста каналізаційної насосної станції ОСОБА_4 не відповідали наведеним вище вимогам, що передувало настанню досліджуваного нещасного випадку. Дії ОСОБА_4 суперечили пунктам 2, 4 розділу 1 та пунктам 1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 38А у частині виконання робіт одноособово в грабельному відділенні каналізаційної насосної станції при виключеній вентиляції чи співробітників аварійної бригади слюсарів з ремонту обладнання або чергової бригади АДС.
Згідно з п. 2.15 посадової інструкції майстра насосних станцій цеха водовідведення, обов`язок забезпечувати безпечне виконання робіт на цьому робочому місці покладався на майстра насосної станції цеху водовідведення ОСОБА_7, яка повинна була на цьому робочому місці в цій ситуації діяти згідно з пунктами 2.6 - 2.8, 2.11 посадової інструкції в частині дотримання правил та норм з охорони праці, щоденно проводити поточний контроль за станом охорони праці на каналізаційній насосній станції, проводити інструктажі та навчальні тренування робітників із вивченням дій у аварійних ситуаціях.
З урахуванням наведеного, місцевий суд дійшов правильного висновку, що надані стороною обвинувачення докази не підтверджують причинного зв`язку між діями ОСОБА_3 та настанням нещасного випадку з ОСОБА_4 .
Згідно зі ст. 94 КПК місцевий суд повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності і взаємозв`язку. На підставі досліджених доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що допустимими і достатніми доказами не доведено наявності у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК.
Не погодившись із вироком місцевого суду, законний представник потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_1, представник потерпілого - адвокат Лебєдєв О.В. та прокурор оскаржили його в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи про необґрунтованість виправдувального вироку, оскільки за результатами перевірки матеріалів кримінального провадження встановив, що наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджено наявності у діях ОСОБА_3 складу інкримінованого йому злочину.
Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд належним чином перевірив доводи законного представника та представника потерпілого, прокурора, проаналізував і дав на них переконливі відповіді. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо необґрунтованого виправдання ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину та наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що стороною обвинувачення не доведено наявності у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК.
Разом з тим є обґрунтованими доводи представника потерпілого про те, що місцевий суд згідно з положеннями ч. 3 ст. 129 КПК повинен був залишити цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 без розгляду, а не відмовити у його задоволенні.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 129 КПК у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Проте місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_3 за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК, усупереч вищевказаним положенням кримінального процесуального закону відмовив потерпілому ОСОБА_2 у задоволенні цивільного позову про відшкодування моральної шкоди на суму 250 000 грн.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника потерпілого підлягає задоволенню частково, а оскаржені судові рішення стосовно ОСОБА_3 - зміні в частині вирішення цивільного позову.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути підставами для скасування судових рішень в іншій частині, касаційний суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд