Постанова суду № 194/600/20 від 17.11.2021 про усунення перешкод у розпорядженні майном

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 194/600/20-ц

провадження № 61-12304св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Тернівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра", Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, треті особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра"), Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі - ДП "Національні інформаційні системи"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"), про усунення перешкод у розпорядженні майном.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 24 березня 2016 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 194/269/14-ц, що набрало законної сили 02 серпня 2016 року, яким визнано недійсним договір "Автопакет" від 23 травня 2007 року № 8/2007/840/-К/598-АП, укладений між нею, ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 ; припинено обтяження автомобіля марки MitsubishiLancer, 2007 року випуску, сірого кольору, заводський номер кузова: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого РЕВ 7-го МВ ДАЇ УМВС України в Дніпропетровській області 22 травня 2007 року, у вигляді заборони відчуження, яке накладено відповідно до договору "Автопакет", зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 04 березня 2014 року за № 14219814, шляхом виключення вказаного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Вона позбавлена права вільно розпоряджатись належним їй майном, оскільки до цього часу належне їй майно залишається в обтяжені під забороною відчуження, незважаючи на судове рішення про припинення обтяження, яке набрало законної сили. При здійсненні державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяження рухомого майна державний або приватний нотаріус діє як реєстратор Реєстру Державного реєстру обтяжень рухомого майна та виконує суто механічну функцію по внесенню/виключенню до/з Реєстру відомостей про обтяження майна на підставах, передбачених чинним законодавством України. ПАТ КБ "Надра" свого зобов`язання з реєстрації припинення обтяження не виконав, не подав заяву про припинення обтяження і вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

З метою захисту свого права на належне їй рухоме майно та виконання судового рішення про припинення обтяження та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження транспортного засобу, вона звернулася до Тернівської державної нотаріальної контори із заявою про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про приватне обтяження транспортного засобу, належного їй, проте згідно з повідомленням Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 06 лютого 2020 року вона не має права подавати заяву про припинення обтяження рухомого майна, заяву про припинення обтяження подає обтяжувач.

Вважає, що державний нотаріус, як реєстратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна безпідставно не зареєструвала відомості про припинення обтяження рухомого майна - автомобіля, який належить їй на праві приватної власності, проте нотаріус, як реєстратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна мала всі повноваження щодо проведення реєстрації припинення обтяження рухомого майна, належного їй на підставі судового рішення, яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання для всіх органів державної влади, посадових і службових осіб на всій території України.

Позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні рухомим майном подається у порядку цивільного судочинства, оскільки є спором про цивільне право, незважаючи на склад учасників спору.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, як реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна зареєструвати відомості у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про припинення приватного обтяження автомобіля марки MitsubishiLancer, 2007 року випуску, сірого кольору, заводський номер кузова: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 у вигляді заборони відчуження, яке накладено відповідно до договору "Автопакет" від 23 травня 2007 року № 8/2007/840/-К/598-АП, укладеного між ВАТ КБ "Надра" з ОСОБА_1, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 04 березня 2014 року за № 14219814, шляхом виключення вказаного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року у складі судді Солодовник І. С., позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, як реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зареєструвати відомості у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про припинення приватного обтяження автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2007 року випуску, сірого кольору, заводський номер кузова: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 у вигляді заборони відчуження, яке накладено відповідно до договору "Автопакет" від 23 травня 2007 року № 8/2007/840/-К/598-АП, укладеного між ВАТ КБ "Надра" з ОСОБА_1, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 04 березня 2014 року за № 14219814, шляхом виключення вказаного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, як реєстратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна мала всі повноваження щодо проведення реєстрації припинення обтяження рухомого майна та внесення відомостей про припинення обтяження транспортного засобу позивача, на підставі судового рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року, яке набрало законної сили та відповідно до статті 18 ЦПК України, є обов`язковим для виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, та підлягає виконанню на всій території України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 640/4301/17.

Крім того, відповідно до пункту 5 глави 15 розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони. З огляду на викладене, зняття заборони відчуження майна та внесення відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за рішенням суду здійснюється будь-яким нотаріусом або державним, або приватним, як реєстратором Державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним згідно з наказом Міністерства юстиції України "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" від 07 липня 2006 року № 57/5.

Додатковою постановою цього суду від 16 грудня 2020 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в порушення вимог цивільно-процесуального законодавства України позивачем до позовної заяви не додані докази в підтвердження того, що при наявності всіх необхідних документів відповідач, тобто нотаріальна контора, не припинила обтяження рухомого майна. Тернівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області не посвідчувала договір "Автопакет" від 23 травня 2007 року № 8/2007/840/-К/598-АП, який укладено між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 . Отже, Тернівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області не виступала реєстратором приватного обтяження застави рухомого майна автомобіля, реєстратором було державне підприємство "Інформаційний центр Міністерства юстиції України", тобто правовідносини виникли між банком та позивачем. Також, позивач не зазначила жодної норми закону, яка була порушена нотаріусом.

Тернівською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області не порушені жодні права позивача, яка, крім цього, не є належним відповідачем у справі. Отже, позивач мав звернутись саме до ВАТ КБ "Надра" з метою спонукання його на подачу заяви про припинення обтяження на підставі рішення суду.

При цьому, у випадку отримання відмови від ВАТ КБ "Надра", позивач мала право оскаржувати в судовому порядку саме відмову ВАТ КБ "Надра", який мав бути відповідачем у справі, але не Тернівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 640/4301/17, 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 761/1386/19, від18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц.

Інші учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Обставини, встановлені судами

Згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 14 грудня 2015 року № 48562454 за записом від 04 березня 2014 року № 14219814 зареєстровано приватне обтяження рухомого майна, а саме: транспортного засобу автомобіля марки Mitsubishi Lancer, номер державної реєстрації: НОМЕР_2, 2007 року випуску, колір сірий, заводський номер кузова: НОМЕР_1 ; підстава обтяження: договір "Автопакет" від 23 травня 2007 року № 8/2007/840/-К/598-АП, відділення ПАТ "КБ "Надра" Дніпропетровське РУ; обтяжувач - ПАТ КБ "Надра"; боржник - ОСОБА_1 ; реєстратор ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22 травня 2007 року, виданого РЕВ 7-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, автомобіль Mitsubishi Lancer, VIN: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, належить ОСОБА_1 .

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" про захист прав споживачів задоволено. Визнано недійсним договір "Автопакет" від 23 травня 2007 року № 8/2007/840/-К/598-АП, укладений між ВАТ КБ "Надра" з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та припинено обтяження автомобіля марки Mitsubishi Lancer, у вигляді заборони відчуження, яке накладено відповідно до договору "Автопакет" від 23 травня 2007 року № 8/2007/840/-К/598-АП, укладеного між ВАТ КБ "Надра" з ОСОБА_1, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 04 березня 2014 року за № 14219814, шляхом виключення вказаного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішення суду набрало законної сили 02 серпня 2016 року.

ПАТ КБ "Надра" свого зобов`язання щодо реєстрації припинення обтяження транспортного засобу не виконав, не подав заяву реєстратору про припинення обтяження і вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, оскільки станом на 21 липня 2020 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не внесені відомості про припинення приватного обтяження автомобіля належного ОСОБА_1, про що свідчить Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 21 липня 2020 року № 67007488 та лист Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року № 6/53/2020.

Позивач, реалізуючи своє право на вільне розпорядження належним їй майном, зверталася до ПАТ КБ "Надра" 17 січня 2020 року із заявою про виключення запису про обтяження транспортного засобу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відносно автомобіля Mitsubishi Lancer, проте відповіді на вказану заяву не отримала, про що свідчить повторна письмова заява ОСОБА_1 від 23 липня 2020 року.

Листом Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 17 лютого 2020 року за № 560/19.2-11, який міститься у матеріалах справи, встановлено, що позивач зверталася до вказаної установи із скаргою від 15 січня 2020 року щодо вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та вказаною установою ОСОБА_1 повідомлено, що Державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна здійснюється філіями ДП "НАІС" на підставі заяви обтяжувача, поданої виключно в електронній формі. При здійсненні державної реєстрації обтяжень рухомого майна, обсяг повноважень ДП "НАІС" визначається виключно функціями реєстратора Державного реєстру, який виконує суто механічну функцію по внесенню/виключенню до/з Державного реєстру відомостей про обтяження майна у порядку та на підставах, передбачених чинним законодавством України. У ДП "НАІС" відсутні правові підстави для задоволення вимоги щодо вилучення запису з Державного реєстру. Відповідні зміни можуть бути внесенні підприємством виключно за умови отримання останнім відповідної заяви, поданої обтяжувачем в електронній формі.

21 січня 2020 року позивач звернувся до державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтоки З. В. із заявою про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про приватне обтяження належного їй транспортного засобу, проте 06 лютого 2020 року держаним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтокою З. В. повідомлено позивача про неможливість вилучення запису та повернуто заяву ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення приватного обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, а ОСОБА_1 не має юридичного права подавати заяву про припинення обтяження рухомого майна, про що свідчить лист від 06 лютого 2020 року № В-1.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що предмет спору між Тернівською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області та позивачем відсутній, оскільки фактично спірні правовідносини виникли між позивачем та ВАТ КБ "Надра", що встановлено рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2020 року. Таким чином, Тернівською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області не порушені жодні права позивача, нотаріальна контора не є належним відповідачем у справі. Позивач мала звернутись до ВАТ КБ "Надра" з метою спонукання його на подачу заяви про припинення обтяження на підставі рішення суду. При цьому, у випадку отримання відмови від ВАТ КБ "Надра", позивач мала право оскаржувати в судовому порядку саме відмову ВАТ КБ "Надра", яке має бути відповідачем у справі.

Проте Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ка ратифікована Україною.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пунктах 2, 7 частини першої статті 4 КАС Українинадано визначення таких термінів:

- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, визначено у статті 19 КАС України.

Так, частинами першою, другою статті 19 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди мають враховувати як предмет та зміст, так і суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Тобто до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктами при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, а також спори, що виникли у зв`язку із порушенням прав суб`єкта виборчого процесу або процесу референдуму.

Велика Палата Верховного Суду послідовно, як у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18) так і інших, вказала, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Якщо одна сторона у межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС Україниознак справи адміністративної юрисдикції.

Отже, КАС Українирегламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

................

Перейти до повного тексту