Постанова
Іменем України
19 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 359/4970/16-ц
провадження № 61-16897св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ),
треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", Державна іпотечна установа,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня
2020 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року представник ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - УДВС ГТУЮ у Київській області) про визнання права власності, зняття арешту з майна та виключення майна з акта опису
й арешту.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що із 17 січня 2003 року позивач перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, під час якого подружжям набуто в спільну сумісну власність житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.0898 га кадастровий номер 3220883201:01:005:0004 за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область.
Відповідно до договору про поділ майна від 12 листопада 2014 року,
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 домовились, що вказане майно належить позивачу.
Проте постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції
у Київській області від 29 вересня 2011 року було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та оголошено заборону його відчуження.
Представник позивача, посилаючись на норми частин першої, другої статті
60 Закону України "Про виконавче провадження", просив визнати право власності на зазначені житловий будинок та земельну ділянку, зняти арешт з цих об`єктів нерухомого майна, а також виключити домоволодіння та земельну ділянку з акта опису й арешту майна.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит").
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2016 року за клопотанням представника позивача до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, залучено ОСОБА_2 .
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2016 року, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, процесуальний статус ОСОБА_2 змінено з третьої особи на відповідача.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2019 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Державну іпотечну установу.
19 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що підставою поданого позову було зазначено набуття житлового будинку та земельної ділянки у спільну сумісну власність під час перебування у зареєстрованому шлюбі та подальший поділ вказаного нерухомого майна на підставі договору від 12 листопада 2014 року, посвідченого старшим державним нотаріусом першої Нахічеванської міської нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 7/Е-15-8812. Оскільки Верховний Суд під час розгляду справи № 359/409/17 надав оцінку вказаному договору та дійшов висновку, що договір є неукладеним, представник позивача вважав, що визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне майно у цій справі має відбуватись відповідно до норм закону, а саме, відповідно до статей 60, 63, 70, 71 СК України, статті 368 ЦК України. Також зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А. М. та державним виконавцем відділу примусового виконання рішень територіального управління юстиції у Київській області Перепелицею А. В. накладено арешти на житловий будинок та земельну ділянку, які є спільною сумісною власністю подружжя. Тому представник позивача зазначав, що відповідно до частин першої, другої статті 59 закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду
з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. З огляду на викладене представник позивача заявив про залучення до участі у справі як відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М. та збільшення позовних вимог у спосіб часткового скасування додатково накладених арештів на спірне нерухоме майно.
У судовому засіданні 05 березня 2020 року та у заяві щодо позовних вимог від
12 березня 2020 рокупредставник позивача вказав, що у зв`язку із з`ясуванням обставин щодо відсутності накладеного обтяження житлового будинку
і земельної ділянки з боку приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М., не підтримує клопотання про уточнення позовних вимог щодо зазначеного відповідача.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2020 року до участі у справі як відповідача замість УДВС ГТУЮ у Київській області залучено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
З огляду на викладене, з урахуванням остаточного уточнення позовних вимог від 12 березня 2020 року, представник позивача просив:
визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку з належними до нього господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 330,1 кв. м, жилою площею - 83.1 кв. м, що позначений на плані літ. "А-11", каналізаційна яма літ. "К", каналізаційна яма літ. "Л", каналізаційна яма літ. "М", навіс літ. "Б", басейн літ. "В", гараж літ. "Г", огорожа літ. "№ 1-5", колодязь літ. "Н", замощення літ. "№ 1" та на Ѕ земельної ділянки площею 0.0898 га, що розташована за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, кадастровий номер 3220883201:01:005:0004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку;
зняти арешт з Ѕ житлового будинку із належними до нього господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 330,1 кв. м, жилою площею -
83.1 кв. м та Ѕ земельної ділянки площею 0.0898 га, що розташована за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, кадастровий номер 3220883201:01:005:0004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, накладений:
- постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Венгель Ю. Ю. від 17 лютого 2016 року в рамках виконавчого провадження № 28968171;
- постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Київській області Ахмад Н. І. від 29 вересня 2011 року в рамках виконавчого провадження № 28968171, зареєстрований реєстратором Київської обласної філії державного підприємства "Інформаційний центр Міністерства юстиції України" 29.09.2011 за № 11662968;
- на підставі акта опису й арешту майна від 24 жовтня 2011 року, складеного головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області Ахмад Н. І.;
- постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Перепелиці А. В. від 08 серпня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 59755034;
виключити з акта опису й арешту майна від 24 жовтня 2011 року, складеного головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області Ахмад Н. І.,
Ѕ житлового будинку за належними до нього господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 330,1 кв. м, жилою площею - 83.1 кв. м та Ѕ земельної ділянки площею 0.0898 га, що розташована за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, кадастровий номер 3220883201:01:005:0004, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку;
стягнути з УДВС ГТУЮ у Київській області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору, пропорційно заявленим позовним вимогам.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004
з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область.
Знято з 1/2 частки в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 та з 1/2 частки в земельній ділянці площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, що належать ОСОБА_1, арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області від 08 серпня 2019 року у виконавчому провадженні № 59755034.
Знято з 1/2 частки в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 та з 1/2 частки в земельній ділянці площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, що належать ОСОБА_1, арешт, накладений на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ
у Київській області від 17 лютого 2016 року у виконавчому провадженні
№ 28968171.
Знято з 1/2 частки в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 та з 1/2 частки в земельній ділянці площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, що належать ОСОБА_1, арешт, накладений на підставі постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області від 29 вересня 2011 року
у виконавчому провадженні № 28968171.
Знято з 1/2 частки в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 та з 1/2 частки в земельній ділянці площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, що належать ОСОБА_1, арешт, накладений на підставі акта опису й арешту майна, складеного 24 жовтня 2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ
у Київській області у виконавчому провадженні № 28968171.
Виключено 1/2 частку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 та з 1/2 частки в земельній ділянці площею 0,0898 га з кадастровим номером 3220883201:01:005:0004 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованій за адресою: с. Гора, Бориспільський район, Київська область, що належать ОСОБА_1, з акта опису й арешту майна, складеного 24 жовтня
2011 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 28968171.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 8 426,80 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне домоволодіння та земельна ділянка були придбані під час перебування ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що вказані об`єкти нерухомого майна були придбані за особисті грошові кошти ОСОБА_2 . Це, на переконання суду першої інстанції, свідчить про те, що спірне домоволодіння та земельна ділянка є об`єктами спільної сумісної власності подружжя. Крім того, зі змісту рішення Апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2013 року у справі
№ 1005/4013/12 встановлено, що спірні домоволодіння та земельна ділянка були визнані об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.
Суд першої інстанції вважав, що підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя немає. За таких обставин ОСОБА_1 належить 1/2 частка в домоволодінні та 1/2 частка в земельній ділянці. Всупереч частині першій статті 371 ЦК України ані ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ані Державна іпотечна установа не звертались до суду з позовом про визначення частки ОСОБА_2 у вказаних об`єктах нерухомого майна. Це призвело до того, що арешти були помилково накладені на 1/2 частку позивача в спірному домоволодінні та земельній ділянці.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Державна іпотечна установа не пред`явили позови про поділ боргів за кредитними договорами від 23 березня 2007 року №16-07-Ид/19 та від 18 квітня 2008 року №20-08-Ип/19. Спірне домоволодіння та земельна ділянка не є предметами іпотеки. Тому відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд не вирішував питання про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини боргів за вказаними договорами.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задоволено частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційний суд виходив з того, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Під час вирішення такого спору з`ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв`язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах. Щодо заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами розділу VІІ ЦПК України.
Апеляційний суд вважав, що за змістом позовної заяви між сторонами у справі немає спору про право власності (користування) на Ѕ частини земельної ділянки
і житлового будинку із належними до нього господарськими спорудами і таке право відповідач Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції
(м. Київ) не оспорював. Водночас зазначений відповідач у справі не є ні стягувачем, ні боржником. Оскільки стягувач Державна іпотечна установа у цій справі є третьою особою і не була залучена до участі у справі як відповідач, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, як такого, що пред`явлений до неналежного відповідача. Також звернув увагу, що ЦПК України не передбачає можливості залучення до участі у справі осіб як відповідачів на стадії апеляційного розгляду справи, тому вказаний недолік не може бути усунутий апеляційним судом.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання представника позивача на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року
у справі № 212/3142/16-ц (провадження № 61-23502св18), оскільки у справі, яка розглядалась судом касаційної інстанції стягувач (банк), разом із боржником (іншим з подружжя позивача), були залучені саме як відповідачі у справі, а не третьою особою, що свідчить про належний склад відповідачів та інші (відмінні) фактичні обставини в указаній справі, ніж у справі, що розглянута апеляційним судом. Інші доводи апеляційної скарги, на переконання апеляційного суду, зазначених висновків не спростовують, тому суд апеляційної інстанції їх відхилив.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що спірний житловий будинок та земельна ділянка є спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проте апеляційний суд дійшов висновку про відсутність спору про право власності на Ѕ частини спірного нерухомого майна, оскільки таке право відповідач Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції
(м. Київ) не оспорював. При цьому Державна іпотечна установа не оскаржувала рішення суду першої інстанції з підстав того, що її не було залучено до участі у справі як відповідача. У суді першої інстанції Державна іпотечна установа це питання не ініціювала, будь-яких клопотань та/або заперечень з даного приводу не заявляла. Жодних порушень прав та/або законних інтересів Державної іпотечної установи внаслідок залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а не як відповідача, не відбулось. Таким чином, на переконання представника позивача, суд апеляційної інстанції фактично погодився з тим, що суд першої інстанції правильного вирішив справу по суті, але допустив процесуальні недоліки, які не могли бути усунуті апеляційним судом. За таких обставин, враховуючи норму частини другої статті 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яким правильного вирішено справу по суті.
Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність спору про право власності на Ѕ частини спірної земельної ділянки і житлового будинку, оскільки таке право відповідач Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) не оспорював суперечать доказам, що містяться у матеріалах справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що сторонами у даній категорії справ є стягувач і боржник, а також особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що боржник ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі в частині визнання права власності на Ѕ частки спірного нерухомого майна.
У постановах Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (провадження № 14-431цс19) та від 26 листопада 2019 року у справі
№ 905/386/18 (провадження №12-85гс19) вказано, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих проводженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. З урахуванням вказаних висновків Верховного Суду апеляційний суд помилково вважав, що підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права на Ѕ частку спірного нерухомого майна відсутні, оскільки позов предʼявлено до боржника у виконавчому провадженні, який є належним відповідачем у справі.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем щодо вказаних вимог має бути не особа, якою накладено відповідні обтяження, а особа, в інтересах якої накладено такі обтяження. Представник позивача наголошує, що не залучення до участі у справі як відповідача Державної іпотечної установи та залучення її як третьої особи, не призвело до неправильного вирішення спору по суті. Таким чином, зазначаючи боржника ОСОБА_2 відповідачем щодо вимог про звільнення майна з-під арешту, позивач предʼявила позов до належної особи.
Оскільки як накладення, так і зняття арешту з майна здійснюється державним виконавцем, зважаючи на те, що вимоги про зняття арешту з майна є похідними від вимог про визнання права власності на майно, зазначення співвідповідачем відповідного органу державної виконавчої служби (УДВС ГТУЮ у Київській області, яке надалі замінено судом першої інстанції на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ)), не має наслідком неправильне вирішення спору та не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.