ПОСТАНОВА
Іменем України
25 листопада 2021 року
Київ
справа №1340/4179/18
адміністративне провадження № К/9901/18432/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,
розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська пивна компанія" до Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірлент Компані", Приватного підприємства "Н.В.Плюс", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області (процесуальний правонаступник Головного управління ДФС у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 (суддя Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді Ільчишин Н.В., Пліш М.А.),
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська пивна компанія" (далі - ТОВ "Львівська пивна компанія", позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2018 №0014531402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 4 502 167,50 грн., з яких 3001445,00 грн. - за основним платежем та 1 500 722,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги обґрунтовані доводами Товариства, що ГУ ДФС за результатами проведеної стосовно позивача документальної позапланової виїзної перевірки дійшло неправильного висновку про нереальний (безтоварний) характер господарських операцій з придбання олії соняшникової загальною вартістю 18008669,40 грн, в тому числі ПДВ 3001444,90 грн, у ТОВ "Вірлент Компані", оскільки операції, які були здійснені на виконання договору поставки від 01.11.2017 № 01/11 та специфікацій до цього договору, підтверджуються належно оформленими первинними документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, сертифікатами якості, товарно-транспортними накладними), податковими накладними. Товариство вказувало на наявність ділової мети при придбанні олії - отримання прибутку при подальшому продажу олії на експорт.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020, позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що первинні документи, складені за результатами господарських операцій позивача з ТОВ "Вірлент Компанії", відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують придбання позивачем олії соняшникової (далі - товар), ПДВ в ціні за яку в сумі 3001445,00 грн позивач включив до податкового кредиту в податковій декларації за січень 2018 року. Про відсутність у Товариства належних для такого роду операцій документів контролюючий орган у акті перевірки не вказував. Товариство отримало валютну виручку від експорту товару. Вищезазначені обставини суд визнав такими, що спростовують висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, а відтак і про наявність підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд відхилив доводи відповідача про неможливість поставки товару ТОВ "Вірлент Компані" (відповідач обґрунтовував цей довід посиланням на податкову інформацію щодо характеру діяльності ТОВ "Вірлент Компані", відсутності у нього можливості (виробничих та трудових ресурсів) для здійснення господарських операцій), застосувавши принцип індивідуальної відповідальності платника податків за порушення податкового законодавства.
Головне управління ДПС у Львівській області (процесуальний правонаступник ГУ ДФС; далі - ГУ ДПС) подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалені у цій справі судові рішення, у якій просить скасувати їх та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані посиланням ГУ ДПС на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Вірлент Компані" з огляду на відсутність у цього контрагента необхідних умов для здійснення фінансово-господарських операцій; не підтвердження руху товару по ланцюгу придбання; дефектність первинних документів, складених на господарські операції з вказаним контрагентом.
Підставами касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 ГУ ДПС зазначило пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункти 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм статей 44, 198 Податкового кодексу України, статей 1,2,3,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", порушення норм статті 90 КАС внаслідок неврахування всіх доказів у справі (інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, даних з інформаційних систем про не підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання, сертифікатів якості) та не встановлення всіх обставин, на які посилався відповідач і які входять до предмета доказування у цій справі (щодо укладення договорів, виконання яких стосуються господарські операції з постачання товар, в один день, але в різних місцях, щодо уповноваженої особи ТОВ "Львівська пивна компанія" на прийняття та передачу товару комісіонеру (ПП "Н.В.Плюс"). ГУ ДПС також доводить неврахування судами висновку Верховного Суду щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, у подібних правовідносинах у постановах від 05.03.2019 у справі №826/6902/15, від 30.01.2020 у справі №814/1145/18, від 10.04.2020 у справі № 821/1950/14.
Верховний Суд ухвалою від 09.10.2020 відкрив касаційне провадження у справі №1340/4179/18.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстав відкриття касаційного провадження, обґрунтування заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку, що касаційна скарга ГУ ДПС підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в період із 25.07.2018 року по 02.08.2018 року (період проведення перевірки продовжувався на підставі наказу від 31.07.2018 №4444 з 01.08.2018 року на 2 робочих дні) ГУ ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Львівська пивна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за операціями з придбання товару у ТОВ "Вірлент Компані" за січень 2018 року.
Перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДФС від 24.07.2018 №4340 та направлення від 25.07.2018 №6983 відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.42 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК).
За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 09.08.2018 №1976/13-01-14-02/33285781 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК, встановлено завищення суми податкового кредиту на 3 001 445,00 грн в податковій декларації з ПДВ за січень 2018 року на 3 001 445,00 грн, що призвело до заниження податку на цю ж суму за вказаний звітний (податковий) період.
В акті перевірки зазначено, що при її проведенні контролюючий орган використав інформацію та узагальнений перелік документів, а саме: автоматизовану інформаційну систему ГУ ДФС БД АІС "Податковий блок"; облікову справу ТОВ "Львівська пивна компанія"; архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України; запит від 30.05.2018 №19230/10/13-01-14-14 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ "Вірлент Компані" за січень 2018 року; відповідь від 19.06.2018 №20 та копії первинних документів.
Висновки в акті перевірки ґрунтуються на таких обставинах: наявність помилок та неточностей у наданих до перевірки документах; відсутність у ТОВ Вірлент Компані" (контрагента позивача) та у його постачальників матеріально-технічних умов для здійснення господарської діяльності, не підтвердження продажу олії соняшникової по ланцюгу постачання; не підтвердження транспортування товару та неможливість встановлення осіб, які приймали товар від ТОВ "Вірлент Компані"; ТОВ "Вірлент Компані" за січень 2018 року документально придбало олії соняшникової в кількості 732,3 т., а продало позивачу 748,0 т.
На підставі акта перевірки відповідачем 04.09.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0014531402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 4 502 167,50 грн., з яких 3 001 445,00 грн. - за основним платежем та 1 500 722,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Між ТОВ "Львівська пивна компанія" (покупець) та ТОВ "Вірлент Компані" (постачальник) укладено договір поставки від 01.11.2017 №01/11. Відповідно до цього договору постачальник взяв на себе обов`язок передати у власність покупця олію соняшникову (сиру, нерафіновану, першого ґатунку, суміш пресованої та екстракційної, із соняшника врожаю 2017 року), а покупець - прийняти та оплатити товар, відповідно до умов договору. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, а також строк поставки визначаються у додатках до цього договору (специфікаціях).
Господарські операції з постачання 748,49 т олії соняшникової на загальну суму 18 008 669,40 грн. (в тому числі, ПДВ - 3 001 444,90 грн.), цивільно-правовою підставою яких був зазначений договір та специфікації до нього №7 від 15.01.2018, №8 від 20.01.2018 та №9 від 23.01.2018, оформлені з виписуванням видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, податкових накладних, дати складання яких з 15.01.2018 по 27.01.2018.
Між ТОВ "Львівська пивна компанія" (комітент) та ПП "Н.В.Плюс" (комісіонер) укладено договір комісії сільськогосподарської продукції від 01.11.2017 №01/11-1К, згідно з яким комітент доручив, а комісіонер взяв на себе обов`язок за дорученням комітента та за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента реалізацію на експорт з України товару. Передача товару комісіонеру в січні 2018 року оформлена актами приймання-передачі товару на комісію на умовах поставки СТР-термінал ТОВ "Евері" (вулиця Громадянська, 17, м. Миколаїв). Згідно з товарно-транспортними накладними олія соняшникова нерафінована в січні 2018 року перевозилася ТОВ "Миртранс" на замовлення ПП "Н.В.Плюс"; вантажовідправником було ТОВ "Вірлен Компані", вантажоодержувачем - "Notley Business Limited" для "Otexcim Traiding Limited" згідно з контрактом № ОТМ 0688/17 від 20.12.2017, експортер ПП "Н.В.Плюс" за договором комісії від 01.11.2017 №01/11-1К; пункт навантаження зазначено як ТОВ "Агро Постач", Кіровоградська область, м. Долинська, вулиця Пролетарська, 125; пункт розвантаження - м. Миколаїв, вулиця Громадянська, 17, термінал ТОВ "Евері".
На підтвердження експорту олії позивач надав митні декларації №UA504120/2018/107661 (попередня ) від 19.09.2018 року та №UA504120/2018/107921 і №UA504120/2018/107922 на загальну кількість товару 781259 кг. Експорт здійснено ПП "Н.В.Плюс" на підставі контракту №0695/18 від 03.09.2018 року з "MONTGOMERY SALES LP" (Ірландія).
Пунктом 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 зазначеного Закону).
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений нормами частини другої статті 9 Закону №996-XIV, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо встановлено фактичний рух активів або зміни в активах.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку (цей принцип закріплено статтею 4 Закону №996-XIV) відповідає сутності податкового обліку, який, згідно з частиною другою статті 3 цього ж Закону, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Підтвердження платником податків належним чином оформленими документами, передбаченими правовими нормами для певного виду господарських операцій, задекларованих сум податкового кредиту та витрат, є підставною для одержання податкової вигоди, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування ПДВ.
Відступу від цього висновку Велика Палата Верховного Суду не зробила, а Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду послідовно дотримується правової позиції, що документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції, щодо якої ці документи оформлені. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку, незважаючи на наявність у них всіх формальних реквізитів відповідного документа, що передбачені чинним законодавством. Первинні документи є обов`язковим, але не виключним доказом здійснення господарських операцій. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи (до прикладу, постанови Верховного Суду від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 ( справа №640/4687/19)).
Предметом доказування у справах, в який предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав нереальності (безтоварності) господарської операції, становлять, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги). У такому випадку документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, підлягають оцінці з урахуванням усіх обставин, у тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного здійснення господарської операції.
Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 26.01.2021 №826/23062/15.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи підтверджують придбання олії у ТОВ "Вірлент Компані" та право позивача на податковий кредит у розмірі 3 001 444,90 грн. Відповідач, у свою чергу, наводив доводи щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "Вірлент Компані", які не враховані судами попередніх інстанцій всупереч усталеній практиці Верховного Суду щодо необхідності оцінки первинних документів на предмет їх достовірності в сукупності з іншими доказами щодо обставин здійснення господарської операції як об`єкта оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга цієї статті).
Так, контролюючий орган вказував на те, що згідно з аналізом податкової інформації, отриманої заходами податкового контролю, у тому числі, інформації з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), ТОВ "Вірлент Компані" в січні 2018 року придбало олію соняшникову у ТОВ "Компанія ВБРО", ТОВ "ОІЛ МІРАЖ", ТОВ "Велмонт" та ТОВ "Агроярмарка". Разом з тим, у цих товариств згідно з даними ІС "Податковий блок" відсутнє придбання по ланцюгу постачання олії (неможливо встановити походження товару), яка в подальшому була предметом поставок на адресу позивача.
У вказаних суб`єктів господарювання відсутні власні або орендовані основні засоби, офісні, складські та виробничі приміщення, придбання транспортних послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, інші ресурси, без яких здійснення фінансово-господарської діяльності неможливе.
До того ж, згідно з інформацією з ЄРПН податкові накладні зареєстровані на поставку ТОВ "Вірлент Компані" 732,3 т олії соняшникової, тоді як обсяг поставки олії ТОВ "Вірленд Компані" на адресу позивача склав 748,49 т.
Вказував контролюючий орган і на інші обставини, що свідчать про дефектність наданих позивачем документів, якими оформленні господарські операції з придбання олії у ТОВ "Вірлент Компані".
Так, за умовами договору поставки від 01.11.2017 №01/11 якість товару, що постачається, повинна відповідати вимогам діючого ДСТУ та підтверджуватись відповідними сертифікатами якості. У наданих позивачем сертифікатах якості виробником товару вказано ТОВ "Агро-Постач", тоді як сертифікати надруковані на фірмовому бланку ТОВ "Вірлент Компані", підписані завідувачем лабораторії Щербиною Н.А. та скріплені печаткою ТОВ "Вірлент Компані". Водночас, у ТОВ "Вірлент Компані" працює одна особа (директор та бухгалтер), лабораторія для проведення відповідних досліджень відсутня.
ГУ ДФС посилається на відсутність належного документального підтвердження факту приймання товару уповноваженими особами ТОВ "Львівська пивна компанія" та загалом руху товару при здійсненні господарських операцій (специфікаціями до договору поставки від 01.11.2017 №01/11 місцем поставки та приймання товару визначено м. Миколаїв, тоді як в актах приймання-передачі товару місцем поставки вказано м. Київ; видаткові накладні, виписані на відвантаження олії, не містять інформації щодо місця здійснення операції з приймання товару покупцем; позивач на пропозицію контролюючого органу не надав документи, які б засвідчували відрядження уповноваженої на прийняття товару особи до місця поставки товару; укладення зазначеного договору поставки та договору комісії від 01.11.2017 №01/11-1К відбулося в один день).
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У справі №1.380.2019.002317 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020, яка набула законної сили, скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Львівська пивна компанія" до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006191402 від 25.04.2019, яким ТОВ "Львівська пивна компанія" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3379625,00 грн (у тому числі, за основним платежем - 2701300,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 675325,00 грн).
У цій постанові апеляційний суд установив факт нереальності господарських операцій ТОВ "Львівська пивна компанія" з ТОВ "Вірлент Компані" з поставки олії соняшникової за договором поставки від 01.11.2017 №01/11-1К та специфікаціями №7 від 15.01.2018, №8 від 20.01.2018 та №9 від 23.01.2018 в загальній кількості в кількості 748,49 т. Цей факт апеляційний суд встановив відповідно до встановлених у справі обставин щодо відсутності реального (законного) джерела походження товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом усіх контрагентів-постачальників та наступного за ними платника податків ТОВ "Львівська пивна компанія"; щодо підміни товарних позицій у суб`єктів господарювання, які здійснили первинну в ланцюгу нереальну поставку (продаж) ідентифікованого за найменуванням (характеристиками) товару, зокрема придбання одного виду товару та реалізація іншого; відсутності будь-якої інформації про зберігання товару (наявність власних або орендованих складських приміщень, угод на зберігання товару, відомостей про місцезнаходження складів, їх площ, власників складських приміщень/орендодавців); відсутності у контрагентів-постачальників у ланцюгу поставок необхідних умов для здійснення господарських операцій (власних чи орендованих основних фондів, персоналу, виробничого активу, транспортних засобів, тощо); неможливість підтвердження факту транспортування товару, у зв`язку із не відповідністю видаткових накладних та транспортних документів.
Враховуючи, що предметом доказування у справі №1.380.2019.002317 та у справі № 1340/4179/18 є одні й ті ж обставини (обставини щодо здійснення господарських операцій з поставки олії соняшникової в кількості 748,49 т ТОВ "Вірленд Компані" на адресу ТОВ "Львівська пивна компанія" за договором поставки від 01.11.2017 №01/11-1К та специфікаціями №7 від 15.01.2018, №8 від 20.01.2018 та №9 від 23.01.2018), а також встановлений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 факт нереальності зазначених господарських операцій (тобто, факт, що такі операції не були здійснені), обставини щодо здійснення цих же господарських операцій не доказуються при розгляді справи № 1340/4179/18, що, однак, не було взято до уваги судом апеляційної інстанції.
Враховуючи встановлений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 факт нереальності господарських операцій з поставки олії соняшникової між ТОВ "Вірленд Компані" та ТОВ "Львівська пивна компанія", застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК, статті 9 Закону №996-XIV не відповідає висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, які наведені вище, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2018 №0014531402.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 підлягають скасуванню, а у задоволенні позову ТОВ "Львівська пивна компанія" слід відмовити.
У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача на Головне управління ДПС у Львівській області відповідно до частини першої статті 52 КАС.
Керуючись статтями 52, 250, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області (процесуального правонаступника Головного управління ДФС у Львівській області) задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська пивна компанія" відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.