ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 806/1224/15
адміністративне провадження № К/9901/3829/17
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 (суддя - Шимонович Р.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Бучик А.Ю., Шевчук С.М.) у справі № 806/1224/15.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:
визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) від 26.11.2014 № 0014341702, № 0014331702, № 0014321702, № 0014311702 та рішення № 0014351702, 0014301702;
визнати незаконними дії відповідача щодо ненадання строку на відновлення первинних документів за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 26.11.2014 № 0014311702, № 0014321702, № 0014331702, № 0014341702. Визнано протиправними та скасовано рішення Новоград-Волинської ОДПІ про застосування штрафних санкцій від 26.11.2014 № 0014351702 та № 0014301702. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Новоград-Волинська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів Новоград-Волинська ОДПІ зазначає, що ФОП ОСОБА_1 за наявності обставин втрати первинних документів, в порушення норм пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України не повідомила у визначені строки контролюючий орган про втрату таких документів.
Щодо порушення пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - судами попередніх інстанцій не враховано, що однією з обов`язкових умов для врахування витрат при обчисленні суми чистого оподатковуваного доходу від провадження господарської діяльності є зв`язок цих витрат з господарською діяльністю платника. Документів, які б спростовували порушення пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України позивачем не надано. Щодо формування податкового кредиту вказує на ненадання під час проведення перевірки оригіналів первинних документів. Доводи, наведені в позовній заяві та докази, що надавалися в судовому засіданні не спростовують законність та обґрунтованість визначеної перевіркою недоїмки по єдиному внеску.
Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Новоград-Волинською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.11.2014 № 1453/01-208/9/17-02/47/ НОМЕР_1, в якому відображено висновки про порушення:
пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті у встановлені строки до бюджету;
підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177, пункту 177.4 статті 177, абзацу 1 підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, а саме заниження в періоді з 01.01.2012 по 31.12.2013 чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 4071259,71 грн та завищення в періоді з 01.01.2012 по 31.12.2013 суми авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1281,50 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 692070,87 грн;
пункту 1 частини другої 2 статті 6, пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: заниження в періоді з 01.04.2011 по 31.12.2013 суми чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, 38,11% з урахуванням максимальної величини на загальну суму 363885,41 грн, в тому числі в 2011 році в сумі 55957,47 грн, в 2012 році в сумі 148719,00 грн, в 2013 році в сумі 159208,94 грн;
частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: заниження за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу з урахуванням максимальної величини, у розмірі 34,7%, 38,11% на загальну суму 127140,61 грн, в тому числі в 2011 році в сумі 19417,25 грн, в 2012 році в сумі 51605,49 грн, в 2013 році в сумі 56117,87 грн;
пункту 2 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: незбереження первинних документів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, відповідно яким здійснювався облік виплат (доходу) застрахованим особам та нарахування єдиного соціального внеску в даному періоді;
підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, підпунктів 3.6, 3.10 пункту 3 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1025, підпунктів 6, 9 пунтку 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат в періоді з 01.01.2013 по 31.12.2013, а саме: неналежне ведення Книги обліку доходів та витрат в даному періоді, в результаті чого завищено валові витрати в період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на загальну суму 121912,33 грн, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 121912,33 грн та несплати (заниження) податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 19400,30 грн;
підпункту "б" пункту 176.2 статті 176, пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, підпунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 (зі змінами та доповненнями), а саме: неповідомлення державної податкової інспекції за встановленою формою відомостей про доходи громадян: подання уточнюючих податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ за І квартал 2012 року, І-ІІІ квартал 2013 року, в яких в зв`язку з допущеними помилками при складенні звітних податкових розрахунків за дані періоди було зменшено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та змінено (зменшено) платників податку, яким нараховувався (сплачувався) податок на доходи фізичних осіб;
пункту 177.10 статті 177, пунктів 44.3, 44.5 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а саме: ненадання для проведення перевірки документів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема, фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби.
На підставі названого акту перевірки, 26.11.2014 Новоград-Волинською ОДПІ прийнято наступні рішення:
податкове повідомлення-рішення № 0014331702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб розміром 1038136,31 грн, у тому числі: 692080,87 грн - за основним платежем та 346035,44 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення № 0014341702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість розміром 30841,50 грн, у тому числі: 20561,00 грн - за основним платежем та 10280,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
податкове повідомлення-рішення № 0014311702 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510,00 грн;
податкове повідомлення-рішення № 0014321702 про застосування адміністративного штрафу в сумі 510,00 грн;
рішення № 0014351702 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, в сумі 136,00 грн;
рішення №0014301702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 10879,03 грн.
За результатами адміністративного оскарження оспорювані рішення Новоград-Волинської ОДПІ залишено без змін.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Підставою для застосування адміністративного штрафу згідно податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 26.11.2014 № 0014321702 став висновок контролюючого про порушення позивачем пункту 177.10 статті 177, пунктів 44.3, 44.5 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України в частині ненадання для проведення перевірки документів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема, фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби.
Судами з`ясовано, що 14.10.2014 - у перший день планової перевірки, ФОП ОСОБА_2 звернулась до начальника Новоград-Волинської ОДПІ із заявою, у якій повідомила останнього про те, що первинні документи за 2012 рік та системний блок викрадені бувшим бухгалтером ОСОБА_3 .
Згідно витягу з кримінального провадження № 12014060090001232, 27.10.2014 ОСОБА_4 звернулась до Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області із заявою про викрадення у неї фінансово-господарської документації за 2012 рік та системного блоку ОСОБА_3 у лютому 2013 року.
Згідно з пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
У грудні 2013 року ФОП ОСОБА_2 повідомила органи досудового розслідування, що ОСОБА_3 у лютому 2013 року викрала у неї фінансово-господарську документацію за 2012 рік та системний блок, а тому первинна документація за 2012 рік не була надана до перевірки з об`єктивних причин, оскільки викрадена її колишнім бухгалтером.
Відтак, саме у лютому 2013 року, після спливу 5 днів з дня втрати первинної документації, позивач зобов`язана була повідомити Новоград-Волинську ОДПІ про указану подію та самостійно на протязі 90 календарних днів з дня повідомлення контролюючого органу, відновити втрачені документи.
Однак, ФОП ОСОБА_1 про втрату первинних документів повідомила відповідача лише у перший день початку перевірки. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач після початку проведення перевірки не зверталася до контролюючого органу для надання строку для відновлення втрачених документів.
Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для перенесення термінів проведення перевірки.
Отже, притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу щодо ненадання під час проведення перевірки первинних документів згідно податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 № 0014321702 є цілком обґрунтованим.
За наведених обставин є обґрунтованим прийняття рішення від 26.11.2014 № 0014351702 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, в сумі 136,00 грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 № 0014331702 стали висновки контролюючого органу про завищення суми валових витрат, у зв`язку з включенням до їх складу витрат, непідтверджених первинними документами, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку; включенням до їх складу вартості паливно-мастильних матеріалів, суми виплачених добових працівникам та суми відшкодованих працівникам інших витрат по рейсам (плата за стоянки, ремонт транспортних засобів, придбання ПММ за готівкові кошти, проїзд по платним дорогам, митні платежі, страховки та інше), які не були використані нею для здійснення перевезень з метою отримання доходу (тобто прямі матеріальні витрати понесені по окремо взятим рейсам перевищують доходи, отримані від здійснення таких перевезень). Указане порушення, на переконання контролюючого органу, допущено внаслідок неналежного ведення платником Книги обліку доходів та витрат.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).
За доводами контролюючого органу прямі матеріальні витрати понесені по окремо взятим рейсам перевищують доходи, отримані від здійснення таких перевезень.
Як з`ясовано судами, відповідно до акту перевірки у відповідача відсутні будь-які зауваження щодо форми та змісту первинних документів, контролюючий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи з обліку витрат, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій дійсність даних документів відповідачем не заперечувалось, як і виконання позивачем господарських операцій, а судами не встановлено невідповідності даних первинних бухгалтерських документів фактичним обставинам.
Акт перевірки підтверджує реальність здійснення позивачем транспортних перевезень, які оформлені належним чином первинними документами, та пов`язаність витрат із отриманим доходом. Та обставина, що по деяким перевезенням сума витрат перевищує суму отриманого доходу, не може бути підставою для невизнання таких витрат, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик та може включати витрати, непередбачувані розрахунком.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, що доводи контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_4 валових витрат за 2013 рік та заниження останньою оподаткованого доходу за даний період, є необґрунтованими.
Разом з тим, враховуючи відсутність розмежування суми спірного донарахування за податковим повідомленням-рішенням від 26.11.2014 № 0014331702 по окремим епізодам, зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Зважаючи на необґрунтованість заниження ОСОБА_4 доходу, оспорюване рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.11.2014 № 0014301702 також є протиправним.
Відповідно до змісту акту перевірки, ФОП ОСОБА_4 у перевіреному періоді було подано уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми №1-ДФ за І квартал 2012 року, І-ІІІ квартал 2013 року, в яких даним підприємцем в зв`язку з допущеними помилками при складанні звітних податкових розрахунків за дані періоди було зменшено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та змінено (зменшено) платників податку, по яким нараховувався (сплачувався) податок на доходи фізичних осіб.
Відповідачем не доведено факт порушення позивачем пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, що свідчить про необґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 26.11.2014 № 0014311702 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510,00 грн
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 26.11.2014 № 0014341702 став висновок контролюючого органу про завищення ФОП ОСОБА_4 податкового кредиту за період січня 2012 року - грудня 2012 року в сумі 20561,00 грн. стала відсутність оригіналів податкових накладних, по яким підприємцем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Судами встановлено, що у позивача були наявні копії податкових накладних, які підтверджують правомірність формування нею податкового кредиту у 2012 році, правова оцінка яким не була надана контролюючим органом під час проведення перевірки, копії таких накладних долучено до матеріалів справи.
Досліджуючи копії податкових накладних, отриманих позивачем від контрагентів, судами встановлено, що вони містять повний опис товарів/послуг, їх кількість, обсяг.
При цьому, відповідачем не заперечувався факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді та використання позивачем придбаних товарів/послуг у межах господарської діяльності. В акті перевірки контролюючий орган стверджує, що у ході перевірки не виявлено серед постачальників позивача суб`єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов`язання, здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами.
Вказані обставини свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді, відтак, у контролюючого органу не було правових підстав для невизнання задекларованого позивачем податкового кредиту у 2012 році.
Отже, суди дійшли вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 26.11.2014 № 0014341702.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд