ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 817/2159/16
адміністративне провадження № К/9901/5546/17
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 (суддя - Сало А.Б.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді: Бучик А.Ю., Мацький Є.М.) у справі №817/2159/16.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Рівненська ОДПІ) №0001841302, №0001851302 та №0001861302 від 21.11.2016.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 позов задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001841302 від 21.11.2016, №0001861302 від 21.11.2016; присудження на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області судового збору у розмірі 551,20 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. скасовано та прийнято у цій частині нову постанову, якою у задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001841302 від 21.11.2016 та податкового повідомлення-рішення №0001861302 від 21.11.2016 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 109 грн (основний платіж) та 27,25 грн. (штрафної санкції) відмовлено. Присуджено на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області судові витрати у розмірі - 323,64 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з висновком суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 в частині відмови в позові про скасування податкового повідомлення-рішення №0001841302 від 21.11.2016 та прийняти цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 зазначає, що застосовані відповідачем вимоги пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при перевірці правильності нарахування суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок в декларації за лютий 2016 року, не ставлять в залежність можливість отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2016 року від наявності задекларованого податкового кредиту в іншому податковому періоді.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Рівненською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання, податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за лютий 2016 року, результати якої оформлено актом від 07.11.2016 №00165/1712-1302/265702714.
На підставі акту перевірки 21.11.2016 Рівненською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0001841302 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період вересень-грудень 2013 року, січень-квітень 2014р року, червень-вересень 2014 року, листопад 2014 року, січень 2015 року, березень-червень 2015 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 36032,00 грн., в т.ч. при наданні бюджетного відшкодування 36032,00 грн.;
№0001851302 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4098,50 грн.;
№0001861302 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в сумі 891,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 445,50 грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0001841302 від 21.11.2016 про відмову у наданні бюджетного відшкодуванні ПДВ за лютий 2016 року у розмірі 36032,00 грн. стали висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України щодо невірного відображення позивачем суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та відповідно, невірне визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за лютий 2016 року у податковій декларації №9038634542 від 18.03.2016 (з врахуванням уточнюючих розрахунків №9149009418 від 18.08.2016 та №9176767686 від 26.09.2016) у розмірі 36030 грн. та відповідне завищення податкового кредиту на суму 891 грн.
Приймаючи рішення в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0001841302 від 21.11.2016 суд першої інстанції виходив з того, що позивач, включаючи відповідні суми ПДВ до податкового кредиту в періоді, іншому ніж період виникнення у нього права на такий податковий кредит, діяв у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та приймаючи рішення про відмову в позові суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у деклараціях за лютий 2014 року, березень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року, вересень 2014 року, за листопад 2014 року, січень 2015 року сум податкового кредиту рядок 17 та сум від`ємного значення названих поточних звітних періодів (рядок 19 та 20) не декларував, а тому було відсутнє від`ємне значення у розмірі 36030, 00грн, яке виникло саме у такий поточних звітних періодах.
Приписами п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Судами встановлено, 18.03.2016 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року, а 18.08.2016 та 26.09.2016 платником подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2016 року.
З урахуванням названої декларації та уточнюючих розрахунків, за лютий 2016 року позивачем задекларовано суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту 135129 грн. (ряд.19); суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 84179 грн. (ряд.20.2, 20.2.1) яку сформовано з урахуванням залишку від`ємного значення ПДВ за попередні звітні періоди:, а саме вересень-грудень 2013 року; січень-листопад 2014 року; січень-червень 2015 року.
Так, відповідно до податкової декларації №9038634542 від 18.03.2016 (з врахуванням уточнюючих розрахунків №9149009418 від 18.08.2016 та №9176767686 від 26.09.2016), суми податкового кредиту з податку на додану вартість, що виникли в лютому 2014 року включені до складу податкового кредиту в травні 2014 року (в періоді, коли позивач отримав податкову накладну). Відповідно податковий кредит, що виник в березні 2014 року включено до податкового кредиту в квітні 2014 року, за червень 2014 року - в жовтні 2014 року, за липень 2014 року - в жовтні 2014 року, за серпень 2014 року - в жовтні 2014 року, за вересень 2014 року - в жовтні 2014 року, за листопад 2014 року - в грудні 2014 року, за січень 2015 року - в лютому 2015 року Загальна сума такого податкового кредиту за вказаний період складає 36032 грн.
В Додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, в таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України" зазначається саме звітний (податковий) період, у якому виникло значення.
А тому, позивач, включаючи відповідні суми ПДВ до податкового кредиту в періоді, іншому ніж період виникнення у нього права на такий податковий кредит, діяв у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001841302 від 21.11.2016
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд