ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 21/89б/2011(913/630/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Бєлкін Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 27.07.2021
у складі колегії суддів: Пелипенко Н.М.- головуючого, Барбашової С.В., Істоміної О.А.
та на рішення Господарського суду Луганської області
від 05.04.2021
у складі судді Яреська Б.В.
у справі № 21/89б/2011(913/630/20)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал"
до 1. Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Біловодський елеватор"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біловодська"
про визнання недійсним договорів переведення боргу
в межах справи №21/89б/2011
про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ"
ВСТАНОВИВ:
1. В провадженні Господарського суду Луганської області перебуває справа № 21/89б/2011 про банкрутство боржника - ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" на стадії процедури санації боржника, введеної ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.04.2016 у справі № 21/89б/2011.
2. У листопаді 2020 ТОВ Фінансова компанія "Профкапітал" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідачів - ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (боржника по справі про банкрутство), ТОВ "Біловодський елеватор" та ТОВ "Агрофірма Біловодська", в якому просить визнати недійсним договір переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-11 та визнати недійсним договір переведення боргу від 26.12.2014 № 63/1-20/14.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.04.2021 у справі № 21/89б/2011 (№ 913/630/20) в задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ Фінансова компанія "Профкапітал" звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 27.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" через Східний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 та рішення господарського суду Луганської області від 05.04.2021 у справі № 21/89б/2011(913/630/20), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
7. 06.09.2021, відповідно до підпункту 17.5 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" разом зі справою № 21/89б/2011(913/630/20) надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" у справі № 21/89б/2011(913/630/20) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 20.09.2021.
9. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 05.04.2021 у справі № 21/89б/2011(913/630/20), залишено без руху. Надано скаржнику строк до 18.10.2021 для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 408,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 та на рішення Господарського суду Луганської області від 05.04.2021 у справі № 21/89б/2011(913/630/20).
10. 08.10.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено документу (квитанція № 120 від 05.10.2021), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 408,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 та на рішення Господарського суду Луганської області від 05.04.2021 у справі № 21/89б/2011(913/630/20).
11. Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2021, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 21/89б/2011(913/630/20) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 та на рішення Господарського суду Луганської області від 05.04.2021; призначено розгляд касаційної скарги на 16.11.2021 о 10:30 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
12. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ТОВ Фінансова компанія "Профкапітал" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
13.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що Банк був введений в оману щодо належності майна Відповідачу-2, а тому не міг сформувати свою внутрішню волю а тому при укладенні договору переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-11 було недодержано вимоги встановлені частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України та порушено вимоги частини першої статті 233 Цивільного кодексу України.
13.2 Судами попередніх інстанцій порушено норму статті 514 Цивільного кодексу України. При цьому, судами не враховано правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 308/8231/15-ц, від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17, від 10.04.2020 у справі № 346/2447/17, від 11.11.2020 у справі № 757/66003/17-ц, від 17.03.2021 у справі № 953/19283/19.
13.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що вимога про визнання недійсним договору переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-11 відповідає дійсним обставинам справи, з огляду на те, що майбутній позичальник та гарант насправді не набув право власності на майно, яким надавалися відповідні гарантії.
13.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що поведінка Відповідача-1 є явно недобросовісною, що суперечить вимозі добросовісності відповідно до пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України і є додатковою підставою вбачати порушення законодавства при укладенні договору переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-11.
13.5 Судами попередніх інстанцій не враховано, що за висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 18.06.2018 у справі № 21/89б/2011 договір переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-11 необхідно розглядати як удаваний правочин.
14. Представник скаржника в судовому засіданні 16.11.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
15. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
19. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19.1 25.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик" (далі - Банк) та позичальником - Закритим акціонерним товариством "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький Степ" (відповідач 1) був укладений Генеральний кредитний договір № 08-09-07 з кредитним лімітом 12 000 000 доларів США з строком до 25.09.2010 (а.с. 23-24, т. 1).
19.2 Забезпеченням кредитного договору згідно п. 3.1 Генерального кредитного договору № 08-09-07 від 25.09.2007 була іпотека нерухомого майна, що є власністю позичальника загальною заставною вартістю 37528570 грн, та застава основних засобів, що є власністю позичальника, загальною заставною вартістю 30786650 грн.
19.3 Сторонами був укладений договір іпотеки № 08-09-07/Z1 від 25.09.2007 за яким в іпотеку було передане відповідне нерухоме майно (а.с. 29-34, т. 1).
19.4 Зазначене майно у подальшому було відчужено на користь ТОВ "Біловодський елеватор" (відповідач 2) відповідно до наступних договорів:
-договору купівлі-продажу від 09.04.2011, укладеного між Боржником та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Гуньяна, буд. 51а;
-договору купівлі-продажу від 09.04.2011, укладеного між Боржником та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо будівлі комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, 1;
-договору купівлі-продажу від 09.04.2011, укладеного між Боржником та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо майнового комплексу, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Мілове, пров. Заводський, 3;
-договору купівлі-продажу від 09.04.2011, укладеного між Боржником та ТОВ "Біловодський елеватор" щодо земельної ділянки, що розташована за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, 3;
-договору купівлі-продажу від 09.04.2011, укладеного між Боржником та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо комплексу, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Мілове, вул. Міловська, 66;
-договору купівлі-продажу від 09.04.2011, укладеного між Боржником та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо комплексу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Луганська область, смт. Марківка, вул. Єременка, 175;
-договору купівлі-продажу від 09.04.2011, укладеного між Боржником та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо комплексу невиробничих приміщень загальною площею 8161,90 кв.м., розташованих за адресою: Луганська область, м. Зимогір`я, вул. Панфілова, 2Б, (надалі - Договори від 09.04.2011).
19.5 28.04.2011 між ЗАТ "МЗРО "Стрілецький Степ", ТОВ "Біловодський елеватор" та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" був укладений договір переведення боргу № 01-04-11 за яким відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв на себе зобов`язання перед Банком щодо повернення кредитних коштів за генеральним кредитним договором № 08-09-07 від 25.09.2007 та іншими кредитними договорами на загальну суму 6 358 759,12 доларів США (а.с. 25-26, т. 1).
19.6 17.05.2011 відповідач 2 та Банк уклали договір про внесення змін до договору іпотеки № 08-09-07/Z за яким у зв`язку з переведенням боргу ЗАТ "МЗРО "Стрілецький Степ" на ТОВ "Біловодський елеватор" за договором переведення боргу № 01-04-11 від 28.04.2011, зміною власника предмета іпотеки на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених 09.04.2011 іпотекодавець був замінений з ЗАТ "МЗРО "Стрілецький Степ" на ТОВ "Біловодський елеватор" (а.с. 35-37, т. 1).
19.7 22.11.2011 ухвалою Господарського суду Луганської області, за заявою СТОВ "АВІС" порушено провадження у справі № 21/89б/2011 про банкрутство ЗАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
19.8 26.12.2014 між ТОВ "Біловодський елеватор", ТОВ "Агрофірма "Біловодська" та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" був укладений договір переведення боргу № 63/1-20/14, за яким відповідач 2 передав, а відповідач 3 прийняв на себе зобов`язання перед Банком щодо повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів, пені, збитків за кредитними договорами в межах генерального кредитного договору № 08-09-07 від 25.09.2007 (а.с. 27-28, т. 1).
19.9 13.04.2016 ухвалою Господарського суду Луганської області введено процедуру санації, керуючим санацією ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" призначено арбітражного керуючого Кандаурову А.П.
19.10 05.12.2016 до Господарського суду Луганської області від керуючого санацією Кандаурової А.П. надійшла заява про визнання недійсними в порядку пункту 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" договорів купівлі-продажу майна банкрута від 09.04.2011, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор".
19.11 Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо будівлі комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1; визнано за ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" право власності на будівлі комбікормового заводу; зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" будівлі комбікормового заводу; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо нежилого приміщення, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Гуньяна, буд. 51а; зобов`язано ТОВ "Біловодський елеватор" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" зазначене нежиле приміщення; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо майнового комплексу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, буд. 3; зобов`язано ТОВ "Біловодський елеватор" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" зазначений майновий комплекс; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо комплексу, розташованого за адресою: смт. Мілове, вул. Міловська, 66; зобов`язано ТОВ "Біловодський елеватор" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" зазначений комплекс.
19.12 Постановою Верховного суду від 18.06.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №21/89б/2011 залишено без змін.
19.13 04.06.2020 ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал" відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-10-000007-b від 05.05.2020 за лотом GL16N617663, уклали договір № 000007/Ю про відступлення прав вимоги за яким Банк відступив позивачу належні Банку, а позивач набув права вимоги Банка до позичальників та/або іпотекодавців згідно Додатку № 1 до договору за кредитними договорами відповідно реєстру у Додатку № 1 (а.с. 16-17, т. 1).
19.14 Відповідно до Додатку № 1 до договору від 04.06.2020 № 000007/Ю (позиції 851-962) Банк відступив позивачу право вимоги боргу до ТОВ "Агрофірма "Біловодська" за генеральним кредитним договором № 08-09-07 від 25.09.2007, який укладений між Банком та відповідачем № 1 - ПрАТ "МЗРО "Стрілецький Степ" (а.с. 18-22, т. 1).
19.15 02.10.2020 була припинена юридична особа ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", номер запису про припинення в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1000741110128000175.
20. Аргументи скаржника (пункти 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
20.1 Норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України визначають загальні правові підстави визнання правочинів недійсними.
20.2 Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
20.3 Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
20.4 Отже, для визнання недійсним правочину ключовим є встановлення обставин недодержання вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, саме в момент вчинення цього правочину. Законодавець не виключає можливості застосування цивільно-правових підстав для визнання недійсними правочинів в межах провадження у справі про банкрутство.
20.5 Зважаючи на те, що провадження у даній справі про банкрутство ЗАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" було порушено ухвалою господарського суду Луганської області від 22.11.2011, тобто до набрання чинності Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом №4212-VI від 22.12.2011 (далі Закон про банкрутство), до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону у редакції від 14.05.1992 №2343-XII (із змінами та доповненнями).
20.6 У справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України, однак тільки на підставах, передбачених частиною одинадцятою статті 17 Закону про банкрутство підстави, які є спеціальними та безпосередньо пов`язані з відносинами неспроможності (банкрутства), тому надають можливість визнати таку угоду недійсною саме у справі про банкрутство.
20.7 При цьому, при визнанні угод недійсними з підстав, передбачених статтею 17 Закону про банкрутство, завдання керуючого санацією полягає у поверненні майна боржника з метою фінансового оздоровлення боржника. Тому законодавець обмежив ці підстави тільки двома випадками:
- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;
- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов`язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв`язку з його виходом зі складу учасників боржника.
20.8 До Господарського суду Луганської області від керуючого санацією Кандаурової А.П. надійшла заява про визнання договорів купівлі-продажу майна боржника від 09.04.2011 недійсними в порядку пункту одинадцятого статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
20.9 Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 21/89б/2011, визнано недійсними договори купівлі-продажу від 09.04.2011.
20.10 В ході розгляду даної справи Донецьким апеляційним господарським судом встановлено та судом касаційної інстанції підтверджено, що договори купівлі-продажу майна від 09.04.2011 були укладені:
-із заінтересованою особою ПрАТ "МЗРО "Стрілецький Степ" з огляду на те, що особи, які входили в органи управління останнього, входили також в органи управління ТОВ "Біловодський елеватор"; сторони договорів купівлі-продажу майна були пов`язані спільною господарською діяльністю;
-на вкрай невигідних для ПрАТ "МЗРО "Стрілецький Степ" умовах, встановивши, що реалізувавши з урахуванням майнових інтересів боржника лише один майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, буд. 3, за ціною яка була визначена між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ТОВ "Біловодський елеватор" в сумі 67 439 967,00 грн. (за договорами про внесення змін до договорів іпотеки №35-12-07/Z1 та №08-09-07/Z1) боржник був спроможний погасити своє грошове зобов`язання перед ТОВ "Біловодський елеватор" у загальній сумі 61 142 755,00 грн. (відповідно до укладеної між сторонами угоди про зарахування зустрічних взаємних вимог від 29.06.2011). Майно, яке б залишилось у власності ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" об`єктивно могло бути використане для здійснення арбітражним керуючим санаційних засобів, відновлення господарської діяльності підприємства та погашення за рахунок втілених у даній процедурі заходів грошових вимог інших кредиторів;
-провадження у даній справі про банкрутство було порушено 22.11.2011, тобто приблизно за 7 місяців після укладення оспорюваних - явно збиткових (із заниженою вартістю) договорів купівлі-продажу 09.04.2011 (на користь одного з кредиторів), що також свідчить про фактичне виведення активів боржника на користь одного з кредиторів - ТОВ "Біловодський елеватор", що завдало збитки іншим кредиторам;
-безоплатне відчудження нерухомого майна, яке відбулось у вигляді переведення боргу на користь одного з кредиторів боржника у будь-якому випадку порушує інтереси інших кредиторів в процедурі банкрутства, адже фактична відсутність майнових активів у боржника об`єктивно позбавляє арбітражного керуючого реалізувати систему санаційних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності підприємства - ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ".
20.11 При цьому, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що на час укладання боржником оспорюваних правочинів - 09.04.2011 з відповідною ціною за якою було відчужене нерухоме майно, що в подальшому передано в іпотеку Банку, як забезпечення виконання власних зобов`язань ТОВ "Біловодський елеватор" за кредитними договорами із значним збільшенням вартості нерухомого майна ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", директор Луганської філії ПАТ "КБ "Хрещатик" Бугай А.А. мав повноваження (за довіреністю від 27.12.2010) діяти від імені Данильченко В.А., який є фактичним власником ТОВ "Біловодський елеватор", що також підтверджує заінтересованість вказаних вище осіб у виведенні майнових активів боржника за заниженою ціною.
20.12 Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладення договору переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-11 здійснювалось разом з укладенням договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 09.04.2011 та внесення відповідних змін до договору іпотеки № 08-09-07/Z1. В свою чергу договори іпотеки, договір переведення боргу від 28.04.2011 та договори про внесення змін до договорів іпотеки від 17.05.2011 були підписані зі сторони ПАТ "КБ "Хрещатик" Бугаєм А.А., що свідчить про обізнаність Банку щодо майна боржника.
20.13 Крім того, як було встановлено Донецьким апеляційним господарським судом, майно боржника, яке було відчужене за договором купівлі-продажу від 09.04.2011, укладеного між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", а саме: будівлі комбікормового заводу, що розташовані за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1, фактично перебувало у власності та зареєстроване не за його покупцем - ТОВ "Біловодський елеватор", а за ПАТ "КБ "Хрещатик", що також спростовує твердження позивача про введення Банку в оману щодо майна боржника.
20.14 Положеннями статей 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України передбачено недійсність правочинів із вадами волі, коли волевиявлення учасника правочину не відповідає його внутрішній волі, у тому числі якщо внутрішня воля сторони сформувалася неправильно під впливом обману. Суд ураховує, що йдеться про обман, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
20.15 Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
20.16 Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 910/60/20, в постанові від 02.12.2020 вказав, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману. Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Водночас, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).
20.17 Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що в даному випадку факт обману, та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, а саме ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", яка на час розгляду справи є ліквідованою.
20.18 Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману Банку при укладанні договору переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-11 спростовується матеріалами та дійсними обставинами справи, які свідчать про наявність волі ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі його керівника на укладання спірного правочину, обізнаність щодо майна боржника на час укладання спірного правочину, про що зазначено вище; укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 09.04.2011 та договору переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-11 здійснювалось послідовно, позивачем не доведено, що відповідачами повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або замовчувалися обставини, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором). При цьому визнання апеляційним господарським судом в постанові від 13.12.2017 недійсними договорів купівлі-продажу від 09.04.2011 на підставі частини одинадцятої статті 17 Закону про банкрутство не впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин, оскільки недійсність правочину встановлюється на момент його вчинення.
20.19 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем відповідних обґрунтувань (складових) для встановлення обставин вчинення правочину під впливом обману не доведено.
20.20 Згідно частини першої статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
20.21 Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 Цивільного кодексу України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.
20.22 Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18.
20.23 Отже, правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини, носить такі обов`язкові ознаки: особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини; особа вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах; особа вчиняє такий правочин добровільно та може бути ініціатором такого правочину; особа усвідомлює, що вчиняє такий правочин на вкрай невигідних для себе умовах, але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини. Друга сторона повинна усвідомлювати, що контрагент перебуває під впливом тяжкої обставини і вчиняє правочин вимушено, та користується цим. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
20.24 Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено існування тяжких обставин (їх крайньої форми), з якими вимоги статті 233 Цивільного кодексу України пов`язують недійсність правочину, не надано й суду жодних належних та допустимих доказів, в розумінні статей 73-74 Господарського процесуального кодексу України, тяжкого фінансового стану Банку на момент вчинення оспорюваного правочину, а отже відсутній причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).
20.25 Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що сам по собі факт укладання договору переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-01 на умовах, які позивач суб`єктивно вважає невигідними, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України.
20.26 Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відхилення аргументів позивача про те, що поведінка відповідача 1 є недобросовісною в розумінні пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено самого факту порушенням норм законодавства при укладанні договору переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-01.
20.27 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
20.28 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
20.29 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
20.30 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
20.31 З огляду на викладене, вказані аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
20.32 При цьому, Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
20.33 Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
20.34 Суд зазначає, що висновки у наведених скаржником постановах від 04.11.2019 у справі № 308/8231/15-ц, від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17, від 10.04.2020 у справі № 346/2447/17, від 11.11.2020 у справі № 757/66003/17-ц, від 17.03.2021 у справі № 953/19283/19 та у цій справі (№ 21/89б/2011(913/630/20)) не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.
21. Аргументи скаржника (пункт 13.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
21.1 Відповідно до приписів статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
21.2 Тобто за удаваним правочином сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
21.3 Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. А тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише у тому разі, коли буде встановлено, що правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
21.4 Верховний Суд в постанові від 26.11.2020 у справі № 264/1935/17 зазначає, що позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести факт укладання правочину, що за його думкою є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
21.5 Згідно частини першої статті 202, частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів та з`ясування питання про те, чи не укладені ці угоди з метою приховання іншої угоди та саме якої.
21.6 Судами попередніх інстанцій встановлено, що як випливає зі змісту договору переведення боргу, його метою була саме заміна боржника у зобов`язанні, передбачена статтею 520 Цивільного кодексу України. В результаті укладання договору переведення боргу зобов`язання ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", як первісного кредитора щодо повернення ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" кредиту перейшли до нового кредитора - ТОВ "Біловодський елеватор".
21.7 Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що договір переведення боргу дійсно був вчинений з метою переведення боргу з ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (боржника) на іншу особу та є підставою для виникнення прав і обов`язків сторін, характерних для даного виду правочинів, отже не може вважатися удаваним.
21.8 При цьому, в постанові від 18.06.2018 у справі № 21/89б/2011 Верховний Суд не визнавав договір переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-11 як удаваний, який був вчинений для приховування іншого правочину. Предметом розгляду у даній справі були зокрема укладені сторонами договори купівлі-продажу нерухомого майна від 09.04.2011, факт приховування яких нічим не підтверджується. Висновки Верховного Суду стосуються відчуження нерухомого майна за заниженою ціною, тобто фактичне виведення основних фінансових активів - виробничих потужностей на користь одного з кредиторів - ТОВ "Біловодський елеватор", на шкоду інтересів ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та інших кредиторів. Верховний Суд підтвердив правильність висновків апеляційного господарського суду, що спірні угоди були укладені боржником із заінтересованою особою, в результаті якої кредиторам завдані збитки; при укладенні договорів від 09.04.2011 купівлі - продажу нерухомого майна ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", сторони вчинили правочини, які за своїм змістом та суттю суперечать вищевказаним актам законодавства України, що є підставою для визнання вказаних правочинів недійсними згідно частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України та частини одинадцятої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом".
21.9 При цьому, у даній справі позивачем не доведено, а судом не встановлено ані факту завдання збитків кредиторам в результаті укладання спірного правочину переведення боргу, ані наявності шкоди інтересам ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", оскільки борг за договором переведення боргу перейшов від неплатоспроможної особи до юридичної особи, яка на даний час здійснює господарську діяльність.
21.10 Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено суду яким чином саме його права та законні інтереси, які виникли у нього з 04.06.2020, були порушені договором переведення боргу від 28.04.2011 №01-04-11 та договором переводу боргу від 26.12.2014 №63/1-20/14.
21.11 Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що договори купівлі-продажу майна від 09.04.2011, договір переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-01 та договір переводу боргу від 26.12.2014 №63/1-20/14 є самостійними окремим правочинами, а отже дійсність договорів переведення боргу, за відсутністю правових підстав для визнання їх недійсними, не суперечить абзацу 2 статті 216 Цивільного кодексу України, оскільки вимога позивача про визнання недійсним договору переведення боргу не є похідною вимогою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та не може вважатися завершенням реституції.
22. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відсутність обох необхідних умов для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже і про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним договору переведення боргу від 28.04.2011 № 01-04-11 та договору переведення боргу від 26.12.2014 № 63/1-20/14.
23. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
24. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
25. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
26. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
27. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
28. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
29. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
30. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.
31. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,