ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2178/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
позивача - адвокат Кириленко О.П.
відповідача - адвокат Андрієнко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 08.09.2021
у складі колегії суддів: Ходаківської І.П.- головуючого, Корсака В.А., Демидової А.М.
у справі № 911/2178/20
за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю " Техпромсервіс ЛТД"
про стягнення безпідставно набутих коштів,-
ВСТАНОВИВ:
1. В липні 2021 Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось в Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 25 000 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/2178/20 в задоволенні позову відмовлено.
3. Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області, АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 апеляційну скаргу задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2021 у справі № 911/2178/20 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю.
Рух касаційної скарги
5. 23.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі № 911/2178/20.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" у справ № 911/2178/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.09.2021.
7. Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2021 зокрема відкрито касаційне провадження у справі № 911/2178/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021; призначено розгляд касаційної скарги на 16.11.2021 о 10:00 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
8. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
9.1 Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин приписи статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано правові позиції Верховного Суду викладені в постановах від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19.
9.2 Судом апеляційної інстанції не враховано, що договір № 878 від 15.08.2012 не припинений, не розірваний, не визнаний судом недійсним та діє до повного виконання зобов`язань сторонами.
9.3 Судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права в частині визначення складу суду.
9.4 На думку скаржника, є підстави вважати, що судді Демидова А.М. та Корсак В.А. не були належним чином ознайомлені з матеріалами справи та об`єктивно не були спроможними приймати зважене, об`єктивне та законне рішення.
9.5 Неповідомленням заздалегідь сторін спору про зміну складу суду, суд апеляційної інстанції фактично не забезпечив право та можливість сторонам спору на подання протягом 10 днів вмотивованої заяви про відвід судді, оскільки про зміну складу суду сторони дізналися лише перед початком розгляду 08.09.2021. При цьому, судом апеляційної інстанції порушено приписи частини третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
9.6 Судом апеляційної інстанції не враховано, що судом першої інстанції були зібрані в достатній кількості належні та допустимі докази на підставі яких правомірно встановлено наявність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем.
9.7 Судом апеляційної інстанції помилково не прийнято як доказ копію договору № 878 від 15.08.2012.
10. Представник скаржника в судовому засіданні 16.11.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
12. Представник АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Позиція Верховного Суду
13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
16. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
16.1 На підставі направлень від 28.05.2019 № 958/26-15-14-01-13, № 959/26-15-14-01-03, від 31.05.2019 № 1390/26-15-14-06-05, від 28.05.2019, № 1131/26-15-42-08, №4884/26-15-06-01, №1375/26-15-14-03-04, від 31.05.2019 №1009/26-15-14-01-03 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві проведено планову виїзну документальну перевірку АТ "ДЕРЖАВНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019.
16.2 За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві складено акт за № 375/26-15-14-01-03/153117 від 25.06.2019, у якому вказано, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ІС "Податковий блок" існує дебіторська заборгованість, яка виникла внаслідок перерахування грошових коштів на користь ТОВ "ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД" у розмірі 29 500 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 4 916 666,67 грн.
16.3 З метою з`ясування інформації щодо перерахування грошових коштів, вказаних у вищезазначеному акті перевірки ДАТ "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" листом №294/20 від 10.04.2020 звернулося до ТОВ "ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД" та просило в термін до 30.04.2020 надати належним чином завірені копії первинних документів, які стали підставою для отриманням ТОВ "ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД" від ДАТ "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" грошових коштів у розмірі 29 500 000,00 грн, а у разі відсутності документів, що підтверджують правові підстави для отримання вказаних коштів, повернути ДАТ "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" кошти у розмірі 29 500 000,00 грн, як безпідставно набуте майно.
16.4 Вказаний лист залишено відповідачем без відповіді та реагування.
16.5 Звертаючись з позовом у цій справі позивач послався, зокрема на те, що обставина щодо виявлення факту отримання ТОВ "ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД" грошових коштів у сумі 25 000 000,00 грн та щодо виникнення у відповідача податкових наслідків з ПДВ у сумі 4 916 666,67 грн за фактом отримання грошових коштів у розмірі 29 500 000,00 грн підтверджується даними Єдиного реєстру податкових накладних ІС "Податковий блок" та Актом перевірки від 25.06.2019 № 375/26-15-14-01-03/153117, а обставини перерахування ДАТ "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" на користь ТОВ "ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД" грошових коштів у сумі 25 000 000,00 грн, без визначення мети платежу, підтверджується платіжним дорученням від 22.01.2013 № 43.
16.6 З метою підтвердження факту безпідставного отримання ТОВ "ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД" грошових коштів у сумі 29 500 000,00 грн, на підставі отриманих від ДФС України даних, ДАТ "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" спільно із АТ "СБЕРБАНК" відновлено архівні дані філії цього Банку в АР Крим та отримано документальне підтвердження про безпідставну транзакцію на суму 25 000 000,00 грн. На думку позивача, відповідачем не підтверджено первинними документами (договорами, рахунками та ін.) підстави для отримання вказаних коштів.
16.7 Заперечуючи проти позову, відповідач повідомив, що спірні грошові кошти перераховано позивачем відповідачу в якості належного виконання АТ "ДАТ "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" укладеного сторонами договору №878 від 15.08.2012 постачання обладнання, копію якого з додатком №1, а також рахунок-фактуру №Т-00000143 від 05.11.2012, копію банківської виписки від 22.01.2013, від 11.04.2013, витяг з ЕРП з податкової накладної №5 від 22.01.2013 та №5 від 11.04.2013, копію листа ПАТ "Сніжнянськхіммаш" №08 від 08.09.2020 додано до матеріалів справи. При цьому, відповідач зазначив, що оригінал спірного договору з додатком №1, рахунок-фактура №Т-00000143 від 05.11.2012, банківські виписки від 22.01.2013 та від 11.04.2013, банківська гарантія ПАТ "Классик Банк" не може бути надано суду для огляду в оригіналі у зв`язку із відсутністю у відповідача оригіналів таких документів.
17. За приписами частин першої, третьої, п`ятої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
18. Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
19. Згідно частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
20. Частиною першою статті 73, частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
21. Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
22. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
23. Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак, остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
24. Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
25. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
26. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
27. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
28. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.
29. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з наданої відповідачем копії Договору № 878 від 15.08.2012 вбачається, що 15.08.2012 між АТ "ДАТ "ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ" (за договором покупець) та ТОВ "ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД" (за договором постачальник) укладено Договір № 878 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у визначений договором строк у власність покупця товар (обладнання) згідно специфікації (Додаток №1), а також додатку №2, додатку №3, додатку №4, додатку №5, що є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 4.1 Договору, сума договору складає 67 531 740,00 грн, в т.ч. ПДВ - 11 255 290,00 грн Зазначена ціна є звичайною. Відповідно до п. 11.1 Договору, цей договір вступає в дію з моменту підписання його обома сторонами, але не раніше дати отримання погодження НАК "Нафтогаз України", та діє до повного виконання обов`язків сторін.
30. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що статутом ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - Товариство), затвердженим рішенням загальних зборів акціонерів Товариства від 21.01-04.04.2011 (редакція, яка діяла станом на дату укладення між Товариством та ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" Договору від 15.08.2012 № 878) визначено, що прийняття рішення про вчинення Товариством значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом правочину, перевищує 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, належить до компетенції Загальних зборів( пп.21 п. 9.3.4 Статуту). При цьому, відповідно до п. 9.3.8 Статуту Товариства, рішення Акціонера з питань, що належать до компетенції Загальних зборів, оформлюються ним письмово (у формі рішення) та засвідчуються печаткою Товариства або нотаріально. Прийняття рішення щодо вчинення Товариством правочинів на суму від 10 млн. грн. до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності (крім угод щодо продажу природного газу, нафти, газового конденсату, в тому числі суміші нафти та газового конденсату та договорів на виконання геологорозвідувальних робіт за рахунок державних коштів) здійснюється за погодженням з акціонером Товариства - НАК "Нафтогаз України" в особі її голови правління, або особи, що виконує його обов`язки, належить до компетенції Правління (пп. 14 п.9.5.5 Статуту). В матеріалах справи відсутні докази погодження НАК "Нафтогаз" договору № 878 від 15.08.2012.
31. Згідно частин п`ятої, шостої статті 91 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
32. Суд апеляційної інстанції в цьому випадку правильно звернув увагу на те, що згідно з п. 12.2 договору поставки № 878 від 15.08.2012, на який посилається відповідач, як на підставу отримання спірних коштів, договір складено у двох екземплярах, по одному екземпляру для кожної сторони. При цьому кожен екземпляр має однакову юридичну силу. Отже, примірник договору в оригіналі повинні мати обидві сторони.
33. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач заперечує існування договору № 878 від 15.08.2012, а відповідачем оригіналу останнього надано не було, так само, як і оригіналів інших доказів укладення такого договору, зокрема, виконання останнього з боку відповідача.
34. За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно не прийняв до уваги копії наданого відповідачем договору № 878 від 15.08.2012 та інших документів, а відтак, дійшов висновку про те, що ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" не доведено факту укладення такого договору сторонами.
35. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункт 9.7 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
36. Аргументи скаржника (пункт 9.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
36.1 Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
36.2 Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
36.3 Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
36.4 Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
36.5 Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
36.6 Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
36.7 Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
36.8 Відповідні висновки про застосування вказаних норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г.
36.9 З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України з урахуванням не доведеності факту укладення договору між сторонами.
36.10 При цьому, Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
36.11 Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
36.12 Суд зазначає, що на висновки у наведених скаржником постановах від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19 скаржник послався, виокремивши їх із контексту судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.
37. Аргументи скаржника (пункти 9.2, 9.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
37.1 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
37.2 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
37.3 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
37.4 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
37.5 З огляду на викладене, вказані аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
38. Аргументи скаржника (пункт 9.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
38.1 Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
38.2 Підпунктом 17.4. пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється: до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.
38.3 Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, визначено порядок автоматизованого розподілу судових справ між суддями, відповідно до якого розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням. Автоматизований розподіл судових справ здійснюється в автоматизованій системі за такими правилами: із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу; для суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, здійснюється розрахунок коефіцієнтів навантаження; із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу з урахуванням визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення судді для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості. Якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності).
38.4 Як вбачається із офіційного веб-порталу судової влади України в мережі Інтернет, судді Ходаківська І.П., Корсак В.А., Демидова А.М. входять до складу Другої судової палати Північного апеляційного господарського суду.
38.5 Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021 у зв`язку з перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Владимиренко С.В., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках з 06.09.2021, справу № 911/2178/20 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Корсак В.А., Демидова А.М.
38.6 Частиною другою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
38.7 Отже, судді не мають жодного відношення до формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
38.8 З огляду на викладене, відсутні підстав вважати, що склад колегії суддів для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у цій справі сформовано з порушенням приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
39. Аргументи скаржника (пункт 9.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються фактичними обставинами.
40. Аргументи скаржника (пункт 9.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
40.1 Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
40.2 В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
40.3 Суд звертає увагу на те, що згідно частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
40.4 Разом з тим, із змісту оскаржуваної постанови не вбачається та не зазначається скаржником у касаційній скарзі про заявлення відводу складу суду під час апеляційного провадження у цій справі, зокрема і в судовому засіданні 08.09.2021. При цьому, як зазначає сам скаржник, про зміну складу суду сторони дізналися перед початком розгляду 08.09.2021.
40.5 З огляду на викладене, скаржник, за наявності на те правових підстав, не був позбавлений права заявити відвід під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, проте вказаним правом не скористався.
41. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
42. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
43. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.
44. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
45. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
46. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.
47. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
48. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.
49. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,