ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 915/1375/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
від 02.06.2021
у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В.- головуючого, Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.
та на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 24.03.2021
у складі судді Олейняш Е.М.
у справі № 915/1375/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рос Косметика"
до Головного управління національної поліції в Миколаївській області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: 1. Державна казначейська служба України, 2. Миколаївський окружний адміністративний суд; П`ятий апеляційний адміністративний суд
про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями та рішеннями
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" звернулось в Господарський суд Миколаївської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про стягнення з Державної казначейської служби України шкоди, завданої неправомірними діями Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та незаконними рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду і Одеського апеляційного адміністративного суду, грошових коштів в сумі 1 200 000 грн (моральна шкода) та 12 300 грн (витрати на професійну правничу допомогу).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021 в задоволенні позову відмовлено.
3. Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ "РосКосметика" звернулося до Південно західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
4. Постановою Південно західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
5. 30.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021 у справі № 915/1375/20, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" у справі № 915/1375/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Банаська О.О., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначено складу суду від 20.09.2021.
7. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 915/1375/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021; призначено розгляд касаційної скарги на 16.11.2021 о 10:45 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
8. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ТОВ "РосКосметика" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
9. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
9.1 Судами попередніх інстанцій помилково не застосовано до спірних правовідносин приписи частини сьомої статті 1176 Цивільного кодексу України та проігноровано приписи Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
9.2 Суди попередніх інстанцій порушили вимоги частини другої статті 6 Конституції України, частин другої та десятої статті 11 Господарського процесуального кодексу України.
9.3 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що неправомірні дії відповідача та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду є приниженням ділової репутації ТОВ "РосКосметика".
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
10. Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області та П`ятим апеляційним адміністративним судом подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять залишити вказану касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін.
11. Скаржником подано відповідь на відзив П`ятого апеляційного адміністративного суду та зазначено, що вказаний відзив є необгрунтованим.
Позиція Верховного Суду
12. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
13. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
15. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
15.1 Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30.04.2017 у цивільній справі № 22-ц/784/681/17 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" до фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнуто з останнього, як власника джерела підвищеної небезпеки, 16 182 грн шкоди та 2 893 грн судових витрат.
15.2 Постановою державного виконавця від 24.05.2017 ВП № 53966307 автотранспортний засіб MAN 26.2939973 з державним номером НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, було оголошено у розшук.
15.3 21.08.2017 представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" самостійно розшукано зазначений автомобіль та за телефоном "102" викликано представників поліції. Проте, співробітниками Головного управління Національної поліції Миколаївської області тимчасове затримання транспортного засобу боржника здійснено не було.
15.4 29.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївської області про визнання неправомірними дій співробітників Головного управління Національної поліції в Миколаївської області щодо не затримання 21.08.2017 транспортного засобу MAN 26.2939973 з державним номером НОМЕР_2 (власник ОСОБА_1 ), який знаходився у розшуку на підставі постанови головного державного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Лялюк С.В. від 24.05.2017 ВП № 53966307, та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Миколаївської області вчинити дії щодо негайного розшуку та тимчасового затримання вказаного транспортного засобу.
15.5 Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 у справі № 814/1793/17 Товариству з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" у задоволенні позову відмовлено.
15.6 Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі № 814/1793/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 - без змін.
15.7 Постановою Верховного Суду від 14.05.2018 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 у справі № 814/1793/17 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
15.8 Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 залишено без змін.
15.9 Постановою Верховного Суду від 06.02.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" задоволено. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 у цій справі скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
15.10 Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 у справі 400/866/19 (новий номер справи) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області задоволено частково. Зобов`язано Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України вчинити дії щодо розшуку та тимчасового затримання транспортного засобу боржника, відповідно до інформації, що поставлена на облік до бази даних до інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно - телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції" на підставі постанови головного державного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої службі Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Лялюк С.В. від 05.07.2019 ВП № 53966307. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
15.11 Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" задоволено повністю. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо невнесення інформації про розшук транспортного засобу боржника до бази даних ІІПС "Армор" та ухвалено в цій частині нове рішення, яким задоволено позов в цій частині. Визнано протиправною бездіяльність Управління інформаційно - аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо невнесення інформації про розшук транспортного засобу MAN 26.2939973 державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності боржнику Печеному Є.М., до бази даних ІІПС "Армор" згідно з постановою Головного державного виконавця Вітовського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області Лялюк С.В. від 24.05.2017 ВП № 53966307. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 залишено без змін.
15.12 На час розгляду справи № 915/1375/20 місцевим господарським судом адміністративна справа № 400/866/19 перебувала в провадження Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
15.13 28.08.2017 між адвокатом Бєліком В.Г. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" укладено договір про надання правової допомоги адвокатом.
15.14 За умовами цього договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу замовнику у відновленні прав товариства, які порушені Головним управлінням Національної поліції у Миколаївській області щодо не затримання 21.08.2017 транспортного засобу MAN 26.2939973 державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Також адвокат повинен надавати правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "РосКосметика", якщо його права будуть порушені суддями при розгляді адміністративного позову. Відповідно до п. 2.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань і може бути розірваний згідно вимог чинного законодавства України. Відповідно до п. 3.1 договору за правову допомогу, передбачену в п. п. 1.2. договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 12 300 грн.
15.15 На підтвердження факту прийому клієнтом юридичних послуг, наданих адвокатом з 28.08.2017 по 03.03.2020, за договором про надання правової допомоги від 28.08.2017 складено акт приймання - передачі виконаних юридичних послуг адвокатом від 03.03.2020.
15.16 Відповідно до п. 2 акту клієнт здійснив перевірку наданих адвокатом послуг і підтверджує, що адвокат здійснив:
1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань кримінального кодексу України;
2) складання адміністративного позову від 28.08.2017;
3) складання апеляційної скарги від 22.11.2017 справа 814/1793/17;
4) складання заяви від 04.01.2019 вих. № 04/1/19 про стан розгляду справи в касаційному суді (справа 814/1793/17);
5) складання заяви від 02.01.2019 вих. № 2-01 про розгляд справи в режимі відеоконференції;
6) складання касаційної скарги від 17.01.2018 у справі № 814/1793/17;
7) складання відповіді на відзив вих. № 16-04 справа № 400/866/19;
8) складання клопотання від 11.05.2019 № 11-05 у справі № 400/866/19;
9) складання заяви про зміну предмету позову від 24.06.2019 № 24-06 у справі № 400/866/19;
10) складання заяви про розподіл судових витрат від 12.08.2019 № 12-08 у справі № 400/866/19;
11) складання апеляційної скарги від 11.09.2019 № 11-09 у справі № 400/866/19;
12) складання пояснення від 28.10 № 28-10;
13) складання клопотання від 12.02.2019 № 12-02;
14) складання заяви від 03.01.2020 вих. № 3-01 про надання виконавчого документу у справі № 400/866/19;
15) складання заяви від 14.01.2020 вих. № 14-01 про виправлення помилки суду в виконавчому листі у справі № 400/866/19;
16) складання заяви від 31.01.2020 вих. № 31-01 про розгляд питання ухвалення додаткового рішення без участі представника;
17) складання заяви від 07.02.2020 вих. № 7-02 про внесення виправлення в судове рішення у справі 400/866/19.
15.17 Загальна оплата послуг адвоката у вказаний вище період складає 12 300 грн. Акт підписано та скріплено печатками сторін. Платіжним дорученням від 03.03.2020 № 1336 Товариство з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" перерахувало адвокату Бєліку В.Г. грошові кошти в сумі 12 300 грн, із зазначенням призначення платежу: "оплата послуг адвоката згідно договору № б/н від 28.08.2017 по рах. № 3/РК-3 від 02.03.2020".
15.18 Отже, причиною звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" з позовом про стягнення моральної шкоди в сумі 1 200 000 грн та грошових коштів в сумі 12 300 грн, які за своєю правовою природою є платою за професійну правничу допомогу, надану позивачу адвокатом Бєліком В.Г. під час розгляду судом адміністративної юрисдикції справи № 814/1793/17 (новий номер - № 400/866/19), на думку позивача, стало тривале невиконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 30.04.2017 у цивільній справі № 22-ц/784/681/17 через неналежне виконання органом державної виконавчої служби та Головним управлінням Національної поліції у Миколаївській області своїх повноважень, а також чисельні скасування Верховним Судом судових рішень судів адміністративної юрисдикції, ухвалених за результатами розгляду справи № 814/1793/17 (№ 400/866/19).
16. Аргументи скаржника (пункти 9.1 - 9.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
16.1 В силу положень частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 3 частини другої цієї норми серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків визначено майнову (матеріальну) та моральну шкоду, завдану іншій особі.
16.2 Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
16.3 Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених пунктом 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
16.4 Частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 Цивільного кодексу України).
16.5 За змістом частин третьої, четвертої статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
16.6 Згідно частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
16.7 У частині другій статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
16.8 Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
16.9 У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
16.10 Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
16.11 Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
16.12 Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
16.13 За приписами статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
16.14 Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами та доповненнями).
16.15 За змістом цієї норми діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.
16.16 Отже, виходячи з комплексного аналізу наведених норм, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
16.17 Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України змагальність сторін є однією з основних засад господарського судочинства.
16.18 Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
16.19 Згідно частини третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
16.20 Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
16.21 Проаналізувавши матеріали справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що в справі відсутні докази того, що неправомірні дії Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області призвели до приниження ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика". Не доведено також і факту спричинення позивачу немайнової шкоди судовими рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду/П`ятого апеляційного адміністративного суду, ухваленими за результатами розгляду справи № 814/1793/17 (№ 400/866/19).
16.22 Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов у сукупності: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає настання відповідальності.
16.23 З огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" через недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди.
16.24 При цьому, недоречними є посилання скаржника на помилкове не застосування судами до спірних правовідносин приписів частини сьомої статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", оскільки позовні вимоги у цій справі заявлені юридичною особою, а положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не поширюються на вимоги юридичних осіб. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/10399/18.
17. Щодо стягнення шкоди в сумі 12 300 грн, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вказані витрати за своєю правовою природою є витратами на професійну правничу допомогу, понесеними у зв`язку з розглядом судами адміністративної юрисдикції справи № 814/1793/17 (№ 400/866/19).
18. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
19. Згідно пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
20. Порядок розподілу судових витрат в адміністративній справі врегульований статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
21. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд не вирішив питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
22. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" до Одеського апеляційного адміністративного суду про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням суду, а саме сплаченого судового збору в адміністративній справі № 814/1793/17, судові витрати, понесені в адміністративній справі, зокрема і сплачений судовий збір, не є шкодою, що може бути відшкодована у цивільній справі за рахунок бюджетних асигнувань адміністративного суду, рішення якого було скасоване в адміністративній справі судом вищої інстанції. Означені витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими КАС України (п. 32). Питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, понесених під час розгляду адміністративної справи, вирішує у встановленому процесуальним законом порядку відповідний адміністративний суд, а не загальний суд у позовному провадженні за правилами цивільного судочинства (п. 33 постанови).
23. Отже, з огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РосКосметика" в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 300 грн, понесених під час розгляду адміністративної справи № 814/1793/17 (№ 400/866/19), оскільки ці витрати мають розподілятися та відшкодовуватися в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
24. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
25. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
26. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
27. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
28. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
29. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.
30. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
31. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,