ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/6947/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Снісаренка Д. І.,
відповідача - Немирівської А. Г.,
третіх осіб - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергоком"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Буравльов С. І., Сулім В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 (суддя Полякова К. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергоком"
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Громадська організація "Спортивний клуб "Восход", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олет Груп" та Державне підприємство "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод",
про скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенергоком" (далі - ТОВ "Київенергоком") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.05.2020 № 1666/5 (далі - наказ від 14.05.2020).
На обґрунтування позову позивач послався на порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час прийняття спірного наказу та прав позивача як власника нерухомого майна, рішення про державну реєстрацію права власності за позивачем на яке було скасовано згідно з оспорюваним наказом міністерства.
1.2. У відзиві на позов Міністерство юстиції України заперечило проти задоволення позовних вимог, просило відмовити у позові, посилаючись, зокрема, на встановлення відповідачем за результатами розгляду скарги Громадської організації "Спортивний клуб "Восход" (далі - ГО "СК "Восход") на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2020 № 52036568, № 52036750, № 52036670, які прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С. О. (далі - приватний нотаріус), обставин порушення приватним нотаріусом вимог законодавства під час винесення таких рішень.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021, у позові відмовлено.
2.2. Аргументуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та виходив із недоведеності позивачем того, що оспорюваний наказ відповідача прийнято з порушенням вимог законодавства. Водночас суд зауважив, що, оспорюваний позивачем наказ стосується не лише скасування рішень приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, власником якого вважає себе позивач (нежитлова будівля літ. А, розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 8; нежитлові приміщення, будівлі та споруди стадіону, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 12-А), а й реєстрації речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Олет Груп" (далі - ТОВ "Олет Груп") (третя особа у справі) (нежитлова будівля літ. "А", розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 10), проте ухвалення судового рішення про права чи обов`язки третіх осіб у справі не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ТОВ "Київенергоком" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2020, як незаконні, обґрунтовуючи підстави подання касаційної скарги положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (пункти 1, 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу) - суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Зокрема, скаржник акцентує на тому, що ГО "СК "Восход", за результатами розгляду скарги якої і було прийнято оспорюваний наказ, не була власником нерухомого майна, розташованого у м. Києві, по вул. Бориспільській, 8 і 10, та по вул. Привокзальній 12-а, та при цьому посилається на положення частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", судові рішення у справі № 910/18090/17, оцінка яким, на думку скаржника, не була надана судом апеляційної інстанції.
Скаржник також зазначає про те, що суд першої інстанції не надав оцінки договору відповідального зберігання з правом користування від 01.10.2019 № 01/10/19, а суд апеляційної інстанції такий доказ визнав допустимим, хоча зазначений договір не стосується майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 10, він (договір), на думку скаржника, є удаваним правочином відповідно до положень статті 235 Цивільного кодексу України та має всі ознаки фіктивності.
3.2. Від Міністерства юстиції України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому міністерство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені рішення і постанову у справі залишити без змін.
3.3. Водночас від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про долучення доказів, а саме доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Київенергоком" звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою від 18.09.2019, зареєстрована 20.09.2019, на рішення від 24.05.2019 № 47035249, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної реєстрації) Волошиною Ж. Д. щодо нежитлової будівлі (літ. А), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 827200380000) і рішення від 10.09.2019 № 48602760, прийняте державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної реєстрації) Канівець Л. М. щодо нежитлових приміщень, будівель та споруд стадіону, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 12-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 805260380000).
Розглянувши цю скаргу, Міністерство юстиції України прийняло наказ від 14.05.2020 № 1172/7 про відмову в задоволенні скарги ТОВ "Київенергоком", оскільки її розгляд не належить до компетенції Міністерства юстиції України. Так, у висновку від 29.04.2020 колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України зазначено, що оскаржувані рішення прийняті державними реєстраторами на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 910/18090/17, у зв`язку з чим Міністерство юстиції України не має повноважень на розгляд скарг щодо таких дій.
У свою чергу, 27.04.2020 ГО "Спортивний клуб "Восход" звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2020 № 52036568, № 52036750, № 52036670 щодо реєстрації права власності за ТОВ "Київенергоком" нежитлової будівлі (літ. А), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 827200380000), нежитлових приміщень, будівель та споруд стадіону, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 12-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 805260380000), а також за ТОВ "Олет Груп" нежитлової будівлі (літ. А), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 804688380000).
За результатами розгляду зазначеної скарги Міністерство юстиції України прийняло наказ від 14.05.2020 № 1666/5, згідно з яким скаргу ГО "СК "Восход" задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2020 № 52036568, № 52036750, № 52036670, прийняті приватним нотаріусом. Тимчасово блоковано доступ приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.
Як свідчить висновок від 06.05.2020 колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, підставами для прийняття зазначеного наказу стали порушення приватним нотаріусом вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2012 № 1127 (далі - Порядок), та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Так, зокрема, до заяви ТОВ "Київенергоком" щодо реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. А, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 8, та нежитлові приміщення, будівлю та споруди стадіону, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 12-А, не надано засвідченої іпотекодержателем копій письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, повідомлення про вручення або відмову у врученні поштового відправлення іпотекодавцю/боржнику, довідки про суму боргу та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності. Крім того, до заяви ТОВ "Олет Груп" про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. А, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 10, не було додано письмового повідомлення відповідного територіального округу Міністерства юстиції України із зазначенням поважних причин проведення державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном іншим нотаріусом, ніж посвідчував договір купівлі-продажу від 19.05.2016 № 313 вказаної нежитлової будівлі.
4.3. Вважаючи незаконним наказ від 14.05.2020, ТОВ "Київенергоком" звернулося до суду з позовом у цій справі про його скасування.
4.4. Проте зазначений позов судами задоволений не був.
Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у позові, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України, зокрема, розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.
Частиною 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
За змістом пункту 2 частини 3 статті 10 зазначеного Закону державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.
Разом із тим, пунктом 40 Порядку визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
У пункті 61 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.
Відповідно до положень частини 1 статті 312 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.
У частині 7 цієї статті зазначеного Закону передбачено, що за наявності поважних причин (надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, може бути проведена іншим нотаріусом за домовленістю із ним та за попереднім письмовим повідомленням відповідного територіального органу Міністерства юстиції України із зазначенням поважних причин, відомостей про нотаріуса, який проводитиме державну реєстрацію прав, та строку відсутності. Передача заяв на проведення державної реєстрації прав до іншого нотаріуса здійснюється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України.
Під час розгляду цієї справи, суди установили, що за результатами розгляду скарги ГО "СК "Восход" Міністерство юстиції України згідно з наказом від 14.05.2020 скасувало прийняті з порушенням законодавства, а саме вимог Порядку та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2020 № 52036568, № 52036750, № 52036670 щодо реєстрації права власності на нерухоме майно; зазначений наказ, як установили суди, було прийнято відповідачем відповідно до встановлених вимог законодавства, а протилежного позивач не довів, тому за висновком судів попередніх інстанцій правових підстав для задоволення позову у цій справі у наведеному випадку немає. Водночас суд апеляційної інстанції надав оцінку посиланням позивача на те, що ГО "СК "Восход" не має стосунку до спірного нерухомого майна, навівши у постанові відповідні мотиви їх відхилення.
Крім цього, суди звернули увагу на те, що оспорюваний наказ стосується не лише скасування рішень приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, власником якого себе вважає позивач, а й реєстрації речових прав ТОВ "Олет Груп" (третя особа) на нерухоме майно, проте ухвалення судового рішення про права чи обов`язки третіх осіб у справі не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства.
4.5. Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, та суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору (пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (на який на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилався позивач у касаційній скарзі) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
4.6. Водночас за змістом пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (посилання на який також містить касаційна скарга) достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права у разі якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.
Скаржник зазначив, що договір відповідального зберігання з правом користування від 01.10.2019 № 01/10/19, за умовами якого Державне підприємство "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" передало ГО "СК "Восход" на відповідальне зберігання з правом користування об`єкти нерухомого майна, суд апеляційної інстанції визнав допустимим, хоча такий договір, на думку скаржника, відповідно до положень статті 235 Цивільного кодексу України є удаваним правочином та має ознаки фіктивності.
Проте такі доводи суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони стосуються незгоди скаржника виключно з належністю доказу, перевірку якої суд касаційної інстанції, зважаючи на межі повноважень, визначених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не здійснює та крім того, скаржник не доводить порушення порядку його отримання.
Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.