ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3447/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу фізичної особи Чекунової Алли Василівни на рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2021 (суддя Ємельянова О. О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 (головуючий - Зубченко І. В., судді Гребенюк Н. В., Попков Д. О.) у справі
за позовом фізичної особи Чекунової Алли Василівни
до Харківської міської ради
про визнання договору припиненим та скасування державної реєстрації.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У жовтні 2020 року фізична особа Чекунова Алла Василівна (далі - Чекунова А. В., орендар, позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада, орендодавець) про: 1) визнання договору оренди землі від 14.02.2008 (далі - договір оренди від 14.02.2008), укладеного між Чекуновою А. В. та Харківською міськрадою, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18142804 від 15.12.2016, таким, що припинив свою дію; 2) скасування державної реєстрації договору оренди від 14.02.2008, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18142804 від 15.12.2016, з посиланням на положення статей 16, 395, 413, 416, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 38, 93, 1021 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 2, 13, 19, 31 Закону України "Про оренду землі", статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) договір оренди від 14.02.2008 припинився на підставі підпункту "а" пункту 36 цього договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а саме 02.03.2010; 2) після спливу трьох років з дня отримання позивачем дозволу на виконання будівельних робіт від 03.11.2009 № 399/09, а саме 01.12.2012 автоматично припинилося право землекористування за договором оренди від 14.02.2008 у зв`язку з нездійсненням орендарем забудови протягом трьох років; 3) фізичну особу-підприємця Чекунову А. В. знято з обліку як суб`єкта підприємницької діяльності без внесення відповідних змін до договору оренди від 14.02.2008, у зв`язку з чим Чекунова А. В. не може у встановленому законом порядку здійснювати підприємницьку діяльність та не може використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов цього договору.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2021, у позові відмовлено повністю.
4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 416, 627, 792 ЦК України, статей 12, 80, 83, 93, 1021, 124 ЗК України, статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 13, 31 Закону України "Про оренду землі", статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 11, 13, 73, 74, 75, 86, 173, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) договір оренди від 14.02.2008 є чинним зважаючи на визначений пунктом 8 цього договору строк його дії - до 01.03.2031, внесення змін до нього на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 у справі № 922/1507/16, яке набрало законної сили, та недоведеність розірвання договору оренди в установленому порядку; 2) право землекористування за договором оренди від 14.02.2008 автоматично не припинилося після спливу трьох років з дня отримання орендарем дозволу на виконання будівельних робіт від 30.11.2009 № 399/09, а саме з 01.12.2012 у зв`язку з нездійсненням забудови протягом трьох років, оскільки матеріали справи не містять доказів фактичного припинення користування позивачем орендованою земельною ділянкою, враховуючи розміщення на ній об`єкта нерухомості (прибудова до житлового будинку, огорожа).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Чекунова А. В. звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статті 416 ЦК України, статті 1021 ЗК України, статті 31 Закону України "Про оренду землі", статей 75, 86, 173, 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) місцевий та апеляційний господарські суди під час розгляду справи не врахували висновків щодо застосування норм статті 416 ЦК України, частини 9 статті 1021 ЗК України, статті 31 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, від 28.07.2020 у справі № 917/1266/19 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 653/321/19; 2) суди не дослідили та не надали належної оцінки доказам, які свідчать про фактичне припинення користування позивачем орендованою земельною ділянкою та відповідність стану земельної ділянки станом на дату розгляду справи стану, у якому земельна ділянка перебувала перед укладенням договору оренди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чекунової А. В. на рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 922/3447/20 та призначено її до розгляду на 16.11.2021 о 15:00.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. Рішенням Харківської міськради від 06.03.2006 № 51/06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" надано фізичній особі-підприємцю Чекуновій Аллі Василівні (далі - ФОП Чекунова А. В., Підприємець) в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0145 га по АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка) для будівництва прибудови офісних приміщень до житлового будинку до 01.03.2008 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації), на період експлуатації - до 01.03.2031.
Відповідно до пункту 5 вказаного рішення попереджено юридичних та фізичних осіб, зазначених у додатку, що у випадку не здачі об`єктів до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволів на виконання будівельних робіт зазначене рішення втрачає чинність і договори оренди земельних ділянок підлягають розірванню у встановленому порядку.
10. Актом обстеження земельної ділянки від 14.11.2007 № 2822/07 зафіксовано, що ФОП Чекуновою А. В. земельна ділянка по вул. Отакара Яроша, 9 не використовується, вільна від забудов.
Рішенням Харківської міськради від 21.11.2007 № 245/07 внесено зміни до пункту 166 додатку 1 до рішення Харківської міськради від 06.03.2006 № 51/06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів", замінивши цифри "01.03.2008" на цифри "01.03.2010".
11. 14.02.2008 між Харківською міськрадою (орендодавець) та ФОП Чекуновою А. В. (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 06.06.2008 за № 140867100084.
Пунктами 7, 8 договору оренди від 14.02.2008 передбачено, що у випадку не здачі об`єкта до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також неотримання дозволу на виконання будівельних робіт, зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку. Договір укладено строком: на період будівництва до 01.03.2010 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації), на період експлуатації - до 01.03.2031. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію.
09.06.2008 між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
12. 30.11.2009 ФОП Чекуновій А. В. видано дозвіл № 399/09 на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови офісних приміщень до житлового будинку по вул. Отакара Яроша, 9. Строк дії дозволу до 01.03.2010.
13. 24.05.2019 Чекунова А. В. листом звернулася до Харківської міськради з проханням про припинення договору оренди від 14.02.2008.
Листом Департаменту містобудування та архітектури Харківської міськради від 21.06.2019 надано позивачу відповідь про те, що для подальшого розгляду питання про припинення договору оренди потрібно надати витяг з Державного земельного кадастру про вказані земельні ділянки.
14. Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 03.07.2019 № 1075/19 площа земельної ділянки становить 0,0145 га та відповідно до договору оренди від 14.02.2008 земельна ділянка частково огороджена, на ній знаходиться прибудова до житлового будинку. Додаткові відомості: інформація про готовність об`єкту до експлуатації або наявність зареєстрованого права власності на прибудову - відсутні.
15. 17.03.2020 позивач звернуся із заявою № 17/3-1 до Харківської міськради щодо підтвердження факту припинення договору оренди від 14.02.2008 на підставі підпункту "а" пункту 36 договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а саме 01.03.2010.
17.03.2020 Чекунова А. В. звернулася із заявою № 17/3-2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у якій просила взяти до уваги, що договір оренди від 14.02.2008 припинений 01.03.2010 на підставі підпункту "а" пункту 36 договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та просила припинити здійснення нарахувань.
16. Листом від 25.03.2020 № 2324/9-20 Міськрада повідомила позивача, що рішенням Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 у справі № 922/1507/16 внесено зміни до договору оренди від 14.02.2008, а наразі відсутня інформація про прийняття Харківською міськрадою рішення щодо розірвання договору оренди землі. Крім того у цьому листі зазначено, що відповідно до вимог статті 31 Закону України "Про оренду землі" зміна правового статусу фізичної особи-підприємця щодо припинення його діяльності не є підставою для припинення договору оренди землі.
Листом від 08.04.2020 Головне управління Державної податкової служби у Харківській області повідомило Чекунову А. В. про те, що відомості про розірвання договору оренди від 14.02.2008 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області не надходило. Згідно з даними Департаменту земельних відносин вказаний договір оренди станом на 01.01.2020 року є діючим.
Листом від 21.10.2020 № 8619/9-20 юридичний департамент Харківської міськради повідомив представника позивача про те, що проект рішення щодо припинення права користування спірною земельною ділянкою не завізовано у встановленому порядку згідно з Регламентом, затвердженим рішенням Харківської міськради від 23.12.2005 № 20/15 (зі змінами від 21.06.2017).
Позиція Верховного Суду
17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
18. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, наразі наявні умови припинення дії договору оренди від 14.02.2008 на підставі статті 416 ЦК України, статті 1021 ЗК України та статті 31 Закону України "Про оренду землі", однак відповідач не погоджується з цим та вважає вказаний договір чинним з огляду на внесення змін до договору оренди від 14.02.2008 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 у справі № 922/1507/16 (між тими самими сторонами), яке набрало законної сили, відсутність прийняття Міськрадою рішення про розірвання цього договору, тоді як зміна правового статусу фізичної особи-підприємця та припинення його діяльності не є підставою для припинення договору оренди землі.
19. Чекунова А. В. у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
20. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність передбачених законом підстав для припинення договору оренди від 14.02.2008 з огляду на визначений пунктом 8 цього договору строк його дії - до 01.03.2031, внесення змін до нього на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 у справі № 922/1507/16, яке набрало законної сили, та недоведеність дострокового розірвання договору оренди за згодою сторін, в односторонньому порядку або в судовому порядку, зокрема у зв`язку з нездійсненням орендарем забудови спірної земельної ділянки упродовж трьох років з дня отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 30.11.2009 № 399/09.
21. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком судів з огляду на таке.
22. Згідно з частинами 1, 2 статті 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі) договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
23. Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
24. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
25. Колегія суддів вважає, що враховуючи наведені норми земельного законодавства та достеменно встановивши обставини чинності договору оренди від 14.02.2008 до 01.03.2031, внесення змін до нього у частині розміру орендної плати на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 у справі № 922/1507/16, яке набрало законної сили, та відсутності дострокового розірвання договору оренди як за згодою сторін, орендодавцем в односторонньому порядку, так і за рішенням суду, зокрема у зв`язку з нездійсненням орендарем забудови спірної земельної ділянки упродовж 3 років з дня отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 30.11.2009 № 399/09, які (обставини) не спростовано скаржником, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність передбачених законом підстав для припинення договору оренди від 14.02.2008 та скасування державної реєстрації речового права позивача (права оренди на спірну земельну ділянку), зареєстрованого 15.12.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
26. Верховний Суд також зауважує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 520/8566/2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021, встановлено ту обставину, що контролюючим органом позивачу ( Чекуновій А. В. ) було здійснено нарахування орендної плати за землю за 2016-2019 роки на підставі діючого договору оренди землі від 14.02.2008, і в силу імперативних вимог частини 4 статті 75 ГПК України вказана обставина не підлягає повторному доказуванню під час розгляду цієї господарської справи.
27. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм статті 416 ЦК України, частини 9 статті 1021 ЗК України, статті 31 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, від 28.07.2020 у справі № 917/1266/19 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 653/321/19.
28. Дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/3447/20 за касаційною скаргою Чекунової А. В. у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на таке.
29. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
30. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
31. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
32. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
33. Так, ухвалюючи постанову від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, якою було залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про визнання незаконним і скасування рішення Київради від 23.07.2015 № 921/1785 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний Універсал" від 16.07.2007 № 75-6-00351 на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 537/1119", Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, виходячи зі встановлених судами обставин відсутності вчинення позивачем будь-яких дій щодо початку виконання будівельних робіт з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт у 2012 році та зумовленого цим незавершення забудови земельної ділянки у визначений договором строк (передбачений затвердженою в установленому законом порядку проектною документацією на будівництво), дійшов висновку про припинення права землекористування позивача 18.06.2015.
34. На відміну від справи № 910/5963/17, у цій справі суди виходили з відсутності ініціювання орендодавцем питання про дострокове розірвання договору оренди від 14.02.2008 у зв`язку з невиконанням орендарем визначеного пунктом 7 цього договору обов`язку щодо забудови спірної земельної ділянки та здачі об`єкта до експлуатації у строк, встановлений рішенням Харківської міськради від 06.03.2006 № 51/06.
35. Ухвалюючи постанову від 28.07.2020 у справі № 917/1266/19, якою було залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування пункту 19 рішення Кременчуцької міської ради від 09.08.2018 "Про поновлення та відмову в поновленні договорів оренди земельних ділянок" та про зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" щодо поновлення договору оренди землі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, виходячи зі встановлених судами обставин недотримання орендарем процедури поновлення договору оренди, передбаченої частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме строку повідомлення про намір продовжити дію договору із долученням проекту додаткової угоди до відповідної заяви, та порушенням орендарем умов пункту 31 договору в частині обов`язку закінчити будівництво житлового будинку у встановлений строк (до 15.07.2018), дійшов висновку про припинення права користування позивачем земельною ділянкою та відсутність порушення його прав оскаржуваним рішенням міської ради, яким відмовлено у поновленні договору оренди землі.
Водночас у справі, що наразі розглядається, спір не виник з правовідносин поновлення договору оренди земельної ділянки.
36. У свою чергу, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов керівника Генічеської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі - Щасливцевська сільська рада), Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - Генічеська РДА) про розірвання договору оренди землі від 30.09.2008, укладеного між Генічеською РДА та фізичною особою, та повернення Щасливцевській сільській раді розташованої на її території земельної ділянки площею 10 га (кадастровий номер 6522186500:11:006:0202), Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду, виходячи зі встановлених судами обставин непроведення відповідачем (фізичною особою) будівельних робіт з 2012 року та невиконанням обов`язку з рекультивації земель, покладеного судовим рішенням в іншій справі, яким (рішенням) орендаря було звільнено від сплати орендної плати, у постанові від 08.06.2021 у справі № 653/321/19 погодився з висновком судів про наявність передбачених частиною 2 статті 651 ЦК України та статтею 32 Закону України "Про оренду землі" підстав для розірвання договору оренди землі за рішенням суду з огляду на істотність порушення відповідачем договору, внаслідок чого орендодавець був у значній мірі позбавлений справедливих очікувань на отримання будь-яких преференцій від зданої в оренду земельної ділянки протягом усього часу користування нею орендарем.
37. Таким чином, на відміну від справ № 910/5963/17, № 917/1266/19 і № 653/321/19, спір у цій справі виник з правовідносин припинення договору оренди землі, які (правовідносини) регулюються положеннями статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" як спеціального закону, тоді як пункт 4 частини 1 статті 416 ЦК України і частина 9 статті 1021 ЗК України, на неврахування висновку щодо застосування яких посилається скаржник в аспекті припинення права землекористування в силу закону у зв`язку з незабудовою земельної ділянки, регулює відносини користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Схожий правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування відносин користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та власне орендних відносин викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 923/474/17, від 12.03.2019 у справі № 918/321/18.
38. Таким чином, у цій справі та у справах №№ 910/5963/17, 917/1266/19, 653/321/19, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.
39. Викладене переконливо свідчить про різні предмет і підстави позовів, фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, та їх неоднакове правове регулювання у справі № 922/3447/20 та у справах №№ 910/5963/17, 917/1266/19, 653/321/19.
У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.
40. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що наразі виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави, але свідчить про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 922/3447/20 у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
41. Разом з тим щодо доводів скаржника про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який (пункт), зокрема відсилає до пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.
42. На обґрунтування вказаної підстави скаржник посилається на те, що суди не дослідили та не надали належної оцінки доказам, які свідчать про фактичне припинення користування позивачем орендованою земельною ділянкою та відповідність стану земельної ділянки станом на дату розгляду справи стану, у якому земельна ділянка перебувала перед укладенням договору оренди.
43. Верховний Суд відхиляє зазначені доводи скаржника як передчасні з огляду на таке.
44. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
45. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
46. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
47. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що скаржник належним чином не обґрунтував наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
48. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
49. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.
50. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава як непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, якою (підставою) у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є недослідження судом зібраних у справі доказів за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
51. Відтак у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України підстава не отримала підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а не закривати касаційне провадження у відповідній частині.
52. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
53. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на відсутність передбачених законом підстав для припинення договору оренди від 14.02.2008, що зумовлено строком його дії до 01.03.2031, внесенням змін до нього на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2016 у справі № 922/1507/16, яке набрало законної сили, та недоведеністю дострокового розірвання договору оренди за згодою сторін, в односторонньому порядку або в судовому порядку, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
54. З мотивів, раніше наведених у цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.