ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
cправа № 924/92/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Міщенко І.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гілевича Віктора Борисовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021
за скаргою боржника Фізичної особи-підприємця Гілевича Віктора Борисовича про визнання неправомірною постанови приватного виконавця Банадиги В.В. виконавчого округу Хмельницької області про відкриття виконавчого провадження № 65351737 від 06.05.2021 та зобов`язання приватного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження
у справі № 924/92/20
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум"
до Фізичної особи-підприємця Гілевича Віктора Борисовича
про стягнення 541 024, 04 грн заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.07.2020 у справі №924/92/20 позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" до фізичної особи-підприємця Гілевича Віктора Борисовича про стягнення 541 024, 04 грн задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 200 000,00 грн основного боргу, 283 024,04 грн процентів за користування кредитом, 7 245,36 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 рішення місцевого господарського суду змінено, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гілевича Віктора Борисовича на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" 200 000 грн основного боргу, 68 884,91 грн процентів за користування кредитом, 4 033,27 грн судового збору за подання позовної заяви. В решті позову - відмовити." Стягнуто з ПАТ "Комерційний банк "Преміум" на користь ФОП Гілевича Віктора Борисовича 4 818,14 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання вказаної постанови видано відповідний наказ.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. від 06.05.2021 відкрито виконавче провадження №65351737 з виконання наказу №924/92/20 виданого 27.11.2020.
09.06.2021 до місцевого господарського суду надійшла скарга (№ 05-08/1373/21 від 09.06.2021) ФОП Гілевича Віктора Борисовича на дії приватного виконавця про визнання неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №65351737 від 06.05.2021 та зобов`язання приватного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, а також заява про поновлення строку на подання скарги про визнання неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №65351737 від 06.05.2021.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2021 скаргу ФОП Гілевича Віктора Борисовича задоволено. Визнано неправомірними дії приватного виконавця Банадиги В.В. виконавчого округу Хмельницької області щодо відкриття виконавчого провадження № 65351737 від 06.05.2021 про примусове виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.07.2020 у справі № 924/92/20, зобов`язавши приватного виконавця Банадигу В.В. виконавчого округу Хмельницької області скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження у справі № 924/92/20.
В обґрунтування своєї позиції місцевий господарський суд виходив з того, що приватний виконавець повинен був відповідно до п. 11 ч. 4 ст. 4 "Про виконавче провадження" повернути виконавчий документ (наказ №924/92/20 від 27.11.2020).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 (колегія суддів у складі: Коломис В.В. - головуючий, Крейбух О.Г., Миханюк М.В.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні скарги ФОП Гілевича Віктора Борисовича відмовлено.
Апеляційний господарський суд зазначив, що законодавчі норми п.п. 4, 11 ч. 4 ст. 4, п. 11 ч. 1 ст. 37, п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" щодо неможливості здійснення виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження стосуються банку, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації і він є боржником у виконавчому провадженні, щоб не допустити порушення, у тому числі, черговості задоволення вимог кредиторів, визначених у статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ" є стягувачем (а не боржником) у виконавчому провадженні №65351737 і кошти, які в подальшому будуть стягуватись з боржника ФОП Гілевича В.Б. за виконавчим документом, будуть спрямовуватись банком на погашення кредиторських вимог відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку, що приватний виконавець повинен був відповідно до п. 11 ч.4 ст. 4 "Про виконавче провадження" повернути виконавчий документ стягувачу без виконання.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ФОП Гілевич В.Б. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на те, що апеляційним судом неправильно застосовано п. 11 ч. 4 ст. 4 "Про виконавче провадження".
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вирішено здійснити перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 у справі № 924/92/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 12.11.2021.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 17.11.2021 надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий у встановлений в ухвалі від 28.10.2021 строк, у якому уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "ПРЕМІУМ" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на помилковість доводів скаржника та правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".
Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Статтею 4 цього Закону встановлені вимоги до виконавчого документа.
Відповідно до п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Крім того, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника і відповідно до частини четвертої ст. 39 цього Закону постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що вищевикладене в сукупності свідчить про те, що у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню.
Таким чином, законодавчі норми п.п. 4, 11 ч. 4 ст. 4, п. 11 ч. 1 ст. 37, п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" щодо неможливості здійснення виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження стосуються банку, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації і він є боржником у виконавчому провадженні, щоб не допустити порушення, у тому числі, черговості задоволення вимог кредиторів, визначених у статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Доводи скаржника про зворотнє є власним тлумаченням положень п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", з яким колегія суддів не погоджується.
Інші доводи скаржника висновків апеляційного господарського суду не спростовують. Посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 761/16124/15-ц не призвело до прийняття помилкового рішення по суті спору.
Враховуючи викладене, Верховний Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, у зв`язку з чим судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд