ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 420/6599/21
адміністративне провадження № К/9901/35955/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Шевцової Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання відкликати подання про втрату громадянства, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року (суддя Бойко О.Я.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року (суддя-доповідач Лук`янчук О.В., судді Бітов А.І., Ступакова І.Г.),
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) і Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправними дій відповідачів по підготовці подання про втрату ним громадянства України та зобов`язання відкликати з Комісії при Президентові України з питань громадянства подання про втрату ним громадянства України.
Позов обґрунтував відсутністю у відповідачів правових підстав, передбачених статтею 19 Закону України від 18.01.2001 №2235-III "Про громадянство України", для підготовки і внесення на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства подання про втрату ним громадянства України. Крім того, за доводами ОСОБА_1, відповідачами при підготовці зазначеного подання не враховано повідомлених його підозр у вчиненні кримінальних правопорушень, що відповідно до частини чотирнадцятої статті 18 Закону України "Про громадянство України" виключає можливість виходу особи з громадянства України.
Ухвалою від 22 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, оскільки подання ДМС України про втрату ним громадянства України вичерпало свою дію фактом прийняття відповідного указу Президентом України як остаточного рішення суб`єкта владних повноважень у процедурі припинення громадянства України, що породжує правові наслідки для позивача.
У касаційній скарзі представник позивача Маломанов І.В., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати судові рішення про закриття провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. За доводами представника позивача, суди обох інстанцій неправильно встановили предмет цього спору, який становлять позовні вимоги про визнання дій суб`єктів владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а не вимога про скасування подання ДМС України. Зазначає, що можливість оскарження окремо дій суб`єкта владних повноважень передбачена в пункті 1 частини першої статті 19 КАС України, який не містить виключень із цього правила з огляду на стадійність прийняття кінцевого рішення суб`єктом владних повноважень.
У відзивах на касаційну скаргу ДМС України і Головне управління ДМС України в Одеській області просять залишити оскаржувані судові рішення без змін, уважаючи їх законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
У силу пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому завдання адміністративного суду полягає у захисті прав, свобод чи законних інтересів особи, порушених саме в тих публічно-правових відносинах, в яких виник спір.
На обґрунтування заявлених у цій справі позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що діями ДМС України і Головного управління ДМС України в Одеській області з підготовки подання про втрату ним громадянства України порушено його право на належність до громадянства України, оскільки на підставі відповідного подання Президент України видав Указ від 14 квітня 2021 року №161/2021 про визнання його таким, що втратив громадянство України.
Разом з тим, у позовній заяві позивач не конкретизував, які саме дії відповідачів у процедурі підготовки подання про втрату ним громадянства України є протиправними та становлять окремий предмет оскарження в адміністративному суді.
Натомість зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач убачає порушення своїх прав у наслідках, які були спричинені внесеним ДМС України Президентові України поданням про втрату ним громадянства України.
За наведених обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що у спосіб оскарження дій відповідачів з підготовки подання позивач фактично оскаржує саме подання, стверджуючи про його безпідставність і необґрунтованість.
Водночас на підставі аналізу положень пункту 1 частини першої статті 22, пункту 3 частини першої статті 24 Закону України "Про громадянство України", пунктів 87, 104, 113 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215, суди попередніх інстанцій слушно зауважили, що рішення про припинення особою громадянства України приймає Президент України шляхом видання указу, тоді як ДМС України і його територіальні органи готують подання про втрату особою громадянства України, яке надсилають для розгляду Комісії при Президентові України з питань громадянства, яка, у свою чергу, вносить Президентові України пропозицію щодо задоволення такого подання.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку, що підготовлене ДМС України подання про втрату особою громадянства України саме по собі не має наслідком припинення особою громадянства України, а може бути лише підставою для цього. При цьому виключно Президент України приймає остаточне рішення про припинення громадянства України, яке є обов`язковим для виконання, викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
Із зазначених мотивів колегія суддів погоджується з висновком судів, що позивач обрав неправильний спосіб захисту свого права, помилково стверджуючи про його порушення з боку відповідачів у спірних правовідносинах. Як правильно зазначили суди обох інстанцій, вирішення цього спору, зважаючи на його предмет і суб?єктний склад, перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, що є підставою для закриття провадження у справі.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд