ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа №520/8476/19
адміністративне провадження № К/9901/34684/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Приватного підприємства "Афіна Груп ЛТД" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020, прийняту у складі колегії суддів: Жигилія С.П. (головуючий), Перцової Т.С., Русанової В.Б.
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Афіна Груп ЛТД" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001301401 від 10.05.2019;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001291401 від 10.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Афіна Груп ЛТД" зазначило, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувальні податкові повідомлення-рішення від 10.05.2019 № 00001301401, № 00001291401 прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Афіна Груп ЛТД" податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.
4. За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 743/20-40-14-01-08/34630070 від 11.03.2019 (т.1 а.с. 31-116), яким установлено наступні порушення ТОВ "Афіна Груп ЛТД":
- п.44.1,ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 644 714 грн., в т.ч. за рік 2016- 644 714 грн. (в т.ч. 4-й квартал 2016 року - 644 714 грн.);
- п.187.1 статті 187, п.п.192.1.1 п.192.1 статті 192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 статті 198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати на суму на суму 968 801 грн., в т.ч. за жовтень 2016 - 271 735 грн., листопад 2016 - 398 101 грн., грудень 2016 - 24 960 грн., березень 2017 - 6 495 грн., квітень 2017 - 58 852 грн., вересень 2017 - 10 227 грн., листопад 2017 - 16 920 грн., грудень 2017 - 158 грн., лютий 2018 - 1 793 грн., березень 2018 - 125 876 грн., квітень 2018 - 39 890 грн., травень 2018 - 13 794 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларацій) на загальну суму 1 940 грн., в т.ч. за вересень 2018- 1940 грн.
5. На підставі Акту № 743/20-40-14-01-08/34630070 від 11.03.2019 ГУ ДФС у Харківській області були прийнятті податкові повідомлення - рішення № 00001291401 від 10.05.2019, про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 805892,50 грн., з якої 644714,00 грн. - сума збільшеного грошового зобов`язання, 116178,50 грн. - сума штрафних фінансових санкцій та № 00001301401 від 10.05.2019, про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1211001,25 грн., з якої 968801,00 грн. - сума збільшеного грошового зобов`язання, 242200,25 грн. - сума штрафних санкцій (т.1 а.с. 8, т.3 а.с.237).
6. Уважаючи вказані рішення податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 11.12.2019 адміністративний позов задовольнив.
8. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 21.11.2019 № 00000480517 та № 00000470517, а господарські операції ТОВ "Афіна Груп ЛТД" з контрагентами ТОВ "СДІ-Україна, ТОВ "Конте Трейд", ТОВ "Сінтезіс Солюшен" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.
9. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.08.2020 рішення суду першої інстанції скасував, адміністративний позов задовольнив частково.
10. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00001291401 від 10.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 737957,50 грн, в тому числі: 590366,00 - сума основного зобов`язання та 147591,50 грн - штрафних (фінансових) санкцій.
11. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00001301401 від 10.05.2019 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 831612,50 грн, в тому числі: 665290 - сума основного зобов`язання та 166322,50 грн - штрафних (фінансових) санкцій.
12. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати його рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
14. Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, -застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
15. У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ "Афіна Груп ЛТД" указує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції винесене законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Пункт 44.1 статті 44 ПК України.
17. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
18. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
19. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.
20. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
21. Пункт 198.1. статті 198 ПК України
22. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
23. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
24. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
25. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
26. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
27. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України
28. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
29. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
30. дата отримання платником податку товарів/послуг.
31. Пункт 198.3 статті 198 ПК України
32. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
33. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
34. Пункт 198.6 статті 198 ПК України
35. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
36. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
37. Пункт 188.1 статті 188 ПК України.
38. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
39. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
40. Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
41. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
42. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
43. Частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
44. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
45. Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
46. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
VI. Оцінка Верховного Суду
47. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 21.11.2019 № 00000480517 та № 00000470517, які ґрунтуються на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "СДІ-Україна, ТОВ "Конте Трейд", ТОВ "Сінтезіс Солюшен".
48. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
49. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
50. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
51. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
52. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
53. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
54. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
55. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
56. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
57. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.
58. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.
59. Так, щодо взаємовідносин ТОВ "Афіна Групп ЛТД" з ТОВ "Конте Трейд" та ТОВ "Сінтезіс Солюшен" судами установлено, що відповідно до договорів підряду №№ 25,26, 27, 28, 29, 39 від 01.09.2016 укладеними позивачем з ТОВ "Конте Трейд", останній взяв на себе зобов`язання виконати будівельні роботи з реконструкції будинку по вул.Володарського, 46 у м.Харкові, утеплення фасаду адміністративної будівлі і гаражу та улаштування відмостків по вул.Серіківська,36 у м.Харкові, будівництво альтанки на території меморіалу на честь героїв АТО, будівництво та утеплення фасаду житлового будинку №5 по вул.Перемоги,83 у м.Харкові.
60. Виконання вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт (форми КБ-2) №1 від 30.11.2016 на суму 714178,80 грн., №1від 24.11.2016 на суму 74880,17 грн, №1 від 24.11.2016 на суму 503694,19 грн, №4 від 30.11.2016 на суму 32532 грн., №1 від 24.11.2016 на суму 215419,20 грн, №1 від 30.11.2016 на суму 377397 грн. та належним чином оформленими податковими накладними №125 від 30.11.2016, №38 від 24.11.2016, №39 від 24.11.2016, №49 від 25.11.2016, №123 від 30.11.2016, №8 від 24.11.2016, №124 від 30.11.2016, №126 від 30.11.2016. Розрахунки за виконані роботи підтверджуються платіжними дорученнями №№ 41, 42, 43, 44, 45, 46, 50, 51, 54, 55, 100, 115.
61. Роботи, які виконувались по договорам №25, №28, №30 передавалися ПАТ "Трест Житлобуд-1" згідно договорів підряду №9/09 від 09.09.2016, №2 від 02.08.2016, №15/09 від 14.09.2016, що підтверджується актом №1 приймання виконаних робіт від 30.11.2016 на суму 989245,20 грн., актом №4 приймання виконаних робіт від 30.11.2016 на суму 33298,30 грн., актом №1 приймання виконаних робіт від 30.11.2016 на суму 436926 грн. та належним чином оформленими податковими накладними №14, №18, №17 від 30.11.2016.
62. Роботи, які виконувались по договорам №26, №27, №29 передавалися ДП "Жовтневе лісове господарство" згідно договорів підряду № 10/08 від 10.08.2016, № 21/10 від 21.10.2016, що підтверджується актами №1 приймання виконаних робіт за листопад 2016 та належним чином оформленими податковими накладними №6 від 23.11.2016, №№8,9 від 24.11.2016, №№10,11 від 25.11.2016.
63. Досліджуючи матеріали справи, судом також було встановлено, що відповідно до договорів підряду №1/10/16 від 01.10.2016, №2/10/16 від 02.10.2016, №12/12 від 11.10.2016, №02/08/16 від 02.08.2016, №1/08/16 від 02.08.2016, № 3/08/16 від 02.08.2016, № 05/10/16 від 05.10.2016, № 1/17 від 14.09.2016 укладених позивачем з ТОВ "СІНТЕЗІС СОЛЮШЕН", останній взяв на себе зобов`язання виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва забору навколо будівлі та навісу по вул.Сіріківська,36, будівельні роботи в житловому будинку по вул. Іскринська, 2 та 3, будівельно-монтажні роботи в житловому будинку по вул. 12 квітня, вул. Білика 1а та 1б, по вул.Ньютона,6, будівельно-монтажні роботи в житловому будинку по пр.Перемоги, 83 у м.Харкові.
64. Виконання вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт (форми КБ-2) №1 від 27.10.2016 на суму 350 000,00 грн., №1від 27.10.2016 на суму 500000 грн, №1 від 28.10.2016 на суму 18 985,25 грн, №3 від 28.10.2016 на суму 209218,66 грн., №3 від 28.10.2016 на суму 61515,05 грн, №1 від 28.10.2016 на суму 46520,40грн. №1 від 27.10.2016 на суму 201518,65грн., №1 від 27.10.2016 на суму 629915,64грн. та належним чином оформленими податковими накладними №№64, 65 від 27.10.2016, №№37, 38, 39, 40 від 28.10.2016, №№62,63 від 27.10.2016. Розрахунки за виконані роботи підтверджуються платіжними дорученнями №№ 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32 від 31.10.2016, №№ 40, 41, 42 від 07.11.2016, №№46,47,48 від 10.11.2016, №№ 55, 56, 57 від 14.11.2016.
65. Зазначені роботи передавались ПАТ "Трест Житлобуд-1" згідно договорів підряду №1, №2,№4, №12/12, №16/09, № 15/09, що підтверджується актами №1, №3 приймання виконаних робіт від 31.10.2016, податковими накладними №№8,9,10,11,12,13 від 31.10.2016 та ДП Жовтневе лісове господарство згідно договорів підряду №20/10-2016, № 21/10-2016, що підтверджується актом №1 приймання виконаних робіт від 23.11.2016 та належним чином оформленими податковими накладними №4 від 24.10.2016, №№,5,6 від 25.10.2016, №7 від 27.10.2016.
66. Суди встановили, що позивачем в якості підтвердження реальності господарських операцій із вказаними контрагентами було надано копії первинних бухгалтерських документів та звітності за перевіряємий період, а саме: договори підряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, дефектні акти, акти приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів, локальні кошториси, розрахунки прямих та загальновиробничих витрат, податкові накладні, платіжні доручення, податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, розрахунки коригування сум податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість, довідки про суму від`ємного значення звітного податкового періоду, фінансові звіти.
67. Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявні договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88.які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту та податку на прибуток по господарським операціям з його контрагентами.
68. При цьому, в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.
69. Доводи відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості для виконання будівельномонтажних робіт, судами відхилено, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента позивача, водночас зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру.
70. Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.
71. Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
72. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
73. Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
74. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
75. Наявні у матеріалах справи документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
76. Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача взаємовідносини товариства з ТОВ "КОНТЕ ТРЕЙД", ТОВ "СІНТЕЗІС СОЛЮШЕН" мали реальні фінансові наслідки у вигляді збільшення витрат та товарних активів підприємства, тобто відбулися зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, що підпадає під визначення господарська операція.
77. Судами встановлено, що надані договори, акти про прийняття-передачі виконаних робіт та інші документи на виконання умов вище перелічених Договорів підписано обома сторонами та скріплено печатками, а їх оформлення відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ппунктам 1.2, 2.2, 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88.
78. Отже, суди попередніх інстанцій, аналізуючи взаємовідносини позивача з його контрагентами, визнали належними та допустимими доказами наявність між позивачем та його контрагентами фактів вчинення правочинів, висновуючись на тому, що на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання (поставки) товарів позивачем надано відповідні первинні документи, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Афіна Групп ЛТД" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.
79. За висновками судів попередніх інстанцій спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.
80. Виходячи із системного аналізу вказаних вище норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.
81. Колегія суддів зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
82. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
83. Рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржувалося.
84. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
85. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
86. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.