ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 813/288/16
адміністративне провадження № К/9901/56501/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/288/16
за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Датський текстиль" компанії "ПВН Холдінг А/С" (Данія) до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя Хома О. П.) від 20 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Сеник Р. П., Кухтей Р. В., Нос С. П.) від 12 червня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2016 року Дочірнє підприємство "Датський текстиль" компанії "ПВН Холдінг А/С" (Данія) (далі - ДП "Датський текстиль") звернулось до суду з адміністративним позовом до Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якої є Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Червоноградська ОДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2016 року № 0000012200, № 0000022200 та № 0000032200
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ДП "Датський текстиль" не допускало порушень податкового законодавства про які йдеться в акті перевірки зазначеного підприємства.
Позивач наголошує, що реальність господарських операцій, що досліджувались контролюючим органом в ході проведення перевірки спростовується належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися та підтверджують реальність на повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням в деклараціях з податку на додану вартість результатів таких господарських операцій.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, позов задоволено частково.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Червоноградської ОДПІ від 25 січня 2016 року № 0000012200 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 092 573 грн.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Червоноградської ОДПІ від 25 січня 2016 року № 0000032200 повністю.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Червоноградської ОДПІ від 25 січня 2016 року № 0000022200 в частині визначення податкового зобов`язання у розмірі 139 805 грн та штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 69 902,50 грн
Стягнуто з ГУ ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ДП "Датський Текстиль" 16 392,30 грн судових витрат.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 17 липня 2018 року Червоноградська ОДПІ звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року в частині задоволення позовних вимог, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ДП "Датський Текстиль" в задоволенні позову.
5. 27 липня 2018 року касаційну скаргу Червоноградської ОДПІ на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Олендер І. Я.).
6. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження зазначеного судового рішення, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 16 жовтня 2018 року до Верховного Суду від ДП "Датський Текстиль" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року залишити без змін.
8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2326/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП "Датський Текстиль", зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа за кодом ЄДРПОУ 31588791 та з 12 грудня 2001 року перебуває на податковому обліку.
12. У період з 18 листопада 2015 року по 29 грудня 2015 року Сокальською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ДП "Датський текстиль" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06 січня 2016 року № 2/2200/31588791.
13. За висновками контролюючого органу, встановлено порушення ДП "Датський Текстиль":
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.6, підпунктів 138.8.1, 138.8.2 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 підпунктів 153.1.1, 153.1.2, 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 1 095 048 грн, в т. ч. за 2012 рік в сумі 21 491 грн, за 2013 рік в сумі 1 073 557 грн, заниження від`ємного значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 2 158 284 грн в т. ч. за 2014 рік в сумі 2 158 284 грн;
- пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, абзацу 2 пункту 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 140 300 грн, у тому числі за листопад 2012 року на суму 1 272 грн, за грудень 2012 року на суму 1 756 грн, за січень 2013 року на суму 1 272 грн, за лютий 2013 року на суму 1 284, грн, за березень 2013 року на суму 1 284 грн, за квітень 2013 року на суму 1 333 грн, за травень 2013 року на суму 1 888, грн, за червень 2013 року на суму 1 359 грн, за липень 2013 року на суму 1 711 грн, за серпень 2013 року на суму 1 359 грн, за вересень 2013 року на суму 1 387 грн, за жовтень 2013 року на суму 1 387 грн, за листопад 2013 року на суму 1 552 грн, за грудень 2013 року на суму 1 717 грн, за січень 2014 року на суму 1 387 грн, за лютий 2014 року на суму 1 387 грн, за березень 2014 року на суму 1 387 грн, за квітень 2013 року на суму 103 058 грн, травень 2013 року на суму 1 387 грн, за червень 2013 року на суму 1 453 грн, липень 2013 року на суму 1 523 грн, за серпень 2013 року на суму 1 593 грн, за вересень 2013 року на суму 1 593 грн, за жовтень 2013 року на суму 1 657 грн, за листопад 2013 року на суму 1 657 грн, за грудень 2013 року на суму 1 657 грн;
- пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) за грудень 2014 року на загальну суму 1 690 грн.
14. Висновки контролюючого органу щодо порушення ДП "Датський текстиль" вимог податкового законодавства ґрунтуються на інформації, викладеній у актах перевірки контрагентів позивача. Контролюючий орган, вказує, що позивачем не відображено податкові зобов`язання при відшкодуванні електроенергії, використаної в не господарській діяльності підприємства орендованого невиробничого приміщення. ДП "Датський текстиль" до перевірки не представлено документів щодо використання у межах господарської діяльності матеріалів та наданих послуг. Протягом охопленого перевіркою періоду позивач двічі включив до витрат вартість пакувальних матеріалів, відобразивши їх одночасно у рядках 05.1 "Собівартість реалізованих товарів" та рядку 06.2 Декларації з податку на прибуток "Витрати на збут".
Крім цього, ДП "Датський текстиль" не надано документального підтвердження транспортування придбаних матеріалів, не надано документального підтвердження хто проводив розвантажувально-навантажувальні роботи тощо. Відповідно до баз даних ДФС України, системи Податковий блок щодо контрагента позивача ПП "Компанія Глобус Плюс" до ЄДР від 28 квітня 2014 року внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника податку ПП "Компанія Глобус Плюс" анульовано за рішенням контролюючого органу 28 квітня 2014 року.
Контрагенти позивача не мають достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів, у них відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні операцій з надання послуг за укладеними договорами, що, на думку податкового органу, вказує на неможливість фактичного здійснення таких операцій.
Відповідач вказує, що господарські операції між ДП "Датський Текстиль" та ТОВ "Промислово-будівельна група", ДП "Івано-Франківськ-пропан" та ПП "Компанія Глобус Плюс" спрямовані лише на отримання податкової вигоди позивачем шляхом декларування податкового кредиту та збільшення витрат на підставі первинних документів.
15. 25 січня 2016 року на підставі вищевказаного акту перевірки Сокальською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0000012200, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 095 048 грн;
- № 0000022200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну 140 300 грн, в тому числі за основним платежем 29 921 870 грн, штрафні (фінансові) санкції 70 150 грн;
- №0000032200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 1 690 грн.
16. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реальності господарських операцій ДП "Датський Текстиль" з ТзОВ "Промислово-будівельна група" та ПП "Компанія Глобус Плюс", які вплинули на формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджуються первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV) до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій.
18. Зокрема оцінюючи взаємовідносини ДП "Датський Текстиль" з ВКП "Промислово-будівельна група" суди визнали необґрунтованими покликання контролюючого органу на акти перевірки контрагента ВКП "Промислово-будівельна група" з огляду на те, що неправомірна діяльність контрагента не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності.
19. Стосовно господарських операцій з ПП "Компанія "Глобус Плюс", суди виходили з того, що реальність операції з придбання вантажного ліфта ГВ 2005, крім первинних документів, підтверджується також і його фізичною наявністю за місцем установки у промисловій будівлі позивача за адресою м. Сокаль, вул. Чайковського, 1 (фотографії надано позивачем і приєднано до матеріалів справи). Безпека його використання досліджена і підтверджена Висновком експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва та господарювання від 01 жовтня 2014 року, складеним ДП "Західний експертний технічний центр Держгірпромнагляду України. Ліфт прийнято в експлуатацію на підставі дозволу Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області від 28 жовтня 2014 року № 802.14.46 та зареєстровано, що підтверджується відповідною відміткою на паспорті ліфта.
20. При цьому за висновками судів, анулювання контролюючим органом свідоцтва платника податку на додану вартість, контрагенту позивача - ПП "Компанія "Глобус Плюс" (рішення від 28 квітня 2014 року), внесення запису про відсутність за місцезнаходженням від 28 квітня 2014 року та не подання таким контрагентом податкової звітності, не може бути підставою невизнання права позивача на податковий кредит, оскільки вказані обставини мали місце у періоді, наступному після періоду, в якому було укладено договір та здійснено оплату придбаного ліфта, а продавцем складено податкові накладні на виконання такого договору.
21. Також за висновками судів попередніх інстанцій відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, оскільки ці документи не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи договорами про надання послуг, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.
22. Твердження контролюючого органу про зайве включення ДП "Датський Текстиль" до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (рядок 05.01 Декларації з податку на прибуток за 2013 рік) частини витрат на збут (а саме: суми витрат на допоміжні та пакувальні матеріали) в сумі 963 824 грн, відображених одночасно у рядку 06.2 Декларації з податку на прибуток за 2013 рік судами попередніх інстанцій також визнано необґрунтованими, оскільки зазначене спростовується висновком судово-економічної експертизи від 27 жовтня 2017 року № 4672.
23. Стосовно висновку про не відображення податкового зобов`язання при відшкодуванні електроенергії використаної в не господарській діяльності підприємства орендованого невиробничого приміщення на загальну суму 38 433 грн, суди зазначили, що використання електроенергії для роботи кухонного обладнання є платним. Оскільки ДП "Датський текстиль" від надання вказаного вище обладнання в оренду отримувало дохід, ці господарські операції належать до господарської діяльності позивача і немає підстав для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з використанням придбаної електроенергії не в господарській діяльності.
24. Водночас суди погодилися з висновком контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 495 грн за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості скрапленого газу та завищення показника р. 05.1 декларації по податку на прибуток за 2013 рік на суму 2 475 грн, оскільки постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року (справа № 809/4046/14), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року, встановлено, що господарські операції ТОВ "ІнвестпромсейМіддл" по придбанню скрапленого газу фактично не відбувались. За відсутності придбання ДП "Івано-Франківськ пропан" у ТОВ "ІнвестпромсейМіддл" скрапленого газу, такий не міг бути реалізованим позивачу за договором від 01 березня 2014 року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами.
27. Зокрема скаржник наголошує, що вироками Сихівського районного суду м. Львова від 15 березня 2017 року по справі № 464/1419/17 пр.№ 1-кп/464/148/17 та від 12 червня 2017 року по справі № 464/3537/17/17 пр.№ 1-кп/464/252/17 встановлено фіктивність підприємництва ПП "Компанія "Глобус Плюс".
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
30. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
31. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
32. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
33. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
34. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
35. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
36. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу.
37. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
38. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
39. Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
40. У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
41. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
42. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
43. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.
44. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента), його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.
45. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
46. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
47. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
48. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків неправомірно сформував податковий кредит, на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП "Датський Текстиль" та ВКП "Промислово-будівельна група" укладено договір поставки від 25 лютого 2013 року № 250101.
50. Відповідно до пункту 1.1. цього Договору постачальник зобов`язується поставити товар згідно рахунків та/чи специфікацій, накладних, які видаються на окрему партію товарів і є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар на умовах передбачених даним Договором.
51. Згідно з п. 5.1., 5.4., 5.5 зазначеного договору умови поставки даного договору регулюються правилами "Інкотермс-2010". Доставка товару здійснюється засобами Покупця. За угодою Сторін допускається доставка товару засобами Постачальника, за рахунок і на ризик Покупця.
52. Судами встановлено, що оплату придбаного товару за названим договором було здійснено платіжними дорученнями № 2172 від 28 листопада 2012 року, № 590 від 16 квітня 2013 року та № 905 від 10 червня 2013 року.
53. Придбання товарів оформлено видатковими накладними від 29 листопада 2012 року № ПБ-112901, від 24 квітня 2013 року № ПБ-042402 та від 11 червня 2013 року № ПБ-061101 та податковими накладними від 28 листопада 2012 року № 51, від 17 квітня 2013 року № 23 та від 11 червня 2013 року № 12.
54. Крім того, судами встановлено, що ДП "Датський текстиль" в охопленому перевіркою періоді орендувало невиробниче приміщення (їдальню) в ТДВ "Сокальська панчішна фабрика", що не заперечується відповідачем та підтверджується відповідними договорами оренди невиробничих приміщень (їдальні).
55. Згідно з розділом 2 вказаних договорів об`єкт оренди передається орендарям для організації діяльності їдальні.
56. Згідно з розділом 5 вказаних договорів використання обладнання є оплатним.
57. У пункті 5.21 додаткових договорів до перелічених вище договорів оренди вказано, що до складу орендної плати входить вартість комунальних послуг.
58. Таким чином, використання орендованого обладнання було призначене для забезпечення харчування працівників орендодавця за місцем їх роботи. Тобто використання електроенергії для роботи кухонного обладнання також є платним.
59. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ДП "Датський текстиль" по господарських відносинах з ВКП "Промислово-будівельна група" та ТДВ "Сокальська панчішна фабрика", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів дійсно мав місце.
60. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
61. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо вказаних контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
62. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
63. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".
64. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
65. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача з ВКП "Промислово-будівельна група" та ТДВ "Сокальська панчішна фабрика". Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
66. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у ДП "Датський текстиль" наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з названими підприємствами.
67. Крім того, як було встановлено судами попередніх інстанцій, між ДП "Датський Текстиль" та ПП "Компанія "Глобус Плюс" укладено договір поставки ліфта від 20 березня 2014 року №250101.
68. Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю ліфт ГВ 2005.
69. Вартість ліфта було оплачено платіжним дорученням від 20 березня 2014 року № 486.
70. Податкові накладні було складено по першій події оплати у березні 2014 року.
71. Придбаний ліфт було поставлено 26 травня 2014 року по накладній № 26/05/14 (запис у книзі обліку довіреностей № 197 від 21 травня 2014 року), прийнято згідно акта приймання ліфта від 03 листопада 2014 року та актом технічної готовності ліфта від 15 серпня 2014 року.
72. Безпека його використання досліджена і підтверджена Висновком експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва та господарювання від 01 жовтня 2014 року, складеним ДП "Західний експертний технічний центр Держгірпромнагляду України.
73. Ліфт прийнято в експлуатацію на підставі дозволу Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області від 28 жовтня 2014 року № 802.14.46 та зареєстровано, що підтверджується відповідною відміткою на паспорті ліфта.
74. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ДП "Датський Текстиль" по господарських відносинах з ПП "Компанія "Глобус Плюс", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаним контрагентом.
75. Однак, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
76. При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності й взаємозв`язку та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.
77. Водночас як свідчать матеріали справи відповідач у ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції посилався на те, що діяльність вказаного контрагента позивача має ознаки фіктивності і свої доводи обґрунтовував тим, що вироками Сихівського районного суду м. Львова від 15 березня 2017 року по справі № 464/1419/17 пр.№ 1-кп/464/148/17 та від 12 червня 2017 року по справі № 464/3537/17/17 пр.№ 1-кп/464/252/17 встановлено фіктивність підприємництва ПП "Компанія "Глобус Плюс".
78. Проте, судом апеляційної інстанції не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки наведені матеріали містять відомості щодо фіктивності саме суб`єктів господарювання, які є контрагентами позивача у цій справі.
79. Наведене свідчить, що апеляційним судом належним чином не перевірено добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин.
80. Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.
81. Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16).
82. Водночас, Верховний Суд у постановах від 03 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа № 826/10951/18) зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.
83. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
84. За наслідками касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в повній мірі не оцінено реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин ДП "Датський Текстиль" з ПП "Компанія "Глобус Плюс", на які посилався відповідач впродовж розгляду справи.
85. Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини не можуть бути залишеними поза увагою та без дослідження судом апеляційної інстанції, так як стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для вирішення даного спору.
86. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
87. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
88. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
89. Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
90. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, перевірити фактичне вчинення господарських операцій з виконання робіт, встановити, за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів), оцінити відповідні докази у сукупності щодо кожного контрагента окремо та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд