ПОСТАНОВА
Іменем України
25 листопада 2021 року
Київ
справа №308/7867/17
адміністративне провадження № К/9901/35103/21, № К/9901/35125/21,
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 308/7867/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
за касаційними скаргами Голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка Віктора Йосиповича та судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачука Олега Андрійовича на окрему ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Р. В. Хобор, Р. В. Кухтей, Р. П. Сеник) від 27 липня 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби, у якому просила скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 1182/30500/17 від 02 серпня 2017 року.
2. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково.
4. Разом з тим, Восьмим апеляційним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу від 27 липня 2021 року, якою доведено до відома голову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для вжиття заходів щодо належного виконання вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків розгляду окремих категорій термінових справ. Зобов`язано повідомити про вжиті заходи Восьмий апеляційний адміністративний суд не пізніше 30 днів після надходження окремої ухвали.
5. Не погоджуючись з окремою ухвалою суду апеляційної інстанції, 21 вересня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли касаційні скарги від голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В. Й. та від судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачука О. А., у яких просять скасувати окрему ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року.
6. Після усунення недоліків касаційних скарг, ухвалами Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року клопотання від скаржників про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено їх строк на касаційне оскарження окремої ухвали, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В. Й. та судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачука О. А., установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційні скарги.
7. Ухвалою Верховного Суду об`єднано касаційні скарги в одне касаційне провадження для спільного розгляду, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
8. Письмових відзивів на касаційні скарги до Суду не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 11 серпня 2017 року звернувся з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил № 1182/30500/17 від 02 серпня 2017 року, якою її визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.
10. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О. А. від 17 серпня 2017 року відкрито провадження у справі.
11. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
12. На підставі викладеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд справи тривав з 17 серпня 2017 року по 21 вересня 2020 року, тобто через 3 роки 1 місяць і 14 днів, після надходження справи суд прийняв рішення по суті позовних вимог.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О. А. порушено норми Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків розгляду даної справи, що свідчить про низький рівень знань чинного законодавства, чим фактично підривається авторитет судової гілки влади.
Разом з тим, головою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не проводиться належний контроль за дотриманням строків розгляду справ даної категорії, а, відтак, і організація роботи суду знаходиться на неналежному рівні.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що розгляд справи протягом тривалого часу, дає суду підстави вважати, що у разі повторення аналогічної ситуації, апеляційний суд залишає за собою право звернутися до Вищої ради правосуддя з окремою ухвалою щодо вжиття відповідних заходів реагування.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційних скаргах голова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В. Й. та суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О. А. просять скасувати окрему ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року.
15. Зокрема, скаржники зазначають, що окрема ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, прийнятою із порушенням норм матеріального і процесуального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи.
16. Касаційна скарга голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В. Й. обґрунтована тим, що контроль за дотриманням строків розгляду справ даної категорії справ, чи будь-яких справ, які не перебувають у нього на розгляді - не відноситься до повноважень голови суду, у зв`язку з чим висновки про неналежну організацію роботи суду є необґрунтованими та невірними. Більше того, до повноважень Восьмого апеляційного адміністративного суду не відноситься оцінка роботи, як голови суду та виконання мною вимог статті 24 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Голова суду не вправі надавати суддям рекомендації з приводу розгляду конкретних справ, що перебувають у їх провадженні, а також слідкувати за недопущенням в подальшому порушення норм процесуального права суддями, адже такі дії суперечитимуть принципу незалежності суддів.
17. Касаційна скарга судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О. А. обґрунтована значною завантаженістю, а саме навантаження його, як судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за період 2017-2020 роки. Так, навантаження яке було в зазначений період є одним із найбільших серед місцевих судів Закарпатської області та України, а тому розгляд справ з бездоганним дотриманням строків, передбачених КАС України є доволі проблемним моментом. Зазначені офіційні облікові дані по надходженням чітко показують навантаження його, як судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за зазначені періоди, що не було та не могло бути оцінено судом апеляційної інстанції.
18. Водночас в касаційних скаргах скаржники зазначили, що суд апеляційної інстанції навіть не з`ясував позиції сторін у справі, щодо належності чи причин такого довгого розгляду справи.
19. Крім того, на думку судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О. А. він не допустив жодних порушень прав учасників процесу, обмежень в доступі до судочинства чи інших грубих порушень процесуального закону. Більш того, весь час розгляду справи № 308/7867/17 відбувався у відповідності до КАС України, а відкладення здійснювались з обґрунтованих причин, які суд апеляційної інстанції не дослідив, точніше не взяв до уваги.
20. Також скаржники звертають увагу на те, що Восьмий апеляційний адміністративний суд приймаючи Окрему Ухвалу від 27 липня 2021 року однозначно вийшов за межі своїх повноважень, як суд апеляційної інстанції, що передбачені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України та оцінюючи кваліфікацію суддів підмінив спеціально уповноважені на це органи, визначені законодавством, що є неприпустимим та порушенням норм процесуального законодавства та суддівської етики.
21. Разом з тим, постановлення окремої оскаржуваної ухвали у справі № 308/7867/17 судом апеляційної інстанції відносно скаржників, як судді першої інстанції та як голови суду першої інстанції із застосування частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України є помилковим, посилаючись на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 448/1019/16-а.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
23. Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
24. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
25. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
26. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129, пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
27. Стаття 249 КАС України визначає, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
29. Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Відповідно до положень статті 324 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
31. Відтак, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
32. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи в публічно-правових відносинах.
33. Окрему ухвалу, зокрема, може бути постановлено відповідним судом за наслідками розгляду справи, апеляційної чи касаційної скарги в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права.
34. Постановлення окремої ухвали, у порядку нагляду за діяльністю судом нижчої інстанції, окремо від процесу розгляду справи, суперечить положенням КАС України та процесуального закону.
35. Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. При цьому суд, виходячи з встановлених обставин, самостійно обирає суб`єкта якому належить вжити заходи на виконання окремої ухвали.
36. Крім того, під поняттям "судом нижчої інстанції" слід розуміти саме суддю або колегію суддів, які ухвалили відповідне судове рішення.
37. В оскаржуваній ухвалі Восьмий апеляційний адміністративний суд наголосив на тому, що головою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не проводиться належний контроль за дотриманням строків розгляду справ цієї категорії, а, відтак, і організація роботи суду знаходиться на неналежному рівні. Тобто, Восьмий апеляційний адміністративний суд вийшов за межі регулювання статті 249 КАС України і констатував обставини порушення норм процесуального права суб`єктами (головою суду), оцінка рішень і процесуальних дій яких не була (не могла бути) предметом дослідження в апеляційній інстанції у цій справі.
38. Наведене є безумовною підставою для висновку про порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.
39. Крім того, Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
40. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
41. Адміністративними посадами в суді є посади голови суду та заступника (заступників) голови суду (частина перша статті 20 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
42. Частиною першою статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено повноваження голови суду, а саме: голова місцевого суду:
1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;
3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;
5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення;
6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;
7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;
9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;
10) здійснює інші повноваження, визначені законом.
43. Відповідно до статті 13 Кодексу суддівської етики, затвердженого на XI черговому з`їзді суддів України 22 лютого 2013 року, суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в те, що професійні судді здійснюють колективне вирішення питань організації роботи суду.
44. Голови суддів ніколи не мають вдаватися до дій чи вчинків, які можуть бути загрозою суддівським незалежності та безсторонності (пункт 25 висновку Консультативної ради європейських суддів №19 (2016) "Про роль голів судів").
45. З аналізу наведених норм слідує, що голова суду не має права давати суддям вказівки щодо розгляду справ, які перебувають у їхньому провадженні, а також слідкувати за дотриманням норм процесуального законодавства суддями, оскільки це може розцінюватися як втручання у здійснення правосуддя і порушення принципу незалежності суддів.
46. Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про те, що твердження суду апеляційної інстанції щодо неналежного контролю за дотриманням строків розгляду справ і неналежної організації роботи суду є безпідставними.
47. Аналогічний висновок щодо застосування вказаних правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 817/1337/18.
48. Разом з тим, постановляючи оскаржувану окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції послався на частину першу статті 249 КАС України, якою встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
49. Натомість, суд касаційної інстанції вважає помилковим постановлення окремої ухвали у цій справі судом апеляційної інстанції відносно суду першої інстанції із застосування частини першої статті 249 КАС України.
50. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
51. Отже, з системного аналізу наведених норм випливає, що суд першої інстанції (суддя), який здійснював розгляд справи, не відноситься до кола суб`єктів, на яких розповсюджують свою дію положення частини першої статті 249 КАС України.
52. Водночас, частиною восьмою статті 249 КАС України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.
53. Однак, суд апеляційної інстанції вказану частину статті не застосував та помилково постановив окрему ухвалу з підстав, передбачених частиною першою статті 249 КАС України, яка не передбачає можливості її застосування до суду першої інстанції, який розглядав справу.
54. За вказаних обставин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції застосував норму процесуального права, яка не підлягала застосуванню до вказаних відносин, і не застосував норму, яка підлягала застосуванню, що, в свою чергу, в силу приписів статті 351 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної окремої ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року.
55. Аналогічний висновок щодо застосування вказаних правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 448/1019/16-а.
56. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 351 КАС України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
57. Отже, судом апеляційної інстанції не дотримано вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційні скарги та скасувати окрему ухвалу суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд