Постанова
Іменем України
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 127/8806/21
провадження № 51-4502км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12021020010000146 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз - 24 квітня 2019 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області (з урахуванням ухвали Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2019 року) за: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2
ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
Вступ
30 січня, 02 лютого 2021 року засуджений ОСОБА_1 таємно, повторно, з вікон під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 здійснив крадіжку металевих решіток, чим завдав співвласникам багатоквартирного будинку матеріальну шкоду на загальну суму 699, 54 грн.
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Апеляційний суд, після розгляду апеляційних скарг засудженого та його захисника, змінив вирок місцевого суду та пом`якшив ОСОБА_1 покарання до 6 місяців арешту.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, прокурор подав касаційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий апеляційний розгляд. Вказав, що апеляційний суд ухвалив рішення, яке не відповідає ст. ст. 370, 419 КПК України щодо обґрунтованості судового рішення та призначив ОСОБА_1 м`яке покарання.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на такі питання:
- Чи постановлено ухвала суду апеляційної інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону?
- Чи призначено засудженому ОСОБА_1 несправедливе покарання через м`якість?
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2021 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 січня,
02 лютого 2021 року приблизно об 11:00, повторно, шляхом вільного доступу, з вікон під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2, таємно викрав металеві решітки, чим завдав співвласникам багатоквартирного будинку матеріальну шкоду на загальну суму 699, 54 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2021 року вирок місцевого суду змінено та призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді арешту строком на 6 місяців.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 25 лютого 2021 року по 18 червня 2021 року.
Постановлено рахувати початок відбуття покарання з 18 червня 2021 року.
В решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону при ухваленні судового рішення та призначення ОСОБА_1 покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 370, ч. 3 ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
прокурора не подавалися.
У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Крім цього, відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Що стосується покарання та його мети, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не повʼязане з позбавленням волі.
3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше пʼяти років.
п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України установлено обставини, які пом`якшують покарання, зокрема щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання, визнаються, у тому числі, вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.