Постанова
іменем України
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 522/8675/21
провадження № 51 - 4077 км 21
Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Ковтуновича М. І., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Кузнецова С. М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Крещенка В. В. на ухвалу Одеського апеляційного суду від 1 липня 2021 року про повернення його апеляційної скарги, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32021160000000030 (далі - ЄРДР) .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року частково задоволено клопотання слідчого з особливо важливих справ 2 відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - слідчий ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ) Дегтяра О. М. про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 32021160000000030.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 1 липня 2021 року повернуто апеляційну скаргу прокурора Крещенка В. В. на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року з підстав відсутності у зазначеного прокурора повноважень на апеляційне оскарження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Крещенко В. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що висновок апеляційного суду про відсутність у нього права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді безпідставний. Вказує, що він є керівником групи прокурорів у кримінальному провадженні № 32021160000000030, а тому мав право на оскарження судових рішень у цьому провадженні, що не було враховано суддею апеляційного суду, який не перевірив наявність відповідних підтверджуючих документів у матеріалах провадження за клопотанням про накладення арешту на майно. Стверджує, що прокурор, оскаржуючи судові рішення, не повинен долучати до скарги документи, які підтверджують його повноваження як прокурора у кримінальному провадженні, у тому числі копію постанови про призначення групи прокурорів чи витягу з ЄРДР.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Кузнецов С. М.просив задовольнити касаційну скаргу прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Проте ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги прокурору вказаним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що до Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора Крещенка В. В. на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року про накладення арешту на майно.
При цьому в апеляційній скарзі прокурор Крещенко В. В. не зазначив, що він має право на оскарження ухвали слідчого судді та не долучив документів, які б це підтверджували.
У зв`язку з цим апеляційний суд повернув прокурору його апеляційну скаргу.
Однак колегія суддів не погоджується з таким рішенням.
Зокрема у ст. 393 КПК закріплено право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень.
Разом з тим подавати апеляційну (касаційну) скаргу на судове рішення, з яким не погоджується сторона обвинувачення, може не будь який прокурор системи прокуратури України, а лише той, кому таке право надано законом.
Згідно з ч. 4 ст. 36 КПК право на подання апеляційної скарги чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні прокурори вищого рівня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керівник регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники.
Тобто, виходячи з аналізу вказаних норм, правом на подання апеляційної чи касаційної скарги зі сторони обвинувачення наділений прокурор, який брав участь у судовому провадженні, а також визначені процесуальним законом прокурори вищого рівня.
Наявність повноваження цих прокурорів на ініціювання перегляду судових рішень убачається як зі змісту поданих скарг, так і оскаржених судових рішень, копії яких мають бути долучені до скарги.
Також, якщо прокурор був включений до групи прокурорів, однак не брав участі у судових засіданнях, він теж має право на подання апеляційної чи касаційної скарг.
Висновок щодо прав прокурора, що входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні, сформульовано в постанові Великої палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), відповідно до якого встановлено, що передбачене частиною шостою статті 393, частиною шостою статті 425, пунктами 15, 20 частини другої статті 36 КПК право на подання апеляційної та касаційної скарг прокурором, який входить до складу групи прокурорів, визначеної в порядку статті 37 цього Кодексу, не обмежується його участю в судових засіданнях з розгляду конкретного кримінального провадження у судах попередніх інстанцій.
Проте, якщо прокурор, який оскаржує судові рішення, не брав участі у розгляді провадження в судах першої чи апеляційної інстанцій, та не є прокурором вищого рівня, то він має додати до скарги документ, який би свідчив про його повноваження на подання апеляційної (касаційної) скарги, так як неподання такого документа унеможливлює здійснення належної перевірки його права на оскарження судових рішень, з якими не погоджується сторона обвинувачення.
Одночасно витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які
здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні.
Тобто саме постанова про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, є тим документом, який підтверджує повноваження прокурора, який не брав участі у розгляді провадження в судах першої чи апеляційної інстанцій, та не є прокурором вищого рівня, ініціювання перегляду судових рішень у провадженні.
З огляду на викладене є безпідставними доводи прокурора про те, що сторона обвинувачення не повинна долучати до апеляційної (касаційної) скарги документи, які підтверджують повноваження на оскарження судових рішень, у випадку коли його повноваження не передбачені ч. 4 ст. 36 КПК.
Одночасно в цьому провадженні недолучення прокурором вказаних документів не свідчить про законність рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Так, згідно з п. 2 ч. 3 ст.399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Поряд із цим ст. 422 КПК передбачено, що, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особі, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
Тому лише у випадку оскарження ухвали слідчого судді суддя-доповідач при вирішенні питання про призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги може ухвалити рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження або про повернення скарги.
У цьому провадженні суддя-доповідач витребував матеріали провадження, а після їх надходження перевірив їх, як це вбачається зі змісту оскарженого судового рішення. Проте, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд належним чином не переконався в наявності у прокурора Крещенка В. В. права на оскарження ухвали слідчого судді.
Зокрема, з матеріалів кримінального провадження убачається, що постановою заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 12 квітня 2021 року прокурор Крещенко В. В. був призначений прокурором у кримінальному провадженні № 32021160000000030, визначений старшим групи прокурорів із повноваженнями керівництва діями інших прокурорів (а. п. 9).
Цей же прокурор погоджував клопотання слідчого ОВС 2 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області про накладення арешту на майно (а.п. 1-7), а в подальшому не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, постановленою за результатами розгляду такого клопотання, подав на неї апеляційну скаргу (а.п. 166-172).
Однак апеляційний суд не врахував наявність документів, які безумовно підтверджували право Крещенка В. В. на оскарження судових рішень у провадженні, натомість дійшов необґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги прокурора з підстав відсутності у зазначеного прокурора повноважень на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року.
Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Суд