Постанова
Іменем України
12 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 583/1058/15-ц
провадження № 61-15812св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
заявник - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп",
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 липня 2021 року у складі судді Ільченко В. М. та постанову Сумського апеляційного суду
від 26 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С., у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про заміну сторони у виконавчому документі, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп") звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчих листах, виданих Охтирським міськрайонним судом Сумської області у справі № 583/1058/15-ц щодо боржників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а саме: стягувача публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") на його правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп".
Заява мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 30 січня
2019 року задоволено позовні вимоги ПАТ "КБ "Надра" про стягнення кредитної заборгованості та стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" 36 118,69 доларів США заборгованості за кредитним договором.
Згідно з договором № GL48N718070_І_6 про відступлення права вимоги від 30 липня 2020 року, укладеного між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., зареєстрованого в реєстрі № 1456, право вимоги за кредитним договором від 23 травня 2008 року № 05/2008/434568/370 перейшло до нового кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів.
Посилаючись на зазначене та положення статей 512, 514 ЦК України, положення статті 442 ЦПК України, ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" просило суд замінити сторону стягувача у виконавчих документах (виконавчих листах) щодо боржників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ПАТ "КБ "Надра" на ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду
від 26 серпня 2021 року, заяву задоволено.
Замінено сторону виконавчого провадження за виконавчими листами, виданими у справі № 583/1058/15-ц за позовом ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової І. О. до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: замінити стягувача з ПАТ "КБ "Надра"на правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп".
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що до ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" після укладення із ПАТ "КБ "Надра" договору про відступлення прав вимоги перейшло право вимоги у спірних правовідносинах, і заявник є новим кредитором боржників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а тому наявні підстави для задоволення вимог за заявою про заміну сторони
у виконавчому провадженні, що не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний суд вважав такий висновок обґрунтованим, законним та таким, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 16 червня 2021 року
у справі № 0417/7776/2012, від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року справу № 583/1058/15-ц передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на абзац другий та пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
При ухваленні оскаржуваних судових рішень судами було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушено принцип рівності учасників справи та змагальності сторін.
Заявник не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження правонаступництва у виконавчому провадженні за виконавчими листами, виданими у справі № 583/1058/15-ц, не надав додатків до договору про право вимоги, а лише незрозумілий фрагмент таблиці, походження якої невідоме. Крім того, судами безпідставно та помилково відмовлено
у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування оригіналів кредитного договору, договорів іпотеки та поруки.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки висновки судів про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2015 року у справі № 583/1058/15-ц, (провадження № 2/583/521/15) відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової І. О. до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05/2008/434568/370
від 23 травня 2008 року (т. 1, а. с. 217-218).
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 08 грудня 2015 року скасовано рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області
від 09 вересня 2015 року в частині вирішених вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, пені, та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість у сумі 30 621,13 доларів США та 31 633,74 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість у сумі
1 499,58 доларів США та 1 076,49 грн. Стягнуто з ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" по
1 301,79 грн із кожного судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" 2 770,48 грн судового збору. В іншій частині рішення суду залишено без змін (т. 2, а. с. 84-85).
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року скасовано рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2015 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 08 грудня 2015 року, ухвалено нове судове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "КБ "Надра" 32 427,81 доларів США заборгованості за кредитом, 2 671,94 доларів США заборгованості за відсотками, 262,64 доларів США заборгованості зі сплати комісії та 756,30 доларів США пені за прострочення сплати кредиту, що загалом становить 36 118,69 доларів США заборгованості за кредитним договором (т. 2, а. с. 153-157).
Згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22 травня 2020 року через оператор dgf.prozorro.sale ТОВ "Фінансова компанія"Дніпрофінансгруп" придбало активи лоту за найменуванням "Право вимоги, інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторська заборгованість та майнові права, що виникають із договорів врахування векселів в кількості 1 295 шт; право вимоги, майнові права за кредитними договором, що укладені з фізичними особами та дебіторська заборгованість в кількості 5 375 шт; право вимоги, інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та дебіторська заборгованість в кількості 34 372 шт; дебіторська заборгованість за кредитними картами в кількості 13 3822 шт; право вимоги, майнові права за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, дебіторська заборгованість у кількості 5 115 шт; право вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами в кількості 132 шт; нерухоме майно та основні засоби в кількості 6 одиниць", власником яких є ПАТ "КБ "Надра" (т. 3, а. с. 23).
30 липня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра", яке є правонаступником ВАТ КБ "Надра", та ТОВ "Фінансова компанія"Дніпрофінансгруп" укладено договір № GL48N718070_І_6 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., зареєстрований у реєстрі за № 1456, відповідно до умов якого на підставі результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22 травня 2020 року, банк відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває належнібанку права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку № 1-4 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитним договором (договорами про надання кредиту, договорами про відкриття кредитних ліній, договорами овердрафту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатку № 1-4 до цього Договору). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (т. 3, а. с. 24-25).
Згідно з Додатком до Договору № GL48N718070_І_6 про відступлення права вимоги від 30 липня 2020 року ТОВ "Фінансова компанія"Дніпрофінансгруп" набуло права вимоги за кредитним договором № 05/2008/434568/370
від 23 травня 2008 року, боржником за яким є ОСОБА_1, та договором іпотеки б/н від 07 серпня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Лебедєвою Л. М. за реєстровим № 1909, іпотекодавцями за яким є ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 (т. 3, а. с. 26).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України"Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10, підстави для відступу від якого відсутні.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 10 червня 2021 року у справі № 2-2106/12 (провадження № 61- 4178св21), від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження
№ 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі
№ 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18).
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду досліджувалося питання застосування правового механізму, передбаченого статтями 52,
334 ГПК України, які не відрізняються за своїм змістом від приписів статей 55 та 442 ЦПК України відповідно та передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах, у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Отже, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватися
з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (аналогічній статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
Таким чином, особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу.
З огляду на зазначене, встановивши, що відбулася заміна кредитора
у зобов`язанні, у зв`язку з чим ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" є новим кредитором у фінансових правовідносинах із боржниками
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вважав наявними правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження за виконавчими листами, виданими у справі
№ 583/1058/15-ц, із ПАТ "КБ "Надра" на ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп".
При цьому факт заміни кредитора у зобов`язанні підтверджено договором про відступлення прав вимоги від 30 липня 2020 року № GL48N718070_І_6, укладеним між ПАТ "КБ "Надра", яке є правонаступником ВАТ КБ "Надра",
та ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", про відступлення права вимоги, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., зареєстрованим у реєстрі № 1456, додатком до вказаного договору, які були належним чином оцінені
у сукупності з іншими доказами як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.
З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження правонаступництва у виконавчому провадженні за виконавчими листами, виданими у справі № 583/1058/15-ц, не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та спрямовані виключно на переоцінку доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації").
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Таким чином, Верховний Суд як суд права не має повноважень втручатися в оцінку доказів, надану судами першої та апеляційної інстанцій, вдаватися до переоцінки доказів та підміняти собою апеляцію.
Доводи касаційної інстанції про те, що судами безпідставно та помилково відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування оригіналів кредитного договору, договорів іпотеки та поруки, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку вказаним посиланням, предметом розгляду справи є заміна стягувача правонаступником, а не кредитний договір, права вимоги та умови цього договору, який ніким не оспорюється, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину, є дійсним.
Обставини, на які посилаєтьсязаявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду