Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 394/132/20
провадження № 61-7125св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малютяк А. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2020 року в складі судді Партоліної І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малютяк Альона Володимирівна, про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малютяк А. В., про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача, ОСОБА_3, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Після її смерті залишилось спадкове майно.
Після смерті матері спадкоємцями за законом являються її діти: позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач є інвалідом І групи, хворіє з 31 грудня 2016 року після перенесеного ГПМК по геморагічному типу, лікувався в Київській міській клінічній лікарні швидкої меддопомоги, оперований 31 січня 2017 року з приводу внутрішньо-мозкової інсультгематоми в ділянці правого таламусу, діагностовано лівобічний виражений спастичний геміпарез, має псевдобульбарні розлади з порушенням ковтання, виражені когнітивні порушення з втратою навиків до самообслуговування та періодично лікується стаціонарно та амбулаторно.
24 жовтня 2018 року брат позивача - ОСОБА_2, привіз його до приватного нотаріуса Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малютяк А. В. для оформлення, за його словами, доручення від імені позивача на брата, для оформлення спадщини після смерті матері.
ОСОБА_1 було транспортовано та піднято на другий поверх розташування нотаріальної контори його братом ОСОБА_2, на переконання якого позивач підписав доручення на ім`я останнього на оформлення спадкових документів на обох сторін по справі.
Маючи повну довіру до брата, позивач про те, що ним була підписана відмова від спадщини навіть не уявляв, він підписав документ не читаючи у зв`язку з знаходженням у тяжкому фізичному стані, який не дозволяв йому прочитати заяву та зрозуміти її суть, та наявною довірою до брата.
Заява про відмову від прийняття спадщини в установлений законом термін не відкликалась, так як ОСОБА_1 не знав про її існування і був впевнений, що ним підписано довіреність.
ОСОБА_1 повністю довіряв відповідачу, тому написав у заяві текст який йому було продиктовано, проте у власноруч написаному тексті не зазначено про відмову від спадщини, цей текст являється загальним висловленням і не містить конкретного значення, щодо підписання відмови від спадщини, тому ставиться під сумнів розуміння позивачем своїх дій.
Також особа, яка приймала документи у ОСОБА_1 не була нотаріусом, вона представилася як секретар і з її слів помічник нотаріуса в цей час перебувала на лікарняному, тому вона тимчасово виконувала за неї всі дії.
Проте, як пізніше стало відомо позивачу, замість доручення йому було надано заяву про відмову від прийняття спадщини, яку він підписав не читаючи у зв`язку із знаходженням у тяжкому фізичному стані, який не дозволяв йому прочитати заяву та зрозуміти її суть, та наявною довірою до брата. Невдовзі після підписання заяви про відмову від спадщини від 24 жовтня 2018 року, а саме 30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 потрапив до лікарні.
Тому, перебуваючи у такому тяжкому фізичному стані, позивач, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому, посилаючись на статтю 229 ЦК України, вважає, що така відмова підлягає визнанню судом недійсною.
Обґрунтовуючи вимоги щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини позивач зазначає, що пропустив строк для звернення до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки як зазначено вище, він знаходився у такому фізичному стані, що не дозволяло йому самостійно здійснювати юридично значущі дії, а також з огляду на те, що він мав тверде переконання, що таку заяву від його імені було подано його братом під час оформлення на нього доручення, яке виявилось обманом та поданням йому на підпис заяви про відмову від спадщини.
Посилаючись на вищезазначене, позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд
- визнати недійсною відмову від прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та складалась із житлового будинку АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,3289 га, кадастровий номер 3224982001:01:001:0285, яка розташована в селі Волиця Фастівського району Київської області; земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 3210400000:07:009:0158, яка розташована на АДРЕСА_3 ; земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 3,4722 га, кадастровий номер 3523687700:02:000:0632, яка розташована на території Торговицької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області;
- визначити для ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в три місяці для подання до приватного нотаріуса Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малютяк А. В. заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Зокрема відмовляючи в задоволенні вимог щодо визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що позивач реалізував своє право подати заяву про відмову від прийняття спадщини та не скористався правом відкликати її протягом встановленого законом строку. В поданій ОСОБА_1 заяві про відмову від прийняття спадщини позивач власноручно поставив свій підпис, зі змістом заяви був ознайомлений, заява ним була прочитана, суть та значення йому було зрозуміло, підпис ставив при здоровому розумі та ясній пам`яті. Позивач діяв добровільно, на власний розсуд, та без будь-якого тиску або примусу щодо нього при написанні та поданні заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Крім того, позивачем не доведено неправомірність дій нотаріуса, щодо тих обставин, на які він посилається у позовній заяві.
Щодо позовної вимоги з приводу надання додаткового строку для прийняття спадщини суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що останній не усвідомлював обставини свого життя, не розумів змісту подій, перебував у такому фізичному стані, що не дозволяло йому самостійно здійснювати юридично значущі дії. Оскільки вимога про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини позивачем не доведена, вимога про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, як похідна від першої, також не підлягає до задоволенню.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2020 року без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що судом вірно встановлено, що при прийнятті заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом роз`яснено юридичні наслідки відмови від прийняття спадщини, надані роз`яснення були йому зрозумілі, що свідчить про обізнаність позивача зі своїми правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї. Підписуючи заяву про відмову від спадщини, позивач свідомо позбавив себе права на частку у спадщині. Правом на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини позивач не скористався.
При цьому позивачем на виконання загальних засад цивільного судочинства щодо змагальності сторін, процесуального обов`язку щодо подання доказів та доведеності перед судом їх переконливості у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України суду, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, що у його діях дійсно мала місце помилка, яка вона має істотне значення, а також, що це вплинуло на його волевиявлення, а тому є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги, щодо визнання недійсною заяви про відмову в прийнятті спадщини.
З урахуванням вказаного, відсутні підстави для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки його заява про відмову від прийняття спадщини є чинною і не скасованою.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
28 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 229, 1272, 1273 ЦК України.
Зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про недоведеність позову, оскільки суд вважав припущеннями ті обставини, які підтверджені наявними у справі доказами, а саме, що ОСОБА_1 при поданні заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 припустився помилки під час вчинення 24 жовтня 2018 року відмови від спадщини, оскільки є особою, яка хворіє з 31 грудня 2016 року, що призвело до встановлення йому І групи інвалідності, у зв`язку з чим потребує стороннього догляду; на час відмови від спадщини позивач вважав, що підписує довіреність відповідачу - брату, адже мав переконання, що відповідач - його рідний брат наддасть обіцяну допомогу щодо оформлення спадщини, на яку він погодився, адже у позивача бракувало і грошей платити нотаріусу, і не було можливості ходити до нотаріуса та самостійно оформляти спадщину.
Невідповідність волі позивача при вчиненні 24 жовтня 2018 року відмови від спадщини його волевиявленню є істотною обставиною, яка призвела до втрати ним всього майна, що мало перейти у його власність після смерті матері.
Судами не було конкретно зазначено, в чому ними вбачаються ознаки допущення позивачем власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення, при тому, що позивач саме помилився щодо природи вчиненого правочину, оскільки був впевнений, що від прийняття спадщини не відмовляється, а, навпаки, надає брату довіреність на представництво у спадкових відносинах, чим забезпечить себе реальною допомогою при набутті у власність спадкового майна.
Відтак, жодним чином скаржник своєї думки не змінював, звертаючись із позовом: як бажав спадкувати після матері, так і бажав в подальшому, коли 18 квітня 2019 року звернувся до нотаріуса для оформлення свідоцтва про право на спадщину, але дізнався, що 24 жовтня 2018 року фактично відмовився від її прийняття. Обставина звернення позивача до нотаріуса за спадковим майном, встановлена судом першої інстанції, є підтвердженням наміру скаржника набути у власність успадковане після матері майно. Відтак, при правильному роз`ясненні йому суті правочину та його правових наслідків, позивач ніколи не подав би заяву про відмову від спадщини, що свідчить про те, що наявні передбачені частиною першою статті 229 ЦК України підстави для визнання заяви ОСОБА_1 від 24 жовтня 2018 року про відмову від спадщині, яка залишилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_3, недійсною.
Крім цього, скаржник вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про недоведеність позову, оскільки суд вважав, що не слід брати до уваги ту обставину, що позивач з 30 жовтня 2018 року по 23 листопада 2018 року знаходився на стаціонарному лікуванні та до 13 листопада 2018 року не міг відкликати заяву про відмову від прийняття спадщини, як таку, що сама по собі не може бути підставою для визнання правочину недійсним, також і при вирішенні позовної вимоги про надання скаржнику додаткового строку для прийняття спадщини.
Вважає неправомірним розгляд судом першої інстанції вимоги про визначення позивачу додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини, виключно як "похідної від вимоги про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини", оскільки ці дві вимоги передбачені різними нормами права та обґрунтовуються на підставі різних доказів.
Судами попередніх інстанцій не надано жодного пояснення, які саме положення чинного законодавства є підставою для висновку, що у випадку недоведеності недійсності заяви від 24 жовтня 2018 року про відмову від прийняття спадщини, але за наявності непереборних перешкод для позивача скористатися своїм правом відкликати таку заяву та прийняти спадщину до 13 листопада 2018 року внаслідок тяжких хвороб, є правомірним позбавити позивача, як спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, права на вирішення питання щодо наявності підстав для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини та прийняття спадщини.
Позивач вважає, що у разі поважності причини пропуску строку для відкликання заяви про відмову від спадщини, йому судом має бути визначений додатковий строк, яким він вочевидь скористається і для відкликання заяви про відмову від спадщини, і для подання заяви про прийняття спадщини. Проте судами попередніх інстанцій свідомо позбавлено позивача права для відкликання заяви про відмову від спадщини від 24 жовтня 2018 року, що неприпустимо, оскільки таке право позивачу забезпечено в силу приписів частини шостої статті 1273 ЦК України.
В касаційній скарзі заявник посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 273/175/16.
Заявник вважає, що 24 жовтня 2018 року помилився щодо фактичних обставин відмови від прийняття спадщини, що вплинуло на його волевиявлення; з поважних причин не був спроможний і тому не відкликав зазначену відмову до 13 листопада 2018 року, оскільки не знав про те, що відмовився від спадщини, а також був тяжко хворий, перебував на стаціонарному лікуванні, не мав можливості пересуватися, що унеможливило для нього з`ясування у нотаріуса дійсних наслідків вчиненої заяви та її відкликання до 13 листопада 2018 року.
Доводи інших учасників справи
У липні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Міхальова В. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новоархангельського районного суду Кіровоградської області.
Справа надійшла до Верховного Суду липні 2021 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що позивач є інвалідом першої групи "Б" на підставі загальної захворюваності. Інвалідність встановлена в строк до 01 липня 2021 року (а. с. 8 т. 1).
ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності із 19 червня 2017 року (а. с. 9 т. 1).
Позивач є сином ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про народження (а. с. 10 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а. с. 11 т. 1).
Згідно витребуваної у приватного нотаріуса Новоархангельського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Малютяк А. В. копії спадкової справи № 121/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3, остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Надлак Новоархангельського району Кіровоградської області (а. с. 41-49 т. 1).
Згідно копії матеріалів спадкової справи № 121/2018 з заявою про прийняття спадщини 20 червня 2018 року звернувся ОСОБА_2 (а. с . 42 т. 1).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24 жовтня 2018 року, о 10 год. 20 хв., зареєстрованої за № 492, поданої приватному нотаріусу Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малютяк А. В., зазначено, що позивач стверджує, що не перебуває під впливом погроз, насильства, як фізичного, так і морального та діє не у наслідок тяжких обставин, повністю розуміючи свої дій, маючи можливість керувати ними, без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевивиявлення та на підставі прийнятого ним рішення цією заявою відмовляється від прийняття усієї спадщини, де б вона не була та з чого б вона не складалася після смерті його матері - ОСОБА_3 . ОСОБА_1 роз`яснено та зрозуміло зміст ст. 1273, 1274 та 1275 ЦК України.
За його проханням заяву з його слів виготовлено Малютяк А. В, приватним нотаріусом Новоарханельського районного нотаріального округу Кіровоградської області за допомогою комп`ютерної техніки.
На вказаній заяві позивачем власноручно написано, що "заява мною прочитана, суть і значення мені зрозуміло, та підписана при здоровому розумі та ясній пам`яті власноручно 24 жовтня 2018 року".
На заяві міститься підпис позивача, особу встановлено за паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм, справжність його перевірено 24 жовтня 2018 року Малютяк А. В. (а. с. 12, 43 т. 1).
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщину вбачається, що він розумів обставини, які мають істотне значення, фізичний та психічний тиск з боку інших осіб на нього не здійснювався, від належною йому частки у спадщині він відмовляється за своєю волею.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін з огляду на таке.