ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 910/11193/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна Групп"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 (головуючий суддя Мартюк А. І., судді Зубець Л. П., Алданова С. О.) у справі
за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі 1) Фонду державного майна України, 2) Державного концерну "Укроборонпром", 3) Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "Квант",
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна Групп", 3) Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві
про зобов`язання вчинити дії,
за участю представників:
прокурора - Гавловської А. В.,
позивача-1 - Божинського В. В. (у порядку самопредставництва),
позивача-2 - Божкова Т. І. (адвокат),
позивача-3 - Комара Д. Ю. (у порядку самопредставництва),
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - Крижового Д. В. (адвокат),
відповідача-3 - не з`явився,
СУТЬ СПОРУ:
1. Між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут "Квант" (далі - ДП "НДІ "Квант", позивач-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" (далі - ТОВ "Бритиш Моторс Україна", відповідач-1) був укладений договір оренди нежитлових приміщень за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ, строком на 10 років.
2. У зв`язку з порушенням умов договору оренди ТОВ "Бритиш Моторс Україна" вказаний договір було розірвано, нерухоме майно повернуто ДП "НДІ "Квант".
3. Позивачі стверджують, що під час користування державним майном ТОВ "Бритиш Моторс Україна" без згоди власника приміщення збудувало двоповерхову прибудову до раніше орендованого приміщення та продало майнові права на неї Товариству з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна Групп" (далі - ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп", відповідач-2).
4. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Апеляційний господарський суд позов задовольнив частково. ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
5. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
6. У липні 2020 року Військовий прокурор Київського гарнізону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, позивач-1), Державного концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром", позивач-2) та ДП "НДІ "Квант" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Бритиш Моторс Україна", ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" та Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі - ДАБІ, відповідач-3) про:
- визнання недійсною та скасування декларації від 22.02.2016 № КВ 0813160530837, що зареєстрована у ДАБІ у м. Києві про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, під автосалон за адресою: вул. Димитрова, 5 (теперішня назва вул. Івана Федорова, 4), м. Київ;
- визнання недійсною та скасування декларації від 08.04.2016 № КВ 143160990477 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21, загальною площею 160,4 кв. м, замовником якої виступило ТОВ "Бритиш Моторс Україна";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д, укладеного між ТОВ "Бритиш Моторс Україна" та ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" щодо нежитлового приміщення загальною площею 160,4 кв. м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ;
- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" м. Київ Тарнавської С. В. (далі - державний реєстратор Тарнавська С. В.) (індексний номер 30189855 від 24.06.2016), на підставі якого за ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" (код 40144333) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ;
- скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно запису № 15114503 про право власності ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв. м цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ;
- визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв. м цокольного поверху корпусу № 21, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ, за ФДМУ.
7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами без згоди позивачів проведено реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ, яке є державним майном.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. ДП "НДІ "Квант" є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 1,2268 га, кадастровий номер 8000000000:79:022:0001, яка розташована за адресою: вул. Івана Федорова, 4, м. Київ, що підтверджено актом на право користування землею від 23.08.1967, виданим Виконавчим комітетом Київської міської Ради депутатів трудящих.
9. Вказана земельна ділянка з комплексом будівель і споруд є об`єктом державної власності, управління яким здійснює ФДМУ. ДК "Укроборонпром" є уповноваженим суб`єктом господарювання з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.
10. На цій земельній ділянці розташований комплекс будівель та споруд. Інформація про належність будівель та споруд до державного майна внесена до Єдиного реєстру об`єктів державної власності та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що отримані відповідні свідоцтва на право власності від 09.07.2008 серії САВ № 856191 та № 856192, чим офіційно посвідчено належність цього майна державі.
11. Безпосереднім користувачем майна на праві господарського відання є ДП "НДІ "Квант".
12. 03.02.2003 між ДП "НДІ "Квант" та ТОВ "Бритиш Моторс Україна" укладений договір оренди нерухомого державного майна № 43 (надалі за текстом - договір оренди), а саме: нежитлових приміщень загальною площею 198 кв. м у корпусі 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ, строком на 10 років.
13. Додатковою угодою від 17.07.2013 сторони домовилися продовжити дію договору оренди на 2 роки 11 місяців, а саме до 16.06.2016.
14. Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 198 кв. м у корпусі № 21, що знаходиться на балансі ДП "НДІ "Квант". Вартість приміщення згідно зі звітом про оцінку майна станом на 01.11.2002 становить 428 640,30 грн. Приміщення розташовані за адресою: вул. Івана Федорова, 4, м. Київ, 03150, та передаються в оренду для розміщення автосалону.
15. У зв`язку з порушенням умов договору оренди ТОВ "Бритиш Моторс Україна" було повідомлене орендодавцем про розірвання цього договору в односторонньому порядку.
16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/18711/15 зобов`язано ТОВ "Бритиш Моторс Україна" звільнити передане за договором оренди нежитлове приміщення загальною площею 198 кв. м у корпусі 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ.
17. 10.11.2016 між ДП "НДІ "Квант" та ТОВ "Бритиш Моторс Україна" підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: вул. Івана Федорова, 4, корпус № 21, м. Київ.
18. Відповідно до зазначеного акта орендар згідно з договором оренди нерухомого майна від 03.02.2003 № 43 повернув, а орендодавець прийняв з користування нерухоме майно загальною площею 198,0 кв. м, яке знаходиться за адресою: вул. Івана Федорова, 4, корпус № 21, м. Київ.
19. Разом з тим, за твердженням позивачів, під час користування державним майном ТОВ "Бритиш Моторс Україна" без згоди власника приміщення збудувало двоповерхову прибудову загальною площею 160,4 кв. м до раніше орендованого приміщення корпусу № 21.
20. 30.03.2016 між ТОВ "Бритиш Моторс Україна" (продавець) та ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 5/Д (далі - договір), відповідно до якого продавець продає, а покупець придбаває майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв. м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 на вул. Димитрова, 5 (літ. Н 1) в Печерському районі міста Києва, на умовах та в порядку, що визначені в цьому договорі (пункт 1.1 договору).
21. Згідно з пунктом 6.2 договору продавець після завершення реконструкції об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію, зобов`язується офіційно повідомити покупця про введення об`єкта в експлуатацію та дату передачі нежитлового приміщення.
22. 08.04.2016 Департамент ДАБІ у м. Києві зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, а саме нежитлового приміщення цокольного поверху корпусу № 21 під автосалон за адресою: м. Київ, вул. Димитрова, 5.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
23. Господарський суд міста Києва рішенням від 12.01.2021 у позові відмовив.
24. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна заява Військової прокуратури Київського гарнізону подана 30.07.2020, тобто з пропуском позовної давності, про застосування наслідків спливу якої були подані відповідні заяви відповідачів.
25. Північний апеляційний господарський суд постановою від 05.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав недійсною та скасував декларацію від 22.02.2016 № КВ 0813160530837, що зареєстрована у ДАБІ у м. Києві, про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21 під автосалон за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ. Визнав недійсною та скасував декларацію від 08.04.2016 № КВ 143160990477 про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху корпусу № 21 загальною площею 160,4 кв. м, замовником якої стало ТОВ "Бритиш Моторс Україна". Визнав недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д, укладений між ТОВ "Бритиш Моторс Україна" та ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" щодо нежитлового приміщення загальною площею 160,4 кв. м, яке знаходиться на цокольному поверсі корпусу № 21 за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ. Визнав протиправним та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Тарнавської С.В. (індексний номер 30189855 від 24.06.2016), на підставі якого за ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" (код 40144333) зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Димитрова, 5, м. Київ. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
26. Судове рішення мотивовано тим, що відповідач-1 незаконно набув право власності на нежитлове приміщення.
27. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовну давність для звернення з даним позовом не пропущено, оскільки Військова прокуратура Київського гарнізону та позивачі дізналися про оспорювані правочини в 2020 році під час перевірки прокуратури, а позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 30.07.2020.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28. У липні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" (далі - скаржник), в якій скаржник просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
29. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
30. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статей 35, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 16, 203, 209, 215 218, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, Верховного Суду України у подібних правовідносинах.
31. У письмових поясненнях, які надійшли до Верховного Суду 09.11.2021 (направлені згідно з поштовими відмітками на конверті 06.11.2021), ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" просить в порядку частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі № 910/11193/20 та залишити позов без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
32. Суд касаційної інстанції зазначає, що вказані письмові пояснення містять додаткові обґрунтування, які не були наведені у касаційній скарзі, та змінюють прохальну частину касаційної скарги.
33. Згідно із частиною першою статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
34. Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
35. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
36. Оскільки письмові пояснення подані скаржником з порушенням строку, визначеного частиною першою статті 288 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, тому суд залишає їх без розгляду.
37. У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
38. У відзивах на касаційну скаргу прокурор та ДК "Укроборонпром" просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що ухвалена з дотриманням норм процесуального права та правильним застосування норм матеріального права.
39. Прокурор та позивач-2 вказують, що Військова прокуратура Київського гарнізону та позивачі дізналися про оспорювані правочини лише в 2020 році під час здійснення процесуального керівництва в рамках кримінального провадження та проведення вивчення збереження державного майна, тому позовна давність прокурором не пропущена.
40. Прокурор зазначає, що спірний об`єкт - нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв. м, розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена для його будівництва, крім того, у ТОВ "Бритиш Моторс Україна" відсутні будь-які документи на право власності або користування земельною ділянкою ДП "НДІ "Квант".
41. На думку прокурора, існуюча реєстрація на об`єкт нерухомого майна та право власності порушують права ДП "НДІ "Квант", оскільки у випадку невжиття заходів до скасування незаконної реєстрації до відповідача перейде право на земельну ділянку, на якій воно розташоване.
42. Разом з тим прокурор вважає, що належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі визначених позивачів.
43. Позивач-2 вказує, що під час користування державним майном ТОВ "Бритиш Моторс Україна" було здійснено будівельні роботи із самовільної реконструкції орендованих приміщень без прийняття їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
44. У ході даної реконструкції ТОВ "Бритиш Моторс Україна" самовільно прибудовано антресольне приміщення загальною площею 160,4 м кв. (на місці пожежного в`їзду/виїзду ДП "НДІ "Квант").
45. ДК "Укроборонпром" зазначає, що до укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 не відбулося виділення частини земельної ділянки, на якій розташований об`єкт, в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй кадастрового номера. Такі дані про земельну ділянку у спірному договорі купівлі-продажу відсутні. Вважає, що на момент укладення вказаного договору ТОВ "Бритиш Моторс Україна" не мало майнових прав на нежитлові приміщення, а рішення про первинну державну реєстрацію новозбудованого майна прийняте за заявою особи (ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп"), яка не набула прав на це майно у законний спосіб та не мала законних прав на звернення до державного реєстратора.
46. У судовому засіданні прокурор та представники позивачів заперечили проти касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
47. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
48. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
49. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" оскаржує постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
50. Скаржник вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 35, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 16, 203, 209, 215 218, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, Верховного Суду України у подібних правовідносинах.
51. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників позивачів, відповідача-2, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів та позовної давності
52. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
53. Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
54. Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
55. Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подання позову) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина друга). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци 1, 2 частини третьої).
56. При цьому прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (абзац 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
57. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункти 37- 40 постанови).
58. При цьому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
59. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).
60. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).
61. За матеріалами справи прокурор подав позов в інтересах держави в особі ФДМУ, ДК "Укроборонпром" та ДП "НДІ "Квант" з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави з огляду на тривале зволікання зі зверненням з позовною заявою до суду.
62. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому представництво прокурором в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.
63. У постанові від 25.09.2020 у справі № 911/551/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначив, що, звертаючись до суду в інтересах держави в особі державного підприємства, яке не є органом державної влади або іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави, зокрема, в галузі реалізації принципів регулювання земельних відносин або захисту природних ресурсів, прокурор порушив норми частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.
64. При цьому порушення прокурором встановленої Законом України "Про прокуратуру" прямої заборони на звернення до суду в інтересах державної компанії виключає необхідність з`ясування питання щодо невиконання або неналежного виконання таким позивачем дій, спрямованих на захист власних прав та інтересів або інтересів держави.
65. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17, від 04.01.2021 у справі № 911/1150/20, на які також посилається скаржник у касаційній скарзі.
66. Згідно із частиною четвертою статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
67. 23.07.2021, тобто після подання касаційної скарги ТОВ "Бритиш Моторс Україна Групп" у цій справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хороше озеро" (в ЄДРСР № 984831030).
68. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
69. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
70. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
71. Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
72. Натомість у цій справі суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, не з`ясував, чи повідомив прокурор попередньо, до звернення до суду, про це позивачів, чи довів бездіяльність компетентних органів - невжиття останніми заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави.
73. Крім того, апеляційний господарський суд не надав оцінки дотриманню прокурором норм частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.
74. Щодо позовної давності, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна давність не пропущена на звернення з даним позовом, оскільки Військова прокуратура Київського гарнізону та позивачі дізналися про оспорювані правочини в 2020 році під час перевірки прокуратури, а позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 30.07.2020, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції.
75. Верховний Суд зазначає, що стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
76. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
77. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
78. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
79. Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
80. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
81. При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
82. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
83. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18), від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18), від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).
84. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 359/9716/16-ц.
85. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
86. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
87. Суд апеляційної інстанції вказав, що у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
88. Пославшись на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), апеляційний господарський суд вказав, що як вбачається із заявлених вимог, порушення прав інтересів держави відбулося: відносно декларацій про початок будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта - в 2016 році, порушення прав позивачів шляхом укладання нікчемного говору купівлі-продажу майнових прав - в 2016 році, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та реєстрація права власності на об`єкт рухомого майна - теж в 2016 році.
89. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строки, на які посилається суд першої інстанції щодо виникнення права у ДП "НДІ "Квант" та ФДМУ на звернення в 2007 році до суду відповідним позовом, та виникнення у ДК "Укроборонпром" права на звернення до суду з 12.11.2013 з тими ж позовними вимогами є помилковими, так як зазначене порушення прав позивачів відбулось тільки в 2016 році.
90. Апеляційний господарський суд встановив, що відносно договору купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д щодо факту неправомірності його існування прокуратурі гарнізону стало відомо лише під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42020110350000011 від 23.01.2020, в ході якого органом досудового розслідування проведено ряд слідчих дій, серед яких тимчасовий доступ до речей та документів, які у подальшому стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом в інтересах держави.
91. У своїх поясненнях прокуратура гарнізону зазначила, що їй не відомо щодо процесуальних дій, які здійснювалися в рамках кримінального провадження № 42017101060000015 від 24.01.2017, оскільки процесуальне керівництво здійснювалося Київською місцевою прокуратурою № 6, про зазначене кримінальне провадження прокуратурі гарнізону стало відомо лише з листа ДП "НДІ "Квант" від 23.07.2020 № 170-470.
92. Взявши до уваги зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокуратурі гарнізону факти, викладені в даній позовній заяві, стали відомі лише у 2020 році.
93. Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначила, що вважає такими, що заслуговують на увагу, посилання позивачів на те, що останні не знали про наявність декларації від 22.06.2016 № КВ 083160530837 про початок будівельних робіт, декларації від 08.04.2016 № КВ 143160990477 про готовність до експлуатації об`єкта, договір купівлі-продажу майнових прав від 30.03.2016 № 5/Д, рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а також відповідний запис № 15114503, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, більше ніж за 3 роки до пред`явлення позову в даній справі.
94. Разом з тим апеляційний господарський суд не врахував того, що у позовній заяві прокурор зазначив, що з відповіді ДП "НДІ "Квант" установлено, що останнім вживалися заходи для зарахування прибудови до державної власності, у 2018 році ДП "НДІ "Квант" подано позовну заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій Департаменту ДАБІ у м. Києві та скасування декларацій про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, однак вказана заява залишена без руху через несплату повністю судового збору, недоліки не усунуто у зв`язку з відсутністю фінансування.
95. Прокурор також у позовній заяві вказав, що як установлено прокуратурою гарнізону, вказане правопорушення виявлено ще у 2017 році під час проведення фінансового аудиту діяльності ДП "НДІ "Квант" за період з 01.01.2015 по 01.04.2017, за результатами якого ДК "Укроборонпром" призначено службове розслідування за фактом самовільного будівництва сторонніми особами двоповерхової прибудови до корпусу № 21.
96. При цьому апеляційний господарський суд не врахував вищевказані висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
97. Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
98. Згідно із частиною п`ятою статті 7 Закону України "Про прокуратуру" єдність системи прокуратури України забезпечується, зокрема, єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; єдиним статусом прокурорів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів.
99. Ураховуючи викладене, висновок апеляційного господарського суду про те, що прокуратурі гарнізону факти, викладені в даній позовній заяві, стали відомі лише у 2020 році, оскільки процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 24.01.2017 № 42017101060000015 здійснювалося Київською місцевою прокуратурою № 6, є передчасними.
100. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у постанові Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 911/3454/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що на позовну вимогу про скасування державної реєстрації взагалі не поширюються наслідки спливу позовної давності, а саме: "на позовну вимогу прокурора про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності не поширюються наслідки спливу позовної давності, оскільки вказана вимога заявлена у спосіб припинення дії, яка порушує право держави на користування належним їй майном, яке з володіння держави не вибуло, а тому допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, відтак негаторний позов може бути пред`явлено упродовж всього часу тривалості відповідного правопорушення".
101. Водночас з тексту постанови Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 911/3454/17 вбачається, що такий висновок судом касаційної інстанції не викладався. Адже в цій постанові про позовну вимогу щодо скасування державної реєстрації йдеться в описі висновків судів попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи.
102. Звідси висновки суду апеляційної інстанції про те, що позовна давність на звернення з даним позовом не пропущена, оскільки Військова прокуратура Київського гарнізону та позивачі дізналися про оспорювані правочини в 2020 році під час перевірки прокуратури, є передчасними.
103. Суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що у частині другій статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
104. Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, тобто на момент ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
105. Так, відповідно до пунктів 1- 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
106. Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
107. Тому, починаючи з 16.01.2020, такий спосіб захисту, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
108. Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 та від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, а також від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 06.04.2021 у справі № 915/1890/19.
109. Суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови дійшов висновку, що рішення державного реєстратора є незаконним, а запис про право власності підлягає скасуванню.
110. Разом з тим в резолютивній частині постанови апеляційний господарський суд не вказав про задоволення позовної вимоги щодо скасування запису про право власності, не вирішивши питання щодо цієї позовної вимоги.