ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 813/7063/13-а
адміністративне провадження № К/9901/19848/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Галтеплосервіс" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року (головуючий суддя Гавдик З.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Довга О.І., судді - Глушко О.В., Запотічний І.І.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство "Галтеплосервіс" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У вересні 2013 року Приватне підприємство "Галтеплосервіс" (далі - ПП "Галтеплосервіс", Підприємство) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0000552200. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у підприємства усіх належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, які є достатніми підставами для визнання податкового кредиту та формування витрат за результатами здійснення господарських операцій з контрагентами.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 3 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, позов задовольнив.
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року означені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить означені рішення скасувати й прийняти нове про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі №813/451/14, від 13 травня 2021 року у справі №822/3618/17, від 19 березня 2021 року у справі №460/143/19, від 16 квітня 2021 року у справі №П/811/3474/15, від 8 квітня 2021 року у справі №826/11825/18, від 16 березня 2021 року у справі №812/407/18, від 22 грудня 2020 року у справі №640/20680/19.
З огляду на правові висновки Верховного Суду у перелічених вище постановах, заявник касаційної скарги наполягає на тому, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, не є підставою для не визнання реальності господарських операцій з таким контрагентом. Окрім того, вважає, що сама по собі відсутність окремих документів, або ж помилки чи неточності в їх оформленні, не є підставою до висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичних рух товарів, або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПП "Галтеплосервіс" з питань дотримання податкового законодавства за взаєморозрахунками з ПП "Аеромакс-Сервіс" за період з 1 жовтня по 31 грудня 2010 року, ТОВ "Будівельна компанія Арс", ТОВ "Ейс контракшен менеджмент", ТОВ "Лідерком" за період з 1 червня по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 3 липня 2013 року.
Перевіркою встановлено порушення підприємством: пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 186.1 статті 186, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 ПК України, у зв`язку з чим завищено податкові зобов`язання на загальну суму 180099,39 грн та завищено податковий кредит на суму 149231,50 грн; підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 218295,33 грн.
За наслідками встановлених перевіркою порушень 30 липня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 272869,16 грн, в тому числі: за основним платежем - 218295,33 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 54573,83 грн.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого повною сірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що підприємством відображено в податковій звітності наслідки господарських взаємовідносин з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження об`єкту оподаткування й ухилення від сплати податків.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов`язань.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.1 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Скасовуючи ухвалені у справі рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з передчасності висновків судів щодо реальності господарських операцій підприємства з контрагентами.
Так, за наслідками нового розгляду справи судами, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, встановлено наступні обставини.
Позивачем було укладено низку договорів підряду з підприємствами, місцезнаходженням яких є місто Львів, а саме:
Перейти до повного тексту