ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 320/5809/21
адміністративне провадження № К/9901/32786/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Головного управління Держспоживслужби в Київській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Головного управління Держспоживслужби в Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, постановлену у складі судді Панової Г.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є. (доповідач), Беспалова О.О., Глущенко Я.Б.,
І. Суть спору
1. Головне управління Держспоживслужби в Київській області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, у якому просив стягнути з нього штраф згідно постанови від 14.12.2020 року №10-05.2/22 за порушення законодавства у розмірі 51000,00 грн. до державного бюджету.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу, відповідно до п.8 ч.4 ст.169 КАС України.
3. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, що в силу приписів п.8 ч.4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
4. Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року залишено без змін.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що наразі існує неоднозначна судова практика, щодо строків звернення до суду суб`єкта владних повноважень, а саме дати виникнення підстав для звернення до суду. Так, суди у справах № 320/8536/21, N°320/9106/21, №320/9107/21, а також у даній справі повертають позовні заяви Головного управління про стягнення коштів за рішеннями Головного управління, у зв`язку із недотриманням позивачем шестимісячного строку. Так, на переконання Суду у цих справах: "днем виникнення підстав, що дають позивачу право на пред`явлення заявленої у позові вимоги, є закінчення шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли відповідач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів у спірних правовідносинах". При цьому, у справах №320/8538/21, №320/9109/21, №320/9425/21, №640/22925/21 cуди підтримують позицію контролюючого органу та зазначають, що "право на звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом про стягнення з порушника суми штрафу виникає наступного дня, після закінчення строку, протягом якого суб`єкт господарювання мав сплатити такий штраф"
8.1. Позивач зазначає, що на час звернення до суду постанова від 14.12.2020 № 10-05.2/22 (що є підставою для заявлення вимоги про стягнення грошових коштів) була чинною та продовжує діяти, а обов`язок відповідача сплатити штрафні санкції передбачені вищезгаданою постановою є беззаперечними та не може ставитися під сумнів. Перебіг тримісячного строку звернення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою Головного управління про накладення штрафу, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії такої постанови контролюючого органу (або з дня коли особа, повинна була дізнатися про наявність щодо неї постанови).
8.2. Скаржник зауважує, що судами не враховано висновки Верховного Суду, які є релевантними для спірних правовідносин. Так згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.09.2020 по справі № 826/925/18 підставами, які надали позивачу право на пред`явлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі 2550 грн., є встановлення факту несплати позивачем відповідного штрафу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення". Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 травня 2021 року по справі № 640/29683/20, відповідно до якої колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що помилкове тлумачення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме частини другої статті 122 КАС України, в частині початку відліку строку звернення до суду з позовом про стягнення суми, яке ґрунтується на рішенні суб`єкта владних повноважень, а також незастосування положень абзацу другого частини третьої статті 5, частини п`ятої статті 22 Закону № 1540- VIII, призвело до безпідставного повернення позовної заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.
9. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Джерела права й акти їх застосування
10. Положеннями частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
11. Щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
12. Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
13. Положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.
14. Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Абзацом 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
16. Відповідно пункту 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.