ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 380/2272/20
адміністративне провадження № К/9901/15203/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/2272/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя Костецький Н.В., судді Брильовський Р.М., Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Коваля Р.Й., судді Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України (далі - КМ України) щодо неналежного розгляду його звернення від 02.01.2020;
1.2. зобов`язати КМ України розглянути його звернення від 02.01.2020 відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та надати письмову відповідь.
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він звернувся до КМ України з клопотанням в порядку Закону України "Про звернення громадян" про надання інформації щодо досвіду правозахисної діяльності або досвіду із захисту державної мови Уповноваженої із захисту державної мови Тетяни Монахової. Натомість він отримав відповідь від Міністерства культури, молоді та спорту України про те, що КМ України їм скероване звернення позивача та одночасно його повідомлено, що Уповноважена із захисту державної мови не перебуває у їхньому підпорядкуванні. Позивач вважає, що він звернувся до належного розпорядника інформації, оскільки саме КМ України прийняв на роботу Уповноваженого із захисту державної мови та має володіти інформацією, яка є обов`язковою умовою для прийняття (затвердження кандидатури) Уповноваженого.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, залишеним без змін Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, позов задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 02.01.2020.
2.2. Зобов`язано Кабінет Міністрів України розглянути звернення ОСОБА_1 від 02.01.2020 відповідно із Законом України "Про звернення громадян" та надати письмову відповідь.
2.3. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розпорядженням КМ України від 27.11.2019 № 1136-р "Про призначення Тетяни Монахової Уповноваженим із захисту державної мови" Тетяну Монахову призначено Уповноваженим із захисту державної мови строком на п`ять років (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1136-2019-%D1%80#Text). Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" встановлені вимоги щодо кандидата на посаду Уповноваженого, зокрема, щодо досвіду правозахисної діяльності або досвіду діяльності із захисту державної мови. Оскільки саме КМ України розглядає кандидатури на посаду Уповноваженого та ухвалює рішення щодо призначення на посаду Уповноваженого, суди дійшли висновку про те, що КМ України володіє інформацією щодо досвіду правозахисної діяльності або досвід із захисту державної мови Уповноваженого із захисту державної мови.
2.4. Враховуючи те, що позивач звернувся із клопотанням про надання інформації до належного органу державної влади, а відповідь на це клопотання надало Міністерство культури, молоді та спорту України (лист від 12.02.2020 № 373/Л-399/20/3.6.1 "Щодо діяльності Уповноваженого із захисту державної мови"), що суперечить вимогам Закону України "Про звернення громадян", суди дійшли висновку про те, що відповідач не дотримався визначеної законодавством процедури; допустив протиправну бездіяльність щодо належного розгляду звернення позивача від 02.01.2020, оскільки подане клопотання не розглянуте відповідачем у визначений законодавством термін та позивачу не надана належна відповідь, що має наслідком визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його розглянути звернення від 02.01.2020 відповідно із Законом України "Про звернення громадян" та надати заявнику письмову відповідь.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
3.2. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків по суті справи, оскільки неправильно застосували статтю 7 Закону України "Про звернення громадян", якою передбачено право державного органу у випадку, якщо вирішення звернення не належить до їх компетенції, пересилати його за належністю відповідному органу.
3.3. Також зазначає, що суди не взяли до уваги висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 07.10.2019 у справі №826/14624/17, щодо такого права органів державної влади, а також висновок, викладений у постанові від 08.12.2020 у справі №826/11008/18 щодо неналежного відповідача у справі.
3.4. Крім цього, скаржник зауважив, що відповідно до Регламенту КМ України документи з питань, вирішення яких не належить до компетенції КМ України, Секретаріат КМ України надсилає протягом п`яти днів у встановленому порядку відповідним державним органам за належністю. Він також забезпечує відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" розгляд та надання відповідей на запити, які надходять до КМ України. Уповноважений із захисту державної мови здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб, а кандидатуру ОСОБА_2 на вказану посаду на розгляд КМ України внесло Міністерство культури, молоді та спорту України, тому направлення до нього листа позивача вважає правомірним, а позовні вимоги - безпідставними та необґрунтованими. Зауважує, що КМ України лише затвердив кандидатуру ОСОБА_2 на вказану посаду, тобто він є суб`єктом призначення Уповноваженого на посаду, а не роботодавцем.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 02.01.2020 позивач скерував до КМ України клопотання, у якому просив надати інформацію про те, чи має Уповноважена із захисту державної мови п. Тетяна Монахова досвід правозахисної діяльності або досвід із захисту державної мови, коли він здійснювався, а також який саме досвід, оскільки відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" кандидатом на посаду Уповноваженого може бути рекомендовано громадянина України віком не молодше 35 років на день подання, який має вищу освіту, володіє державною мовою та англійською мовою, має досвід правозахисної діяльності або досвід діяльності із захисту державної мови та здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнями виконувати відповідні посадові обов`язки.
5. Листом від 12.02.2020 № 373/Л-399/20/3.6.1 "Щодо діяльності Уповноваженого із захисту державної мови" Міністерство культури, молоді та спорту України повідомило позивача про те, що відповідно до листів Секретаріату КМ України від 21.01.2020 № 41-Л-001213/13 та № 41-Л-001246/13, Міністерство культури, молоді та спорту України в межах компетенції розглянуло лист № Л-399/20 від 23.01.2020 щодо діяльності Уповноваженого із захисту державної мови. Згідно із пунктом 3 статті 49 розділу VIII Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" Уповноважений із захисту державної мови здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. У зв`язку із цим, Уповноважений із захисту державної мови є повністю самостійною інституцією та не перебуває у підпорядкуванні інших державних органів, у тому числі Міністерства культури, молоді та спорту України.
6. Не погоджуючись із бездіяльністю КМ України щодо неналежного розгляду його звернення від 02.01.2020, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
7. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
9. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
10. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).
11. Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію", відповідно до статей 1, 5 якого інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
12. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
13. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (частина перша статті 7 вказаного Закону).
14. Також статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
15. Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (стаття 5 вказаного Закону).
16. Згідно зі статтею 7 цього Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
17. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
18. Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
19. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
20. Згідно із пунктом 3 статті 49 розділу VIII Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" Уповноважений із захисту державної мови здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. У зв`язку з цим, Уповноважений із захисту державної мови є повністю самостійною інституцією та не перебуває у підпорядкуванні інших державних органів, у тому числі Міністерства культури, молоді та спорту України.
21. Частиною першою статті 49 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що з метою сприяння функціонуванню української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України діє Уповноважений із захисту державної мови (далі - Уповноважений).
22. Відповідно до статті 50 цього Закону, яка визначає процедуру призначення та звільнення Уповноваженого із захисту державної мови, Уповноваженого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України.
23. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, та керівник центрального органу виконавчої влади у сфері державної мовної політики подають Кабінету Міністрів України по одній кандидатурі на посаду Уповноваженого.
24. Кандидатом на посаду Уповноваженого може бути рекомендовано громадянина України віком не молодше 35 років на день подання, який має вищу освіту, володіє державною мовою та англійською мовою, має досвід правозахисної діяльності або досвід діяльності із захисту державної мови та здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнями виконувати відповідні посадові обов`язки.
25. Кабінет Міністрів України розглядає всі кандидатури на посаду Уповноваженого та ухвалює рішення щодо призначення на посаду Уповноваженого впродовж одного засідання.
VI. Позиція Верховного Суду
26. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
29. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 7 Закону України "Про звернення громадян", якою передбачено право державного органу у випадку, якщо вирішення звернення не належить до їх компетенції, пересилати його за належністю відповідному органу. Також зазначає, що суди не взяли до уваги висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 07.10.2019 у справі №826/14624/17, щодо такого права органів державної влади, а також висновок, викладений у постанові від 08.12.2020 у справі №826/11008/18 щодо неналежного відповідача у справі.
30. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
31. Суди попередніх інстанцій установили, що спір у цій справі виник у зв`язку із ненаданням відповідачем відповіді на адресоване йому звернення позивача у порядку Закону України "Про звернення громадян", у якому він просив надати інформацію стосовно того, чи має Уповноважена із захисту державної мови п.Тетяна Монахова досвід правозахисної діяльності або досвід із захисту державної мови, коли він здійснювався.
32. Водночас суди встановили, що на це звернення Міністерство культури, молоді та спорту України надіслало позивачу лист від 12.02.2020 № 373/Л-399/20/3.6.1 "Щодо діяльності Уповноваженого із захисту державної мови", у якому повідомило позивача про те, що відповідно до листів Секретаріату КМ України від 21.01.2020 № 41-Л-001213/13 та № 41-Л-001246/13 Міністерство культури, молоді та спорту України в межах компетенції розглянуло лист № Л-399/20 від 23.01.2020 щодо діяльності Уповноваженого із захисту державної мови і зазначило, що Уповноважений із захисту державної мови здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. У зв`язку із цим, Уповноважений із захисту державної мови є повністю самостійною інституцією та не перебуває у підпорядкуванні інших державних органів, у тому числі Міністерства культури, молоді та спорту України.
33. Із приписів норм права, що регулюють спірні правовідносини, висновується, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування та посадові і службові особи цих органів зобов`язані розглядати звернення громадян і давати обґрунтовані відповіді у встановлений законом строк.
34. При цьому, звернення повинні бути розглянуті та вирішені у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а відповіді за результатами їх розгляду надаються тим органом, який отримав ці звернення і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненнях питань.
35. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
36. Верховний Суд, аналізуючи приписи Закону України "Про звернення громадян", зауважує, що законодавець, передбачаючи право/обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування пересилати за належністю звернення громадян іншому (відповідному) органу чи посадовій особі, мав на меті забезпечити заявнику об`єктивний та всебічний розгляд його заяви.
37. Водночас, вказаний обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пересилання звернення може бути реалізований виключно за сукупністю таких умов:
1) питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень;
2) звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю, тобто тому органу, до повноваження якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні;
3) пересилання повинно відбутися в термін не більше п`яти днів;
4) про факт пересилання обов`язково повідомляється громадянин, який подав звернення.
38. Аналогічний висновок щодо вказаної норми права висловив Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 у справі № 826/717/16.
39. Суди попередніх інстанцій установили, що 02.01.2020 позивач скерував до Кабінету Міністрів України клопотання, відповідно до якого просив надати інформацію про те, чи має Уповноважена із захисту державної мови п.Тетяна Монахова досвід правозахисної діяльності або досвід із захисту державної мови, коли він здійснювався, а також який саме досвід, оскільки відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" кандидатом на посаду Уповноваженого може бути рекомендовано громадянина України віком не молодше 35 років на день подання, який має вищу освіту, володіє державною мовою та англійською мовою, має досвід правозахисної діяльності або досвід діяльності із захисту державної мови та здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнями виконувати відповідні посадові обов`язки.
40. Проте, відповідь на подане позивачем клопотання про надання інформації надало Міністерство культури, молоді та спорту України (лист від 12.02.2020 № 373/Л-399/20/3.6.1 Щодо діяльності Уповноваженого із захисту державної мови).
41. Вказане, на думку позивача, суперечить вимогам Закону України "Про звернення громадян", оскільки він вважає, що саме Кабінет Міністрів України володіє інформацією про те, чи має Уповноважена із захисту державної мови п.Тетяна Монахова досвід правозахисної діяльності або досвід із захисту державної мови, коли він здійснювався, а також який саме досвід
42. Суди попередніх інстанцій визнали таке твердження позивача обгрунтованим.
43. Верховний Суд вважає правильним означений висновок судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
44. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 1136-р "Про призначення ОСОБА_2 . Уповноваженим із захисту державної мови" Монахову Тетяну Василівну призначено Уповноваженим із захисту державної мови строком на п`ять років (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1136-2019-%D1%80#Text).
45. Відповідно до частин першої-другої статті 50 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" Уповноваженого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України.
46. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, та керівник центрального органу виконавчої влади у сфері державної мовної політики подають Кабінету Міністрів України по одній кандидатурі на посаду Уповноваженого.
47. Частинами третьою-четвертою статті 50 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" подання кандидатур на посаду Уповноваженого закінчується за три місяці, що передують закінченню строку повноважень, на який було призначено Уповноваженого. У разі дострокового припинення повноважень Уповноваженого кандидатури подаються впродовж 30 днів з дня дострокового припинення.
48. Кандидатом на посаду Уповноваженого може бути рекомендовано громадянина України віком не молодше 35 років на день подання, який має вищу освіту, володіє державною мовою та англійською мовою, має досвід правозахисної діяльності або досвід діяльності із захисту державної мови та здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнями виконувати відповідні посадові обов`язки.
49. Згідно з частиною шостою статті 50 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" Кабінет Міністрів України розглядає всі кандидатури на посаду Уповноваженого та ухвалює рішення щодо призначення на посаду Уповноваженого впродовж одного засідання.
50. Отже, Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" встановлені вимоги щодо кандидата на посаду Уповноваженого, зокрема, щодо досвіду правозахисної діяльності або досвіду діяльності із захисту державної мови.
51. Також приписами вказаного Закону передбачено, що саме Кабінет Міністрів України розглядає кандидатури на посаду Уповноваженого та ухвалює рішення щодо призначення на посаду Уповноваженого та його звільнення.
52. За вказаною процедурою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 1136-р "Про призначення ОСОБА_2 . Уповноваженим із захисту державної мови" Монахову Тетяну Василівну призначено Уповноваженим із захисту державної мови.
53. За цих обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Кабінет Міністрів України володіє інформацією щодо досвіду правозахисної діяльності, досвіду із захисту державної мови Уповноваженої із захисту державної мови.
54. Отже, позивач звернувся із клопотанням про надання інформації до належного органу державної влади, а тому суди попередніх інстанцій правильно резюмували, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 02.01.2020, оскільки подане клопотання не розглянуто відповідачем у термін не більше одного місяця від дня його надходження.
55. Також Верховний Суд вважає обгрунованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що з метою ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Кабінет Міністрів України розглянути його звернення від 02.01.2020 відповідно із Законом України "Про звернення громадян" та надати письмову відповідь.
56. Водночас, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про ухвалення судами оскаржуваних рішень без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.10.2019 у справі №826/14624/17, щодо такого права органів державної влади, а також висновок, викладений у постанові від 08.12.2020 у справі №826/11008/18 щодо неналежного відповідача у справі, оскільки ці висновки не є застосовними у спірних правовідносинах, які не є тотожними до вказаних справ.
57. З огляду на це Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
58. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність у спірних правовідносинах з боку відповідача протиправної бездіяльності.
59. З вказаних обставин Верховний Суд вважає помилковими протилежні твердження скаржника, зазначені у поданій ним касаційній скарзі.