ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 520/5991/2020
адміністративне провадження № К/9901/38956/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Жука А.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_2, про скасування рішення та поновлення реєстрації місця проживання, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Заічко О.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів Чалого І.С. (головуючий суддя), Мельнікової Л.В., П`янової Я.В.,
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення від 18.07.2019 про зняття її з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та поновлення її реєстрації.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2020 року, яку залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цю адміністративну справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки даний спір пов`язаний із оскарженням рішення про скасування реєстрації місця проживання позивачки, має приватноправовий характер, так як він виник саме з житлових правовідносин та відповідно підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
4. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається порушення судами норм матеріального права.
5. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на розгляд суду першої інстанції по суті позовних вимог.
6. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що підставами, на яких базувалися оскаржувані судові рішення, суди вказали на начебто наявність спору про право користування квартирою, проте, судами умисно не враховано наявність судових рішень, які набули чинності, та якими вже було встановлено її право на користування квартирою. Так, позивач посилається на те, що рішенням від 30 квітня 2009 року по справі №2-985/09 Червонозаводський районний суд м.Харкова одним із пунктів вирішив: "Відновити порушене право ОСОБА_1 на користування квартирою АДРЕСА_1". Крім того, позивач зазначає, що 17 жовтня 2019 рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №646/4724/19 було відмовлено ОСОБА_3 у його позові до державного виконавця, за яким ОСОБА_3 просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2019, винесену на підставі виконавчого листа №2-985/09, виданого 15.06.2009 Червонозаводським районним судом м.Харкова, скасувати постанову про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 3400 грн від 06.03.2019 за невиконання рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30.04.2009. Таким чином, вона вважає, що ніякої змагальності у сфері приватного права даний позов не потребує. Зазначає, що судові рішення, якими встановлено та зафіксоване її право на користування житлом, суди взагалі не врахували, відмовляючи їй у відкритті провадження по справі та зробили помилковий висновок про те, що начебто спірні правовідносини по справі направлені на встановлення права користування нею квартирою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
6.1. Позивач зазначає, що спірні правовідносини стосуються лише дій відповідача реєстратора щодо зняття її з реєстрації, оскільки предметом даного позову не є встановлення права користування її як позивача квартирою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, адже це право вже встановлено судами України.
6.2. Скаржник також зауважує, що предметом даного позову є визнання протиправним та скасування рішення органу реєстрації та поновлення реєстрації, тобто вимоги у сфері адміністративних послуг, а не приватного права. Позивач зазначає, що суди не врахували, що її було знято з реєстрації 18 липня 2019 року за заявою гр. ОСОБА_2, яка надала договір купівлі-продажу та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте, на цей момент 18 липня 2019 року у Червонозаводському районному суді м.Харкова в провадженні знаходилася цивільна справа про визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним (провадження № 2/646/1004/2018), про що нею було зазначено в адміністративному позові, тому, відповідач не мав права застосовувати цей договір купівлі-продажу для прийняття рішення про зняття її з реєстрації до вирішення у цивільному суді справи щодо законності цього договору купівлі-продажу. Цю обставину ОСОБА_2 під час звернення до Департаменту реєстрації приховала, як і наявність вищевказаних судових рішень, якими встановлено моє право користування житлом. Тому дії відповідача щодо зняття її з реєстрації були передчасними, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення. Скаржник вважає, що рішення відповідача про зняття її з реєстрації, з урахуванням вищевказаних обставин, має набути правової оцінки саме згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України. Таким чином, предметом даного позову є саме дії відповідача як суб`єкта владних повноважень у процесі прийняття адміністративного рішення, яке не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, з урахуванням наявних на момент прийнятті рішення вже існуючих обставин та фактів, а не спір приватного права. На думку позивача, з урахуванням вже наявного у неї, встановленого судами, права користування житлом, позов належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Зазначає, що посилання судів на судові рішення Верховного Суду є помилковими, адже у тих справах наявні інші матеріальні правовідносини - там немає судових рішень, якими б встановлювалося право на користування житлом, які є у неї. Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на продовження розгляду по суті позовних вимог.
7. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
8. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
IV. Джерела права й акти їх застосування
9. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
10. Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
11. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
12. Положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. Згідно з пунктами 1 - 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
14. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
15. Положеннями пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
16. У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
17. Відповідно до пункту 1 частини 1статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.