Постанова суду № 520/7962/19 від 24.11.2021 про скасування податкових повідомлень-рішень

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2021 року

Київ

справа №520/7962/19

адміністративне провадження № К/9901/30160/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О.О., Яковенко М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року, у складі судді Панова М.М. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, у складі колегії суддів: Бартош Н.С., Григорова А.М., Подобайло З.Г., у справі №520/7962/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Партнер-С" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Позивач, ПП "Партнер-С", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати: 1) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003801402 від 05.08.2019, згідно з яким платнику податків визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1888573,50 грн, у тому числі за основним платежем 1259049,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 629524,50 грн; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003811402 від 05.08.2019, згідно з яким платнику податків за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 1398943 грн; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003821402 від 05.08.2019, згідно з яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 1398948,00 грн і до платника податків застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 699474,00 грн; 4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003831402 від 05.08.2019, згідно з яким платнику податків визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у розмірі 19455,60 грн, в тому числі за основним платежем 15564,48 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3891,12 грн; 5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003841402 від 05.08.2019, згідно з яким до платника податків застосовано штраф у розмірі 510,00 грн за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року, яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00003801402, №00003811402, №00003821402, №00003831402, №00003841402 від 05.08.2019.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Партнер-С" (ЄДРПОУ 32943455) сплачену суму судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704).

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що в бухгалтерському та податковому обліку узагальнюючим є саме грошовий вимірник, а неврахування відповідачем при перевірці грошового вимірнику (сумових показників з субрахунку 281) призвело до безпідставного висновку про неоприбуткування імпортованого товару. Суди також вказали, що факт використання позивачем об`єкту нерухомості в зовсім інших "невиробничих" цілях відповідачем не встановлений в ході перевірки. У свою чергу, судовим розглядом встановлено, що вказаний вище об`єкт нерухомості використовується підприємством позивача саме як складське приміщення для зберігання тканини, у зв`язку з чим, у силу приписів п. 266.2.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Партнер-С" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, за результатами якої було складено акт перевірки № 2482/20-40-14-02-07/32943455 від 19.07.2019.

Згідно з висновками акту перевірки позивачем порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1259049,00 грн, в тому числі: за 2017 рік - 101156,00 грн, за 2018 рік - 1084820,00 грн, за І квартал 2019 року - 73073,00 грн; за результатами перевірки зменшено підприємству залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 1398943,00 грн; порушено п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України - підприємством не здійснено виписку та реєстрацію в ЄРПН податкових накладних на загальну суму ПДВ 1398948,00 грн; платником податків порушено п. 266.5. пп. 266.7.4 ст. 266 Податкового кодексу України - занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 15564,80 грн, в тому числі 2017 рік - 6251,20 грн, 2018 рік - 7274,80 грн, 2019 рік 2038,48 грн; платником податків порушено п. 46.1. ст. 46., п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України в частині ненадання "Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" за 2017, 2018, 2019 роки.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 00003801402 від 05.08.2019 згідно з яким платнику податків визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1888573,50 грн, в тому числі за основним платежем 1259049,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 629524,50 грн; № 00003811402 від 05.08.2019, згідно з яким платнику податків за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 1398943,00 грн; № 00003821402 від 05.08.2019, згідно з яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 1398948,00 грн і до платника податків застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 699474,00 грн; № 00003831-402 від 05.08.2019, згідно з яким платнику податків визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у розмірі 19455,60 грн, в тому числі за основним платежем 15564,48 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 3891,12 грн; № 00003841402 від 05.08.2019, згідно з яким до платника податків застосовано штраф у розмірі 510,00 грн за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наданих позивачем під час перевірки Журналу-ордеру і Відомості по рахунку 281 "Товари на складі" за 2017 рік та Акту перевірки (стор.14, таблиця, стовпчик: 281 рахунок Сума, грн.), за дебетом цього субрахунку позивачем відображено надходження тканини на склад на загальну суму 3827239,02 грн згідно з Журналом-ордером і Відомістю по рахунку 281 "Товари на складі" за 2018 рік, Актом перевірки (стор. 33, таблиця, стовпчик: 281 рахунок Сума, грн) за дебетом цього субрахунку позивачем відображено надходження тканини на склад на загальну суму 36479910,30 грн; згідно з Журналом-ордером і Відомістю по рахунку 281 "Товари на складі" за 2019 рік та Акту перевірки (стор. 39, таблиця, стовпчик: 281 рахунок Сума, грн) за дебетом цього субрахунку позивачем відображено надходження тканини на склад на загальну суму 6805427,86 грн.

У той же час, з Акту перевірки (стор. 14, 33, 39, таблиця, стовпчик: Фактурна вартість товару, грн) випливають такі дані щодо оприбуткованого товару: 2017 рік "Фактурна вартість" - 3487502,97 грн 2018 рік "Фактурна вартість" - 30631417,10 грн, 2019 рік "Фактурна вартість" - 6503301,17 грн.

Оскільки дані в бухгалтерському обліку підприємства позивача (грошове вираження оприбуткованого товару) перевищують дані відповідача на загальну суму 6490355,94 грн, податковий орган дійшов висновку про заниження фінансового результату до оподаткування у розмірі 6994715,00 грн (у 2017 році на суму 561975,00 грн, у 2018 році на суму 6026780,00 грн, у 2019 році на суму 405960,00 грн).

Судовим розглядом встановлено, що згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13436080, виданим КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" 02.02.2007, позивач є власником нежитлової будівлі, корпус 3, розташованим за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Високий, провулок Артема, буд. 9Б.

Відповідно до Технічного паспорту від 01.02.2007 на виробничий будинок, корпус 3, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Високий, провулок Артема, буд. 9Б, належний позивачу виробничий корпус складається з декількох виробничих приміщень загальною площею 390,70 кв.м. та згідно з описом основних конструктивних елементів є критою будівлею промислового призначення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи податкового органу стосовно того, що звільнення від сплати податку на підставі підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Крім того, скаржник указав, що судами попередніх інстанцій не були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у справі № 820/3556/17 щодо застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, ПК України).

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Ураховуючи межі доводів та вимог касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 820/3556/17 щодо застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України

Таким чином, касаційному перегляду у цій справі підлягають рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області №00003831402 від 05.08.2019, згідно з яким платнику податків визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у розмірі 19455,60 гривень, в тому числі за основним платежем 15564,48 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 3891,12 гривень; №00003841402 від 05.08.2019, згідно з яким до платника податків застосовано штраф у розмірі 510,00 гривень за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У силу вимог пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Отже, спірним у цій справі є питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівлі, яка хоч і віднесена до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак не перебуває у власності промислових підприємств та не використовується у виробничому процесі промислових підприємств.

Колегія суддів указує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №820/3556/17 вирішив частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17 про те, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок.

Так, Суд указав, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Судова палата вважає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник "зокрема" вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета "будівлі промисловості", оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд уважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Вирішуючи питання правомірності визначення податкового зобов`язання, з огляду на всі фактичні обставини даної справи, враховуючи положення Основного Закону, зокрема статті 13 Конституції України: "Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству"; статті 67 Конституції України, "Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом", а також дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України в частині його повноважень та функцій, Суд визнав, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Баланс інтересів у спірних правовідносинах досягнутий шляхом реалізації відповідачем норм права при визначенні податкового зобов`язання позивачу без свавільного втручання та без покладення надмірного тягара.

З урахуванням наведеного судова палата в цій справі вирішила сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначила, що застосування підпункту ʼє" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Отже, у справі, що розглядається колегія суддів дійшла висновку, що належна позивачу нежитлова будівля є об`єктом справляння податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки виходячи з того, що серед переліку видів діяльності ТОВ "Партнер-С" не міститься видів діяльності, яка пов`язана власне із виробництвом продукції, а приміщення використовується в інших цілях, як конторське та адміністративне.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність та необґрунтованість прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області №00003831402 від 05.08.2019, згідно з яким платнику податків визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у розмірі 19455,60 гривень, в тому числі за основним платежем 15564,48 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 3891,12 гривень; №00003841402 від 05.08.2019, згідно з яким до платника податків застосовано штраф у розмірі 510,00 гривень за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин постановлені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області №00003831402 від 05.08.2019, №00003841402 від 05.08.2019 з постановленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без правильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

................

Перейти до повного тексту