ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 1840/2692/18
провадження № К/9901/1333/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Мороз Л.Л., розглянувши у порядку письмовго провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" до управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет", про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" на рішення Сумського окружного адміністративного суду у складі судді Бондаря С.О. від 22 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Макаренко Я.М., Бартош Н.С., Мінаєвої О.М. від 06 грудня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ТОВ "Сенс" звернулось до суду з позовом до управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, третя особа - ТОВ "Сервіс-Маркет", про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, у якому просило:
- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження від 21 червня 2018 року № 75-м для проектування об`єкта будівництва 10-типоверхового багатоквартирного житлового будинку по проспекту М. Лушпи, 5, корпус 26 міста Суми.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного від 06 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сенс" було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що виходячи з аналізу норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідач, отримавши заяву про видачу містобудівних умов та обмежень, зобов`язаний був видати містобудівні умови та обмеження, або ж вмотивовано відмовити у їх видачі. При цьому, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов чітко визначений частиною третьою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в якому відсутня така підстава, як заборона органу місцевого самоврядування (в тому числі і міської ради).
4. Оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні будь-які відомості щодо реєстрації права позивача на автомобільну стоянку, а тому управління архітектури та містобудування Сумської міської ради не має права визначати допустимі відстані до самочинно збудованих об`єктів та споруд.
5. Також суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність посилання позивача на рішення Сумської міської ради від 26 березня 2014 року № 3198-МР (зі змінами внесеними рішенням від 28 вересня 2016 року № 1139-МР), яким було вирішено розробити містобудівну документацію "Детальний план території між вулицею Харківською та проспектом Михайла Лушпи у м. Суми", у зв`язку з чим є неможливою видача містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки до затвердження детального плану території між вулицею Харківською та проспектом Михайла Лушпи у м. Суми, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що надання містобудівних умов та обмежень якимось чином перешкодить впровадженню детального плану території та здійснення комплексної забудови. Крім того, такі підстави для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень законодавчо не встановлені та наявність вказаного рішення не свідчить про порушення відповідачем приписів чинного законодавства.
6. Спростовуючи твердження позивача про те, що на дату видачі містобудівних умов та обмежень, у ТОВ "Сервіс-Маркет" закінчився термін використання земельної ділянки для забудови, який встановлений договором оренди з Сумською міською радою, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржувані містобудівні умови надані саме для проектування, а термін 2 роки, зазначеній в договорі оренди, встановлений для будівництва. Договір оренди на момент прийняття оскаржуваних умов був чинним. Закінчення терміну будівництва, не свідчить про те, що в подальшому після здійснення проектування, сторони договору оренди, Сумська міська рада та ТОВ "Сервіс-Маркет", не можуть визначити у ньому новий строк для будівництва.
7. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність посилання позивача на Схему планувальних обмежень, що передбачена Планом зонування території міста Суми, затверджених рішенням Сумської міської ради від 06 березня 2013 року № 2180-МР "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території м. Суми", де розташування автомобільної стоянки позначено як планувальне обмеження (умовним кодом 292, що позначає "Автостоянка"), оскільки вказане обмеження передбачено для автостоянки, а не об`єкту будівництва третьої особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ "Сенс" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного від 06 грудня 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Сенс" користується на праві постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Суми, проспект М. Лушпи, 7-А, загальна площа 1,48 га, кадастровий номер 5910136300:01:008:0107 на підставі додатку № 4 до рішення Сумського міськвиконкому від 18 лютого 1993 року № 90 "Про надання земельних ділянок" та державного акта від 12 березня 1997 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 151.
10. Згідно державного акта земельна ділянка була виділена під будівництво критої автомобільної стоянки.
11. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
12. Суміжним землекористувачем ТОВ "Сенс" є ТОВ "Сервіс-Маркет", що орендує земельну ділянку кадастровий номер 5910136300:01:008:0015 площею 15,5960 га, за адресою: м. Суми, проспект М. Лушпи, 5. Зазначена земельна ділянка передана в оренду ТОВ "Сервіс-Маркет" під забудову багатоквартирними житловими будинками, згідно пункту 10 додатку до рішення Сумської міської ради від 08 липня 2015 року № 4579-МР "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям, підприємцям і городянам", а також на підставі договору оренди від 29 жовтня 2015 року.
13. Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради 21 червня 2018 року видано містобудівні умови та обмеження № 75-м для проектування об`єкта будівництва 10-типоверховий багатоквартирний житловий будинок по проспекту М. Лушпи, 5, корпус 26, замовником будівництва значиться ТОВ "Сервіс-Маркет".
14. Уважаючи, що в управління архітектури та містобудування Сумської міської ради була відсутня компетенція на видачу містобудівних умов та обмежень, оскільки рішенням Сумської міської ради від 20 червня 2018 року № 3593-МР управлінню архітектури та містобудування Сумської міської ради було заборонено видачу містобудівних умов та обмежень для будівництва нових багатоквартирних будинків в мікрорайоні, обмеженому вулицями Івана Сірка, Харківська та проспектом Михайла Лушпи, до моменту розгляду Сумською міською радою результатів консультативного опитування та затвердження детального плану вказаної території виконкомом Сумської міської ради, ТОВ "Сенс" звернулось до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відхиляючи доводи позивача щодо відсутності у відповідача компетенції на видачу спірних містобудівних умов та обмежень у зв`язку із дією на час їх видачі пункту 11 рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року № 3593-МР "Про призначення консультативного опитування мешканців міста Суми в мікрорайоні, обмеженому вулицями Івана Сірка, Харківська та проспектом Михайла Лушпи", яким було заборонено управлінню архітектури та містобудування видавати містобудівні умови та обмеження на території, до якої входить орендована ділянка ТОВ "Сервіс-Маркет", пославшись на частину третю статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка містить вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень і в ньому відсутня така підстава як відповідна заборона органу місцевого самоврядування (в тому числі, і міської ради), суди попередніх інстанцій не врахували, що норми чинного законодавства не забороняють міській раді реалізовувати свої повноваження із створення та визначення компетенції власних виконавчих органів шляхом тимчасової зміни (обмеження) їх компетенції.
16. На переконання скаржника, відповідач не повинен був надавати ТОВ "Сервіс-Маркет" містобудівні умови та обмеження від 21 червня 2018 року № 75-м для проектування об`єкта будівництва 10-типоверхового багатоквартирного житлового будинку по проспекту М. Лушпи, 5, корпус 26, та мав застосувати пункт 1 частини четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки ТОВ "Сервіс-Маркет" не мало документів, які посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою.
17. Також позивач вказує на протиправність незастосування судами попередніх інстанцій примітки 1 до пункту 7.50 таблиці 7.5 ДБН 360-92**, пунктів 5.1, 5.13, розділу 5 ДБН В.2.3-15:2007 та частини п`ятої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
18. На переконання позивача, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на Схему планувальних обмежень, що передбачена Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 06 березня 2013 року № 2180-МР "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Суми", де позначено автостоянку ТОВ "Сенс" як зону планувальних обмежень. На переконання позивача, відповідне позначення автостоянки на Схемі підтверджує обов`язковість врахування такої зони при видачі містобудівних умов та обмежень, зокрема і шляхом визначення нормативно допустимих відстаней згідно ДБН.
19. Крім того, позивач вказує на те, що наміри забудови ТОВ "Сервіс-Маркет" не відповідали вимогам містобудівної документації, оскільки до затвердження детального плану території, яким будуть визначені вищевказані параметри, неможливо проектувати та розміщувати окремі багатоквартирні будинки без прив`язки до детального плану території.
20. Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради та ТОВ "Сервіс-Маркет" подані відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Сенс" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, у яких вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
22. Згідно із частинами першою, другою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження віднесено до основних складових вихідних даних.
Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні па безоплатній основі за заявою замовника, до якої надається вичерпний перелік документів, визначений цією нормою.
23. Частиною третьою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
4) витяг із Державного земельного кадастру.
24. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
25. Отже, рішення щодо надання або відмови в наданні містобудівних умов та обмежень приймають уповноважені органи архітектури та містобудування.
26. Прийнявши пункт 11 рішення від 20 червня 2018 року № 3593-МР "Про призначення консультативного опитування мешканців міста Суми в мікрорайоні, обмеженому вулицями Івана Сірка, Харківська та проспектом Михайла Лушпи", яким було заборонено управлінню архітектури та містобудування видавати містобудівні умови та обмеження на території, до якої входить орендована ділянка ТОВ "Сервіс-Маркет", Сумська міська рада фактично обмежила повноваження органу архітектури та містобудування щодо надання містобудівних умов та обмежень та, відповідно, встановила додаткові підстави для відмови у їх наданні.
27. Однак Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено повноваження міської ради змінювати порядок видачі містобудівних умов та обмежень, встановлений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та забороняти їх надавати з підстав не визначених чинним законодавством України. Орган міської ради може приймати рішення лише на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством.
28. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловлено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 1840/2498/18.
29. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що управління архітектури та містобудування Сумської міської ради не мало права відмовляти у видачі містобудівних умов, посилаючись на рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року № 3593-МР.
30. Щодо доводів позивача про неможливість видачі містобудівних умов та обмежень до затвердження детального плану території між вулицею Харківська та проспектом М. Лушпи у м. Суми, колегія суддів виходить із такого.
31. Згідно із частиною першою статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
32. Частиною першою статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
33. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
34. Положеннями частини першої статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
35. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (частина перша статті 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
36. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відтак, відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану.
37. Таким чином, відсутність розробленого та затвердженого детального плану території, за наявності чинного генерального плану, не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов чи їх скасування.
38. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 1840/3059/18.
39. Щодо незастосування судами попередніх інстанцій примітки 1 до пункту 7.50 таблиці 7.5 ДБН 360-92**, пунктів 5.1, 5.13, розділу 5 ДБН В.2.3-15:2007, частини п`ятої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" колегія суддів зазначає наступне.
40. Відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження містять мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд.
41. Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, серед будівель та споруд виділяє як криті стоянки, так і відкриті.
42. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року, у справі № 591/245/17 установлено, що на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача, знаходиться крита автомобільна стоянка.
43. Примітка 1 до пункту 7.50 таблиці 7.5 ДБН 360-92** та пункту 5.1 розділу 5 ДБН В.2.3-15:2007 регулюють відстані до відкритих автостоянок.
44. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 920/514/16 сформовано висновок, що матеріали справи не містять доказів реєстрації права власності позивача на автомобільну стоянку, отже станом на час вирішення спору судами вона не сформована як об`єкт права, у той час як до виникнення права власності на об`єкт нерухомості об`єктом права є будівельні матеріали, у зв`язку з чим нормативні приписи пункту 3.16 таблиці 3.2, пункту 7.50 таблиці 7.5 наказу Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92" не можуть бути застосовані у цьому спорі.
45. Щодо твердження позивача про незастосування пункту 1 частини четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", колегія суддів зазначає наступне.
46. Частиною третьою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються за заявою замовника, до якої додається, зокрема копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
47. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, згідно приписів частини четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема є :
неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.
48. Відповідно до пункту 2.2 договору оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2015 року, укладеного між Сумською міською радою та ТОВ "Сервіс-Маркет", договір укладено до 21 липня 2020 року (термін будівництва два роки).
49. Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради 21 червня 2018 року видано містобудівні умови та обмеження № 75-м саме для проектування об`єкта будівництва 10-типоверхового багатоквартирного житлового будинку по проспекту М. Лушпи, 5, корпус 26, замовником будівництва значиться ТОВ "Сервіс-Маркет".
50. Тобто на час звернення ТОВ "Сервіс-Маркет" до управління архітектури та містобудування Сумської міської ради із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва 10-типоверховий багатоквартирний житловий будинок по проспекту М. Лушпи, 5, корпус 26 був чинний договір оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2015 року, укладений між Сумською міською радою та ТОВ "Сервіс-Маркет", що спростовує твердження позивача про те, що на час звернення із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень ТОВ "Сервіс-Маркет" не було надано документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою саме з метою будівництва.
51. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
52. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
53. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" (заява № 30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42).
54. Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява № 20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
55. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spain" (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. The Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
56. У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.