ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 300/1369/19
адміністративне провадження № К/9901/31997/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (головуючий суддя: Панікар І.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (колегія суддів: Ніколін В.В., Гінда О.М., Пліш М.А.) у справі №300/1369/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галфанера" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галфанера" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002141406, №0002181406, №0002151406, №0002171406, № 0002161406 від 27.03.2019.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галфанера" - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №0002141406, №0002181406, №0002151406, №0002171406, №0002161406 від 27.03.2019.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галфанера" (код ЄДРПОУ 38521534, адреса: вул. Вітовського, 32Б, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100) сплачений судовий збір в розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, указав, що спірні господарські операції оформлені і підтверджені договорами купівлі-продажу та поставки, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, які містять: назву документа; дату і місце його складання; назву суб`єкта господарювання, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; найменування товару; одиницю виміру господарської операції; вартість певної одиниці виміру і загальну вартість поставки; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що відповідає вимогам до первинних документів, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Суд урахував, що 16.03.2020 органом досудового розслідування прийнято постанову про закриття кримінального провадження №32019090000000011 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2019 за фактом умисного ухилення службовими особами ТзОВ "Галфанера" від сплати податків.
Посилання відповідача на те, що в усіх товарно-транспортних накладних, оформлених від ФОП ОСОБА_1 в графі автомобіль зазначено: МАЗ з реєстраційним номером НОМЕР_1, тоді як згідно інформації від Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області під номерним знаком НОМЕР_1 значиться легковий автомобіль ВАЗ 2101 (з 15.02.2018), до цього з 03.06.2006 - автобус ЛАЗ 699Р, як на підставу про неможливість перевезення вказаними транспортними засобами лісопродукції суд оцінив критично, оскільки вказані висновки спростовуються рядом доказів, що отримані у відповідь на адвокатській запит представника позивача з боку власника зазначеного транспортного засобу, зокрема: протоколом перевірки технічного стану №00746-01496-19, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та довіреностями, які містяться в матеріалах справи (Т.11, а.с.186-192).
Також суд вказав, що фактично ТТН може бути лише доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується представленими товариством до перевірки первинними бухгалтерськими документами (видатковими і податковими накладними, договорами поставки, банківськими виписками і платіжними документами), які відповідають вимогам, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять вичерпні і необхідні дані, втому числі щодо самого факту переміщення/постачання товару.
Крім того, суд зауважив, що жодного акту про ненадання документів у ході перевірки складено не було та в акті перевірки не зазначено, що відповідно спростовує висновки контролюючого органу про відсутність окремих первинних документів.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Галфанера" 27.03.2013 зареєстровано Галицькою районною державною адміністрацією як юридична особа та взято на податковий облік Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області. Основний вид економічної діяльності виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону.
17 січня 2019 року на підставі направлень від 15.01.2019 за №№65-67, виданих ГУ ДФС в Івано-Франківській області головними державними ревізорами відповідача розпочато проведення планової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Галфанера" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, тривалістю 20 робочих днів. Наказом від 13.02.2019 № 207 термін проведення перевірки продовжено на 10 робочих днів з 14.02.2019.
За результатами перевірки складено акт за № 182/09-19-14-06/38521534 від 06.03.2019, відповідно до змісту якого встановлено порушення ТзОВ "Галфанера" вимог: пп. 14.1 п.14.1, ст. 14, п.44.1, п.44.2, п.44.6, ст. 44, п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, пп.15.4 п.15, п.17, п.18 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15, пп.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 4560328 грн, в тому числі по періодах: за І квартал 2016 року в сумі 529602 грн, за І півріччя 2016 року в сумі 1365098 грн, за ІІІ квартали 2016 року в сумі 1868450 грн, за 2016 рік в сумі 1994487 грн, за І квартал 2017 року 564626 грн, за І півріччя 2017 року в сумі 924691 грн, за ІІІ квартали 2017 року в сумі 1222989 грн, за 2017 рік в сумі 1668964 грн, за І квартал 2018 року в сумі 431949 грн, за І півріччя 2018 року в сумі 711485 грн, за ІІІ квартали 2018 року в сумі 896877 грн.; п.50.1 ст. 50, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.200.1, п.200.4, ст. 200, п.201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету в загальній сумі 68543 грн, у тому числі по періодах: за січень 2017 року в сумі 51126 грн, за червень 2018 року в сумі 70 грн, за липень 2018 року в сумі 17417 грн; завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в загальній сумі 446956 грн, в тому числі за березень 2017 року в сумі 53134 грн, за квітень 2017 року в сумі 74412 грн, за травень 2017 року в сумі 53380 грн, за червень 2017 року в сумі 24962 грн, за вересень 2017 року в сумі 19248 грн, за березень 2018 року в сумі 56996 грн, за квітень 2018 року в сумі 55454 грн, за травень 2018 року в сумі 48120 грн, за серпень 2018 року в сумі 33835 грн, за вересень 2018 року в сумі 9440 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в загальній сумі 121251 грн, у тому числі у вересні 2018 року в сумі 121251 грн, не нараховано штраф у зв`язку із самостійним виправленням помилки (зменшення сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню в загальній сумі 136164 грн) у тому числі за звітний період - березень 2016 року в сумі 1697 грн, грудень 2017 року в сумі 98100 грн, січень 2018 року в сумі 16666 грн, квітень 2018 року в сумі 9733 грн, травень 2018 року в сумі 9968 грн; п.168.3 ст. 168, п.176.1, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, подано не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкові розрахунки сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку, в тому числі за ІІ квартал 2018 року, за ІІІ квартал 2018 року (т.1, а.с. 129-198).
18 березня 2019 року ТзОВ "Галфанера" направлено заперечення до акту перевірки № 182/09-19-14-06/38521534 від 06.03.2019 (т.1, а.с.235-248).
За результатами розгляду поданих заперечень, відповідачем надано відповідь № 1496/10/09-19-14-06 від 27.03.2019, в якій зазначено, що висновок акту перевірки № 182/09-19-14-06/38521534 від 06.03.2019 року необхідно викласти в наступній редакції: пп. 14.1.11 п.14.1, ст. 14, п.44.1, п.44.2, п.44.6, ст. 44, п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.1999, п.5, пп.9.2 п.9, п.10, п.11, пп.15.4 п.15, п.17, п.18 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15, пп.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 4497328 грн, в тому числі по періодах: за І квартал 2016 року в сумі 529602 грн, за І півріччя 2016 року в сумі 1365098 грн, за ІІІ квартали 2016 року в сумі 1868450 грн, за 2016 рік в сумі 1994487 грн, за І квартал 2017 року 564626, за І півріччя 2017 року в сумі 861691 грн, за ІІІ квартали 2017 року в сумі 1159989 грн, за 2017 рік в сумі 1605964 грн, за І квартал 2018 року в сумі 431949 грн, за І півріччя 2018 року в сумі 711485 грн, за ІІІ квартали 2018 року в сумі 896877 грн; п.50.1 ст. 50, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п.200.1, п.200.4, ст. 200, п.201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету в загальній сумі 68543 грн, у тому числі по періодах: за січень 2017 року в сумі 51126 грн, за червень 2018 року в сумі 70 грн, за липень 2018 року в сумі 17417 грн; завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в загальній сумі 446956 грн, в тому числі за березень 2017 року в сумі 53134 грн, за квітень 2017 року в сумі 74412 грн, за травень 2017 року в сумі 53380 грн, за червень 2017 року в сумі 24962 грн, за вересень 2017 року в сумі 19248 грн, за березень 2018 року в сумі 56996 грн, за квітень 2018 року в сумі 55454 грн, за травень 2018 року в сумі 48120 грн, за серпень 2018 року в сумі 33835 грн, за вересень 2018 року в сумі 9440 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в загальній сумі 121251 грн, в тому числі у вересні 2018 року в сумі 121251 грн, не нараховано штраф у зв`язку із самостійним виправленням помилки (зменшення сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню в загальній сумі 49731 грн) у тому числі за звітний період - березень 2016 року в сумі 1697 грн, січень 2018 року в сумі 16666 грн, квітень 2018 року в сумі 9733 грн, травень 2018 року в сумі 9968 грн; вересень 2018 року в сумі 11667 грн; п.168.3 ст. 168, п.176.1, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, подано не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкові розрахунки сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку, в тому числі за ІІ квартал 2018 року, за ІІІ квартал 2018 року (т.1, а.с.249-252).
На підставі акту перевірки № 182/09-19-14-06/38521534 від 06.03.2019, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2019: № 0002141406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5 621 660 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 4 497 328 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 124 332 грн. (т.1, а.с.254); № 0002181406, яким застосовано штрафні санкції в сумі 2 487 грн по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (т.1, а.с.256); № 0002151406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 85 679 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 68 543 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 136 грн (т.1, а.с.257); № 0002171406, яким застосовано суму штрафних санкцій за зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 121 251 грн (т.1, а.с.259); № 0002161406, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та зобов`язано сплатити суму податку в розмірі 446 956 грн, та штрафних санкцій в розмірі 170 039 грн (т.1, а.с.260).
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив в адміністративному порядку, однак згідно рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 07.06.2019 № 26344/6/99-99-11-07-0125 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Також суд установив, що відповідно до змісту акту перевірки № 182/09-19-14-06/38521534 від 06.03.2019, відповідач зробив висновки, що позивач та 62 контрагенти, а саме: ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20, ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_23, ФОП ОСОБА_24, ФОП ОСОБА_25, ФОП ОСОБА_26, ФОП ОСОБА_27, ФОП ОСОБА_28, ФОП ОСОБА_29, ФОП ОСОБА_30, ФОП ОСОБА_31, ФОП ОСОБА_32, ФОП ОСОБА_33, ФОП ОСОБА_34, ФОП ОСОБА_35, ФОП ОСОБА_36, ФОП ОСОБА_37, ФОП ОСОБА_38, ФОП ОСОБА_39, ФОП ОСОБА_40, ФОП ОСОБА_41, ФОП ОСОБА_42, ФОП ОСОБА_43, ФОП ОСОБА_44, ФОП ОСОБА_45, ФОП ОСОБА_46, ПП "Гарант", ПП "Клеон", ТзОВ "Вудшер центр", ТзОВ "Ілгаз вуд", ТзОВ "Компанія "Дзінтар-І", ТзОВ "Компанія "Ель-джазіра", ТзОВ "Компанія "Югпа-ліс", ТзОВ "Мет вуд", ТзОВ "Аркобуд ІФ", ТзОВ "МТТ вуд", ФОП ОСОБА_47, ФОП ОСОБА_48, ФОП ОСОБА_49, ТзОВ "Ольтар", ТзОВ "Ліскомшпон", ТзОВ "Ярен" у період з 01.01.2016 по 30.09.2018 реально не здійснювали фінансово-господарські операції, оскільки не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, шляхових листів, документів залізниці та інші документи, на підставі яких проводилось переміщення лісопродукції від контрагентів до ТзОВ "Галфанера", не надано сертифікатів відповідності/походження на лісопродукцію (товарно-транспортні накладні форми "ТТН-ліс", сертифікати якості, свідоцтва про визнання технічні характеристики).
Крім того, в акті перевірки відповідач зазначив, що проведеним аналізом інформаційних даних ДФС, встановлено відсутність підтвердження придбання по ланцюгу постачання лісопродукції в загатівельників (виробників) та інше.
Перевіркою дотримання обов`язків ТзОВ "Галфанера" щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) встановлено - не відображення даних виплаченого (нарахованого) доходу фізичним особам-підприємцям.
На підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів судом з`ясовано наявність господарських операцій із придбання в 62 постачальників лісоматеріалів.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.02.2019 у справі №826/2958/14, від 22.11.2019 у справі №810/4607/14, від 05.11.2019 у справі №804/872/17 у подібних правовідносинах щодо реальності господарських операцій.
Скаржник указує, що ТОВ "Галфанера" не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, шляхових листів, документів залізниці та інших докумнтів, на підставі яких проводилось переміщення лісопродукції (інше) від контрагентів до позивача, не надано до перевірки сертифікатів відповідності/походження на лісопродукцію (товарно-транспортні накладні форми "ТТН-ліс", сертифікати якості, свідоцтва про визнання, технічні характеристики) та інше. Крім того, проведеним аналізом інформаційних даних ДФС, встановлено відсутність підтвердження придбання по ланцюгу постачання лісопродукції в заготівельників (виробників).
Скаржник уважає, що ТОВ "Галфанера" відображено в податковому обліку видаткові накладні, податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Уважає, що судами попередніх інстанцій в повній мірі досліджено усі обставини у справі та прийнято обґрунтовані рішення з урахуванням правових позицій Верховного Суду. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 10.12.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Правова підстава для податкового обліку відповідної операції передбачена статтею 44 ПК України.
Так, у відповідності до підпункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.
Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з ПДВ визначено статтею 198 ПК України.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню визначається, як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України регламентовано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за №996-ХІV (надалі по тексту також - Закон №996-ХІV) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (надалі по тексту також - Положення №88).
Статтею 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положеннями статті 9 Закону №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина 2 статті 3 Закону №996-ХІV).
Відповідно до статті 4 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення №88, за змістом яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно із пунктом 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 19.02.2019 у справі №826/2958/14, від 22.11.2019 у справі №810/4607/14, від 05.11.2019 у справі №804/872/17 у подібних правовідносинах.
Слід зазначити, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Суд зазначає, що надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджені первинні документи містять усі обов`язкові реквізити, що встановлені статтею 9 Закону №996-XIV та пунктом 2.4 Положення №88, а тому є належними документами, що підтверджують факти придбання товару, містять усі необхідні відомості про господарську операцію, надаючи можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. Тому вказані господарські операції підтверджують фактичний рух товарів та спричинили реальні зміни майнового стану позивача, які відображені в його податковій звітності та первинних документах.
Відповідачем, в свою чергу, не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Відповідач не спростував обставин того, що у власному капіталі позивача, як платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю відбувся фактичний рух активів та спричинив зміни його майнового стану. Не спростовано також і господарський зміст відповідних операцій з подальшим використанням в господарській діяльності.
З матеріалів справи судами установлено, що в подальшому лісопродукцію, яку поставлено в період з 01.01.2016 по 30.09.2018 вищевказаними контрагентами перероблено на потужностях товариства, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача, зокрема, актами переробки деревини на ТОВ "Галфанера", які знаходяться в матеріалах справи. Позивачем використано в подальшому сировину, яку придбано у контрагентів у своїй господарській діяльності, що підтверджує його ділову мету та реальність здійснення господарських операцій із вищевказаними контрагентами.
З приводу наявності товарно-транспортних накладних судами обґрунтовано зазначено, що вони не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Разом з тим, відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому. Крім того, згідно проаналізованих договорів між ТОВ "Галфанера" та його контрагентами поставка сировини і передача її позивачу здійснювалась за рахунок та силами контрагентів та позивачем не формувались витрати із перевезення лісопродукції.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №804/12339/13-а.
Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), суди, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16, правильно зазначили, що сертифікати відповідності не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містять відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах відповідних сертифікатів не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Окрім того, як установили суди попередніх інстанцій в ході розгляду справи, акт перевірки від 06.03.2019 №182/09-19-14-06/38521534, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, слугував підставою для здійснення слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області досудового розслідування у кримінальному провадженні №32019090000000011 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2019 за фактом умисного ухиляння службовими особами ТОВ "Галфанера" від сплати податків у великих розмірах, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України. Проте органом досудового розслідування 16.03.2020 прийнято постанову про закриття кримінального провадження №32019090000000011 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2019 за фактом умисного ухилення службовими особами ТОВ "Галфанера" від сплати податків.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що аналіз висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які розглянуті залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення кожної із цих справ.
Наведені скаржником постанови Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №826/2958/14, від 22.11.2019 у справі №810/4607/14, від 05.11.2019 у справі №804/872/17 ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що розглядаючи справи №804/872/17, №810/4607/14, Верховний Суд залишив касаційні скарги контролюючих органів без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовів суб`єктів господарювання - без змін, а тому висновки судів попередніх інстанцій об`єктивно не можуть суперечити висновкам, зробленим Верховним Судом у постановах у наведених адміністративних справах.
Також Суд звертає увагу на те, що в касаційній скарзі скаржником не зазначено, яку саме норму права суд апеляційної інстанції застосував неправильно та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду. Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу чи доводів сторін, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Ураховуючи наведене, Суд зазначає, що доводи касаційної скарги щодо неврахування судами вказаних вище висновків Верховного Суду зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами.
Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -