ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 2240/2530/18
адміністративне провадження № К/9901/32461/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у складі колегії суддів: Совгири Д.І., Кузьменко Л.В., Франковської К.С. у справі №2240/2530/18 за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення коштів,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.01.2020, просило стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 1 644 828,37 грн, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 1 519 546,41 грн, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року клопотання Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про закриття провадження у справі задоволено частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року скасовано. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення податкового боргу залишено без розгляду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивачем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2019 року у справі № 520/1919/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначав, що спірні суми стягнення частини чистого прибутку не є податковим платежем та грошовим зобов`язанням, податковим боргом в розумінні ПК України, що унеможливлює застосування положень статті 102 ПК України до спірних правовідносин в частині визначення строків звернення до суду. При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що іншим законом строк на звернення податкового органу до суду з такими позовними вимогами не встановлено.
Натомість скаржник наголошував на тому, що порядок декларування і сплата частини чистого прибутку встановлюється і регулюється нормами Податкового кодексу України, і тому до спорів, пов`язаних із стягненням несплаченої частини чистого прибутку, оскільки таке стягнення по суті є стягненням заборгованості зі сплати обов`язкового платежу, відмінного від податків та зборів, застосуванню підлягає загальний строк позовної давності, визначений статтею 102 ПК України -1095 календарних днів.
Відповідачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення
Верховний Суд ухвалою від 24.12.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для звернення до суду з цим позовом стала несплата Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" частини чистого прибутку за 2017 рік та за І квартал 2018 року у сумі 1 644 828, 37 грн.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк, визначений частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку.
Верховний Суд, переглядаючи в касаційному порядку зазначене рішення суду апеляційної інстанції, виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей кодекс, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначено у статтях 9-10 цього Кодексу.
Разом з тим, частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету унітарними підприємствами, хоча і є обов`язковим до сплати цими підприємствами платежами, але не входить до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та10 ПК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №185-V), державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено Постановою Кабінет Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (далі - Порядок № 138).
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.
При цьому, як уже було зазначено вище, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.
Покладення ж на контролюючі органи повноважень щодо обліку спірних платежів, а також контролю за правильністю та своєчасністю надходження їх до Державного бюджету України не змінює правової природи таких платежів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 520/1919/19, від 01.08.2018 по справі № 826/19797/16.
Як установлено судом апеляційної інстанції, у поданих відповідачем розрахунках частини чистого прибутку (доходу), що підлягають сплаті Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до Державного бюджету, були визначені суми за наступні періоди:
1) розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 2017 рік від 15.02.2018 (з урахуванням часткової сплати на суму 479 620,59 грн) в сумі 1 456 639,41 грн (термін сплати 11.03.2018);
2) розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за І квартал 2018 року від 26.04.2018 в сумі 436 416 грн (термін сплати 20.05.2018).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що саме факт несплати спірних платежів у строки, визначені законодавством, зумовлював появу у податкового органу права на звернення до суду з позовом щодо стягнення визначених державним підприємством у квартальних розрахунках сум частини чистого прибутку.
Водночас, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише 26 липня 2018 року.
Разом із цим, позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не було подано клопотання про визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними з наступним його поновленням.
За приписами частини першої статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано скаржником жодним іншим законом строк на звернення податкового органу до суду з такими позовними вимогами не встановлено, а отже висновок суду про необхідність застосування загальних строків адміністративного судочинства є законним та обґрунтованим.
Доводи скаржника про наявність у податкового органу права на звернення до суду протягом передбаченого ПК України строку давності у 1095 днів, колегія суддів уважає необґрунтованими, оскільки спірні суми стягнення не є податковим платежем та грошовим зобов`язанням, податковим боргом в розумінні ПК України, що унеможливлює застосування положень статті 102 ПК України до спірних правовідносин в частині визначення строків звернення до суду.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, ураховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення частини чистого прибутку, який утворився згідно з розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 2017 рік від 15.02.2018 (з урахуванням часткової сплати на суму 479 620,59 грн) в сумі 1 456 639,41 грн, та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви в цій частині без розгляду у відповідності до вимог ст.123 КАС України.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, Головне управління ДПС у Хмельницькій області посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2019 року у справі № 520/1919/19.
Водночас, Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, суд звертає увагу на те, що головною метою передачі справ на розгляд судової палати є забезпечення механізму формування єдиної правозастосовчої судової практики у подібних правовідносинах в межах однієї категорії спорів (зокрема податкових). Разом з тим, незгода з позицією Верховного Суду не може бути підставою для відступлення від усталеної судової практики. Зміст касаційної скарги не дає підстав для висновку, що скаржник навів належне обґрунтування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду
За таких обставин, у Суду відсутні підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2019 року у справі № 520/1919/19.
Поряд із цим, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції, встановивши, що терміном сплати частини чистого прибутку, який утворився за розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за І квартал 2018 року від 26.04.2018 в сумі 436 416 грн, є 20 травня 2018 року, дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем передбаченого законом строку звернення до суду з позовними вимогу щодо стягнення зазначених сум, та безпідставно залишив ці вимоги без розгляду, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 26 липня 2018 року, про що зазначив і сам апеляційний суд у своєму рішенні.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
За таких умов, касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду від 22 липня 2020 року в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення чистого прибутку, який утворився за розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за І квартал 2018 року від 26.04.2018 в сумі 436 416 грн (термін сплати 20.05.2018) - скасуванню, з направленням справи в цій частині до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, а в іншій частині оскаржувану постанову необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,