ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 0340/1397/18
адміністративне провадження № К/9901/4176/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №0340/1397/18
за позовом ОСОБА_1 до Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року (суддя Плахтій Н.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (головуючий суддя Попка Я.С., судді: Онишкевич Т.В., Іщук Л.П.),
в с т а н о в и в :
В липні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації виконавчого комітету Луцької міської ради (далі також відповідач, Комісія), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.07.2018 щодо відмови у призначенні їй, як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни-учасника бойових дій на території інших держав, грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення;
- зобов`язати відповідача провести розрахунок та призначити їй, як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни-учасника бойових дій на території інших держав, грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №214, із розрахунку на чотирьох осіб, вказаних у довідці №Ш-414/19.9-11 від 08.06.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що як інвалід з дитинства 1 групи, член сім`ї загиблого, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманого поранення у Другій світовій війні батька, який був учасником бойових дій та інвалідом Великої Вітчизняної війни 2 групи, має право на виплату грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №214 "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей", оскільки на даний час не набула майнових прав на нерухоме майно, не має власного житла та не забезпечена ним державою.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом 1 групи, членом сім`ї померлого військовослужбовця і має право на пільги, передбачені ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 04.09.2007, посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.11.2004 та довідкою Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 18.02.2006 №388/1.9.
Згідно довідки відділу реєстрації житлового фонду Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Луцької міської ради для отримання державного житла (на позачергову чергу з 16.04.2010 за №113) зі складом сім`ї: ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_3 - зять, ОСОБА_3 - онука.
05.07.2018 позивач звернулася до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради та просила розглянути її заяву та додаткові документи й прийняти рішення про направлення їх до створеної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради для розгляду її заяви як члена сім`ї загиблого про призначення грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення відповідно до постанови КМ України №214 від 28.03.2018 у розрахунку на всіх членів сім`ї, що перебувають на житловому обліку.
Рішенням Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації виконавчого комітету Луцької міської ради від 13.07.2018 відмовлено позивачу в призначенні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, з посиланням на те, що заявниця є членом сім`ї померлого ветерана - учасника бойових дій Другої світової війни, однак не належить до категорії членів сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав, визначених в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; до заяви не долучено довідку про безпосередню участь загиблої особи в бойових діях на території інших держав, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивач не є членом сім`ї загиблого учасника бойових дій, статус якому установлено відповідно до пунктів 2, 13-15 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому дія Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №214, на неї не поширюється. Позивачем на розгляд Комісії копію довідки про безпосередню участь загиблої (померлої) особи, а саме ОСОБА_4 - батька ОСОБА_1, в бойових діях на території інших держав не представлено, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для призначення позивачу як члену сім`ї померлого ветерана війни грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення.
Вважаючи такі рішення судів попередніх інстанцій необґрунтованими та незаконними, такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована зокрема тим, що посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що до постанову Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не включено такі країни як Польща і Німеччина, а також періоди бойових дій 1941-1945 роки, є необґрунтованим, оскільки перелік держав та періоди бойових дій на інших територіях, зазначених у Постанові, на думку позивача, не є вичерпним.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 48-1 Житлового кодексу Української РСР порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №214 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (далі - Порядок №214).
Пунктом 1 Порядку №214 встановлено, що цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав, визначених в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю І-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у таких державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов (далі - грошова компенсація) і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української PCP (далі - квартирний облік) та на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №214 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають члени сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав, визначені в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та особи з інвалідністю І-II групи, визначені пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням в інших державах, які перебувають на квартирному обліку.
Відтак, вказаний Порядок встановлює механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для двох категорій осіб: членів сімей загиблих учасників бойових дій на території інших держав, визначені в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; осіб з інвалідністю І - II групи, визначені пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням в інших державах.
Згідно абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Судами встановлено, що позивач є членом сім`ї (донькою) померлого учасника бойових дій ОСОБА_4, який проходив військову службу в Радянській Армії під час Великої Вітчизняної війни, що підтверджується архівними довідками від 31.10.2003 №9619-4, від 17.12.2003 №11/19946. ОСОБА_4 13.03.1943 отримав наскрізне кульове поранення м`яких тканин шиї справа без пошкодження великих судин, нервів і хребта, яке в подальшому привело до раку стравоходу та відповідно до постанови ВЛК від 09.07.2004 послужило причиною його смерті - так, пов`язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Другої світової воєн.
Отже, відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на позивача поширюється дія цього Закону як на члена сім`ї учасника бойових дій під час Другої світової війни.
Однак, позивач не має статусу члена сім`ї учасника бойових дій на території інших держав, оскільки в силу вимог пункту 2 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території (далі - Перелік).
Відповідно до вказаного Переліку країни Польща та Німеччина, а також періоди бойових дій 1941-1945 відсутні.
Таким чином, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що військовослужбовець, який брав участь в бойових діях в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, не відноситься до учасників бойових дій на території інших держав.
Згідно п.15 Порядку №214 комісія приймає рішення про відмову в призначенні грошової допомоги заявнику з таких підстав:1) загиблий не належав до осіб, статус яким установлено відповідно до пунктів 2, 13-15 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 2) особа з інвалідністю не належить до осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, та одержала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що пов`язані з перебуванням у таких державах; 3) заявник не належить до членів сім`ї загиблого, визначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 4) заявник не перебуває на квартирному обліку з урахуванням вимоги, визначеної у пункті 9 цього Порядку; 5) категорія заявника як члена сім`ї загиблого є нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член сім`ї загиблого, в разі одночасного подання ними заяви про отримання грошової компенсації; 6) категорія заявника як члена сім`ї загиблого є нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член його сім`ї, який вже отримав житло або грошову компенсацію, - до виплати грошової компенсації всім членам сімей загиблих, які перебувають на обліку в Реєстрі та мають першочергове право на таку виплату; 7) заявнику вже надавалося житло або вже виплачувалася грошова компенсація як члену сім`ї загиблого та особі з інвалідністю I-II групи із числа учасників бойових дій на території інших держав.
З аналізу вказаних норм вбачається, що основною умовою для призначення такої допомоги є віднесення загиблого до осіб, статус яким установлено відповідно до пунктів 2, 13-15 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн, перелік яких затверджений Постановою №63,
Відповідно до пунктів 13-15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовозобов`язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій; військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій; військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що оскільки позивач не є членом сім`ї загиблого учасника бойових дій, статус якому установлено відповідно до пунктів 2, 13-15 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому дія Порядку №214 на неї не поширюється.
Крім того, пунктом 7 Порядку №214 визначено, що заява про призначення грошової компенсації подається членом сім`ї загиблого, особою з інвалідністю (далі - заявник) або його (її) законним представником чи уповноваженою особою до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення) особисто.
До заяви для членів сімей загиблих додається, зокрема, копія виданої військовим комісаріатом довідки про безпосередню участь загиблої (померлої) особи в бойових діях на території інших держав, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (п.п.5 п.8 Порядку №214).
Судами констатовано, що позивачем на розгляд Комісії копію довідки про безпосередню участь загиблої (померлої) особи, а саме ОСОБА_4, в бойових діях на території інших держав не представлено.
Таким чином, суди прийшли до вірного висновку про відсутність у Комісії правових підстав для призначення ОСОБА_1 як члену сім`ї померлого ветерана війни грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення.
Разом з цим, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій, які були ретельно перевірені, та не спростовують вірних висновків судів про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,