ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 461/5777/16-а
адміністративне провадження № К/9901/44711/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 461/5777/16-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц-Транс" до Львівської міської ради, третя особа: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", про визнання протиправною та скасування ухвали, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2017 року, прийняту в складі головуючого-судді Котельви К.О., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого Матковської З.М., суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шольц-Транс" (далі також - позивач, ТОВ "Шольц-Транс") звернулось до суду із позовом до Львівської міської ради (далі також - відповідач), третя особа Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" (далі також - ЛМКП "Львівтеплоенерго"), про визнання протиправною та скасування ухвали від 14 липня 2016 року № 834 "Про надання ЛМКП "Львівтеплоенерго" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Квітовій".
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 14 липня 2016 року № 834 "Про надання ЛМКП "Львівтеплоенерго" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Квітовій".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 червня 2010 року Львівською філією приватного підприємства "Нива-В.Ш." проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна по вул. Квітовій, 10 у м. Львові, що належало "Львівському комунальному ремонтно-будівельному підприємству механізації робіт", а саме: приміщення диспетчерської АЗС загальною площею 6,1 кв.м., приміщення котельні загальною площею 335,2 кв.м., приміщення диспетчерської загальною площею 40,8 кв.м., приміщення майстерні загальною площею 88,3 кв.м., приміщення столярного цеху загальною площею 46,7 кв.м., приміщення цеху загальною площею 121,3 кв.м., приміщення гаражів загальною площею 218,8 кв.м., приміщення побутові загальною площею 218,9 кв.м., адміністративний будинок загальною площею 208. 3 кв.м.
Переможцем вказаних торгів оголошено ТОВ "Шольц-Транс". Результати торгів оформлено протоколом від 18 червня 2010 року № 1410093н-1. Право власності ТОВ "Шольц-Транс" на об`єкти нерухомості по вул. Квітовій, 10 підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 серпня 2010 року, виданими відповідно до свідоцтва № 2069 від 03 серпня 2010 року про придбання майна з прилюдних торгів.
Відповідно до довідки від 12 жовтня 2010 року, в користуванні попереднього власника нерухомого майна ЛКРБП "Механізації робіт", перебувала земельна ділянка по вул. Квітовій, 10 у м. Львові.
ТОВ "Шольц-Транс" звернулося до Львівської міської ради з листом від 20 жовтня 2010 року про надання в оренду земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Квітова, 10, площею 1,0583 га для обслуговування адміністративно виробничих будівель.
Відповідно до постанови Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2014 року у справі №1304/4356/12, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, зобов`язано Львівську міську раду розглянути на черговій сесії питання про укладення з ТОВ "Шольц-Транс" договору оренди земельної ділянки на вул. Квітовій, 10 у м Львові, загальною площею 1,0583 га для обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 16 грудня 2010 року № 59 "Про користування ЛМКП "Львівтеплоенерго" земельною ділянкою по вул. Квітовій 10 у м. Львові". Рішення вищевказаних адміністративних судів ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13 травня 2013 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 липня 2013 року у справі № 5015/2014/12, зобов`язано ЛМКП "Львівтеплоенерго" усунути перешкоди в реалізації права власності ТОВ "Шольц-Транс" шляхом звільнення зайнятої ЛМКП "Львівтеплоенерго" частини нежитлового приміщення котельні та здійснити демонтаж обладнання розміщеного за адресою м. Львів, вул. Квітова, 10, загальною площею 335.2 кв.м., позначеною літерою "М-2".
14 липня 2016 року Львівською міською радою прийнято оскаржувану ухвалу № 834, якою вирішено надати ЛМКП "Львівтеплоенерго" дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0384 га на вул. Квітовій для будівництва модульної котельні.
Оскаржувана ухвала прийнята на підставі звернення ЛМКП "Львівтеплоенерго" від 10 травня 2016 року № 315-5670 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 384 кв.м. для будівництва модульної котельні на вул. Квітовій.
Окрім того, до звернення долучено довідку відділу Держгеокадастру у м. Львові від 19 травня 2016 року № 18-1323-0.2-2442/2-16, відповідно до якої земельна ділянка на вул. Квітовій у м. Львові входить в межі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні РБУ механізації робіт, що свідчить про те, що оскаржувана ухвала стосується саме часини земельної ділянки по вул. Квітовій, 10 у м. Львові, про надання користування якої звернувся позивач, у зв`язку придбанням на прилюдних торгах нерухомого майна, яке належало користувачу земельної ділянки по вул. Квітовій,10 у м. Львові площею 1,097 га - "Львівському комунальному ремонтно-будівельному підприємству механізації робіт".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що TOB "Шольц-Транс" вчинено усі необхідні дії для оформлення у встановленому законом порядку належного йому на підставі ст. 120 Земельного кодексу України права користування земельною ділянкою по вул. Квітовій, 10 у м. Львові, проте, прав землекористувача за товариством не оформлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У скарзі зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, допустили порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Крім того, поза увагою судів залишилася та обставина, що до позивача не могло перейти право користування земельною ділянкою по вул. Квітовій,10 у м. Львові із придбанням нерухомого майна, розташованого за цією адресою, оскільки таке право не було зареєстроване за попереднім власником об`єктів нерухомості. Не враховано судами й правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 07 червня 2016 року у справі №820/3507/15, відповідно до якої отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.2 ст. 120 Земельного кодекс України (далі ЗК України) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користування, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).
Згідно із ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У відповідності до частини 4 статті 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (частина 10 статті 123 ЗК України).
Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії направлені на відчуження в майбутньому об`єкта речових прав на користь заінтересованої особи, за умови дотримання цією особою встановленої земельним законодавством процедури отримання у власність або користування земельної ділянки.
При цьому, колегія суддів враховує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 в справі №688/2908/16-ц сформувала правовий підхід щодо вирішення спорів у справах про визнання незаконними актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування про надання у власність (користування) земельних ділянок у ситуації, коли дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку надається кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки, який полягає у наступному:
" 37. … відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.
38. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.
39. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.
40. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
41. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.
42. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод".
Отже, застосовуючи запропонований Великою Палатою Верховного Суду правовий підхід до вирішення цього конкретного спору, насамперед необхідно встановити правомірність (добросовісність) поведінки обох сторін правовідносин.
Так, як вже було зазначено у цій постанові, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Шольц-Транс" звернулося до Львівської міської ради з листом від 20 жовтня 2010 року про надання в оренду земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Квітова, 10, площею 1,0583 га для обслуговування адміністративно-виробничих будівель.
Залишаючи без реагування вказане звернення ТОВ "Шольц-Транс", Львівською міською радою натомість розглянуто звернення ЛМКП "Львівтеплоенерго" та вирішено передати у постійне користування останньому земельну ділянку по вул.Квітовій, 10 у м.Львові, площею 0,0171га для обслуговування котельні за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ухвала Львівської міської ради від 16 грудня 2010 року №59 "Про користування ЛМКП "Львівтеплоенерго" земельною ділянкою на вул.Квітовій, 10").
Вважаючи таку ухвалу Львівської міської ради незаконною, а її бездіяльність щодо нерозгляду звернення про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Шольц-Транс" протиправною, останнє звернулося до суду за захистом своїх прав.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2014 року у справі №1304/4356/12, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, зобов`язано Львівську міську раду розглянути на черговій сесії питання про укладення з ТОВ "Шольц-Транс" договору оренди земельної ділянки на вул. Квітовій, 10 у м Львові, загальною площею 1,0583 га для обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 16 грудня 2010 року № 59 "Про користування ЛМКП "Львівтеплоенерго" земельною ділянкою по вул. Квітовій 10 у м. Львові". Рішення вищевказаних адміністративних судів ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року залишено без змін.
В судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи встановлено, що незважаючи на судові рішення, станом на час розгляду цієї справи звернення ТОВ "Шольц-Транс" від 20 жовтня 2010 року про надання в оренду земельної ділянки Львівською міською радою не розглянуто.
При розгляді цієї справи, Суд враховує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Відповідно правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені обставини свідчать про активну позицію позивача щодо узаконення права користування спірною земельною ділянкою.
Натомість, нерозгляд відповідачем заяви ТОВ "Шольц-Транс" про надання в оренду цієї земельної дозволу й прийняття, при цьому, рішення щодо надання ЛМКП "Львівтеплоенерго" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, порушує права зацікавленої особи (позивача), яка діяла добросовісно, на отримання земельної ділянки у користування.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про те, що TOB "Шольц-Транс" вчинено усі необхідні дії для оформлення у встановленому законом порядку належного йому на підставі ст. 120 ЗК України права користування земельною ділянкою по вул. Квітовій, 10 у м. Львові, проте, прав землекористувача за товариством не оформлено.
Що стосується доводів касаційної скарги про те, що до позивача не могло перейти право користування земельною ділянкою по вул. Квітовій,10 у м. Львові із придбанням нерухомого майна розташованого за цією адресою, оскільки таке право не було зареєстроване за попереднім власником об`єктів нерухомості ЛКРБП "Механізації робіт", то такі є необґрунтованими, оскільки згідно листа відділу Держгеокадастру у м. Львові від 19 травня 2016 року № 18-1323-0.2-2442/2-16 дана земельна ділянка по вул. Квітовій у м. Львові входить в межі земельної ділянки по вул. Квітовій,10, яка знаходилась у користуванні ЛКРБП "Механізації робіт" на підставі рішення виконкому від 06 лютого 1998 року № 51 "Про інвентаризацію земель м. Львова".
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд