ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа №343/837/17
адміністративне провадження № К/9901/5237/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №343/837/17
за позовом ОСОБА_1 до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Костіва М.В., суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,
в с т а н о в и в :
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо невключення до заробітку сум усіх виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної їй пенсії, як державному службовцю, починаючи з 30.12.2014, з розрахунку 70 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням сум усіх виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що їй призначено пенсію по інвалідності з 30.12.2014 відповідно до Закону України "Про державну службу", але при призначенні пенсії відповідачем не враховано "інші виплати", на які було нараховано та сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо невключення до заробітку ОСОБА_1 сум усіх отриманих нею виплат, на які були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Зобов`язано Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок та провести виплату призначеної ОСОБА_1 з 30.12.2014 пенсії як державному службовцю, з розрахунку 70 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням сум усіх виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, середньомісячного розміру індексації з проведенням індексації пенсії згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" без зміни базового місяця для обчислення індексації, починаючи з 17.11.2016, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги за період з 30.12.2014 по 17.11.2016 залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року скасовано постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії.
Зобов`язано Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній станом на момент призначення пенсії), в розмірі 70% заробітної плати державного службовця, з урахуванням сум індексації заробітної плати, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, згідно із поданою довідкою від 22.02.2017 №393/02-17 про заробітну плату, починаючи з 10.03.2017, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що позивачці з 30 грудня 2014 року призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про державну службу".
10.03.2017 позивачка звернулася до Долинського об`єднаного УПФ України Івано-Франківської області з проханням повідомити з урахуванням яких виплат та за який період їй здійснено розрахунок та нарахування пенсії. Одночасно просила провести перерахунок належних сум відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Калуської РДА від 22.02.2017 №393/02-17 та здійснити їх виплату.
Долинське об`єднане УПФ України Івано-Франківської області листом № 16/Б-пуб від 22.03.2017 відмовило позивачці в проведенні такого перерахунку.
Вважаючи, такі дії відповідача неправомірними, позивачка звернулася з зазначеним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд дійшов висновку про те, що суми матеріальної допомоги та індексації заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця, є структурою заробітної плати для нарахування пенсії. Оскільки з цих виплат нараховані та сплачені страхові внески, вони підлягають включенню до складу заробітної плати для призначення пенсії.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Долинське об`єднане УПФ України Івано-Франківської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що новим Законом "Про державну службу" не передбачено можливості перерахунку пенсії державним службовцям. Вказує, що матеріальна допомога, індексація інші заохочувальні виплати носять разовий характер та не є складовими частинами заробітної плати в розумінні частини другої статті 33 Закону України "Про державну службу", а сам факт утримання збору на обов`язкове державне страхування не є підставою для включення їх до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Так, спірним у цій справі є питання не про право позивачки на перерахунок пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а про право на виплату пенсії, обчислену з урахуванням всіх складових заробітної плати, на які було нараховано страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та на врахування яких позивачка мала право під час призначення пенсії.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній на час призначення пенсії) пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Згідно з частиною першою цієї статті на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Також відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1статті 66 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" зазначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02.04.2019 у справі №570/4196/16-а, від 09.04.2020 у справі №534/2349/16-а, обставини яких є подібними.
У цьому випадку, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок використовується як спосіб відновлення порушеного права, у зв`язку з тим, що при призначенні пенсії позивачці не було враховано усі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Отже, апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова апеляційного суду відповідачем фактично не оскаржується, а тому, з урахуванням вимог статті 341 КАС України, не переглядається.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд -