ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 825/1903/17
касаційне провадження № К/9901/47673/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 (головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді - Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 10883197 від 29.08.2017.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що: одним із критеріїв вибору позивачем автомобіля було те, щоб його середньоринкова вартість не перевищувала суми, що дорівнює 750 розмірів мінімальної заробітної плати, щоб у подальшому уникнути значних додаткових витрат у вигляді транспортного податку; середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля станом на 23.06.2016 (дата придбання) не перевищувала дорівнює 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що свідчить про те, що нарахування позивачу визначеного у оскаржуваному податковому повідомленні-рішення транспортного податку суперечить приписам статті 19 Конституції України; оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте 29.08.2017, з огляду на що воно є протиправним та підлягає скасуванню в силу положень підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 19.12.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 10883197 від 29.08.2017.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивований тим, що: у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, дійсно вказано автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2.8 внутрішнього згорання, дизель, але рік випуску якого (включно) - до одного року, тоді як строк використання автомобіля позивачем складає більше одного року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, що свідчить про те, що автомобіль, належній позивачу, не міститься у зазначеному переліку; в порушення вимог підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України управління прийняло оскаржуване податкове повідомлення рішення 29.08.2017, а надіслало його позивачу 18.09.2017.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.02.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог мотивований тим, що: оскільки реєстрація належного позивачу транспортного засобу відбулась 23.06.2016, то станом на 01.01.2017 строк його експлуатації не перевищував одного року; прийняття податковим органом та отримання позивачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення після 01.07.2017, тобто з пропуском визначеного законодавцем строку, не може бути підставою для визнання такого податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування, з огляду на встановлену судом правомірність його прийняття.
ОСОБА_1 оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 10.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначила, що: суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що Податковий кодекс України не містить посилань та не прив`язується до дати реєстрації транспортного засобу, тоді як положення підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України містять прив`язку до року випуску транспортного засобу, що свідчить про те, що належний позивачу транспортний засіб був об`єктом оподаткування (до 1-го року) у 2016 році, а починаючи з 01.01.2017 він вже не підпадає під вимоги об`єкта оподаткування (більше 1-го року), оскільки календарний рік, в якому його було випущено, завершився 31.12.2016; аналізуючи положення підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України можна зробити однозначний висновок про те, що контролюючий орган зобов`язаний прийняти та надіслати податкове повідомлення-рішення платнику податків до 01 липня базового податкового (звітного) періоду, без будь-який компромісів та/або варіантів, з урахуванням того, що стаття 102 Податкового кодексу України визначає поняття загальних строків давності та порядку їх застосування при проведенні перевірок, і не має жодного відношення до порядку визначення суми транспортного податку, який врегульований спеціальною нормою, а саме - підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, з підстав того, що стаття 102 Податкового кодексу України підлягає застосуванню як при проведенні перевірок, так і у випадках, коли контролюючий орган відповідно до чинного законодавства самостійно визначає грошові зобов`язання платника податків, що передбачені пунктом 54.3 Податкового кодексу України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.11.2021 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 02.11.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).
01.01.2017 набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) та Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20.12.2016 №1791-VIII (далі - Закон № 1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України від 20.12.2016 N 1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України.
Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту