ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 360/3128/19
адміністративне провадження № К/9901/67/20
Верховний Суд у складі колегія суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Желєзного І.В., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/3128/19
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Гайдара А.В., Міронової Г.М.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 12.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ від 27.06.2019 № 22 "Про відмову в призначенні пенсії";
зобов`язати ГУ ПФУ призначити йому пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) з 15.02.2019 як такому, який має на день звільнення вислугу 30 років 10 місяців 07 днів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що йому протиправно було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки у нього достатньо вислуги років для призначення відповідної пенсії з огляду на те, що законодавством визначена можливість призначення пенсії за вислугу років із урахуванням вислугу років, обрахованої на пільгових умовах.
2. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 14.08.2019 задовольнив позовні вимоги.
3. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 03.12.2019 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. 30.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 22.01.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 №642/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Желєзний І.В.
8. Ухвалою судді Верховного Суду від 23.04.2020 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України у період з липня 2000 року по листопад 2015 року та в органах Національної поліції України з листопада 2015 року по 14.12.2018.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУ Нацполіції) від 07.12.2018 № 661 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 14.12.2018. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 19 років 09 місяців 07 днів.
15.02.2019 позивач звернувся до ГУ Нацполіції про призначення/перерахунок пенсії, у якій просив здійснити підготовку та подання до ГУ ПФУ необхідних для призначення пенсії за вислугою років документів.
ГУ Нацполіції листом від 11.03.2019 повідомила позивача про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років, оскільки на день звільнення ОСОБА_1 його вислуга років у календарному обчисленні складає 19 років 09 місяців 07 днів, що є недостатньо для призначення позивачу пенсії за пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Вказана відмова ГУ Нацполіції була предметом судової ревізії у справі № 360/1279/19, за результатом розгляду якої постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2019, ухвалено нове, яким, зокрема зобов`язано ГУ Нацполіції підготувати та подати до органу, що призначає пенсію (ГУ ПФУ), необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років документи, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.
24.06.2019 на виконання зазначеної вище постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі № 360/1279/19 ГУ Нацполіції на адресу ГУ ПФУ було направлено подання та документи для призначення і виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
За наслідками розгляду подання про призначення пенсії та доданих до нього документів, ГУ ПФУ прийняло рішення пенсії від 27.06.2019 № 22 "Про відмову в призначенні пенсії", яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на день звільнення позивача зі служби його календарна вислуга років (19 років 09 місяців та 07 днів) недостатня для призначення йому пенсії з огляду на те, що вона не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, які визначені пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Не погоджуючись із такою відмовою ГУ ПФУ, ОСОБА_1 звернувся до суд з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив із відсутності підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії згідно із пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки судовим рішенням у справі №360/1279/19 вже вирішено питання щодо вислуги років позивача та набуття ним права на призначення пенсії за вислугу років з мотивів того, що з урахуванням періоду участі позивача в антитерористичній операції (далі - АТО), обчисленого з розрахунку один місяць служби за три місяці, вислуга років позивача складає понад 30 років, що є достатнім для призначення позивачу відповідної пенсії.
11. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки Закон № 2262-ХІІ чітко передбачає, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. Відтак позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, зокрема на те, що право особи на пільгове обчислення вислуги років, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі - постанова № 393) та здійснюється з моменту її вступу на службу до моменту скасування такої пільги постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 780 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України". У зв`язку із чим, ОСОБА_1 зазначає, що з урахуванням періоду його участі в АТО, він має вислугу років понад 30 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за вислугу років за пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
14. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які проходили службу, зокрема в органах внутрішніх справ, Національній поліції є, зокрема Закон № 2262-ХІІ.
16. На момент призначення позивача на роботу в органах внутрішніх справ за правилами пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, якою визначаються умови призначення пенсій за вислугу років, для призначення пенсії за вислугу років було достатньо на день звільнення зі служби 20 років вислуги.
17. Між тим, відповідно до Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до Закону № 2222-ХІІ, зокрема у пункт "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
18. Так, згідно із пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІ (в редакції, яка діяла на час звернення позивача із заявою щодо підготовки документів для призначення йому пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01.10.2019 по 30.09.2020 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
19. Отже, положеннями статті 12 Закону N 2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.
20. Колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
21. У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
22. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" вказав, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мір залежить від становища в державах, особливо фінансового.
23. Тобто, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через відсутність фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
24. З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
25. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час роботи його в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України на становила 19 років 09 місяців 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.
26. Разом з цим колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки статтею 17 Закону N 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону N 2262-XII встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
27. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою № 393.
28. Зокрема, підпунктом "а" пункту 3 Порядку №393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
29. Колегія суддів наголошує на тому, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
30. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
31. Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.
32. У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: "В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови №393".
33. У справі, яка розглядається, а також у справі № 360/1279/19, рішення у якій набрали законної сили, суди встановили, що з урахуванням періоду участі позивача в АТО, обчисленого з розрахунку один місяць служби за три місяці, вислуга років позивача складає понад 30 років.
34. Отже, з урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а та постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправним оскаржуваного рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
35. З урахуванням наведеного, колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
36. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
37. З огляду на наведене, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 слід скасувати із залишенням в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 352 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,