ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 545/1476/17
провадження № К/9901/2595/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.)
у справі № 545/1476/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України
про визнання протиправними дій.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Держспецзв`язку від 10 лютого 2017 року № 2-ф, яким було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ОСОБА_1, звільненому зі служби у Держспецзв`язку наказом Голови Держспецзв`язку від 10 грудня 2014 року № 354-ос;
- зобов`язати Адміністрацію Держспецзв`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, як інваліду III групи, яка настала в період проходження служби і пов`язана з виконанням службових обов`язків відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2008 року № 605 (далі - Порядок № 605).
2. Полтавський районний суд Полтавської області постановою від 10.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Постановою Верховного Суду від 21.03.2019 скасовано зазначені судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11.09.2019 позов задоволено повністю.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
6. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Держспецзв`язку, який діє на підставі Закону № 3475-ІV, має спеціальне звання старшого лейтенанта та станом на 10 грудня 2014 року має вислугу років - 5 років і 4 місяці.
8. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 13 листопада 2014 року № 1238-п ВЛК Міноборони ОСОБА_1 має пов`язане з проходженням військової служби захворювання і він не придатний до військової служби.
9. Наказом Голови Держспецзв`язку від 10 грудня 2014 року за № 354-ос позивача звільнено зі служби за станом здоров`я у відставку.
10. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 1238-п від 13.11.2014 та виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0554448 з 16.08.2016 ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності (в зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби).
11. Позивач звернувся до відповідача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.
12. Наказом Голови Служби Держспецзв`язку від 10 лютого 2017 року № 2-ф ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з мотивів відсутності доказів, що інвалідність позивача пов`язана з виконанням службових обов`язків.
13. Вважаючи незаконним зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав встановленим такі факти:
ОСОБА_1 проходив військову службу в Держспецзв`язку;
виконував покладені на нього службові обов`язки та за наслідком чого захворів, що потягло за собою отримання третьої групу інвалідності.
15. Тобто, суд першої інстанцій дійшов висновку, що ОСОБА_1 захворів та отримав 3 групу інвалідності внаслідок проходження служби та виконанням службових обов`язків у Держспецзв`язку.
16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про те, що інвалідність ОСОБА_1 пов`язана з виконанням службових обов`язків у Держспецзв`язку.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує на висновках, покладених судом першої інстанції в основу свого рішення і зазначених в п. 14-15 цього судового рішення.
18. Окремо звертає увагу, що на його думку апеляційний суд довільно витлумачив норми чинного законодавства та проігнорував висновку Верховного Суду у цій же справі..
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
20. Правове становище та правовий захист особового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визначається положеннями статті 18 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3475-IV "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" (далі - Закон № 3475-IV), яка є бланкетною.
21. Так, відповідно до частин першої та четвертої вказаної норми, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, соціальний та правовий захист військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їхніх сімей здійснюється відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) та інших законів.
22. На військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України поширюються права і соціальні гарантії, передбачені Законом України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та іншими актами законодавства.
23. До 17 травня 2014 року - набрання чинності "Про внесення змін до Закону України від 17 травня 2014 року № 1194-VI "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", яким Закон № 3475-IV викладено в новій редакції, діяла редакція Закону № 3475-IV, відповідно до положень частини шістнадцятої статті 21 Закону № 3475-IV у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у період проходження служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
24. На виконання вказаної норми Закону № 3475-IV Кабінет Міністрів України постановою від 04 червня 2008 року № 605 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації" затвердив Порядок № 605.
25. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 605 грошова допомога виплачується особам рядового чи начальницького складу та особам, звільненим із служби в Держспецзв`язку, серед іншого:
у разі настання інвалідності в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби - у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи;
у разі настання інвалідності у зв`язку з виконанням службових обов`язків чи після звільнення із служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби і пов`язані з виконанням службових обов`язків, - у розмірі 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
26. Ця справа вже розглядалась Верховним Судом.
27. Так, у постанові від 21.03.2019 Верховний Суд на підставі аналізу норм Закону № 3475-IV та Порядку № 605 дійшов висновку, що у цьому випадку позивач може мати право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №605 у тому разі, якщо буде встановлено причинно-наслідковий зв`язок при визначенні інвалідності встановлення причини захворювання, одержаного в період проходження військової служби в Держспецзв`язку, з виконанням службових обов`язків позивача (з чим законодавець пов`язує право на відповідну грошову допомогу). Справа була направлена на новий розгляд.
28. Тобто, судам під час нового розгляду слід було встановити чи пов`язана інвалідність позивача з виконанням ним службових обов`язків.
29. Суди встановили, що відповідно Свідоцтва про хворобу від 13 листопада 2014 року №1238-п ВЛК Міноборони, встановлено факт того, що захворювання ОСОБА_1 пов`язано з проходженням військової служби, тому він не придатний до військової служби.
30. Також судом першої інстанції (і на що окремо посилається заявник касаційної скарги) встановлено, що саме зазначене захворювання стало підставою для отримання позивачем інвалідності у 2016 році (виписка з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0554448)
31. Колегія суддів звертає увагу, що період проходження військової служби не є тотожним в часових рамках до періоду виконання особою службових обов`язків під час проходження військової служби, тому законодавець і виокремлює ці дві дефініції, оскільки остання в часових рамках не поглинає цілком поняття проходження військової служби, до якого зазвичай зараховується увесь час перебування особи на військовій службі разом з різноманітними перериваннями (правовий висновок Верховного Суду у справі №619/2247/16).
32. Таким чином, законодавець для виплати грошової допомоги у разі настання інвалідності після звільнення із служби поставив у залежність наявність одночасно двох підстав : захворювання повинно було мати місце в період проходження служби і пов`язане з виконанням службових обов`язків.
33. Суд першої інстанції у цій справі, у тому числі очевидно і на підставі аналізу зазначених у Свідоцтві про хворобу від 13 листопада 2014 року №1238-п відомостей щодо обставин захворювання позивача, дійшов висновку, що зазначене захворювання (психічний розлад) мало місце бути в період проходження служби і пов`язане з виконанням службових обов`язків.
34. Заперечуючи цей висновок, апеляційний суд послався виключно на недостатність наявних у справі доказів. При цьому, ані відповідач ані апеляційний суд не зазначили, за наявності яких доказів висновок суду першої інстанції, на їх думку, був би обґрунтованим.
35. Колегія суддів вважає, що в цьому випадку позивачем належним чином доведено причинно-наслідковий зв`язок захворювання, одержаного в період проходження військової служби в Держспецзв`язку, з виконанням ним службових обов`язків.
36. За таких обставин, Верховний Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про той факт, що у спірних правовідносинах відповідач діяв протиправно.
37. Відповідно до статті 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
38. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 352, 354, 356 КАС України, Суд -