Постанова
Іменем України
18 листопада 2021року
м. Київ
Справа № 695/2968/19
Провадження № 51-2873 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Демчика В.І.,
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої Гончара С.М.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018250150000887за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Черкаси, проживає за адресою:
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника Демчика В.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року та вирок Черкаського апеляційного суду від 20 травня 2021 року щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 167 876,86 гривень та моральну шкоду у розмірі 300 000,00 гривень.
Скасовано арешт, який накладався на транспортні засоби у кримінальному провадженні.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні.
Запобіжний захід до ОСОБА_2 ухвалено не застосовувати.
Вироком Черкаського апеляційного суду від 20 травня 2021 року вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасовано.
Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 скасовано та призначено в цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок районного суду залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 23 серпня 2018 року, приблизно о 17:08, керуючи автомобілем "Chevrolet Aveo" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись від м. Золотоноша в напрямку м. Черкаси на 12 км + 600 м автодороги Золотоноша - Сміла - Умань, що в адміністративних межах с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області, порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, діючи не обережно, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перевищуючи максимально допустиму швидкість у населених пунктах (50 км/год), в момент об`єктивної спроможності не виявив небезпеку для руху у вигляді мопеду "Ноnda Тасt" (без реєстраційного номеру), під керуванням ОСОБА_3, котрий, рухаючись в попутному напрямку, почав виконувати маневр розвороту, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого скоїв зіткнення з останнім.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій мопеду "Ноnda Тасt" (без реєстраційного номеру) ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких, знаходячись в КНП "Третя Черкаська міська лікарня Черкаської міської ради", помер. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 03-01/738 від 25 серпня 2018 року причиною смерті ОСОБА_3 є сполучена травма голови, тулубу, кінцівок, яка в своєму перебігу призвела до розвитку шоку.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля "Chevrolet Aveo" (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_2, а саме вимог п.п. 2.3 (б), 12.3 та 12.4 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до висновку судової комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи № 19/12-1/17/18-СЕ/19 від 18 лютого 2019 року знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_3 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Демчик В.І. просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 в частині призначення основного покарання та застосувати вимоги ст. 75 КК України, без додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, та змінити вирок районного суду, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій з урахуванням вини її сина ОСОБА_3 до 100 000 грн. Вважає, що вирок Черкаського апеляційного суду є незаконним через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Зазначає, що апеляційний суд не врахував вимог ч. 3 ст. 374, ч. 3 ст. 370 КПК України, призначаючи покарання у виді реального позбавлення волі, та досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства. Вважає, що висновок апеляційного суду щодо нещирого каяття ОСОБА_2 та визнання ним вини частково є неправильним. Вказує, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується по місцю роботи та проживання, вчинив тяжкий злочин, але вчинив його з необережності. Окрім цього, ДТП настала внаслідок не тільки з необережності ОСОБА_2, а в рівній мірі від дій самого потерпілого ОСОБА_3 . Вважає, що є достатньо підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
До початку касаційного розгляду на касаційну скаргу захисника Демчика В.І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення від потерпілої ОСОБА_1, яка просить відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Потерпіла та її представник заперечили проти задоволення касаційної скарги захисника, просили судові рішення залишити без зміни.
Прокурор касаційну скаргу захисника вважала необґрунтованою, просила відмовити в її задоволенні.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 ККУкраїни у касаційній скарзі не заперечуються.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Статтею 65 ККУкраїни встановлено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 і ч. 1 ст. 421 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок, зокрема, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (частини 1, 2 ст. 409 КПК України), а також неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання (п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України).
Вирок суду апеляційної інстанції за ч. 2 ст. 420 КПК України повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
Доводи захисника про необґрунтоване скасування апеляційним судом вироку місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання та призначення несправедливо суворого покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження, зокрема, за апеляційною скаргою прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо м`якості призначеного ОСОБА_2 покарання, скасував вирок місцевого суду в частині застосування до призначеного йому покарання ст. 75 ККУкраїни і ухвалив свій вирок, яким призначив засудженому реальне покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами.
На обґрунтування свого рішення суд зазначив, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, який хоча вчинений з необережності, проте відноситься до категорії тяжких злочинів, основною причиною його вчинення стало порушення вимог ПДР з перевищенням максимально допустимої швидкості руху у населених пунктах. Приділяючи увагу позитивній характеристиці обвинуваченого за місцем роботи, який раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, вчинив необережний злочин, місцевий суд не звернув в повній мірі уваги на тяжкі наслідки, що настали від кримінального правопорушення, загибель водія мопеду, які є непоправними.
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства та відсутність підстав для застосування до призначеного йому покарання ст. 75 ККУкраїни.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК Україниапеляційний суд врахував суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, який хоча і вчинений з необережності, проте відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, загибель людини, наслідки, що настали від кримінального правопорушення, позицію потерпілої, яка є матір`ю загиблого, яка наполягала на реальному позбавленні волі, і дійшов правильного висновку про призначення основного покарання у виді реального позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.
Крім того, наявність позитивної характеристики, часткове визнання своєї вини та наявність у нього на утримання малолітньої дитини жодними чином не зменшують суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення та, на думку колегії суддів апеляційного суду, у даному випадку не дають підстав для застосування положень ст.75 КК України. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що поведінка ОСОБА_2 не свідчить про наявність щирого каяття, оскільки останній перед потерпілою не вибачився та дії обвинуваченого протягом досудового розслідування та розгляду справи в суді першої інстанції не були спрямовані на хоча б часткову виплату завданої шкоди.
На думку колегії суддів касаційного суду, колегія суддів апеляційного суду, врахувавши конкретні обставини вчиненого злочину та його наслідки, які призвели до загибелі людини, дійшла обґрунтованого висновку про призначення основного покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати до особи таке покарання. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування і є правом суду.
Суд апеляційної інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених ККУкраїни, і дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженому, крім основного покарання, ще й додаткового, розмір якого визначив у межах санкції статті, за якою засуджено ОСОБА_2 . Призначене апеляційним судом ОСОБА_2 покарання є законним, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципу справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обставини, про які вказує захисник в касаційній скарзі, вже враховані колегією суддів апеляційного суду при призначенні ОСОБА_2 покарання.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Із системного аналізу норм закону випливає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених кримінальним правопорушенням, установити причинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Цих вимог закону при розгляді зазначеного провадження місцевий суд дотримався.
Доводи захисника про те, що необхідно зменшити розміри відшкодування у зв`язку з виною і самого потерпілого ОСОБА_3 перевірялися судом апеляційної інстанції, який визнав їх безпідставними.
Як убачає колегія суддів з вироку суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, з огляду на конкретні обставини справи, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд першої інстанції правильно визначив розмір моральної шкоди в сумі 300 000,00 гривень, що відповідає розміру глибини фізичних та душевних страждань потерпілої, яка зазнала непоправної втрати із-за загибелі сина.
З огляду на те, що втрата життя людини, яке відповідно до ст. 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони, бо життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті, то, на думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, яку завдано потерпілій, суд визначив правильно. Рішення суду щодо стягнення моральної шкоди у визначеній сумі узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи викладене, конкретні обставини справи, а також відсутність у касаційній скарзі захисника переконливих доводів на обґрунтування несправедливості призначеного засудженому покарання через суворість чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів не вбачає підстав для його звільнення від відбування основного покарання на підставі ст. 75 ККУкраїни, а також для незастосування додаткового покарання чи для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставою для зміни постановлених судових рішень, за результатами перевірки кримінального провадження не встановлено. Тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд