Постанова
Іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 713/2255/20
Провадження № 51-4509 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю:
прокурора Піх Ю.Г.,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
захисника Кириляк С.Г.,
потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представників потерпілих - адвокатів Ковалюка М.Г., Клима В.Г.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020265060000036 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 14 червня 2021 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень в дохід держави.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.
Цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалено задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі по 7000,00 (сім тисяч) гривень кожному.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 14 червня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 9 липня 2020 року, приблизно о 19 год., перебуваючи на території свого господарства в с. Чорногузи, Вижницького району Чернівецької області, на ґрунті неприязних відносин, під час раптово виниклої сварки, умисно наніс декілька ударів руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_2, чим заподіяв останньому згідно висновку судово-медичного експерта № 777 мд від 21.09.2020 року легкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_1, цього ж дня, приблизно о 19 год. 10 хв., перебуваючи на території свого господарства за вищевказаною адресою, на ґрунті неприязних відносин, під час раптово виниклої сварки, умисно наніс декілька ударів руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_3, чим заподіяв останній згідно висновку судово-медичного експерта №731 мд від 19.08.2020 року легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах, а саме висновках судово-медичних експертиз № 777 мд від 21.09.2020 та №731 мд від 19.08.2020 року, які призначені постановами дізнавача 17 липня 2020 року, тоді як відомості про вчинене кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 13 серпня 2020 року. Зазначає про те, що висновокексперта № 731 мд від 19 серпня 2020 року був складений щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_3, однак експерту була надана медична документація на ім`я ОСОБА_4 . Окрім того, постанову з додатками експертом отримано 19 серпня 2020 року, і в цей же день складено висновок експерта № 731 мд від 19 серпня 2020 року, що є очевидно неможливим за такий короткий проміжок часу. Щодо висновку експерта № 777 мд від 21.09.2020 року щодо потерпілого ОСОБА_2, то експерт звертався до дізнавача з питань внесення виправлень до медичної документації, яка була оформлена неналежним чином. Також, потерпілі в судовому засіданні вказували, що в проведенні експертизи участі не брали, їх експерти не оглядали, відтак і не встановлювали їх особи. Вважає, що було порушено його право на захист, оскільки експертизи були призначені та проведені до пред`явлення йому підозри, і про проведені експертизи він дізнався під час відкриття матеріалів кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК України. Окрім того, у вказаних експертизах згадується його прізвище, однак експертизи проводились у його відсутності. Зазначає про те, що висновки експертиз суперечать іншим доказам по справі, а саме не узгоджуються із показами потерпілих та результатами слідчих експериментів. Стверджує, що висновки експертів не відповідають вимогам ст. 102 КПК України, а його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення стороною обвинувачення не доведена поза розумним сумнівом. Вказує на те, що апеляційний суд не надав вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги сторони захисту, своїх висновків належним чином не мотивував, чим не дотримано вимог ст. 370 КПК України.
До початку касаційного розгляду на касаційну скаргу засудженого надійшли письмові заперечення від потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Кириляк С.Г. підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, просили її задовольнити.
Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представники - адвокати Ковалюк М.Г., Клим В.Г. заперечили проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважали її необґрунтованою, судові рішення просили залишити без зміни.
Прокурор Піх Ю.Г. підтримала позицію потерпілих та їх представників, просила відмовити в задоволенні касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
В той же час, зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що апеляційний суд ретельно перевірив, зокрема, доводи апеляційної скарги обвинуваченого, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі в цій частині, навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Мотиви суду, з яких доводи сторони захисту були визнані безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, з яким погодився апеляційний суд, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, свідка ОСОБА_5 ; фактичних даних, що містяться у висновках експертиз № 777 мд від 21.09.2020 та №731 мд від 19.08.2020 року, протоколах проведення слідчих експериментів від 24 вересня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3, а також на підставі інших досліджених доказів, зміст яких детально викладено у вироку.
Апеляційний суд правильно погодився із висновками суду першої інстанції, який аналізуючи показання обох потерпілих, свідка, висновки судово-медичного експерта в їх сукупності, дійшов висновку про те, що легкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були спричинені саме умисними діями обвинуваченого під час виниклого конфлікту.
Суб`єктами збирання доказів зі сторони обвинувачення є слідчий, дізнавач, прокурор, а у випадках отримання доручення в порядку частини 2 статті 41 КПКУкраїни, - оперативні підрозділи.
Частиною 2 статті 93 КПКУкраїни визначені способи збирання доказів стороною обвинувачення, до яких належать проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною 4 статті 69 КПКУкраїни, експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.
Порядок проведення судової експертизи регулюється Законом України "Про судову експертизу" № 4038-XII від 25.02.1994, процесуальним законодавством, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6 та іншими законодавчими актами, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності.
Судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об`єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Вимоги до змісту висновку експерта закріплені у ст. 102 КПК України.
Були предметом перевірки апеляційного суду доводи ОСОБА_1 про недопустимість висновків експертів, які суд обґрунтовано відхилив та погодився із висновком місцевого суду про те, що їх оформлення не суперечить вимогам ст. 102 КПК України. Із висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Експертиза №731 мд від 19.08.2020 року та експертиза №777 мд від 21.09.2020 року проведена експертами у передбачений законом спосіб, а саме: на підставі відповідної постанови начальника СД Вижницького ВП Токара Р.Т., експерти попереджались про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причини від виконання покладених на них обов`язків.
Сумніви сторони захисту щодо наявності тілесних ушкоджень та їх тяжкості, які встановлені у потерпілих, а також проведення експертиз щодо невстановлених осіб, судом першої інстанції обґрунтовано визнано такими, які є припущенням і нічим не підтверджені.
Посилання сторони захисту на визнання неналежними та недопустимими доказами висновків експертів з підстав призначення їх дізнавачем постановами від 17 липня 2020 року, тобто до внесення відомостей в ЄРДР, та що невірно зазначено по-батькові потерпілої, судом правильно визнані такими, що не можуть бути підставою для визнання доказів неналежними та недопустимими, оскільки з досліджених судом першої інстанції доказів вбачається, що має місце очевидна описка.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що відомості до ЄРДР згідно заяв потерпілих було внесено 13.08.2020 року. Відповідно до вказаних постанов, дізнавач розглянув матеріали кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за №12020265060000036 від 13.08.2020 року та за №12020265060000037 від 13.08.2020 року, а останні звернулись із заявами 12 серпня 2020 року. Згідно супровідних листів, постанови про призначення судово-медичних експертиз скеровано 18 серпня 2020 року. Анкетні дані потерпілої ОСОБА_3 співпадають з анкетними даними ОСОБА_4 .
З висновків експертів № 777 мд від 21.09.2020 та № 731 мд від 19.08.2020 вбачається, що вони проведені на основі медичних карток амбулаторних хворих потерпілих та протоколів допитів останніх. При проведенні експертиз не встановлено таких порушень, які призвели до істотного порушення прав засудженого.
Окрім того, стороною захисту не заявлялось клопотання про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку та дізнавача.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Колегія суддів касаційного суду погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд